Законопроєкт про реформу АРМА: розвінчання міфів

Якісна реформа Агентства з розшуку і менеджменту активів залишається одним із головних завдань України на шляху її євроінтеграції та отримання необхідного фінансування в межах Ukraine Facility Plan. 

Проте, чим ближче парламент наближається до ухвалення необхідних законодавчих змін, тим більш категорично негативним стає ставлення самого АРМА до пропозицій народних депутатів. Зокрема до законопроєкту №12374-д, який Комітет з питань антикорупційної політики вже доопрацював та рекомендував до прийняття в цілому.

Особливо яскраво негативна тональність комунікації Агентства про цей нормативно-правовий акт проявилася в середині квітня — після того, як АРМА провело чергове публічне обговорення цього законопроєкту. Відтоді кількість відверто категоричних і навіть агресивних повідомлень щодо нього зросла в рази. 

Активна комунікаційна кампанія АРМА проти цього законопроєкту дає підстави проаналізувати справжні причини такого спротиву та, зокрема, розглянути й перевірити аргументи з нещодавньої публічної дискусії. Це ми і зробимо.

Чому АРМА так активно виступає проти проєкту закону?

Тут варто нагадати, що в межах виконання  Ukraine Facility Plan 30 грудня 2024 року уряд зареєстрував проєкт закону про посилення інституційної спроможності АРМА. 8 та 14 січня 2025 року депутати подали альтернативні законопроєкти: під першим номером був зареєстрований проєкт Олександра Ткаченка, Антоніни Славицької та інших, а під другим номером — варіант від Олексія Мовчана, Анастасії Радіної, Ярослава Желєзняка та інших.

Вже 12 лютого 2025 року Верховна Рада прийняла в першому читанні саме другий альтернативний законопроєкт №12374-д, який має стати основою для комплексної реформи Агентства з розшуку і менеджменту активів.

Після цього понад місяць тривало активне обговорення змін до нормативного документа до другого читання. Тож зрештою Антикорупційний комітет на своєму засіданні рекомендував до розгляду в сесійній залі суттєво доопрацьовану в частині управління арештованими активами редакцію проєкту закону.

Відразу зазначимо, що всі варіації реформи АРМА були майже однаковими в частині конкурсу на голову АРМА та незалежного зовнішнього аудиту роботи Агентства, проте суттєво відрізнялися саме в частині управління арештованими активами. Якщо урядовий проєкт закону, який досі підтримує АРМА, віддавав врегулювання цих процедур на рівень постанови Кабміну, то доопрацьована версія прямо прописує всі ці процеси, але теж вказує на необхідність подальшого визначення деталей у підзаконних актах. На переконання експертів, такий підхід якісно кращий, адже залишає менше можливостей для потенційних зловживань посадовцям Агентства.

Крім цього, проєкт закону №12374-д містить низку положень, що суттєво посилюють прозорість та ефективність управління арештованими активами. Зокрема, він передбачає розширення доступу громадськості до інформації про результати діяльності АРМА, забезпечує чіткі механізми контролю, а також вдосконалює процедури управління активами. Вони, наразі, не врегульовані на нормативному рівні, а поверхнево визначені виключно в методичних рекомендаціях, затверджених наказом голови АРМА. Зручно, коли Агентство може самостійно визначати порядок своїх дій у такій важливій сфері, чи не так?

Такі зміни з боку нардепів профільного комітету загалом обґрунтовані. Варто нагадати, що повноцінний публічний доступ до Єдиного державного реєстру арештованих активів, на добровільному відкритті якого постійно наголошує керівництво АРМА, став можливим лише після наполегливих вимог депутатів антикоркомітету. 

Виявлені неточності та маніпуляції АРМА

Аналіз достатньо активної публічної комунікації АРМА показав, що головним для органу є не стільки запровадження необхідних змін, скільки потреба, аби чинному керівництву не заважали продовжувати робити те, що воно вже робить. Саме тому у своїх публікаціях Агентство здебільшого наполягає на тому, що воно вже трансформується з 2023 року (це наскрізна теза всієї комунікації АРМА в останні місяці).

Водночас коли АРМА пише про реформу, чіткість його позиції помітно змінюється, що особливо яскраво проявилося саме після публічного обговорення 15 квітня. За час наших спостережень ми виявили низку таких маніпуляцій та неточностей.

1. Критика застарілої версії законопроєкту

Суттєва частина аргументів керівництва АРМА базується на положеннях попередньої редакції проєкту закону, а не на актуальній версії, що знаходиться на обговоренні. Зокрема, дотепер регулярно згадуються:

• залучення арбітражних керуючих та приватних виконавців, хоча ці положення відсутні у поточній редакції;
• «невідомі для України способи управління», хоча законопроєкт якраз унормовує та доопрацьовує наявні механізми відбору управителів через Прозоро;
• твердження про нібито відсутність консультацій, хоча профільний комітет проводив обговорення з представниками АРМА, про що прямо вказує голова комітету.

Такий підхід ставить під сумнів об’єктивність та фаховість оцінки законопроєкту з боку АРМА.

2. Суперечність власним пропозиціям

Цікаво, що раніше АРМА підтримувало багато нововведень, проти яких виступає зараз. 

