Валіза без ручки: чому ліквідація АРМА не вирішить проблем із арештованим майном, але створить нові

В останні пів року ледь не щодня ми читаємо новини про те, що СБУ, НАБУ чи інші правоохоронні органи викрили колаборантів чи корупціонерів, чиє майно арештували та передали в управління держави. Описи таких активів подеколи вражають — це можуть бути тисячі тонн залізної руди, що їх не змогли вивезти російські олігархи з одеського порту, аграрні землі, засіяні соняшником та кукурудзою, чи акції великих компаній. 

Всі ці чудові активи за чинним законодавством передаються в управління Агентству з розшуку і менеджменту активів (АРМА) — до того моменту, поки суд не вирішить долю кримінального провадження чи конкретно арештованого майна. Але віднедавна такий порядок речей захотіли змінити.

Першим дзвінком стала заява лідера фракції “Слуга народу” Давида Арахамії, коли він пропонував закрити АРМА та передати його повноваження ФДМУ. Тоді ця пропозиція захопила громадськість зненацька — може, лідер монобільшості десь помилився? Але чим далі, тим більше з’являлося повідомлень, що подібні побажання надходять із Офісу Президента — мовляв, АРМА треба ліквідувати через недостатню ефективність його роботи. 

Але чому, якщо роботою АРМА не задоволені, то його потрібно саме ліквідувати? Бо ж очевидно, що такі “прості рішення” не призведуть до позитивного результату. Знищення органу точно не вирішить усі негаразди, робота над помилками з таких обставин навряд чи буде проведена, і вже сьогодні, ще навіть до оприлюднення пропозицій про оновлення процесів управління арештованим майном на горизонті маячать проблеми значно більші.

Що не так із АРМА?

Роками Агентство з розшуку та менеджменту активів все більше перетворювалося на таку собі валізу без ручки — інституцію вкрай важливу, безумовно необхідну, але в роботі якої постійно траплялися якісь збої. Проте, попри наростання “хвороб” органу, спричинених недоліками законодавства чи сумнівними кроками керівництва Агентства, перезапуск АРМА надто часто відкладався. А проблеми накопичувалися.

Але все одно протягом кількох останніх років і представники Агентства, і парламентарі, і громадськість неодноразово обговорювали, які саме зміни в роботі АРМА треба реалізувати, і шукали шляхи для вирішення усіх зібраних інституцією проблем. Деякі з пропозицій щодо покращення вже були враховані в оновленому законодавстві, інші майже пройшли обговорення у профільному комітеті Ради, і ми вже ось-ось чекали на розгляд цих правок у сесійній залі.

Тобто законодавча гілка влади, попри певні гальмівні процеси, таки пішла найлогічнішим шляхом — визначити слабкі моменти у роботі АРМА та усунути їхні причини. Тільки після такої комплексної роботи, після впровадження змін, про які говорили роками, можна було б адекватно оцінювати ефективність роботи інституції.

Але місяць тому всі ці намагання зайшли в глухий кут — бо в ОП, здається, вирішили інакше. Вирішили викинути цю валізу взагалі, навіть не заглядаючи всередину. 

Тепер реформа, над розробкою якої експерти працювали роками, повернула в непередбачуваному напрямку — у бік ліквідації АРМА як органу або ж позбавлення його функції управління майном. 

Найбільш імовірним сценарієм називають передачу цієї функції до Фонду державного майна. Він же, ніби, і так працює з великими активами, та й очолює ФДМУ нині особа, яку схвально оцінюють в Офісі Президента. Рустем Умєров справді після свого призначення показав власну ефективність, зокрема і в питанні продовження курсу на приватизацію, за що отримав заслужене схвалення предстваників парламенту та громадськості. Але передача ФДМУ повноважень щодо управління арештованим майном породжує нові проблеми.

Чому передати функції АРМА Фонду держмайна — не варіант? Спробуємо розібрати окремі проблеми такого підходу.

1. “Відкат” фактичного виконання нормативних актів Європейського Союзу

АРМА створювалося не на рівному місці. За основу інституції Україна брала приклад з офісів розшуку та менеджменту активів, які існують по всьому світу. Це зі свого боку дуже схвалювали наші європейські партнери, і не просто так.

