Ще одне оновлення підходів до угод в корупційних справах: аналіз проєкту закону 12039

З огляду на чималий суспільний резонанс, законотворці продовжують свої спроби покращити інститут угод у корупційних справах в Україні.

У липні 2024 року ми вже аналізували урядовий проєкт закону №11340, яким вдосконалювався інститут угод в кримінальних справах про корупцію. Проте якраз той проєкт закону викликав справжнє обурення з боку деяких представників громадськості. Тож як реакцію на суспільний тиск група народних депутатів зареєструвала ще один проєкт закону №12039, яким дещо змінила пропоноване регулювання.

Експерти Transparency International Ukraine проаналізували цей документ і виявили, як пропоновані норми можуть змінити ситуацію. 

Загалом цей проєкт закону містить позитивні норми, але потребує суттєвого доопрацювання. Він істотно звужує підстави для укладення угод, що навряд чи сприятливо вплине на динаміку застосування цього інституту у справах про топкорупцію. З плюсів: цей законопроєкт дозволяє узгоджувати великі штрафи та призначати покарання менше, ніж визначено у санкції статті. Водночас ймовірніше він не виконає основне завдання – конфіскацію злочинних активів та позбавлення права обіймати посади.  

Короткі висновки:

• проєкт закону розв’язує окремі проблеми угод в корупційних справах. Наприклад, автори збільшують штрафи як додаткове покарання та додають опцію помʼякшення покарання, яке особа, що уклала угоду, все ж відбуватиме реально. Раніше таких можливостей не існувало, і це позитивна зміна;
• особи, які вчинили корупційний злочин одноособово, не зможуть претендувати на призначення більш мʼякого покарання у вигляді позбавлення волі. Тож це питання потребує доопрацювання; 
• в новому законопроєкті якісно не врегульовується питання конфіскації, а також відсутні розʼяснення категорії «суспільний інтерес», яку повинні оцінювати судді, затверджуючи угоду.

Наші першочергові пропозиції:

• додатково визначити обовʼязкове застосування спеціальної конфіскації при укладенні угод в корупційних справах за наявності підстав для цього, а також вдосконалити положення про конфіскацію майна;
• конкретизувати, що можуть бути укладені угоди в тих кримінальних провадженнях, де не йдеться про завдання збитків;
• передбачити можливість звільнення від відбування покарання у справах щодо корупційних та повʼязаних з корупцією кримінальних правопорушеннях;
• надати повноваження суду витребовувати зібрані матеріали досудового розслідування або ж зобовʼязати прокурора разом з обвинувальним актом та угодою направляти до суду такі матеріали.

Як ці питання врегульовані зараз?

Укладення угоди — це завжди складний процес, який потребує врахування балансу інтересів суспільства та підозрюваного (обвинуваченого). І в цьому процесі виключною особливістю угод є можливість для останнього уникнути серйозного покарання, а для держави — зекономити час та ресурси на розгляд справи.

Наразі КК та КПК України встановлюють такий порядок та умови укладення угоди:

• Укладення угоди без будь-яких застережень можливе у провадженнях щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
• Угода у справах щодо особливо тяжких злочинів можлива у випадку викриття особою іншого підозрюваного або викриття злочинних дій співучасників.
• Строк ув’язнення, від якого можна звільнитися на підставі угоди, не має перевищувати 5 років.
• Призначення штрафу як покарання можливе, лише якщо він чітко згаданий у санкції статті, за яку особу судять.

Також за законодавством відсутня можливість застосовувати великі штрафи до корупціонерів на підставі угоди, не дозволено застосовувати конфіскацію майна у випадку звільнення від відбування покарання за угодою, відшкодування шкоди чи збитків не є обов’язковою умовою для затвердження угоди. 

Як і нерозвиненою залишилася сама процедура укладення і затвердження угоди. Закон зараз не передбачає можливості вносити зміни до вже укладеної угоди, як і не дозволяє повторно звертатися з угодою в одному кримінальному провадженні. Тобто якщо суд вже відмовив у затвердження угоди з якихось формальних підстав, то повторно звернутися до нього з новою угодою неможливо.

Що пропонує новий законопроєкт

У новій ініціативі нардепи пропонують надати особам, обвинуваченим у корупційних та повʼязаних з корупцією кримінальних правопорушеннях, такі опції при укладенні угоди про визнання винуватості:

• призначення покарання у вигляді позбавлення волі менше, ніж визначене у санкції статті, за умови викриття іншої особи, а також повного або часткового відшкодування збитків;
• додаткове покарання у вигляді штрафу зі збільшеним розміром, незалежно від згадки про нього у санкції статті — від 340 тис. грн за нетяжкий злочин і до 102 млн грн у разі вчинення особливо тяжкого злочину;
• додаткове покарання у вигляді конфіскації майна – у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо сторони угоди домовились про  додаткове покарання.

