Чи час домовлятися: тенденції ВАКС щодо укладення угод в корупційних справах

Автори: Павло Демчук, юридичний радник Transparency International Ukraine

Андрій Ткачук, юрист з моніторингу справ ВАКС Transparency International Ukraine

За час існування Вищий антикорупційний суд виніс понад сто вироків, з яких більше ніж 30 — на підставі угод про визнання винуватості. Практика застосування таких угод чудово себе проявила у справах про топкорупцію. Однак суспільство часто сприймає їх як своєрідний «відкуп від тюрми». 

Спробуємо оглянути останню практику ВАКС щодо угод про визнання винуватості та сформулювати окремі висновки.

Коли можна укладати угоди у кримінальному провадженні

Загалом цей огляд ми побудуємо за найбільш істотними елементами, які перевіряються судами перед затвердженням угоди.

І почнемо з того, що укладення та затвердження угоди можливе лише у випадку дотримання певних умов.

Перша умова — угоди можуть укладатися та затверджуватися щодо проступків, нетяжких та тяжких злочинів. 

Укладення угод щодо особливо тяжких корупційних злочинів можливе лише у випадку викриття іншої особи у вчиненні корупційного злочину, та коли особа допомагає викривати злочинні дії інших співучасників. При цьому КПК встановлює заборону на укладення угоди про визнання винуватості з організатором злочину (у п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України). 

ВАКС беззаперечно дотримується вказаних вимог та відмовляє у затвердженні угод, зокрема коли обвинувачений мав роль організатора. Так, суд відмовив у затвердженні угоди організатору схеми постачання товарів невідомого походження Укроборонпрому. Ця схема супроводжувалася несплатою податків та легалізацією (відмиванням) майна, одержаного злочинним шляхом.

Друга умова — укладати угоду можна лише зі згоди потерпілих (за їх наявності).

Усі проаналізовані нами рішення ВАКС щодо угод у кримінальних провадженнях, де є потерпілі, так само включають їхню згоду на укладення таких домовленостей.

Як угоди впливають на економію ресурсів

Спрощення судових проваджень, до якого можна віднести й укладення угод, — це слідування міжнародним рекомендаціям щодо використання засобів усунення затримок у відправленні кримінального правосуддя. Зі свого боку практика Європейського суду з прав людини також вказує на доцільність укладення угод, адже це стає інструментом економії державних та приватних ресурсів. 

У практиці ВАКС у цьому аспекті більшість угод була затверджена ще на підготовчих судових засіданнях. 

Наприклад, вирок щодо адвоката, який намагався підкупити суддю Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ВАКС виніс під час першого ж засідання у підготовчому провадженні. У тій справі йшлося про спробу підкупу, аби суддя не притягнула особу до відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп’яніння. Затвердження угоди тоді означало, що суду не потрібно було проводити тривалі процедури з розгляду справи — дослідження доказів, допит свідків та інше.

Але в окремих випадках обвинувачені ініціюють укладення угоди вже після тривалого судового розгляду кримінального провадження. Так це було з директором ТОВ «Юрай», який заволодів кредитними коштами банку та надалі легалізував їх через інші компанії. Цю справу суд розглядав уже понад півтора року, тому тоді йшлося лише про економію часу та ресурсів на апеляційний та касаційний перегляди судового рішення.

Подібні випадки — не рідкість, і КПК не забороняє укладати угоди аж до виходу суду до нарадчої кімнати для винесення вироку. Однак за таких умов угода про визнання винуватості не повною мірою виконує основну свою функцію щодо економії ресурсів.

Тут також варто наголосити, що доцільність укладення угоди оцінює прокурор із врахуванням обставин, викладених у ст. 470 КПК України. Проте на прокурора закон не покладає обов’язок роз’яснити стороні захисту свої міркування при відмові в укладенні угоди. Ми вважаємо, що цей момент можна вдосконалити в чинному законодавстві.

Суспільний інтерес в укладенні угоди

Саме по собі пришвидшення розгляду справи не є підставою для затвердження угоди зі слідством. Суд також повинен оцінити ще низку факторів, зокрема, чи умови угоди відповідають інтересам суспільства.

