17 листопада 2020 року у Верховну Раду України надійшов проєкт закону № 4392 “Про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення, кримінального законодавства та кримінального процесуального законодавства щодо діяльності Служби безпеки України та розвідувальних органів”. Станом на 27 січня 2021 року цей проєкт був підтриманий за основу комітетом з правоохоронної діяльності, тобто, головним комітетом по цьому законопроєкту.
Вказаний документ не тільки суттєво змінює процесуальне положення Служби безпеки України (в контексті кримінального процесу), але і є загрозою для процесуальної незалежності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та спроможності Національного антикорупційного бюро України.
Як є зараз?
На сьогодні існують чіткі правила підслідності, тобто, правила. відповідно до яких визначається, який саме орган буде проводити досудове розслідування.
Підслідність НАБУ будується за суб’єктним (перелік осіб, які є суб’єктами кримінального правопорушення) та об’єктним (перелік складів кримінальних правопорушень) принципами. Чинні правила підслідності встановлюють ряд заборон щодо неможливості передавати справи з підслідності НАБУ до інших органів досудового розслідування. Такі імперативи пояснюються в першу чергу необхідністю забезпечити максимальну операційну незалежність та спроможність НАБУ та САП у частині проведення досудового розслідування.
Чинні правила підслідності встановлюють ряд заборон щодо неможливості передавати справи з підслідності НАБУ до інших органів досудового розслідування.
Що пропонується?
Законопроєкт 4392 створює для органів антикорупційної інфраструктури низку суттєвих ризиків.
- Надання повноваження Генеральному прокуророві за погодженням з керівником САП передавати справи з підслідності НАБУ до СБУ
Як зазначалось вище, відповідно до ст. 216 КПК України чинний кодекс забороняє передавати до інших органів досудового розслідування справи, які належать до підслідності НАБУ.
Наразі проєктом передбачається надання можливості Генеральному прокуророві за письмовою згодою керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури своєю вмотивованою постановою доручити здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 36 КПК України, слідчим органам Служби безпеки України, якщо розслідуване правопорушення становить загрозу державній безпеці України.
Наприклад, якщо кримінальне правопорушення, яке розслідується НАБУ, стосуватиметься діянь, передбачених ст. 209 (Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом) — це буде підставою для СБУ щодо заяв про те, що такі дії становлять загрозу державній безпеці у сфері економіки. У цьому випадку навіть наявність запобіжника у вигляді письмової згоди керівника САП не дає гарантій забезпечення процесуальної самостійності НАБУ.
За прийняття вказаних норм навіть наявність запобіжника у вигляді письмової згоди керівника САП не дає гарантій забезпечення процесуальної самостійності НАБУ.
- Порушення прямої заборони у КПК “відбирати” справи у НАБУ.
Чинний КПК унормовує, що “забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування” (частина 5 ст. 36 КПК України). Зазначена імперативна норма є найважливішим запобіжником незалежності НАБУ та гарантії того, що справи, які віднесені до підслідності цього органу, не будуть передаватись іншим органам досудового розслідування.
Проєктом закону пропонується додати у текст ст. 36 КПК України фразу “крім випадків, передбачених цим Кодексом”.
Враховуючи те, що на сьогодні існує незаконна практика, коли місцеві суди використовують квазіюридичні підстави для винесення неправомірних рішень про передачу справ від НАБУ до інших органів досудового розслідування, такі зміни фактично легітимізують незаконний вплив на НАБУ та збільшать кількість способів для фігурантів справ суттєво затягувати розслідування. Це є зазіханням на процесуальну дієвість НАБУ в частині того, що орган позбавляється можливості ефективно проводити досудове розслідування
Такі зміни фактично легітимізують незаконний вплив на НАБУ та збільшать кількість способів для фігурантів справ суттєво затягувати розслідування.
- Обмеження процесуальної незалежності та самостійності прокурорів САП
На сьогодні детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені цією статтею до підслідності Бюро, за рішенням Директора НАБУ та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів (п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України).
Законопроєктом 4392 пропонується передача процедури погодження, унормованою ст. 216 КПК України, на рівень керівника САП або його заступника. У цьому випадку, концентрація повноважень щодо прийняття таких рішень йде у розріз зі статусом прокурора як процесуально самостійного суб’єкта, у тому числі від впливу на хід досудового розслідування з боку керівництва САП.
Також таке зміщення пункту прийняття рішень призводить до надмірної концентрації повноважень у керівника САП. Фактично він своїм рішенням матиме можливість блокувати роботу інституції.
Зміщення пункту прийняття рішень призводить до надмірної концентрації повноважень у керівника САП. Фактично він своїм рішенням матиме можливість блокувати роботу інституції.
- Обмеження процесуальної незалежності НАБУ
НАБУ може забирати собі справи за рішенням процесуального керівника, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам.
Пунктом 3 ч. 5 ст. 216 КПК України унормовано, що прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у кримінальних правопорушеннях, передбачених абз. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, до підслідності детективів НАБУ, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками варто розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов’язків трьох і більше осіб.
Законопроєктом пропонується у разі, якщо таке віднесення до підслідності НАБУ стосуватиметься справ, що розслідуються СБУ, передбачити, щоб така передача відбувалася лише за вмотивованою постановою Генерального прокурора (виконувача обов’язків Генерального прокурора).
Рекомендації
В першу чергу, законопроєкт створює реальні загрози незалежності та інституційної спроможності САП та НАБУ. Причому як у площині самих органів, так і безпосередньої самостійності прокурорів як окремих процесуальних одиниць.
По-друге, вказаний документ посилює роль СБУ у частині проведення досудового розслідування, та фактичне “цементує” цю функцію. Такий підхід виходить за межі ролі СБУ, на чому неодноразово наголошувала громадськість.
По-третє, зменшення процесуальної самостійності та надання керівнику САП повноважень з погодження вищевказаних процесуальних документів нівелює процесуальну самостійність прокурорів та не відповідає статусу і функціоналу адміністративної посади в органах прокуратури. Закон України “Про прокуратуру” чітко відмежовує поняття “повноваження прокурора” та “адміністративна посада”, зазначаючи, що адміністративна посада не звільняє від виконання ним прокурорських повноважень. Таким чином, надання вищевказаних повноважень є зазіханням на процесуальну самостійність прокурора.
Враховуючи все вищенаведене цей законопроєкт не повинен бути проголосований, адже не передбачає жодних позитивних змін.
Аналіз законопроєкту підготував юридичний радник ТІ Україна Сергій Курінний
