Конкурс під час турбулентності: що ми побачили на співбесідах на Голову АРМА

У це важко повірити, але конкурс з відбору Голови АРМА триває і навіть нарешті дійшов до передфінального етапу співбесід. 

Сам цей факт певною мірою дивовижний, адже відбір очільника однієї з головних антикорупційних інституцій триває вже третій рік. За цей час навколо самого Агентства виникло вже чимало скандалів, були порушені кримінальні справи, точилися розмови про ліквідацію органу, в нього забирали повноваження. А сам конкурс уже встиг піти на друге коло і, здається, цього разу, попри всі згадані зони турбулентності, навіть доповзає до логічного кінця. 

Але чи є таки надія на завершення? 

Нагадаю, що співбесіди з кандидатами в межах конкурсу ми проглядали вже вдруге. Під час першого заходу комісія вирішила, що жоден претендент не підходить на важливу посаду Голови АРМА. Але цього разу, здається, рішення таки буде.

Більшість зустрічей з кандидатами пройшла в спокійному тоні, без конфліктів та звинувачень. Члени конкурсної комісії ставили свої запитання, що стосувалися переважно доброчесності кандидатів. Ще незначна кількість запитань стосувалася професійної складової. На засідання не з’явилися два кандидати — Олександр Руденко та Костянтин Ткаченко. Вони заздалегідь надіслали комісії свої заяви про зняття з конкурсу.

І так співбесіди були по-своєму цікавими і навіть для декого корисними. Наприклад, екскерівник юрвідділу АРМА, а нині кандидат в конкурсі Андрій Потьомкін на своїй співбесіді розповів, що про програш судового спору про своє поновлення на посаді АРМА дізнався із попередньої співбесіди — з нинішнім очільником Агентства Дмитром Жоравовичем. 

Але, звісно, найцікавішим на цих співбесідах було інше — те, що вирізняє саме цей конкурс з-поміж інших. І на цьому хочу зупинитися детальніше.

Далекоглядність і трохи пафосу: як кандидати бачать розвиток АРМА

Перші 10 хвилин кожної співбесіди кандидати присвячували опису свого бачення роботи АРМА, зокрема говорили про проблеми і пропонували шляхи їх вирішення.

Тут погляди різнилися. Так, ексзаступник голови АРМА, а нині військовослужбовець Володимир Павленко вважає, що АРМА має стати мілітаризованим «економічним моссадом», де ключові посади обійматимуть офіцери Міноборони та ветерани війни. А вже згаданий вище Андрій Потьомкін вважає за необхідне, щоб Агентство надавало адміністративні послуги арбітражним керуючим з розшуку майна.

Багато говорили і про диджиталізацію роботи АРМА — куди ж без неї. Тут ідеї були найрізноманітніші. Ексзаступниця голови Чернігівської облдержадміністрації Олена Дума розповідала про автоматизацію проведення процесів пошуку управителя арештованим майном та розшуку активів. А начальник відділу правового забезпечення ВАКС Артем Брінцов наполягав на потребі запровадити електронні кабінети, в яких потенційні управителі зможуть отримати інформацію про арештоване майно. Подібна ж ідея була і в начальника управління Центрально-західного МТУ АРМА Станіслава Серьогіна. 

Чимало кандидатів казали про те, що майно потрібно реалізовувати на майданчику Prozorro.Продажі, і в доречності такої потреби важко сумніватися — жодна аналогічна система продажу не зарекомендувала себе настільки позитивно.

Що важливо — майже всі кандидати критикували теперішню роботу АРМА, хоча різкість такої критики відрізнялася. Так, Володимир Павленко називав АРМА «першим 200-м органом в теперішній час». Також кандидати здебільшого негативно оцінили теперішню роль АРМА в санкційній політиці, мовляв, з цього боку Агентство точно могло досягти більшого. І найбільшою поразкою в роботі називали передачу повноважень з управління санкційними активами від АРМА до Фонду держмайна. Хоча Олена Дума вважає, що законодавчої бази для роботи АРМА цілком достатньо, але проблеми виникають через внутрішні документи, які приймає саме Агентство.

Що тут скажеш — оптимізм потенційних очільників АРМА, звісно, надихає, однак пафосу в таких промовах подеколи було значно більше, ніж суті. І мені здалося навіть трохи дивним, що найбільш виважене бачення ролі АРМА пролунало від кандидатів, які раніше в самому Агентстві не працювали, — Артема Брінцова та Сергія Рокуня. З-поміж залучених в роботу АРМА кандидатів, які так само впевнено бачать можливості для розвитку інституції, варто згадати Станіслава Серьогіна, правда, він дещо збентежив нас своєю заявою, що зможе зробити інституцію прозорою всього за 7 днів.

Але нагадаю, що всі ці презентації — домашні заготовки. Коли пішли запитання від комісії, стало значно цікавіше.

Майже прихована доброчесність

Як ми й очікували, комісія ставила запитання, спрямовані на оцінювання доброчесності. Передусім питали про звʼязки з політичними силами, а також із фігурантами корупційних розслідувань.

