16 вересня Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду скасував вирок ВАКС та ухвалу АП ВАКС, якими засуджено екссуддю Апеляційного суду Черкаської області Володимира Пономаренка до 2 років позбавлення волі. Відповідна Постанова колегії була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Трансперенсі Інтернешнл Україна вже раніше виходила з позицією, що необґрунтоване скасування Верховним Судом рішень ВАКС може призвести до серйозної кризи у роботі органів антикорупційної інфраструктури.

Щодо мотивів рішення касації 

Кримінальний процесуальний кодекс передбачає певні фільтри-запобіжники, які обмежують діяльність органів досудового розслідування і чітко окреслюють периметр їхньої діяльності. Одним із таких запобіжників є строк досудового розслідування. 

Відповідно до ст. 219 Кримінального процесуального кодексу строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру спливли строки досудового розслідування. Також, КПК фіксує те, що строк досудового розслідування, який сплив, поновленню не підлягає, але строки можуть подовжуватись за рішенням суду. 

У постанові Верховного Суду проводиться аналіз строків досудового розслідування у справі Пономаренка, з огляду на що маємо таке:

  • 16 серпня 2018 року — дата відкриття кримінального провадження;
  • 29 серпня 2018 року — винесення підозри Пономаренку;
  • 24 січня 2019 року — Солом’янський районний суд м. Києва подовжив строк розслідування до 27 лютого 2019 року;
  • 21 лютого 2019 року — надана можливість стороні захисту ознайомитись з матеріалами справи. Варто зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею. Тобто, строк досудового розслідування перервався і у запасі сторони обвинувачення знаходилось 6 днів. 
  • 27 березня 2019 року — завершено ознайомлення з матеріалами справи, про що суд зазначає у постанові. За правилами ст. 115 КПК України при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк. Власне, обчислювати 6 днів ми починаємо з 28 березня, тож останній день досудового розслідування припадає на 02 квітня 2019 року, коли і був складений та погоджений обвинувальний акт. 

Проте складання та погодження обвинувального акту не дорівнює направленню (фактичному) його в суд. А відповідно до постанови таке направлення відбулось 5 квітня. Тобто поза строками досудового розслідування, що є порушенням процесуального закону та однією з підстав для зміни рішення відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України.

Враховуючи це, варто звернути увагу, що касатор разом з позицією щодо строку також заперечував щодо вчинення Пономаренком кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3  ст. 369-2 КК України (зловживання впливом). Проте Верховний Суд жодним чином не заперечив дійсні висновки ВАКС та АП ВАКС щодо факту та суті вчиненого діяння. 

Суд касаційної інстанції скасував вирок за нереабілітуючою обставиною.  Так, практика того ж Верховного Суду приходить до висновків, що реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження мають місце у випадку, коли особа не вчинила протиправного діяння, передбаченого кримінальним законом, i, як результат, має право на реабілітацію. До реабілітуючих підстав належать ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, і тягнуть за собою зняття підозри, відновлення доброго імені, гідності та репутації. Якщо судом буде встановлено наявність у діях особи складу кримінального правопорушення, то підстави для її реабілітації відсутні.

Тобто з точки зору матеріального та процесуального права Пономаренко є особою, кримінальна відповідальність якого скасована. Проте висновок про його винуватість, як логічний підсумок аналізу всіх поданих доказів (правова природа яких також не викликала сумніву у касації), не був скасований Верховним Судом.

Також, цікавою вбачається позиція прокурора САП Ігоря Семака, який порушив важливу тему щодо правової природи такого явища, як ознайомлення сторони захисту з матеріалами справи.

Дійсно, у судовій практиці є два кардинальні підходи до ознайомлення: стадійний та формальний. Стадійний підхід визначає ознайомлення матеріалів, як підстадію кримінального процесу, тобто, комплексний та неподільний проміжок часу, який починається з моменту письмового повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів. 

Антонімічний цьому є формальний підхід до ознайомлення, де ознайомлення з матеріалами справи визначається як сукупність дій захисту по фактичному (фізичному) ознайомленню зі справою. Так, відповідно до цього підходу строк досудового розслідування переривається на період тривалості кожного з фактів ознайомлення з матеріалами.