До конфіскації засобів та доходів, отриманих злочинним шляхом, у Європейському Союзі прикута особлива увага, яка особливо посилилася після повномасштабного вторгнення росії в Україну торік. У Директиві 2014/42/ЄС навіть є обов’язок створити централізований офіс, групу таких офісів або еквівалентний механізм, який допоміг би забезпечити належне управління замороженою власністю з метою її можливої подальшої конфіскації. 

Україна ще з 2016 року вже має таку інституцію. А це зі свого боку демонструє високий рівень готовності нашої країни виконувати зобов’язання у сфері поводження з арештованим майном. Саме тому ліквідація АРМА може означати неспроможність забезпечити ефективний розшук активів злочинного походження та управління арештованими активами відповідно до європейських стандартів.

2. Незалежність та професійність керівництва яке буде організовувати управління арештованим майном

Попри недосконалість законодавства щодо роботи АРМА, є в ньому і переваги, які важко недооцінити. В профільному Законі міститься низка положень, покликаних забезпечити незалежність та професійність голови Агентства: вимоги до його компетенції, вичерпний перелік підстав для звільнення, строковість повноважень, заборона обіймати посаду більше, ніж один п’ятирічний термін.

Ці положення існують з метою не допускати тиску на голову АРМА з боку влади. Однак таких вимог і близько немає в профільному законі про ФДМУ. 

Тобто якщо функції Агентства таки передадуть Фонду, влада матиме більший вплив на поводження з арештованими активами. І це стосуватиметься не лише нинішнього складу уряду чи нинішнього президента — такі можливості залишаться і після зміни чинної влади.

При цьому варто наголосити, що саме голова АРМА несе персональну відповідальність за прозорість діяльності Агентства та результати його роботи. І ця теза нині звучить вкрай іронічно, адже вже понад 3 роки Агентство залишається без повноправного очільника, а уряд, попри всі заяви й обіцянки, за цей час так і не спромігся провести конкурс та відібрати компетентного голову АРМА. Тож виходить, що відповідати за “неефективність” інституції просто нікому. 

На потребі забезпечити незалежність АРМА акцентує також і Єврокомісія: “Агентство з повернення та управління активами (АРМА) створено, однак з кінця 2019 року не має постійного керівника. Необхідно вдосконалити законодавство щодо управління арештованими активами та прийняти дієву національну стратегію щодо повернення активів”.

3. Операційні потужності Фонду держмайна

У грудні 2022 року Рахункова палата провела аудит ефективності управління ФДМУ майном держави. У висновках до цього аналізу було зазначено, що система управління  і контролю за використанням і розпорядженням держмайном була неефективною, що зрештою призвело до низки недоліків. Крім цього, існують ризики втрати державного майна на загальну суму в понад 56 млрд грн. При цьому, Фонд держмайна фактично визнав недоліки у своїй роботі та за результатами проведеного аудиту повідомив про подальше звільнення недобросовісних працівників та кадрові рішення по держпідприємствам.

Тож якщо до наявних повноважень Фонду докласти обов’язки управляти арештованим майном, контролювати ефективність управління ним та взаємодіяти із органами кримінальної юстиції, то штат працівників ФДМУ — людей без спеціальних навичок у сфері управління арештованим майном — може просто не витримати навантаження. Таким чином передати такі функції органу, який поки і з уже наявними обов’язками справляється не до кінця, — це не дуже вдала ідея.

Серед інших проблем, які можуть виникнути при передачі повноважень з управління майном від АРМА до ФДМУ, можна згадати такі.

• Необхідно визначити долю вже переданого до АРМА майна.
• Потрібно розробити належну підзаконну базу, яка визначатиме порядок реалізації повноважень Фонду.
• А ще Фонду треба буде налагодити комунікацію із органами системи кримінальної юстиції, адже наразі ФДМУ такими речами не займається.

І це все на додачу до вже звичних викликів, з якими зіштовхнулося АРМА, і які ми описували раніше. За всіма перерахованими пунктами варто не забувати, що створення АРМА — це також одна із умов отримання Україною безвізу. 

Безперечно владі варто подумати двічі, перш ніж ставити крапку в роботі органу, до створення та функціонування якого було докладено так багато зусиль та коштів — як з боку нашої країни, так і на міжнародному рівні. І, може, ця “незручна” валіза таки набагато потрібніша, ніж вважають ті, хто хочуть її позбутися. Варто просто приладнати до неї ручку.