Як ефективно конфіскувати майно в топкорупціонерів

Раніше ми досліджували як виконують українські конфіскації за кордоном. Настав час дізнатися про те, як ж виконують ці самі покарання в Україні. 

Як судді конфіскують майно у фігурантів топкорупційних справ?

Чимало корупційних злочинів мають корисливий характер, тобто фігуранти прагнуть отримати певну вигоду від займаних посад. Через це закон передбачає майнове покарання у формі конфіскації, а також в документі вказана можливість спеціальної конфіскації — як заходу, яким стягують доходи від злочину та майно, що використовувалося при його вчиненні. 

Про різницю між цими заходами ми пояснювали в окремому матеріалі, але, якщо коротко, то при звичайній конфіскації ідеться про законне майно засудженого, а спеціальній конфіскації підлягають злочинні доходи та засоби. 

ВАКС вправі конфіскувати майно лише за третиною підсудних йому статей Кримінального кодексу України. Переважно таке покарання обовʼязкове, тобто судді не можуть вирішувати, в кого майно конфіскувати, а в кого ні. Лише у статтях 365-2 («Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги») та 369 («Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі») КК України це питання належить до розсуду суду.

За 4 роки функціонування Вищий антикорупційний суд виніс понад 150 вироків, і 48 з них містили покарання у виді конфіскації майна (це якщо враховувати і засекречені вироки). Всього станом на 31 грудня 2023 року таке покарання присудили 61 особі, і така тенденція з призначенням цього виду додаткового покарання тільки росте, зокрема й через поступове збільшення кількості вироків. 

Застосовувати ж спеціальну конфіскацію ВАКС може у випадку вчинення будь-якого з підсудних йому злочинів, крім передбаченого ч. 1 та 3 ст. 357 («Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження») КК України. Однак її Антикорсуд застосував лише у 22 вироках (станом на 31 грудня 2023 року), і це значно менше, ніж кількість призначених конфіскацій майна як покарання.

На відміну від конфіскації-покарання, спеціальна конфіскація застосовується більше ніж удвічі рідше, і тенденції до зростання випадків її застосування не спостерігаємо. А це може призвести до вельми негативних наслідків. Чому так — розповімо далі. 

Екзистенційна проблема конфіскації майна

Конвенція ООН проти корупції зобовʼязує держави застосовувати конфіскацію лише до  статків, які мають злочинний характер, тобто доходів від злочинів, а також майна, яке використовувались для вчинення цих злочинів. Однак аналіз національної судової практики показує, що конфіскація як покарання певною мірою застосовується для позбавлення можливості користуватися неправомірною вигодою. Наприклад, у ситуаціях, коли сторона обвинувачення не доводила злочинний характер набутого засудженим майна. У такому разі застосувати спеціальну конфіскацію неможливо, а суд може лише застосувати конфіскацію майна як покарання.

Сама по собі конфіскація майна як вид покарання за українським законодавством уже давно піддається критиці. Це спадщина радянського режиму, притаманна багатьом країнам колишнього СРСР. 

Наприклад, з подібною проблемою зіткнулася Латвія. Свого часу ЄСПЛ у рішенні Markus v. Latvia констатував, що латвійське національне законодавство про конфіскації є нечітким та непередбачуваним, воно не забезпечує необхідних процесуальних гарантій і не гарантує захисту від свавілля. І тому ішлося порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. 

Тобто для правомірної конфіскації майна потрібно довести його звʼязок із злочином — щоб обвинувачений чітко знав, яке саме його майно конфіскують і з яких підстав.

Українську модель конфіскації майна зі свого боку критикують і окремі науковці. Їх позиції зводяться до аргументів про нерівність за матеріальним становищем — мовляв, людина, в якої є що конфіскувати, втрачає набагато більше, ніж та, в якої майна для конфіскації немає. 

Остання теза ілюструється і практикою виконання рішень ВАКС. В окремих справах державній виконавчій службі не вдалося виконати рішення про конфіскацію через відсутність майна засуджених або відсутність доступу до майна на тимчасово окупованих територіях. 

Саме так трапилося у справі судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, якого засудили за одержання $4000 хабаря за винесення «правильного» рішення. З відповіді від виконавчої служби ми дізналися, що він не має жодного рухомого та нерухомого майна, а грошових коштів недостатньо навіть для покриття судових витрат. Натомість з конфіскації майна засудженого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області державі вдалось отримати майже 400 тис. грн.