Взагалі в новому законопроєкті істотно звужуються підстави для укладення угод у корупційних справах, які визначаються у ст. 469 КПК України. Законопроєкт пропонує три такі підстави.

Перша підстава для укладення угоди доступна безвідносно до ступеня тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення і включає в сукупності два пункти:

• викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного чи повʼязаного з корупцією кримінального правопорушення, якщо інформація про нього буде підтверджена доказами;
• повне або часткове (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).

Друга підстава, яка стосується всіх одноособово вчинених кримінальних правопорушень, за винятком особливо тяжких, включає повне відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).

Третя підстава стосується укладення угоди з організаторами і включає такі умови в сукупності:

• викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного чи повʼязаного з корупцією кримінального правопорушення, якщо інформація про нього буде підтверджена доказами; 
• повне або часткове (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані);
• викриття підозрюваним або обвинуваченим іншого організатора корупційного чи повʼязаного з корупцією кримінального правопорушення.

Змінами до статті 470 КПК України пропонується встановити додатковий механізм погодження угоди про визнання винуватості керівником відповідного органу прокуратури. Також вносяться зміни до статті 474 КПК України щодо удосконалення судового розгляду і затвердження угоди про визнання винуватості та надання можливості вносити зміни до укладеної угоди до моменту виходу суду до нарадчої кімнати.

Ризики пропонованого законодавчого регулювання

1. Механізми конфіскації активів не вдосконалюються

Ми послідовно відстоюємо позицію, що найбільший стримувальний ефект від кримінального переслідування корупції має конфіскація незаконно набутих активів. Адже корупція має на меті збагачення особи.

Тому в положеннях ст. 474 КПК України потрібно додаткову увагу звернути на те, чи були вжиті дії для розшуку та арешту незаконно набутих активів, а також чи передбачає угода спеціальну конфіскацію таких активів. Цей механізм є правомірним в контексті дотримання прав людини та міжнародних стандартів. 

Однак таких положень ні попередній проєкт 11340, ні поданий зараз проєкт не містять. Натомість новий законопроєкт додатково ускладнює застосування конфіскації майна як покарання.

Автори проєкту ніби й додають конфіскацію майна як додаткове покарання у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Але вказують, що таке покарання може бути призначене не завжди: 

«У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням внаслідок засудження на підставі угоди про визнання винуватості за корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, та за умови узгодження сторонами угоди додаткового покарання, може бути також призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна».

З цього формулювання тексту положення можна зробити висновок, що конфіскація майна можлива лише тоді, коли перед цим сторони погодили призначення  штрафу або позбавлення права обіймати певні посади, які власне є також додатковими покараннями.

Найбільш імовірно, в цьому моменті трапилося просто технічне недоопрацювання авторів проєкту, але воно може негативно вплинути на правозастосування, тож потребує виправлення. Повинна бути можливість конфіскації майна без привʼязки до наявності інших додаткових покарань.

Таким чином, потрібно додатково визначити обовʼязкове застосування спеціальної конфіскації при укладенні угод в корупційних справах за наявності підстав для цього. А також спростити застосування конфіскації майна при звільненні від реального відбування покарання.

2. Помʼякшення покарання через угоду недоступне особам, які вчинили корупційний злочин одноособово, а не в співучасті. А також незрозуміло, чи можна укладати угоду особам, дії яких не завдали збитків

Нардепи пропонують різні підстави для укладення угоди про визнання винуватості для осіб, що вчинили кримінальні правопорушення у співучасті і без такої.

За загальним правилом, кримінальні правопорушення, вчинені у співучасті вважаються більш суспільно небезпечними. Адже до протиправної поведінки залучається не одна особа, а дві або більше. Автори проєкту створюють пільгові умови саме для таких осіб, але не для тих, хто вчинив правопорушення одноособово. Адже за новим законопроєктом навіть при укладенні угоди таким особам не можна призначити мʼякше покарання, ніж визначено в санкції статті.

Тобто, якщо особа самостійно отримала неправомірну вигоду, то вона не може претендувати на зменшення строку відбування реального покарання. Водночас на таке зменшення можуть претендувати особи, які, наприклад, брали участь у схемі з відкату мільйонів з держбюджету на будівництво доріг, хоч збитки державі і сам злочин можуть бути більшими.

Таким чином, у запропонованій законопроєктом новій ст. 69-2 КК України потрібно розширити коло підстав для застосування більш мʼякого покарання, ніж передбачено у санкції, доповнивши її згадкою про пункт 2-1 ч. 4 ст. 469 КПК України. Тобто прописати можливість укладати угоди з меншим, але реальним строком позбавлення волі для обвинувачених, які вчинили діяння одноособово.

Також з тексту проєкту незрозуміло, чи допускається укладення угоди з особами, дії яких не завдали збитків. Адже у пропонованих змінах до статті 469 КПК України всі підстави укладення угоди привʼязуються саме до відшкодування збитків. Використання в дужках фрази «якщо такі збитки або шкода були завдані», не дозволяє дати відповідь на запитання, чи можна взагалі укладати таку угоду.