Річ у тім, що деякі кандидати самі є фігурантами кримінальних проваджень, у тому числі й тих, що стосуються роботи АРМА. Кандидати в таких справах проходять в різному статусі. Андрій Потьомкін в одному з проваджень проходить як  «свідок-експерт» (такий собі невідомий КПК і всім юристам статус) і надає допомогу органам досудового розслідування. А його ексколега Володимир Павленко проходить підозрюваним, щоправда, за його словами, та справа «зависла», а з нього вже давно зняли всі запобіжні заходи. Тож загалом складно сказати, як ці факти надалі вплинуть на остаточне рішення комісії.

Також до різних кандидатів були й майнові питання. І тут для нас, як представників громсектору, виникла проблема, адже в умовах закритого доступу до реєстру е-декларацій оцінити доброчесність кандидатів було вкрай складно. Комісія ж зі свого боку не полегшила нам завдання, бо так і не вирішила питання про оприлюднення декларацій, як це було, наприклад, із конкурсом на директора НАБУ. А ще ми не мали можливості відстежити динаміку зміни майнового стану кандидатів, бо не мали доступу і до декларації за попередні роки.

Наприклад, при конкурсі з обрання директора НАБУ члени комісії зробили таке вольове рішення, і ще до початку співбесід усі охочі, а серед них і ми, могли скласти власне уявлення про кандидатів. А ті вже зі свого боку при спілкуванні з комісією пояснювали всі суперечності з цих декларацій. В конкурсі АРМА все склалося, на жаль, не так.

Але навіть за цих умов переконливість відповідей кандидатів на поставлені їм запитання про майно відрізнялася. Дехто обмежився лише ствердженням, що всі доходи задекларовані, а конкурсна комісія помилилася з розрахунками. Або ж що це вина попередніх роботодавців у тому, що вони, можливо, не виплачували «білу» зарплату.  

Були й геть дивні твердження. Як коли директор Офісу протидії рейдерству Мін’юсту Віктор Дубовик на запитання, наскільки дорога машина його дружини, що нею, до речі, користується і він сам, відповів: «Це питання до моєї дружини, наскільки вона для неї дорога». До речі, він же ніяк не міг згадати, чи писав свою автобіографію, коли балотувався в народні депутати від партії «Зелена планета».

І про професійність

Якщо ж говорити про оцінювання професійності кандидатів, то комісія якось нечасто турбувалася цією проблемою. А якщо такі запитання й виникали, то кандидати подеколи відповідали загальними фразами, без конкретики. 

Певно, таку загальність можна пояснити їхнім браком досвіду роботи в системі органів кримінальної юстиції, а відтак неповним розумінням сервісної ролі АРМА. Відповідні навички продемонстрували лише кілька кандидатів — Сергій Рокунь, Артем Брінцов, і, звісно, Станіслав Серьогін та Дмитро Жоравович, які наразі входять до менеджменту Агентства.

Водночас майже всіх кандидатів запитували, що вони робитимуть з особами, яких згідно з судовими рішеннями мають поновити на посадах в АРМА. І тут відповіді були одностайними: судове рішення треба виконувати. Однак дехто, як той же Віктор Дубовик, при цьому говорив про реорганізацію Агентства, щоб звільнити людей, які не доведуть свою ефективність. І тут уже була не надто помітна готовність зважати на судові рішення.

Також комісія намагалася виявити лідерські якості кандидатів, але, на жаль, питали про це не всіх. І це прикро, адже вміння вирішувати конфліктні ситуації в колективі – вкрай необхідна навичка. 

Кандидати відповідали по-різному: від ідей про те, що весь топменеджмент повинен довести свою доброчесність на поліграфі (Віктор Дубовик), до того, що трудові права держслужбовців треба захищати. Станіслав Серьогін зі свого боку однозначно відповів, що планує прийти разом зі своєю командою, члени якої можуть бути або переведені до центрального апарату, або ж перебуватимуть в ролі радників.

При цьому, відповідаючи на запитання про лідерські якості, більшість кандидатів наводила знеособлені приклади з власного життєвого досвіду. 

І що з цього всього?

Загалом співбесіди з кандидатами на Голову АРМА стали таким собі острівцем спокою поміж вихорами, які в останні роки супроводжують діяльність інституції. І це хороший знак — дискусії довкола статусу АРМА не повинні перешкоджати комісії завершити свою роботу й обрати доброчесного та професійного голови. Інституційна спроможність Агентства напряму залежить від його очільника — саме він повинен буде представляти позицію органу в комунікації з державними та недержавними акторами. І можна впевнено стверджувати, що лише кандидати з досвідом роботи в органах кримінальної юстиції Артем Брінцов та Сергій Рокунь продемонстрували як належний рівень доброчесності, так і професійність у своєму баченні подальшого розвитку АРМА.

Нам здається, що попри весь скепсис, з яким подеколи ставляться до цього конкурсу, імовірність виваженого і якісного вибору таки існує. 

Попри тривалість та окремі недоліки процедури проведення конкурсу — неоприлюднені декларації та критерії оцінювання кандидатів — конкурс з другої спроби таки відбувся. А деякі кандидати показали на порядок вищий рівень професійності та наявність досвіду, який справді може допомогти їм реформувати АРМА.