• Процедура ідентифікації активів. Керівництво АРМА підтримувало необхідність планування перед передачею активів, а це, по суті, те саме, що пропонується у законопроєкті.
• Врегулювання питань щодо культурних цінностей. АРМА саме пропонувало запровадити спеціальний механізм оцінки та управління культурними цінностями, але сьогодні говорить про те, що такі дії загрожують і Агентству, і Мінкульту.
• Прискорення передачі активів від прокуратури. АРМА скаржилося на повільність прокурорів, але тепер виступає проти змін, які розв’язують цю проблему.

Такі суперечності викликають запитання щодо справжніх мотивів спротиву законопроєкту.

3. Заяви про невідповідність КПК України

АРМА наполягає, що законопроєкт не враховує положення Кримінального процесуального кодексу України, проте такі твердження також маніпулятивні. 

Законопроєкт №12374-д чітко визначає взаємодію Агентства з прокуратурою та слідчими органами в рамках того, що може бути визначено в профільному законі про АРМА. Щобільше, він встановлює диференційовані строки для передачі різних типів активів, враховуючи їх складність — а це вже відповідь на реальні проблеми, які озвучувало саме АРМА. 

Посадовці Агентства мали б знати, що зміни до КПК України можна вносити окремим законом. Тому їх не можна було б прийняти одночасно зі змінами до закону про АРМА. 

Понад це, у публічних заявах АРМА стверджує, що законопроєкт покладає на прокурорів невластиві функції. Проте насправді законопроєкт передбачає чіткий розподіл обов’язків та відповідальності між прокурорами та АРМА. Щобільше, прокурори уже сьогодні забезпечують передачу активів – це чинна норма закону, яка потребує лише уточнення та вдосконалення.

До слова, САП зі свого боку загалом підтримує проєкт закону 12374-д, всупереч розтиражованим позиціям АРМА про те, що прокурори проти. І таке перевертання реальності стосується не лише САП. Наприклад, Комітет з питань правоохоронної діяльності не розглядав на своєму засіданні вказаний проєкт закону, але АРМА публічно заявило, що «правоохоронний Комітет підтримав пропозиції АРМА та висловив готовність до співпраці для посилення інституційної спроможності Нацагентства». Тобто знову поширило недостовірну інформацію.

Що насправді змінює законопроєкт №12374-д?

Публічне обговорення АРМА законопроєкту 15 квітня, крім поширення сумнівних і навіть недостовірних тез, також показало, що у своїй комунікації Агентство намагається знайти собі спільників. Проте спростування інформації про підтримку позиції АРМА щодо законопроєкту вказує не лише на маніпулятивний характер комунікації АРМА, а й на те, що законопроєкт 12374-д справді корисний для всієї антикорупційної системи, й інші держоргани це теж розуміють.

Все тому, що проєкт закону розв’язує цілу низку проблем в роботі Агентства.

1. Унормування процедур ідентифікації активів – запроваджується чіткий механізм аналізу активів, який дозволить не передавати в АРМА коробку із жіночими платтями чи папір туалетний (новий) в кількості 3 штуки.

2. Вдосконалення управління різними типами активів — законопроєкт враховує особливості різних категорій активів (простих та складних), запроваджуючи відповідні процедури з чітко встановленими строками. Дійсно, зараз цих строків майже немає, тому АРМА може тривалий час  не починати процеси організації управління. Понад те, норми майбутнього закону мають позбавити можливості АРМА передавати активи конкурентам, що виключає участь Антимонопольного комітету з цих процесів. 

Нагадаємо, що у кейсі «Моршинської» якраз тривале затягування процесу одержання дозволу на концентрацію в АМКУ назвали причиною розірвання договору з управителем. І саме Комітет затягував спеціальну процедуру передачі в управління стратегічних підприємств.

3. Підвищення прозорості – розширюються вимоги до публічної звітності АРМА, яке повинне буде надавати більше інформації про стан активів, доходи від управління ними та результати діяльності.

На жаль, попри публічні запевнення у відкритості та прозорості, конкретну інформацію про ефективність управління арештованими активами у реєстрі арештованими активами знайти неможливо.

4. Розблокування управління корпоративними правами підприємств, повʼязаних з державою-агресором – вирішується проблема, про яку саме АРМА неодноразово говорило, але чомусь тепер виступає проти.

5. Врегулювання питання санкційних активів – визначається, що арештовані у кримінальних провадженнях активи, стягнуті в санкційному порядку, повинні передаватися ФДМУ для виконання відповідного рішення.

До речі, наявність цієї норми теж може бути причиною спротиву АРМА. Адже керівництво Агентства настільки сильно хотіло продовжувати піаритися на санкційних активах, що майже всім складом прийшло до АП ВАКС, але справу програло. На фоні цієї “боротьби” за санкційні активи АРМА вкотре показало свої вибіркову комунікацію і непослідовність.

***

Загалом складається враження, що справжньою причиною спротиву АРМА новому законопроєкту 12374-д стало небажання запроваджувати та реалізувати ефективні та чіткі механізми управління активами, а також додаткові механізми прозорості та контролю.

Водночас керівництво Агентства почало артикулювати тези про “політичне забарвлення” реформи АРМА, що взагалі дивно, адже законопроєкт №12374-д розв’язує реальні проблеми, на які вказували саме Агентство, Рахункова палата, інші інституції й експертні організації та міжнародні партнери. В умовах війни та економічних викликів, з якими стикається Україна, такі зміни є необхідними для забезпечення максимальної користі від арештованих активів.