Відтак можемо мати ситуацію, коли у кримінальних провадженнях без збитків чи шкоди угода з підозрюваними та обвинуваченими неможлива.

Тож у новому законопроєкті слід чітко визначити, що угоди можна укладати в тих кримінальних провадженнях, де не йдеться про завдання збитків чи шкоди.

Якщо ж говорити про «умовне засудження», а це найбільш поширена наразі опція, яка доступна тим, хто йде на угоду зі слідством та САП, то навіть зараз у системі кримінальної юстиції немає єдності щодо того, чи таке можливо. Угоди з такими умовами масово затверджує ВАКС, однак прокурорів місцевих прокуратур навіть притягають до дисциплінарної відповідальності за схожі кейси.

Таким чином існує різний підхід щодо того, чи можна в таких випадках засуджувати умовно та застосовувати інші пільгові інститути покарання. Тому одну зі справ навіть передали на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак вона не досліджувала ці питання, закривши касаційне провадження з формальних підстав.

До слова, попередній проєкт закону щодо вдосконалення інституту угод такі положення містив. 

Таким чином, в законі потрібно чітко визначити, що в межах угоди загалом можливе звільнення обвинуваченого від відбування покарання у справах щодо корупційних та повʼязаних з корупцією кримінальних правопорушень.

3. Суду не надають повноважень витребовувати зібрані матеріали досудового розслідування при перевірці угоди

Наразі КПК України не регламентує детально, чи зобовʼязаний суд дослідити всі матеріали кримінального провадження при затвердженні угоди. Кодекс також не зобовʼязує прокурора направляти матеріали досудового розслідування для їх оцінки судом. 

А оскільки угода може бути затверджена на різних етапах розгляду справи, коли ще обвинувачення не представило всього масиву зібраних доказів, суд не може перевірити кваліфікацію дій особи через невеликий масив доступної інформації. І це може призводити до неправильної, на перший погляд, кримінально-правової оцінки дій особи. 

Крім цього, без вивчення матеріалів досудового розслідування суд не може оцінити, чи вжив прокурор усіх заходів для розшуку активів, набутих злочинним шляхом, для того, щоб застосувати до них спеціальну конфіскацію. І так само у суду немає змоги перевірити, чи були інші співучасники злочину. Це особливо важливо з огляду на пропоновані спеціальні умови для укладення угод з особами, які вчиняли корупцію одноособово, а саме – що в них немає обовʼязку викривати інших осіб.

Таким чином, слід надати можливість суду витребовувати зібрані матеріали досудового розслідування або ж зобовʼязати прокурора разом з обвинувальним актом та угодою направляти до суду всі матеріали досудового розслідування.

Висновки

TI Ukraine вважає, що до зміни регулювання інституту угод варто підходити комплексно та не допускати прогалин. Оскільки і цей, уже другий за останній час, законопроєкт не враховує низку важливих аспектів, ми рекомендуємо його доопрацювати.

Для цього потрібно:

• додатково визначити обовʼязкове застосування спеціальної конфіскації при укладенні угод в корупційних справах за наявності підстав для цього, а також вдосконалити положення про конфіскацію майна;
• розширити коло підстав для застосування більш мʼякого покарання, ніж передбачено у санкції статті, доповнивши його особами, які вчинили діяння одноособово;
• конкретизувати, чи можуть бути укладені угоди в тих кримінальних провадженнях, де не йдеться про завдання збитків чи шкоди;
• чітко визначити, що звільнення від відбування покарання у справах щодо корупційних та повʼязаних з корупцією кримінальних правопорушеннях можливе;
• надати можливість суду витребовувати зібрані матеріали досудового розслідування або ж зобовʼязати прокурора разом із обвинувальним актом та угодою направляти до суду матеріали досудового розслідування.

Ми впевнені, що використання інституту угод може позитивно вплинути на переслідування корупції. Однак важливо, щоб такі можливості були чіткими та передбачуваними у застосуванні. На жаль, жодна із зареєстрованих законодавчих ініціатив не забезпечує таку правову потребу. 

Законопроєкт №12039 зі свого боку розв’язує деякі із важливих проблем в застосуванні інституту угод. Проте якщо його прийняти в такому вигляді, то залишаться неточності і прогалини, через які будуть проблеми із тлумаченням нових норм, розумінням їх різними сторонами процесу та, як наслідок, двозначності загального ставлення до угод у корупційних справах загалом. І все це не призведе до чіткого, ефективного і розповсюдженого застосування угод на практиці.

Можливості укладати угоди за корупційні та повʼязані з корупцією кримінальні правопорушення повинні бути збалансованими з тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення. Як сторона захисту, так і сторона обвинувачення повинні мати адекватні переваги, які вони отримають від укладення угоди.