23 січня 2023 року слідчий суддя ВАКС Олег Федоров відмовив у задоволенні клопотання детектива НАБУ про застосування до Андрія Коболєва запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням йому застави у розмірі понад 365 млн грн.
Андрій Коболєв, ексочільник НАК “Нафтогаз”, підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України: привласнення майна в особливо великих розмірах, зловживаючи службовим становищем. За версією слідства, у 2018 році Андрій Коболєв, будучи Головою правління НАК “Нафтогаз”, призначив собі премію у 229 млн грн за перемогу в арбітражі проти російського “Газпрому”.
Розбираємось, чим керувався суд при ухваленні рішення про повну відмову в задоволенні клопотання детектива.
Позиція суду
1. Щодо необгрунтованості висунутої підозри.
1.1. Підозрюваний не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
Слідчий суддя зазначає, що суб’єктом злочину, передбаченого ст.191 КК України, є не будь-яка службова особа в розумінні ч.3 ст. 18 КК України, а лише така, яка має певні правомочності (повноваження) щодо майна, заволодіння яким їй інкримінується. Така правова позиція відображена і в рішенні Верховного Суду у справі №0912/1638/12 від 23 серпня 2018 року:
Так, інкриміноване підозрюваному заволодіння чужим майном має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь, використовуючи при цьому своє службове становище. Особливістю такої форми об`єктивної сторони є те, що суб`єкт може заволодівати тим майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження через інших осіб. Тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірене чи перебуває у їх віданні.
Водночас у ситуації підозрюваного встановлення розміру винагороди членам правління НАК «Нафтогаз України», в тому числі й Голові правління, належить до виключних повноважень Наглядової ради цієї Компанії — колегіального органу. При цьому не існує норми законодавства, яка б наділяли Голову правління НАК «Нафтогаз» владними повноваженнями щодо членів Наглядової ради. Тобто Андрій Коболєв жодним чином не міг впливати на визначення розміру премії для себе. Відтак, підозрюваний не розпоряджався коштами, які були виплачені йому як премія за перемогу в Стокгольмському арбітражі, тож не міг ними заволодіти, зловживаючи службовим становищем. А тому він не є спеціальним суб’єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
Окремо суд наголошує, що сторона обвинувачення не вказує навіть на потенційну співучасть у злочині будь-яких суб`єктів, безпосередньо уповноважених на прийняття рішення про преміювання Голови правління. А тому останній не може бути його одноособовим виконавцем.
1.2. Недоведеність прокурором факту зловживання службовим становищем підозрюваним Андрієм Коболєвим при ініціюванні питання виплати премії за перемогу в Стокгольмському арбітражі.
У судовому засіданні прокурорка стверджувала, що Коболєв приховав відомості про наявність обмежень щодо розміру премій, передбачених Постановою КМУ №859. Що і призвело до прийняття Наглядовою радою рішення про преміювання Коболєва в розмірі, що перевищував обмеження Постанови КМУ №859. У цьому нібито й виразилося зловживання ним службовим становищем.
Суд вважає такі доводи безпідставними. Ані будь-якими положеннями законодавства, ані будь-якими установчими документами НАК «Нафтогаз України» не передбачено повноважень чи обов`язків Голови правління доводити до відома членів Наглядової ради інформацію про наявність чи відсутність нормативних обмежень щодо розміру премій членам правління та надавати юридичні консультації щодо особливостей застосування вітчизняного законодавства з відповідного питання.
У засіданні ж прокурор повідомила, що зловживання службовим становищем, на її думку, полягало в ініціюванні Коболєвим питання щодо преміювання членів правління через звернення до Наглядової ради із поданням, у якому зазначено розмір премії, що перевищував обмеження, передбачені Постановою КМУ №859. На переконання прокурора, Коболєв не мав права звертатись до Наглядової ради із поданням про визначення премій в такому розмірі.
Однак суд встановив, що будь-які нормативні обмеження щодо можливості Голови правління самостійно ініціювати перед Наглядовою радою питання про преміювання членів правління відсутні. Так само прокурорка не довела існування будь-яких законодавчих положень, які б визначали граничні розміри премій, виплату яких може ініціювати перед Наглядовою радою Голова правління. Натомість Постанова КМУ №859, на яку посилається прокурор, регулює нормативні обмеження щодо порядку встановлення премій уповноваженими на це суб`єктами, а не процедури її ініціювання іншими особами. Тобто на дії підозрюваного Коболєва ця Постанова КМУ не поширювалась, адже він не ухвалював рішення про преміювання членів Правління НАК «Нафтогаз» — це зробила Наглядова рада.
Прокурорка також стверджувала про неможливість здійснення виплат премії Голові правління за відсутності затвердженого фінансового плану.
Суд відзначає, що подібні нормативні обмеження так само не поширюються на процедуру ініціювання виплати премій. Навіть більше, вони були відсутні як в Колективному договорі, укладеному між Кабінетом міністрів України і профспілкою НАК “Нафтогаз”, де зокрема визначається розмір окладу та премії керівника підприємства, так і в Постанові КМУ №859 на момент прийняття рішення Наглядової ради про преміювання.
Таким чином, сторона обвинувачення не довела, що в діях Коболєва наявне зловживання службовим становищем. А це є об’єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
1.3. Необґрунтованість тверджень про введення Коболєвим в оману членів Наглядової ради НАК «Нафтогаз» при ініціюванні питання про преміювання.
За змістом пп. 5, 6 п. 18 Положення про наглядову раду НАК «Нафтогаз України» члени Наглядової ради мають обов`язок діяти добросовісно, розумно, не перевищувати своїх повноважень, виявляти сумлінність, обачливість та належну обережність, а також керуватись у своїй діяльності законодавством України. Вказані положення покладають особисту відповідальність на членів Наглядової ради за їхню діяльність та прийняті ними рішення, і ця відповідальність існує поза залежністю від дій та рішень інших органів Компанії.
