Про конституційність Вищого антикорупційного суду — аналіз подання в КСУ

22 липня 49 народних депутатів України скерували до Конституційного Суду України подання про невідповідність Конституції України Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”.

Головні висновки аналізу від юристів ТІ Україна:

Вищий антикорупційний суд, хоч і має певну специфіку, має єдину конституційну функцію, а саме — здійснення правосуддя у чітко визначеній категорії справ. Суд вбудований в систему судоустрою України та має над собою вищу інстанцію, а саме — Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду, над яким, своєю чергою, інстанційно розташована Велика палата Верховного суду.

Статус особливого та надзвичайного суду передбачає відсутність інституцій, які б контролювали такий суд, відсутність механізму перегляду його рішень та непідзвітність вищому органу судової влади Верховному Суду.

ВАКС не є особливим судом, бо не має повноважень, функцій та завдань, які б його вирізняли від інших судів України. Його створення прямо передбачено, як Конституцією України, так і Законом України “Про судоустрій та статус суддів”. 

ВАКС є за своєю природою спеціалізованою судовою установою, яка створена для розгляду спеціального переліку справ, що підвищує ефективність правосуддя за цими категоріями справ.

Спеціальні вимоги до суддів диктуються специфікою справ, які розглядає ВАКС, що потребує залучати суддів, які мають вищий рівень кваліфікації. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 127 Конституції України для суддів спеціалізованих судів відповідно до закону можуть бути встановлені інші вимоги щодо освіти та стажу професійної діяльності.

Окремо варто зазначити про роль Громадської ради міжнародних експертів, яка виконує виключно інформаційну та дорадчу функцію, у той час, як ВРП залишає за собою весь обсяг прав та повноважень, який передбачений чинним законодавством.

У разі, якщо Конституційний суд України ухвалить рішення щодо неконституційності Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”, останній втратить чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Це створить правову катастрофу, при якій всі справи, які розглядались ВАКС, почнуть повертатись до районних судів. Це підірве довіру міжнародних партнерів і бізнесу до держави, знищить залишки довіри населення до антикорупційної інфраструктури та викличе суттєве затягування строків розгляду.

Спочатку згадаємо трохи історії.

7 червня 2018 року Верховна Рада ухвалила Закон України “Про Вищий антикорупційний суд”. Історія його прийняття супроводжувалась “комітетськими” баталіями, диверсіями та постійними спробами зриву процесу.

Формування незалежного суду, який би здійснював правосуддя у справах, які належать до підслідності НАБУ-САП, було як вимогою часу, так і одним з вимог європейської інтеграції України.

Дійсно, до створення Вищого антикорупційного суду, розгляд “топ-корупційних” справ здійснювали суди загальної юрисдикції. Розгляд таких справ вимагає від суддівського корпусу певної спеціалізації та високого рівня незалежності, що далеко не завжди доступно в рамках спеціалізації районних судів. Передбачалося, що ВАКС централізував би практику розгляду справ, розвантажував місцеві суди та забезпечував швидкий та ефективний розгляд. 

Тож, якими аргументами оперували народні депутати України у конституційному поданні?

Першим аргументом авторів подання є те, що Вищий антикорупційний суд є особливим судом у розумінні ст. 125 Конституції України. Автори обґрунтовують це тим, що ВАКС має виключну підсудність, яка встановлюється ст. 33-1 Кримінального процесуального кодексу України.

Варто зауважити, що такі твердження не відповідають дійсності. Відповідно до ст. 125 Конституції України створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Розберімося, що таке “особливий суд” у розумінні Конституції України. 

Особливість визначається як своєрідність, специфіка чого-небудь (Словник української мови: в 11 томах. — 1974. — Т. 5. — С. 779.). Тобто, наявність таких властивостей, які б суттєво відрізняють одне явище від іншого. 

Також п. 2.1 Висновку від 11.07.2001 року Конституційного Суду України у справі N 1-35/2001 за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут), на який посилаються заявники, встановлено, що надзвичайними і особливими судами за змістом цієї статті є, по-перше, не міжнародні, а національні суди, по-друге, суди, створені для підміни звичайних судів, які належним чином не дотримують встановлених законом процедур.

Тобто, Конституційний Суд України наголошує на тому, що статус особливого та надзвичайного суду передбачає відсутність інституцій, які б контролювали такий суд, відсутність механізму перегляду його рішень та непідзвітність вищому органу судової влади Верховному Суду.

Основною функцією судів в Україні є відправлення правосуддя, відповідно до ст. 124 Конституції України. 

Пунктом 1 ст. 3 Закону України “Про вищий антикорупційний суд” визначається, що завданням Вищого антикорупційного суду є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов’язаних із ними кримінальних правопорушень та судового контролю за досудовим розслідуванням цих кримінальних правопорушень, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства.

Тобто, Закон прямо передбачає, що основною функцією та завданням суду є саме відправлення правосуддя. Відповідно до чого, суд не має додаткових функцій та завдань, які б його вирізняли з судової системи України.

