Чотири роки поспіль ми в Transparency International Ukraine презентуємо Рейтинг прозорості 100 найбільших міст. Що показало дослідження цього разу?

За чотири роки дослідження стало впливовим інструментом змін для міських рад, на нього орієнтуються потенційні інвестори, за першість в рейтингу йде боротьба, бо ж місце в «сотні» — елемент престижу для міського голови і можливості розвитку для міста.

І нас тішив такий стан речей.

Прозорість лише на перший погляд видається словом абстрактним чи недосяжним, однак насправді її дуже легко «помацати». Наприклад, під час останнього дослідження прозорості ми виявили, що у 2020 році 93 міста зі 100 надають своїм мешканцям можливість подати онлайн-заявку на зарахування дітей до дитячого садка або школи. Причому більшість цих міст використовують відкриту чергу розподілу дітлахів у дошкільні заклади.

Здавалося б, дрібниця, але на ділі — величезний крок, який не лише полегшує життя молодим сім’ям (а садки нині — ще та розкіш), а й зменшує корупцію в цьому секторі. Бо ж не треба йти «домовлятися» з директором чи директоркою, нести йому чи їй подарунки, щоб маля зарахували до закладу, і його батьки могли піти й заробляти на успішне життя.

Такі результати радують, однак, на жаль, схожих кейсів небагато — деякі сфери міського життя функціонують геть інакше. І те, що на папері є прозорістю, в реальності виявляється декларацією, від якої не так багато користі містянам.

Ми не могли на це не зважати. Саме тому цьогоріч наша програма «Прозорі міста» презентує два рейтинги — прозорості та підзвітності. І картина тепер складається дещо інакше.

 

Прозорість — вже не такий темний шлях

Лідерами обох Рейтингів за результатами 2020 року став Маріуполь. У прозорості місто отримало 86,6 бала зі 100, а найближчий до нього Львів — 85,2 бала. Вперше за чотири роки досліджень два українські міста потрапили в категорію «прозорих» — тобто таких, які перетнули позначку у 80 балів та довели свою готовність бути ближчими до мешканців. І це справді велике досягнення для Маріуполя і Львова.

У топ-5 Рейтингу прозорості також увійшли торішній лідер Дрогобич (78,1 бала), Вінниця (76,7 бала) і Тернопіль (75,2 бала). Загалом 57 міст показали зростання у своїх показниках, а Володимир-Волинський взагалі виріс у рейтингу аж на 22 бали, піднявся на 27 позицій та увійшов у десятку найпрозоріших.

Якщо у 2017 році середній показник прозорості міст становив 29,9 бала, сьогодні він уже досяг позначки в 47,7 бала — майже половини всього рейтингу. Чимале зростання, чи не так? І воно, як я вже казала, цілком відчутне, адже містяни отримують більше інформації про діяльність влади.

Правда, динаміка зростання прозорості щороку знижується: якщо торік цей показник складав 10,4%, то в цьому році йдеться про зростання лише на 4,4%. І ця тенденція очікувано спостерігатиметься й надалі, адже містам легше виконувати «прості» індикатори, а складніші часто відкладаються «на потім».

Та все одно прозорість українських міст — це реальне досягнення децентралізації, і його не можна недооцінювати.

Дивитися можна, впливати — зась!

Але от у другому рейтингу від ТІ Україна — підзвітності — ситуація геть інша. Там теж за нашими підрахунками лідерами виявилися Маріуполь та Львів, однак їхня оцінка вже склала 32 та 22 бали відповідно. Теж зі 100. А це далеко навіть до середини.

Помітний розрив між рівнями прозорості та підзвітності спостерігається і в оцінці інших міст. Окрім Маріуполя та Львова, у п’ятірку цього рейтингу увійшли Покров (22 бали), Біла Церква (21 бал) та Чернівці (20 балів). А найнижчі бали у Ковеля й Дніпра (по 3 бали) та Шостки (4).

Ми виявили, що за результатами обох досліджень рівень підзвітності є вчетверо нижчим за рівень прозорості. Для другого рейтингу оцінювалися загалом 50 міст, і 45 міст із них набрали менше ніж 20 балів й отримали статус «непідзвітних».

Підзвітність — це про можливості містян впливати на рішення своєї влади, контролювати її та перевіряти її роботу. По суті, цей показник вказує на те, наскільки муніципалітети дозволяють мешканцями бути залученими в процес. І наш Рейтинг показує — ні, не дозволяють. Однак невже і не готові?

Ми ж пам’ятаємо, що 4 роки тому з прозорістю в українських містах теж усе було непросто, і лише крок за кроком міста дійшли до цьогорічних результатів. Тому, коли складали методологію вимірювання для Рейтингу підзвітності, ми вже закладали в неї можливості для вдосконалення міст. І знаємо, що з підзвітністю треба і можна працювати.

Новий рейтинг — як нова вершина

Звісно, обидва дослідження готувалися не відокремлено, а в комплексі. І, хоча в Рейтингу підзвітності міст удвічі менше, ніж у Рейтингу прозорості, співвідношення між учасниками обох оцінок вказують на цілком помітні тенденції.

По-перше, результати Рейтингів демонструють суттєвий розрив між практичною та формальною відкритістю місцевої влади.

Тобто публікація даних на сайті міськради чи ухвалення якихось рішень не означає автоматичну прозорість місцевої влади. Наприклад, номінально 11 міських рад мають зареєстровані кабінети на порталі Dozorro та ухвалили документ, який зобов’язує замовників відповідати на звернення на платформі, але тільки дві відповідають принаймні на 80% відгуків і звернень, що надходять на цей портал.

По-друге, рівень прозорості та підзвітності міст не залежить ні від розміру цих міст, ні від регіону. Все вирішує лише проактивна позиція органів місцевого самоврядування та бажання змін.

Нерідко саме невеликі міста можуть першими ініціювати кращі практики прозорості та підзвітності. Наприклад, Дубно та Мукачево запустили систему електронної реєстрації заяв на житло, що стало справжнім проривом у цій сфері. А торішній лідер Рейтингу прозорості Дрогобич запровадив електронну реєстрацію в комунальні заклади освіти (дошкільної та середньої) на основі технології блокчейн.

По-третє, COVID-19 підсвітив наявні пробіли в діяльності місцевої влади та суттєво звузив можливості громадян відвідувати засідання органів місцевого самоврядування чи публічні звіти міського голови.

У 2020 році лише 9 міських рад із 50 (Одеса, Маріуполь, Олександрія, Бровари, Чернігів, Дрогобич, Херсон, Кам’янець-Подільський, Мукачево) забезпечили онлайн-трансляції засідань та завчасно їх анонсували. Решта міст не спромоглися забезпечити такий важливий елемент залучення громадян до своєї роботи, що не лише негативно відбилося на співпраці міст та громад, а й вплинуло на оцінки в наших дослідженнях.

Епідеміологічна ситуація залишається складною, а отже міським радам варто шукати нові шляхи для забезпечення прямого діалогу з громадянами в умовах пандемії.

 

Однак ми ж знаємо, що для українських міст немає неможливого, і ми в ТІ Україна готові розповісти, як це зробити. Якщо міські ради продемонструють політичну волю, бажання вдосконалюватися і ставати відкритішими до мешканців громад, їм вдасться стати не лише прозорішими, а й підзвітнішими.

Адже кращими вершинами завжди є ті, які ще не здолав.

Джерело: nv.ua