Оцінюючи суспільний інтерес, варто встановити баланс між зацікавленістю обвинуваченого отримати м’якше покарання та запитом суспільства отримати від обвинуваченого щось на заміну цьому пом’якшенню.

Судді ВАКС по-різному інтерпретують значення суспільного інтересу, оскільки це оціночне поняття. Тут їх практика розходиться: деякі судді відштовхуються від очікувань суспільства, тобто чи буде рішення, яке вони приймуть, відповідати запитам громадян. Інші ж судді відштовхуються від найскорішого вирішення справи при мінімальних витратах державних ресурсів, потреби розкривати інші кримінальні правопорушення та іншого.

Така неоднорідність підходів є деструктивним фактором при затвердженні угод. Тому потрібно уніфікувати судову практику в цій частині, адже саме відсутність забезпечення суспільного інтересу у більшості рішень ВАКС стає однією з ключових підстав для відмови у затвердженні угоди зі слідством.

Якщо підсумувати останню практику у справах про топкорупцію, то при вирішенні питання про наявність суспільного інтересу суд часто враховує такі обставини:

• характер та тяжкість інкримінованого правопорушення;
• сприяння обвинуваченого досудовому розслідуванню;
• викриття обвинуваченим більшої кількості кримінальних правопорушень та злочинців;
• роль та ієрархічне становище обвинуваченого у разі співучасті;
• стимулювання укладання таких угод іншими особами;
• повне або часткове відшкодування обвинуваченим збитків.

З 24 лютого 2022 року також спостерігаємо випадки, коли судді враховують волонтерство та допомогу армії як обставини, що в умовах війни безпосередньо пов’язані із добробутом, стабільністю та безпекою українського суспільства, тобто з суспільним інтересом.

Наприклад, мер Полтави Мамай зобов’язався передати на потреби ЗСУ 2 млн грн, нардеп Трухін — 6 млн грн, а представник забудовника Perfect Group Саміляк, який намагався підкупити тодішнього голову ДІАМ Семена Кривоноса, пообіцяв перерахувати 100 тис. доларів США на проєкт «Армія Дронів».

На наше переконання, ці обставини можуть враховуватися лише як особистісні характеристики обвинуваченого при призначенні покарання, адже вони не мають прямого відношення до кримінального провадження та відомостей, які в ньому досліджуються.

Дотримання прав людини у кримінальному провадженні

Із цим аспектом повʼязані два елементи: перевірка фактичних підстав наявності винуватості та оцінка добровільності угоди.

Окремі науковці вказують що, в американському кримінальному процесі укладення угоди про визнання винуватості буде тим імовірніше, чим слабкіші докази обвинувачення. А в європейських процедурах угоди затверджуються, якщо позиція обвинувачення сильна. І суд, перевіривши докази обвинувачення, приходить до висновку про можливість зменшення покарання обвинуваченому не тому, що той визнав свою винуватість, а тому, що винуватість обвинуваченого повністю підтверджується, і він дотримався умов угоди.

КПК України не регламентує детально, чи зобовʼязаний суд дослідити всі матеріали кримінального провадження при затвердженні угоди. Він також не зобовʼязує прокурора направляти матеріали досудового розслідування для оцінки судом. Тож із практики ВАКС ми бачимо, що дослідження матеріалів кримінального провадження не відбувається у повному обсязі, а кваліфікація діянь особи часто встановлюється через оцінку лише істотних обставин кримінального провадження.

За таких умов, при обґрунтуванні винуватості особи та правильності кваліфікації її діянь суди зазвичай посилаються на показання обвинуваченого, обвинувальний акт та угоду про визнання вини (вирок від 13.10.2022, вирок від 09.02.2023, вирок від 02.03.2023, вирок від 03.03.2023, вирок від 07.04.2023, вирок від 13.10.2023). І значно рідше можна зустріти посилання суду на конкретні матеріали справи, які подавалися сторонами для підтвердження викладених в угоді обставин (вирок від 02.03.2023, ухвала від 02.04.2020).

Проблема загострюється, коли угоду затверджують на підготовчому судовому засіданні, під час якого сторони не можуть подавати будь-які докази. Вирішення її пропонував ще пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ — він радив судам у таких випадках витребувати докази у сторін.