Також варто зазначити, що ст. 125 Конституції України передбачено, що відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. Це положення реалізується у ст. 17 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, якою унормовано, що для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

Фіналізуючи цю позицію, Конституційний Суд України у рішенні по справі №1-12/2011 від 12.07.2011 року підтверджує, що у статті 125 Конституції України (254к/96-ВР) встановлено систему судів загальної юрисдикції в Україні та названо всі її ланки: Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні та місцеві суди, а в пункті 8 частини третьої статті 129 (254к/96-ВР) визначено основні засади судочинства, у тому числі й забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у цьому рішенні окремо наголошує, що принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції та зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

З огляду на зазначене Конституційний Суд України наголошує, що під принципом інстанційності слід розуміти таку організацію судової системи, яка забезпечує право на перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої.

Таким чином, Вищий антикорупційний суд є вищим спеціалізованим судом, відповідно до чинного законодавства, який вбудований в систему судів України, інстанційно підпорядкований Верховному Суду. З огляду на це, ВАКС не має повноважень та положення у системі судів, які б дозволяли йому відправляти правосуддя в обхід встановленої Конституцією системи судових інстанцій.

Щодо реалізації принципів спеціалізації та територіальності

Автори конституційного подання посилаються на те, що “Вищий антикорупційний суд створено для розгляду обмеженої кількості кримінальних проваджень, абстрактно визначеного кола кримінальних правопорушень. При цьому Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження не лише стосовно корупційних злочинів, а й щодо злочинів у сфері господарської діяльності (статті 2062, 209, 211 Кримінального кодексу України), а також у сфері службової діяльності (стаття 3661 Кримінального кодексу України), що свідчить про утворення вказаного суду для розгляду кримінальних проваджень щодо штучно виділеного із загального масиву переліку складів кримінальних правопорушень.”

Вказане твердження є маніпулятивним та таким, що не відповідає дійсності. Статтею 33-1 Кримінального процесуального кодексу встановлений вичерпний перелік предметної підсудності ВАКС. 

Предметна підсудність є логічною реалізацією принципу спеціалізації судів, що підтверджується Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-40/2010 від 09.09.2010 року, яким встановлено, що головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальні кодекси України встановили неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

Тобто, законодавцем передбачається, що в рамках кримінальної спеціалізації можливо виділення окремою предметної підсудності. Вказаний механізм створений, щоб із загального масиву справ виділити ті справи, які за своїм предметним або суб’єктним складом суттєво відрізняються за складністю та/або важливістю суспільних правовідносин від інших справ в рамках юрисдикції.

Щодо суб’єктного складу осіб, які відносяться до підсудності ВАКС

Автори подання посилаються на те, що виділений законодавцем вичерпний перелік суб’єктів, які підсудні ВАКС, є доказом особливого статусу суду. 

Таке твердження є маніпулятивним з огляду на те, що в системі судів України існує стала система судів адміністративної юрисдикції. 

У цьому випадку законодавець виходить з того, що суди адміністративної юрисдикції розглядають справи за позовами, зокрема, за суб’єктним критерієм, а саме — спори з суб’єктами владних повноважень. Така система побудована з однією метою — виокремити, для найбільш ефективного розгляду справ, категорію спорів з конкретним суб’єктом. 

У випадку з ВАКС законодавець виходив з того, що вищий спеціалізований суд не повинен бути перевантажений справами, суб’єкти злочину в яких не є топ-посадовцями.

Щодо особливої процедури відбору та забезпечення суддів

Автори конституційного подання посилаються на те, що особливий порядок відбору та вимог до суддів ВАКС є чинником того, що такий суд має статус особливого.

У такому випадку варто виходити з того, що спеціальні вимоги до суддів диктуються специфікою справ, які розглядає ВАКС, що потребує залучати суддів, які мають вищий рівень кваліфікації. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 127 Конституції України для суддів спеціалізованих судів відповідно до закону можуть бути встановлені інші вимоги щодо освіти та стажу професійної діяльності.

Тобто, законодавець прямо передбачає, що до посади судді у вищі спеціалізовані суди, які створюються з метою здійснення правосуддя у конкретно визначених справах, які мають більш складний характер, можуть висуватись додаткові вимоги.

Тлумачення конституційного формулювання “стаж професійної діяльності” повинно виходити не тільки з кількісного критерію (роки роботи), але й з якісного критерію. Мається на увазі, що виходячи зі змісту ст. 127 Конституції України, законодавець чітко встановив кількісний критерій стажу у роках та наголосив на якісному критерії стажу — власне на стажі у конкретних юридичних сферах.

Також варто враховувати, ч. 2 ст. 52 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” передбачено, що судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Єдність статусу забезпечується тим, що всі судді України не можуть мати більше чи менше повноважень щодо відправлення правосуддя, ніж це встановлено Конституцією України та законодавством.

