28 серпня Велика палата Конституційного Суду України (далі – КСУ) розглянула на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 51 народного депутата України про визнання неконституційним Указу Президента України “Про призначення А. Ситника директором Національного антикорупційного бюро України” №218/2015 від 16 квітня 2015 року.

За результатами розгляду Конституційний Суд України вирішив визнати вищевказаний Указ таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).

Наслідком такого рішення є втрата чинності Указу з моменту проголошення рішення. 

Окремим пунктом судом зазначено, що Рішення КСУ не поширюється на правовідносини, які виникли внаслідок здійснення посадових обовʼязків особою, призначеною Указом Президента України.

 

Які були аргументи КСУ?

Конституцією України передбачений чіткий перелік повноважень Президента України у частині призначення на посади (стаття 106 Конституції України). Такий перелік є вичерпним та таким, що не підлягає розширенню. І серед цього переліку посади директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) не зазначено. Таким чином, КСУ вважає, що Президент України Указом щодо призначення Артема Ситника директором НАБУ перевищив свої повноваження.

Конституційний Суд України виходить з того, що Національне антикорупційне бюро України є державним органом правопорядку, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. І відповідно Національне антикорупційне бюро України, як орган правопорядку, фактично є органом виконавчої влади, оскільки складається з центрального і територіальних управлінь, тобто поширює свої повноваження на всю територію держави. Про що ТІ Україна зазначала ще рік тому.

Відповідно до Конституції України Президент України є главою держави (частина перша статті 102). А вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (частина перша статті 113). Пунктами 91, 92 статті 116 Конституції України встановлено, що центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, утворює, реорганізовує та ліквідовує Кабінет Міністрів України. Також він призначає на посади та звільняє з посад за поданням Премʼєр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

array(3) { ["quote_image"]=> bool(false) ["quote_text"]=> string(486) "Національне антикорупційне бюро України, як орган правопорядку, фактично є органом виконавчої влади, оскільки складається з центрального і територіальних управлінь, тобто поширює свої повноваження на всю територію держави. Про що ТІ Україна зазначала ще рік тому." ["quote_author"]=> string(0) "" }

Національне антикорупційне бюро України, як орган правопорядку, фактично є органом виконавчої влади, оскільки складається з центрального і територіальних управлінь, тобто поширює свої повноваження на всю територію держави. Про що ТІ Україна зазначала ще рік тому.

З огляду на наведене Конституційний Суд України доходить висновку, що призначення Президентом України керівника органу, який за своїми повноваженнями функціонально належить до органу виконавчої влади, призведе до розбалансування системи стримувань і противаг, порушення функціонального розподілу влад та фактичної зміни форми державного правління, передбаченої Конституцією України. Таким чином, Указ суперечить вимогам частини четвертої статті 5, статті 6, частини другої статті 19, пункту 92 статті 116 Конституції України.

Окремо судом наголошується, що Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини, які виникли внаслідок здійснення посадових обовʼязків особою, призначеною Указом Президента України “Про призначення А. Ситника Директором Національного антикорупційного бюро України” від 16 квітня 2015 року. Це є обумовленим потребою дотримання балансу суспільно значущих інтересів, зокрема прав учасників правовідносин та належного функціонування Національного антикорупційного бюро України. Також зацікавлені особи не повинні бути позбавлені можливості оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність посадової особи, яку було призначено в неконституційний спосіб до Національного антикорупційного бюро України.

array(3) { ["quote_image"]=> bool(false) ["quote_text"]=> string(591) "Конституційний Суд України доходить висновку, що призначення Президентом України керівника органу, який за своїми повноваженнями функціонально належить до органу виконавчої влади, призведе до порушення функціонального розподілу влади та фактичної зміни форми державного правління, передбаченої Конституцією України. " ["quote_author"]=> string(0) "" }

Конституційний Суд України доходить висновку, що призначення Президентом України керівника органу, який за своїми повноваженнями функціонально належить до органу виконавчої влади, призведе до порушення функціонального розподілу влади та фактичної зміни форми державного правління, передбаченої Конституцією України.

Які наслідки рішення Конституційного Суду України?

1. В тексті Рішення КСУ зафіксував наявність юридичної колізії між чинним Законом України “Про НАБУ” і Конституцією України.  Адже Конституція чітко регламентує роль Президента України та сфери, які відносяться до його відання. А з огляду на те, що НАБУ є за своєю природою органом виконавчої влади, призначення директора повинен здійснювати Кабінет Міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

І хоча саме це подання не ставить під сумнів конституційність деяких положень Закону України “Про НАБУ”, факт наявності колізії КСУ відзначив вже не в перший раз. Рішенням в цій ситуації можуть бути зміни до законодавства, в тому числі до Закону України “Про НАБУ”, що відновлять систему стримувань і противаг та функціональний розподіл влад у цьому випадку. На цьому і має найближчим часом сконцентруватись Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади та Президент України як суб’єкт законодавчої ініціативи. 

Антикорупційне бюро є дуже важливим органом, який був створений в рамках антикорупційної реформи, і законодавче підґрунтя його роботи має не суперечити Конституції.

2. Рішення КСУ фактично визнає Указ Президента України неконституційним, проте, було б хибно вважати його наслідком звільнення директора НАБУ. І хоча згідно Конституції звільнити керівник центрального органу виконавчої влади має право КМУ, відповідно до ст. 6 Закону України “Про Національне антикорупційне бюро України” звільнення директора НАБУ продовжує здійснюється також актом Президента України. Таким чином виникає ситуація, при якій Президент України реалізує цей механізм шляхом видання Указу, який також буде неконституційним (по аналогії з Указом про призначення). Вказаний акт може стати також предметом конституційного подання.

Додатково потрібно врахувати, що звільнення директора НАБУ Указом Президента повинно мати відповідну підставу, яка передбачена профільним законом. На даний момент таких підстав немає.

3. Цікаво відмітити, що рішення КСУ не скасовує результати конкурсу, на якому серед двох обраних Конкурсною комісією кандидатів також був і чинний директор НАБУ. Тим не менш, предметом конституційного провадження було саме визнання вищевказаного Указу неконституційним, у той час, як результат конкурсу, як інструменту обрання директора НАБУ, ніким не був оскаржений.

 

Аналіз підготував — юридичний радник ТІ Україна Курінний Сергій

array(3) { ["quote_image"]=> bool(false) ["quote_text"]=> string(273) "Цікаво, що рішення КСУ не скасовує результати конкурсу, на якому серед двох обраних Конкурсною комісією кандидатів також був і чинний директор НАБУ. " ["quote_author"]=> string(0) "" }

Цікаво, що рішення КСУ не скасовує результати конкурсу, на якому серед двох обраних Конкурсною комісією кандидатів також був і чинний директор НАБУ.