Все ж таки, на нашу думку, законодавець закладає саме стадійний підхід до визначення стадії, що підтверджується логічним та філологічним тлумаченням норми, де ознайомлення визначається, як акт дії в однині. 

Таким чином, доцільніше визнавати ознайомлення з матеріалами кримінального провадження саме як підстадію, яка перериває перебіг строків досудового розслідування та завершується логічним ознайомленням стороною захисту з повним обсягом матеріалів. Також КПК передбачений механізм встановлення чітких рамок на ознайомлення з боку суду, але таке клопотання може бути подане лише в рамках строку досудового розслідування. 

Пунктом 5.31 вироку ВАКС у цій справі суд фіксує, що стороні захисту був наданий доступ до матеріалів справи, проте сторона захисту не скористалась цим правом у повному обсязі.  

Відштовхуючись від цього, Верховний Суд формально врахував дату останнього акту ознайомлення з матеріалами справи за дату завершення ознайомлення з матеріалами справи. На допомогу у мотивації рішення суду прийшло те, що прокурор фактично на 6 день (2 квітня) залишку строку склав та погодив обвинувальний акт, а направив його вже 5 квітня, що Верховний Суд і визнав формальним пропущенням строку.

Необхідно звернути увагу юридичного середовища на неврегульованість питання визначення дати завершення ознайомлення з матеріалами справи. Так, некоректним вбачається формальний підхід до визначення правової природи ознайомлення з матеріалами справи. В рамках цього, доцільним вбачається саме стадійний підхід.

Проте проблемою стадійного підходу є відсутність логічної точки, факту, до якого прив’язується завершення такої стадії. Дійсно, існує інструмент судового обмеження строку на ознайомлення з матеріалами справи, однак такий інструмент можна застосувати лише в рамках строків досудового розслідування. На прикладі наведеної ситуації, це можливо було б реалізувати в рамках з 22 по 27 лютого 2019 року, бо всі процесуально значимі дії необхідно вчиняти лише в рамках процесуальних строків. 

Тож існує неузгодженість процесуального законодавства, коли є дата початку переривання строку, але не врегульований чітко момент такого завершення. І створюється ситуація при якій, якщо вважати 27 березня днем завершення ознайомлення з матеріалами справи, подання такого клопотання є нелогічним (бо стадія завершена). А якщо застосовувати формальний (фізичний) підхід, то строк вже давно сплив і сторона захисту ознайомлювалась просто заради цікавості. 

У наведеній справі Верховний Суд створив нову правову позицію, суть якої полягала у тому, що суд касаційної інстанції зробив висновок про завершення етапу ознайомлення з матеріалами справи, коли реального ознайомлення з усім обсягом справи не відбулось. Суд зазначив, що протокол ознайомлення з матеріалами підписано без будь-яких зауважень та застережень. А значить, суд прийшов до висновку про повне завершення стадії ознайомлення, від чого і вирахував кінцеву дату досудового розслідування, якою стало 2 квітня.

Така позиція суду є “міною уповільненої дії”, коли відсутність застереження захисту про бажання ознайомитись з повним обсягом матеріалів можна тлумачити як відмову від ознайомлення з повним обсягом матеріалів. У майбутньому, це може тлумачитись прокурорами як завершення етапу ознайомлення з матеріалами справи з подальшим зверненням з обвинувальним актом до суду. Тобто Верховний Суд створив прецедент, який потенційно розбалансує остаточно підходи до обчислення строків досудового розслідування.

Дії прокурора, а саме затвердження акту в останній день шестиденного залишку строку, також можна сприймати як підтвердження факту, що сторона захисту ознайомилась з матеріалами. А направлення обвинувального висновку 5 квітня дало можливість Верховному Суду обґрунтувати своє рішення. 

Резюмуючи викладене, маємо суперечливе рішення Верховного Суду, яке формально виписане коректно, проте підняло дискусію щодо підходів до ознайомлення з матеріалами справи та вказало на прогалину, яка у майбутньому може потенційно  змінити усталений ландшафт судової практики. З огляду на це, питання однозначно потребує обговорення в професійному середовищі.