Щодо правового статусу Вищої ради правосуддя та Громадської ради міжнародних експертів

Заявники вказують, що призначенням Вищої ради правосуддя є формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного якісно здійснювати правосуддя. При цьому така участь має бути активною, адже саме на цей конституційний орган покладено обов’язок не лише забезпечувати добір кандидатів на посаду суддів, а й вживати заходів щодо забезпечення незалежності суддів, приймати рішення про звільнення судді з посади тощо.

Заявники наголошують на тому, що роль ВРП є “формальною” у процесі формування суддівського корпусу ВАКС. Проте, відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону України “Про Вищий антикорупційний суд” під час розгляду Вищою радою правосуддя питання про внесення Президентові України подання про призначення судді Вищого антикорупційного суду та прийняття рішення щодо кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду здійснюється відео- та аудіофіксація і трансляція у режимі реального часу відповідних засідань Вищої ради правосуддя на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя, що забезпечується секретаріатом Вищої ради правосуддя.

У такому випадку законодавець чітко підкреслює роль ВРП у формуванні суддівського корпусу, додатково ще раз прописуючи роль цього органу у процесі набору суддів у ВАКС, а саме: розгляд питання про внесення Президентові подання про призначення судді. Тобто, аналізуючи вказану норму Закону України “Про Вищий антикорупційний суд” неможливо прийти до висновку про “формальність” ролі ВРП у вищевказаному процесі.

Статтею 1 Закону України “Про Вищу раду правосуддя” унормовано, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції та законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України “Про Вищий антикорупційний суд” унормовано, що Громадська рада міжнародних експертів утворюється строком на шість років Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для сприяння їй у підготовці рішень з питань призначення на посади суддів Вищого антикорупційного суду та є її допоміжним органом.

Частина 9 вищевказаної статті зазначає, що Громадська рада міжнародних експертів:

1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду;

2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду;

3) бере участь у спеціальному спільному засіданні у передбачених цим Законом випадках;

4) вживає заходів до захисту персональних даних, інформації з обмеженим доступом, які стали відомі Громадській раді міжнародних експертів, її членам у зв’язку із здійсненням їх повноважень.

Аналіз вищевказаних дає можливість зробити висновок, що позиція заявників є маніпулятивною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

Вища рада правосуддя (далі по тексту — ВРП) не є за своєю правовою природою органом, який призначений формувати високопрофесійний суддівський корпус. Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 93 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” Вища кваліфікаційна комісія суддів (далі по тексту — ВККС) уповноважена проводити добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит та вносити до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді.

Тобто, органом, який призначений формувати високопрофесійний суддівський корпус, є саме ВККС, а не ВРП.

Також варто підкреслити, що відповідно до Закону України “Про Вищий антикорупційний суд” Громадська рада міжнародних експертів виконує консультативну та дорадчу роль у підготовці рішень з питань призначення на посади суддів Вищого антикорупційного суду та є її допоміжним органом.

Тобто, відповідно до законодавства ГРМЕ не ухвалює жодних рішень щодо призначення суддів. Такі функції покладені на ВРП, як і передбачено Конституцією України.

Варто зазначити, що у разі, якщо Конституційний суд України ухвалить рішення щодо неконституційності Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”, останній втратить чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Це створить правову катастрофу, при якій всі справи, які розглядались ВАКС, почнуть повертатись до районних судів. Це підірве довіру міжнародних партнерів і бізнесу до держави, знищить залишки довіри населення до антикорупційної інфраструктури та викличе суттєве затягування строків розгляду. 

Варто пам’ятати, що статус підозрюваного та обвинуваченого за своїм характером негативно впливає на ділову репутацію особи, звичний уклад його життя тощо. Однією з засад Кримінального процесуального кодексу є дотримання принципу розумності строків, з огляду на який, особа не повинна зазнавати надмірного обмеження своїх прав, свобод та інтересів, які є невід’ємним наслідком перебування у статусі підозрюваного чи обвинуваченого.

Таким чином, ВАКС, хоч і має певну специфіку, яка виражається у спеціальному порядку добору суддів, їх забезпечення тощо, але має єдину конституційну функцію, а саме — здійснення правосуддя. Суд вбудований в систему судоустрою України і має над собою вищу інстанцію, а саме — Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду, над яким, своєю чергою, інстанційно розташована Велика палата Верховного суду.

З огляду на викладене, ВАКС не є особливим судом, бо не має повноважень, функцій та завдань, які б його вирізняли від інших судів України. Його створення прямо передбачено, як Конституцією України, так і Законом України “Про судоустрій та статус суддів”. Так і не є надзвичайним судом, бо ієрархічно вбудований у систему судоустрою України.

ВАКС є за своєю природою спеціалізованою судовою установою, яка створена для розгляду спеціального переліку справ, що підвищує ефективність правосуддя за цими категоріями справ.

Аналіз підготував юридичний радник ТІ України Сергій Курінний 

Аналіз підготовлено за підтримки Відділу з правоохоронних питань Посольства США в Україні. Погляди належать виключно Трансперенсі Інтернешнл Україна і можуть не збігатися з позицією Посольства США.