З цього боку знаковим є рішення щодо начальника Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району. Тоді фігурант підписав з прокурором угоду про визнання винуватості, однак ВАКС не затвердив її, оскільки фактичні обставини не вказували на вчинення злочину, передбаченого саме ч. 5 ст. 191 КК. Надалі стосовно цієї особи суд виніс виправдувальний вирок, який підтвердила апеляційна та касаційна інстанції.

 На додачу стаття 474 КПК України покладає на суд обов’язок перевірити, чи було укладення угоди повністю добровільним. Для цього суд вправі витребувати необхідні докази та навіть опитувати осіб.

ВАКС визначає добровільність укладення угоди під час засідання, орієнтуючись на такі обставини: 

• усне підтвердження такої добровільності та надання правдивих викривальних показань щодо себе (вирок від 13.10.2022, вирок від 02.03.2023); 
• відсутність скарг на дії, бездіяльність та рішення сторони обвинувачення (вирок від 13.10.2022, вирок від 02.03.2023, вирок від 02.03.2023, вирок від 22.02.2023, вирок від 09.02.2023);
• розуміння характеру пред’явленого обвинувачення, згода обвинуваченого з видом та мірою покарання тощо.

Беззастережне визнання обвинуваченим своєї вини є також вказівкою на добровільність укладення угоди. З практики ВАКС бачимо, що обвинувачені в усіх випадках вказували на беззастережне визнання вини, однак не у всіх випадках це підтверджувалося. Як це було з екскерівником ДІФКУ, версія подій якого в суді відрізнялася від викладеної в обвинувальному акті та угоді (ухвала від 11.03.2020).

Також додатковим підтвердженням добровільності для ВАКС є факт ініціювання укладання такої угоди саме стороною захисту, що є дуже частим явищем (вирок від 13.10.2022, вирок від 02.03.2023, вирок від 09.02.2023).

Тут цікаво, що чи не у всіх останніх випадках розгляду угод Антикорсудом на момент їх укладення жоден з обвинувачених не перебував під вартою. Однак були випадки, коли угода укладалася з обвинуваченим за два тижні після його чотириденного перебування в СІЗО (вирок від 02.03.2023). Суд не перевіряв чи перебування у слідчому ізоляторі не було способом тиску на підозрюваного. 

Призначення покарання

Сторони угоди повинні узгодити вид та міру покарання. При цьому треба дотримуватися загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України. Магічним числом є 5 років позбавлення волі — саме таку тривалість покарання узгоджували сторони у більшості вироків. Правда, згодом обвинувачених звільняли від відбування покарання з випробуванням на підставі ч. 2 ст. 75 КК України.

Треба відзначити, що можливість такого звільнення у провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень залишається дискусійною. Адже існує різний підхід судів щодо того, чи можна в таких випадках засуджувати умовно та застосовувати інші пільгові інститути покарання. Тому одну зі справ передали на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак Велика Палата Верховного Суду не досліджувала ці питання, оскільки закрила касаційне провадження з формальних підстав. 

Для зменшення покарання сторони часто зазначали про щире каяття та визнання вини, адже ці пом’якшуючі обставини автоматично виникають при підписанні угоди. Як пом’якшуюча обставина в більшості вироків з угодами про визнання винуватості також зустрічається активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Серед інших пом’якшуючих обставин та обставин, що характеризують особу, суд враховує:

• наявність на утриманні неповнолітніх дітей (вирок від 07.04.2023) та батьків похилого віку (вирок від 13.10.2022);
• інвалідність, позитивну характеристику за місцем проживання та роботи, наявність статусу УБД (вирок від 03.03.2023);
• вчинення кримінального правопорушення через службову залежність (вирок від 07.04.2023);
• активну волонтерську діяльність (вирок від 02.03.2023) тощо.

Цікаво, що у деяких вироках ВАКС врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання (вирок від 13.10.2022), як пом’якшуючу покарання обставину, хоча цей підхід досить суперечливий.

Є випадки, коли вказані пом’якшуючі обставини сторони угоди намагаються використати як підставу для призначення покарання «нижче нижчої межі». Адже наявність більше ніж двох пом’якшуючих обставин за ст. 69 КК України є підставою для призначення покарання м’якшого за передбачене у санкції статті.

ВАКС у таких випадках відмовляє у затвердженні угоди з декількох причин. 