Відповідні обов`язки членів Наглядової ради не можуть нівелюватися відсутністю інформування про нормативні обмеження з боку Голови правління, як про це стверджує прокурор.
На додаток, прокурорка не пояснила, як її твердження про обман членів Наглядової ради з боку підозрюваного корелюються із фактом попереднього надання Комітетом з призначень та винагород рекомендації Наглядовій раді щодо визначення відповідного розміру преміювання членів правління.
Крім того, суд вважає маніпулятивними твердження прокурорки про те, що більшість членів Наглядової ради є іноземцями, а тому не володіє достатніми знаннями щодо особливостей українського законодавства, що нібито покладало на Коболєва додаткові обов`язки з інформування їх про ці особливості. Подібні твердження прокурорки не тільки суперечать ідеї корпоративного управління в акціонерних товариствах та дискредитують роль міжнародних експертів у складі наглядових та контролюючих органів, але й не відповідають обставинам цієї справи, які наводились вище. Зокрема про те, що Андрій Коболєв не мав обов’язку роз’яснювати іноземним членам Наглядової ради положення українського законодавства. Крім того, суд погоджується із доводами захисту про те, що таке роз’яснення і не вимагалось, адже члени Наглядової ради є достатньо компетентними.
Крім того, у засіданнях Наглядової ради та Комітету з призначень та винагород, на яких вирішувались питання про розмір преміювання членів правління, брала участь представниця юридичної фірми Andreko Kinstellar Ugyvedi Iroda. Вона була спеціально залучена як незалежна юридична радниця для надання правової допомоги з юридичних питань, що виникають в діяльності Наглядової ради та її комітетів. Тобто саме до обов’язків цієї фахівчині належало роз’яснення норм українського законодавства іноземним членам Наглядової ради.
Суд також взяв до уваги відкритий лист членів Наглядової ради на адресу прем`єр-міністра України, у якому вони роз`яснили відповідне рішення про преміювання, вказавши, що воно приймалось за рекомендацією Комітету з призначень та винагород на основі ретельного аналізу подібних судових перемог. Суд взяв до уваги і відкритий лист з допису на Linkeldln пані Клер Споттісвуд, яка і була Головою Наглядової Ради НАК “Нафтогаз” у 2018 році, підписаний усіма членами Наглядової ради. У ньому члени Наглядової ради наголосили на повному усвідомленні прийнятого рішення, вказавши, що вони беруть на себе за нього повну відповідальність і будь-якого тиску з боку Коболєва не зазнавали.
Суд вказує і на те, що за 5 років досудового розслідування так і не були допитані члени Наглядової ради, які нібито і зазнали тиску та були введені в оману, хоча у відкритих зверненнях спростовують ці факти.
При цьому будь-якими іншими матеріалами, долученими стороною обвинувачення, факт введення Коболєвим в оману членів Наглядової ради не підтверджується.
Таким чином, доводи прокурора про прийняття Наглядовою радою рішення про розмір преміювання внаслідок обману Андрія Коболєва є неспроможними.
1.4. Відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями Коболєва і вибуття з власності НАК «Нафтогаз» коштів у 10 млн доларів.
Суд зазначає, що процес прийняття рішення про виплату премії Голові правління є багатоетапним та передбачає участь у ньому ряду незалежних суб`єктів. Так, дії Коболєва щодо звернення із відповідним поданням до Наглядової ради є лише початковим і невизначальним етапом такого процесу. Крім того, що ані з матеріалів долучених стороною обвинувачення, ані з пояснень прокурора неможливо встановити, чи самостійно Коболєв визначив премію в розмірі 10 млн доларів США, який вказаний у Змінах та доповненнях до Подання.
Прокурорка не заперечувала, що первинний варіант подання, підписаний підозрюваним, містив пропуски в місцях для визначення розміру премії, і жодним чином не спростувала наведену стороною захисту хронологію подій, відповідно до якої остаточний розмір премії, який мав внести Коболєв до подання, був визначений на закритій частині засідання Наглядової ради 17.04.2018 її членами.
Загалом суд зазначає, що зібрані до цього часу матеріали, долучені на підтвердження обґрунтованості підозри, не тільки не пов`язують Коболєва із інкримінованим йому злочином (враховуючи наведені вище висновки слідчого судді щодо відсутності в його діях обов`язкових ознак складу злочину), але й не переконують слідчого суддю у тому, що такий злочин взагалі мав місце за викладених у клопотанні обставин. Наведені стороною обвинувачення факти не є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування за такою підозрою або висунення звинувачення, що відповідало б вимогам вказаного стандарту.
Таким чином суд приходить до висновку, що пред`явлена підозра є необґрунтованою, а це унеможливлює застосування до Коболєва будь-якого запобіжного заходу.
2. Щодо обгрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд зауважує, що ризики перешкоджання кримінальному провадженню, про які заявляє сторона обвинувачення, переважно ґрунтуються на врахуванні тяжкості та характеру інкримінованого підозрюваному злочину та суворості покарання за нього. Однак такі ризики є вкрай низькими, враховуючи відсутність обґрунтованої підозри та недостатність доказової бази для подальшого кримінального переслідування Андрія Коболєва.
Крім того, попри відсутність міцних соціальних зв’язків на території України, ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду повністю нівелюється самостійним та добровільним рішенням підозрюваного повернутися з-за кордону одразу після отримання відомостей про здійснення щодо нього досудового розслідування.
Вказане у сукупності із його належною процесуальною поведінкою свідчить про намір підозрюваного сприяти слідству, а не ухилятись від нього.