Інший цікавий приклад — коли під час обшуку автомобіля директора ДП «Гутянське лісове господарство» правоохоронці знайшли готівкою 92900 грн та $5700. Злочинний характер їх походження стороною обвинувачення не доводився, проте засуджуючи цю особу за хабар детективу суд їх конфіскував за правилами конфіскації як покарання. У цій же справі було спецконфісковано як хабар $100 000.

Є також проблема із застосуванням конфіскації при укладенні угод. А саме, якщо суд затверджує угоду, за якою особу звільнять від відбування покарання, то відповідно до ст. 77 КК України сторони угоди не можуть домовитися про конфіскацію майна як додаткове покарання. 

Це все вказує на потребу переглянути законодавчі підходи до розуміння та обсягу конфіскації майна як покарання. Засуджені корупціонери повинні відшкодовувати збитки, а також позбавлятися отриманих злочинних доходів, і ці процеси повинні відбуватися правомірно, без ризиків, що держава застосує протиправні процедури. 

Як ВАКС вирішує, яке майно конфіскувати?

Найчастіше, обираючи між повною або частковою, ВАКС надає перевагу конфіскації всього майна. Це ми бачимо і у статистиці — з наявних у публічному доступі 44 вироків суду першої інстанції у 40 випадках ішлося про призначення особам конфіскації всього майна (71%) проти 16 випадків часткової конфіскації (29%).

ВАКС застосовує різні підходи до часткової конфіскації. Переважно вона відбувається через безоплатну передачу державі половини майна засудженого. Таких випадків ми встановили 10. У 5 випадках суд конфісковував конкретно визначені речі, наприклад, автомобілі, земельні ділянки, будинки тощо, а один випадок стосувався конфіскації всього майна, крім половини квартири.

Законодавство не регламентує, яким чином треба вирішувати, конфіскувати все майно засудженого, чи його частину. З огляду на це судді орієнтуються на загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, а також вироблені практикою критерії, серед яких:

• розмір отриманого хабаря; 
• розмір завданої шкоди;
• вчинення злочину з корисливих спонукань (зокрема розмір хабаря – 5000 грн);
• значна суспільна небезпека злочину та його особлива тяжкість;
• майновий стан обвинуваченого тощо.

Але судді не завжди використовують такі аргументи. Наприклад, ВАКС призначив повну конфіскацію майна засудженому судді Бабушкінського районного суду Дніпра за отримання $15 тис. хабаря, оскільки «цей вид покарання прямо передбачений у санкціях зазначених статей». І це не єдиний випадок, коли судді ВАКС не вдаються до чіткого пояснення причин застосування певного  обсягу конфіскації.

Є й інші приклади. У справі про підкуп т.в.о. голови Держагентства з управління зоною відчуження ексдиректором ДП «Об’єднання «Радон» суд вирішив конфіскувати все майно, окрім житла, оскільки на утриманні обвинуваченого перебуває дві малолітні дитини. Подібна ситуація була й у справі про розтрату майна ПАТ «Аграрний Фонд», де будинок засудженого не стали конфіскувати через те, що в ньому проживає 5 осіб.

В окремих випадках звертається особлива увага на роль засудженого під час вчинення злочину. Тому часто виконавцям злочинів присуджують конфіскацію усього майна, тоді як пособники отримують конфіскацію половини.

Судді ВАКС не завжди призначають конфіскацію майна навіть у тих випадках, коли вона визначена в санкції статті як додаткове, але не обовʼязкове покарання. Це можна пояснити тим, що конфіскація (за загальним правилом) призначається, коли вчинено тяжкий або особливо тяжкий корисливий злочин. Також її можна призначити за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості. 

Вибір, чи призначати конфіскацію, наданий суду санкціями статей 365-2 та 369 КК України. І судді не у всіх випадках чітко встановлюють, чи отримують обвинувачені якусь майнову вигоду від вчинення злочину.

Наприклад, у справі за обвинуваченням депутата Полтавської облради та одного з менеджерів КП «Полтавафарм» у наданні поліцейським 35 тис. грн хабаря суд не встановив факти збагачення засуджених від злочину, тому призначати їм конфіскацію не став. Також суд врахував наявність в особи утриманців.

На противагу цьому у справі за обвинуваченням громадянина Молдови, якого визнали винним у наданні хабаря військовому прокурору за зняття арешту з судна Sky Moon, суд встановив, що злочин носив корисливий характер, але конфіскацію призначати не став.

Таким чином, практика призначення покарання у виді конфіскації майна не є сталою, що створює правову невизначеність та ризик зловживань.

Як конфіскація майна топкорупціонерів поповнює державний бюджет?

На 31 грудня 2023 року в публічному доступі було відомо про 24 вироки ВАКС, які набрали законної сили, і якими призначалася конфіскація майна. Але постановлення вироку та набрання ним законної сили – це лише перші кроки у процедурі виконання покарання. 

Взагалі процедура виконання вироку в частині конфіскації складається з декількох кроків, передбачених Інструкцією з організації примусового виконання рішень. 

Спершу суд повинен скласти виконавчий лист та направити його разом із описом майна засудженого (якщо такий є) до виконавчої служби. Після цього державний виконавець повинен відкрити виконавче провадження. Вищий антикорупційний суд зазвичай швидко складає такі листи та направляє їх на виконання, адже строк з дня набрання вироком законної сили та відкриттям виконавчого провадження у більшості випадків не перевищує 30 днів. 

Далі виконавець накладає арешт на майно, яке буде підлягати конфіскації. Крім цього, виконавець може розшукувати майно, яке можна конфіскувати, направляючи запити чи аналізуючи бази даних. 

Розшук майна, яке можна конфіскувати

Виконавці часто обмежені в можливостях отримати інформацію про майно засуджених, на відміну від правоохоронців, які мають у розпорядженні гласні та негласні слідчі (розшукові) дії, а також можуть звертатися з такою метою до АРМА. 

Однак якість розшуку активів Агентством теж складно перевірити через відсутність необхідної статистики. Крім цього, практика АРМА звітувати про розшукане майно на власному вебсайті дозволяє висловити сумнів у можливості ефективного арешту та конфіскації. І це попри те, що Агентство на наш запит не забажало ділитися інформацією про кількість розшуканого майна у справах, де ВАКС постановив фінальні рішення.

Не останню роль на якість розшуку майна державними виконавцями впливають проблеми з адміністративними повноваженнями та якістю їх використання. Ідеться передусім про проблеми з доступом до певних реєстрів та баз даних, складністю комунікації тощо, що Human Research уже аналізували у Звіті за результатами дослідження сфери примусового виконання рішень судів та інших органів в Україні.

Зі свого боку Державна виконавча служба у межах виконавчого провадження має можливість безперешкодно накладати арешт на майно, однак перед цим його потрібно знайти та описати.

Арештувати розшукане – ще той челендж

Звичайно, не варто сподіватися, що майно фігуранта, не арештоване після підозри, залишиться у його власності після набрання вироком законної сили. Саме тому ст. 170 КПК України покладає на слідчого обовʼязок розшукати все майно, яке надалі можна буде конфіскувати, а також звернутися до суду з клопотанням про арешт цих статків. 

З публічних даних ми встановили, що принаймні у 5 справах із 44 публічно доступних рішень, де ВАКС виносив вирок з конфіскацією, арешт на майно підозрюваних або обвинувачених не накладався.

До прикладу, у справі про вимагання працівником СБУ хабаря у $55 тис. ВАКС призначив йому конфіскацію усього майна, проте відомостей про арешти таких статків у цьому провадженні немає. На відсутність обмежень у розпорядженні майном вказує також те, що судді у вироку не вирішували долю арештів. Подібну ситуацію ми бачимо й у справі проти судді Каланчацького райсуду, засуджену за хабарництво, та аналогічній справі судді Мукачівського міськрайонного суду. Навіть більше, відповідно до декларацій останнього, він володів грошовими заощадженнями, а під час розгляду справ продав свій автомобіль та придбав інший, однак усе записав його на родича.

Відсутність арештів майна — це серйозна проблема. Фігуранти справ, коли дізнаються про свій статус, можуть відчужувати та вчиняти інші дії, щоб уникнути покарання у вигляді конфіскації. За таких умов важко уявити, що державна виконавча служба розшукає та арештує майно.

Подібна ситуація трапилася в одній зі справ НАБУ, але тоді Бюро мало повноваження звертатися до суду з позовами про визнання недійсними угод. Справа дійшла аж до Верховного Суду, де судді визнали, що укладення договорів не повинно використовуватися для уникнення арешту або можливої конфіскації. І задовольнили позов НАБУ попри те, що рішенням КСУ після подачі позову наявність таких повноважень в органу досудового розслідування була визнана неконституційною.

Враховуючи правові позиції Верховного Суду та Конституційного Суду України, прокурорам САП потрібно протидіяти подібним випадкам виведення майна з-під можливої конфіскації через інструменти визнання угод недійсними.

Але зі спеціальною конфіскацією таких проблем не мало б виникати, адже за ч. 4 ст. 96-2 КК України майно можна конфіскувати і в третьої особи, якщо вона знала або повинна була і могла знати, що таке майно може підлягати спеціальній конфіскації. 

Публічні дані про конфісковане майно майже не збираються

Якість виконання рішень про конфіскацію теж складно перевірити. Під час дослідження цієї теми ми скерували понад 20 запитів про результати виконання вироків ВАКС до регіональних виконавчих служб. Але більша частина з них відмовилася надавати будь-яку інформацію про те, скільки ж майна отримав держбюджет від конфіскації доходів топкорупціонерів.

До слова. у статистиці ВАКС є графа з вартістю конфіскованого у засуджених майна, але у всіх п’яти звітах вона порожня. Така інформація наводиться у звітах НАБУ, однак у натуральній формі, тобто без інформації, скільки коштів отримали після реалізації цих активів. 

Інформацію про отримані від конфіскації майна надходження до державного бюджету можна було б дістати від АРМА, якби такі активи передавалися до нього в управління — у таких випадках саме АРМА займається їх реалізацією.

З реєстру арештованих активів АРМА ми дізналися про одну справу, де активи на етапі досудового розслідування передавалися до Агентства в управління, і стосується вона розтрати 25 млн грн ДП «СхідГЗК». У цьому кримінальному провадженні були арештовані корпоративні права ТОВ «Торговий дім “Еко-Сервіс”», що належать одному з засуджених. Відтак АРМА повинне продати ці корпоративні права на одному з майданчиків Prozorro.Продажі. Однак у реєстрі активів ця інформація відсутня. Як і відомості про те, які активи були арештовані у переважній більшості аналізованих нами кримінальних справ.

Якщо майно не передали в АРМА, то його розпорядженням займається виконавча служба — відповідно до спеціальної Інструкції. Доля такого майна може бути різна: його можуть передати у власність державі, продати, безоплатно передати лікарням, школам, дитбудинкам тощо або знищити.

В ході дослідження ми виявили, що виконання конфіскації — це тривалий процес, і наразі з 24 вироків, які набрали законної сили, лише 5 були виконані в частині конфіскації, про що свідчить завершення виконавчого провадження. 17 виконавчих проваджень тривають досі, а у 2-х справах виконавчі провадження станом на початок 2024 року ще навіть не відкривалися.

У тих випадках, коли майно засуджених продавалося на майданчику Open Market, особливо вражаючих результатів теж немає. Наприклад, автомобіль засудженого за розтрату майна ексдиректора дочірнього підприємства «Центргаз» ВАТ «Кіровоградгаз» Костянтина Старовойта продали на аукціоні за стартовою ціною у 265 018 грн. Або, наприклад, конфісковану у згаданого вище екссудді Міжгірського райсуду Закарпатської області Антона Гайдура третю частину квартири викупив за стартовою ціною Гайдур Юрій Антонович.

Таким чином, виконання конфіскації майна — це тривалий процес. Його ефективність залишається сумнівною хоча б через те, що органи виконавчої служби не поспішають ділитися інформацією, скільки активів вдалося реалізувати за результатами виконання конкретних вироків. А великі проміжки часу між вступом вироку в законну силу та фактичною реалізацією активу також можуть негативно вплинути на його вартість. 

Невикористані можливості спеціальної конфіскації

Вартість майна, до якого судді ВАКС застосували спеціальну конфіскацію, зростає. Це позитивна тенденція, адже більшість спецконфіскованого майна – арештовані грошові кошти, які зазвичай були предметом кримінального провадження або отримані внаслідок його вчинення. Виняток – справа ексслідчого ГПУ Дмитра Суса, де колегія суддів ВАКС стягнула в дохід держави ігрові апарати та інше обладнання, яким хотів заволодіти засуджений. 

Загалом ВАКС декларує, що йому вдалося стягнути до бюджету понад 370 млн грн, і 90% з цієї суми було отримано лише за 2023 рік.

Підстави для спеціальної конфіскації визначені у КК України. Якщо спростити, то такий засіб кримінально-правового впливу можна застосовувати, якщо активи:

• одержані завдяки злочину (п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України) – 6 випадків;

• призначені для фінансування злочину (п. 2 ч. 1 ст. 96-2 КК України) – 0 випадків;
• були предметом злочину (п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України) – 5 випадків;
• використовувалися як засоби чи знаряддя злочину (п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України) – 4 випадки.

У 6 випадках було відразу кілька підстав для конфіскації активів.

Правомірність спеціальної конфіскації хотіли оскаржити у Конституційному Суді України. Але наприкінці червня 2022 року орган конституційної юстиції визнав, що статті про спеціальну конфіскацію майна не порушують конституційних гарантій захисту права власності та не суперечать Основному закону.

Застосування спеціальної конфіскації має бути зручним, адже коли фігурант справи продав чи передав комусь майно, його все одно можна конфіскувати. Для цього необхідно довести, що ця третя особа знала або повинна була і могла знати про зв’язок майна з кримінальним провадженням.

Так було у справі ДП «СхідГЗК». Тоді судді ВАКС конфіскували кошти, які держпідприємство перерахувало на рахунки ТОВ «Торговий дім “Еко-Сервіс”», бо директором ТОВ був обвинувачений, який знав про злочинне походження цих грошей.

Крім цього, обґрунтоване використання спеціальної конфіскації не повинно створювати проблем з виконанням вироків в цій частині закордоном. У ВАКС є справи, де ще не постановлено кінцеві вироки, але майно арештоване в іноземних юрисдикціях. Саме від якості позиції сторони обвинувачення та аргументації судового рішення залежатиме можливість конфіскації активів закордоном, якщо суд постановить обвинувальний вирок.

Часто поза увагою правоохоронців залишаються і положення пункту 6-1 ч. 9 ст. 100 КПК України, які встановлюють можливість конфіскації майна засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов’язаної особи, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно.

Відтак слід активізувати використання цього положення у справах про легалізацію доходів та щодо корупційних злочинів і вирішити проблеми, які перешкоджають цьому.

Висновки та рекомендації

Як бачимо, конфіскація всього майна корупціонерів не виправдовує свого існування. Цей механізм потенційно може бути визнаний неправовим, він не приносить значних доходів до держбюджету, а також містить низку ризиків зловживань як на етапі арешту майна, так і на етапі виконання цього покарання. 

Для того, щоб позбавляти корупціонерів мети їхнього існування – незаконного збагачення – потрібно розвивати інститут спеціальної конфіскації, а також конфіскації не в межах кримінального провадження. Це вимагає додаткових зусиль від сторони обвинувачення для доказування злочинного походження майна, але ми певні, що такі зусилля будуть винагороджені.

А для того, щоб таких цілей можна було досягти, варто докласти зусиль для зміни законодавства і практики його застосування. Зокрема:

• вилучити з кримінального закону безумовну конфіскацію всього або частини майна як покарання. Цей момент не відповідає міжнародним стандартам захисту прав людини, адже є явно непропорційним. До того ж це ускладнить виконання такого покарання, якщо воно стосуватиметься майна за кордоном;
• посилити роботу правоохоронних органів в частині доказування походження арештованого майна: чи є воно засобом, чи знаряддям вчинення злочину, або ж набуте внаслідок вчинення злочину. Ефективна спеціальна конфіскація є інструментом, що відповідає Конституції України та міжнародним стандартам захисту прав людини;
• посилити якість розшуку активів, що можуть бути арештовані в рамках кримінального провадження зі збором належним доказів його злочинного походження із тим, щоб своєчасно та ефективно арештовувати такі активи в цілях спеціальної конфіскації; 
• підвищити якість наповнення Єдиного реєстру арештованих активів, що дозволить уніфікувати практику роботи правоохоронних органів в цій частині;
• підвищити прозорість роботи та спроможність органів виконавчої служби щодо конфіскації майна. Ці структури виконують майже такі ж самі функції, як і АРМА, тільки щодо значно більшої кількості активів, але доступ до інформації про їх роботу бажає кращого. 

Ефективна конфіскація злочинного майна повинна стати якісним інструментом протидії корупції, бо ж у такому разі особа позбавиться основного спонукання до вчинення злочинів – фінансової вигоди.

Над дослідженням працювали

Керівниця напряму: Катерина Риженко, заступниця виконавчого директора Transparency International Ukraine з юридичних питань.

Автори дослідження:

Павло Демчук, юридичний радник Transparency International Ukraine;

Андрій Ткачук, молодший юридичний радник Transparency International Ukraine.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.