Першою причиною є те, що встановлені пом’якшуючі обставини:

• або не підтверджені доказами, як то було у справі голови правління ПАТ «Креатив Груп», який вказав, що у нього є малолітня дитина, однак жодного підтвердження не надав;
• або не зменшують ступінь тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення, як то було у справі організатора схеми постачання товарів невідомого походження Укроборонпрому.

Другою причиною у деяких випадках стає заборона на зниження покарання, передбачена КК України. Така ситуація виникла у згаданій справі організатора схеми постачання товарів невідомого походження Укроборонпрому, який з прокурором узгодив звільнити його від виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна, що взагалі не передбачає Кримінальний кодекс України.

Відшкодування завданих збитків

Серед корупційних злочинів досить часто ідеться про заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) та зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК). У таких злочинах шкода завдається завжди, що обумовлює потребу винним особам її відшкодовувати.

Однак затверджуючи угоди про визнання винуватості, ВАКС не завжди комплексно підходить до питання про відшкодування шкоди. Адже судді не завжди оцінюють, чи правомірно, коли обвинувачений відшкодовуватиме шкоду в меншому розмірі, аніж та, що була заподіяна, як це пропонується прокурорами САП у відповідних угодах.

Наприклад, у справі про завдання шкоди Укрзалізниці шляхом завищення ПДВ на суму понад 200 млн грн прокурор САП домовився у разі затвердження угоди з обвинуваченим про відшкодування 2 млн грн, що у сто разів менше від встановленого розміру шкоди. Навіть враховуючи, що злочин вчинений за участі інших осіб, такий розмір відшкодування не може свідчити про навіть часткове відновлення порушеного злочином стану.

Подібна ситуація була й у справі заступниці генерального директора ДП «Держінформ’юст», яка була співучасницею фіктивної закупівлі обладнання для відеоконференцзв’язку TrueConf. Такими діями державі була заподіяна майнова шкода у майже 7 млн грн, але прокурор САП погодив, а ВАКС затвердив відшкодування фігуранткою лише 500 тис. грн.

На наш погляд, при затвердженні вироками угод судді повинні ретельно аналізувати заявлений прокурорами САП розмір відшкодування із тим, щоб оцінити можливість відновлення достатньою мірою того стану речей, який був до вчинення злочину.

Висновки

Проведений огляд практики ВАКС щодо затвердження угод про визнання винуватості дозволяє сформулювати такі окремі висновки. 

Угоди є ефективним інструментом засудження фігурантів корупційних справ, а також відшкодування завданої шкоди. Однак для правомірного засудження потрібно враховувати низку обставин.

Таке спрощення судового провадження доречне:

• коли істотні обставини справи були підтверджені належною та допустимою доказовою базою;
• якщо сторони провели ретельну оцінку наявності суспільного інтересу в укладенні угоди;
• за умови наявних засобів протидії можливим зловживанням органів правопорядку щодо тиску на підозрюваного (обвинуваченого) задля укладення угоди, а також дослідження судом доказів, які б підтверджували встановлені в угоді факти;
• коли була проведена належна оцінка відповідності узгодженого сторонами покарання чинному законодавству.

Для активного та ефективного використання цього інструменту в кримінальному процесі України доцільно:

• зобов’язати прокурора надавати вмотивовану відмову на клопотання сторони захисту про ініціювання процесу укладення угоди про визнання винуватості;
• надати можливість суду витребовувати зібрані матеріали досудового розслідування або ж зобовʼязати прокурора разом з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості направляти до суду матеріали досудового розслідування;
• врегулювати питання з різною практикою судів щодо тлумачення ч. 2 ст. 75 КК України шляхом надання розʼяснень пленумом Верховного Суду;
• ВАКС сформувати узагальнення судової практики щодо затвердження або відмови в затвердженні угод про визнання винуватості та оприлюднити його.

Сподіваємося, що тенденція використання інституту угод у кримінальному процесі буде рости та допоможе економити дорогоцінні ресурси антикорупційних органів на ще ефективнішу боротьбу з корупцією. Адже завдяки ефективній роботі системи кримінальної юстиції ми можемо бути впевнені, що корупційні прояви не будуть залишатися без державного реагування.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу