«Основи» боротьби з корупцією: що змінить початок переговорів з ЄС

Сьогодні в Люксембурзі країни ЄС офіційно відкрили перший переговорний кластер щодо вступу України до ЄС. Для широкого загалу це може звучати як чергова дипломатична подія. Але за цією формальністю — роки роботи уряду, державних органів та громадянського суспільства, сотні рекомендацій та конкретні зобов’язання, від виконання яких залежить майбутнє країни.

В останні дні українці могли багато читати і чути про так званий кластер «Основи». Але що це за кластер? Як він впливає на євроінтеграцію і при чому тут боротьба з корупцією? Спробую пояснити.

Чому «Основи» — це не технічний додаток, а база переговорів

Кластер 1 — «Основи процесу вступу» — об’єднує, крім інших, важливі для нас розділи про верховенство права, боротьбу з корупцією, публічні закупівлі та фінансовий контроль. Це не випадковий набір тем, адже саме ці сфери визначають, чи є держава правовою, чи можна їй довіряти як партнеру та чи захищені в ній права громадян і бізнесу.

Логіка ЄС проста: кластер 1 відкривають першим і закривають останнім, бо саме він закладає основу для правової визначеності всередині країни та зрештою формує довіру до цієї країни від інших партнерів. Тобто визначає, чи готова країна долучитися до європейської сім’ї.

Навіть якщо Україна виконає всі вимоги в інших п’яти кластерах — про енергетику, транспорт, сільське господарство — без закриття зобов’язань у межах «Основ» членство в ЄС неможливе. 

Для нас в TI Ukraine це означає одне: реформи в сфері верховенства права, антикорупційна реформа — більше не «паралельний трек». Вони є магістральним шляхом до ЄС.

Що Україна справді зробила в боротьбі з корупцією за останній рік

Критики люблять фіксувати провали — і для цього є підстави. Але чесний аналіз вимагає визнавати і реальні здобутки. І хай як сутужно наразі відбувається голосування за нові реформи, а тим паче їх імплементація, конкретні досягнення таки були.

Із останнього — коли наприкінці травня Верховна Рада ухвалила новий Закон «Про публічні закупівлі». Це крок, якого Єврокомісія очікувала кілька років, адже новий закон  покликаний узгодити наші закупівельні правила з європейськими. 

Крім цього, помітним антикорупційним досягненням можна вважати те, що НАБУ, САП та ВАКС продовжують помітно нарощувати показники. Збільшується кількість вироків і кількість справ, де фігурують міністри, керівники центральних органів виконавчої влади, народні депутати та представники судової влади. 

До того ж, АРМА після набуття чинності нового закону завершило масштабну інвентаризацію активів за 2017–2025 роки, тож нарешті стало зрозуміло, скільки майна під контролем Агентства. Та й загалом орган лише до кінця 2025 року уклав  більше договорів управління майном, ніж за попередні два роки разом. Після тривалого конкурсу на нового директора Бюро економічної безпеки увійшло в активну фазу реформування після призначення директора. І нарешті НАЗК підготувало нову Антикорупційну стратегію на 2026–2030 роки — тож нині у Верховній Раді аж три проєкти закону, які мали б запустити в роботу цей надважливий документ.

Кожен із цих кроків — результат тривалої взаємодії громадянського суспільства, уряду, депутатів, міжнародних партнерів і самих антикорупційних інституцій. Але головне, щоб у кожному із цих прикладів було завершено повний цикл змін. 

Де залишаються ризики — і чому розслідування НАБУ змінюють правила гри

Але мушу бути відвертим — системних проблем залишається ще чимало. Розгляньмо їх на прикладах.

Середня тривалість розгляду справ у ВАКС досягла рекордних 618 днів. Обов’язкова зовнішня оцінка НАЗК не проводилася понад чотири роки. Рахункова палата вже кілька років працює із шістьма вакантними посадами з одинадцяти — конкурс так і не запущено повноцінно, хоча весь минулий і половину цього року відповідний пункт регулярно з’являвся і зникав з Порядку денного парламенту. Чинна Державна антикорупційна програма виконана лише наполовину.

І все це — на тлі латентної політичної кризи, запущеної торішніми спробами нівелювати незалежність НАБУ і САП. Ці намагання виявилися невдалими, що зрештою вилилося в гучні антикорупційні розслідування, як-от операція «Мідас» та справа маєтків «Династії». 

Така справді ефективна робота антикорупційних органів несподівано для багатьох запустила в суспільно-політичному просторі інший наратив: мовляв, гучні антикорупційні справи підривають спроможність держави та шкодять її міжнародному іміджу. Але, звісно, це абсолютно маніпулятивна теза. 

По-перше, бо всі дії НАБУ і САП відбувалися в правовому полі: підозри санкціоновані прокурорами після збору доказової бази, фігуранти мали змогу захищати свої права, процес був відкритим для суспільства. По-друге, відсторонення від повноважень осіб, причетних до корупційних схем в енергетиці та обороні під час війни, очищує систему державного управління, а не послаблює її. Тому такі розслідування точно мають працювати в плюс внутрішній спроможності держави.

А з огляду на євроінтеграційний потенціал України, варто згадати, що в усіх наших ключових зобов’язаннях перед партнерами посилення антикорупційних інституцій прописане як обов’язкова умова підтримки. Бо наші європейські партнери розглядають боротьбу з корупцією як інвестицію в безпеку країни, а не як перешкоду для неї. 

На зустрічі в Києві Марта Кос прямо сказала, що нашим державцям треба уникати будь-яких думок про відкат реформ — особливо у сферах антикорупції, судової реформи та незалежності ключових інституцій. Що це, як не підтвердження підтримки наших антикорорганів?

Якісна робота НАБУ і САП — це сигнал інституційної зрілості системи, зрозумілий усім, хто стежить за Україною. І про це мають пам’ятати на Банковій, Грушевського та інших столичних вулицях, де твориться українська політика. 

Що далі, і наскільки реальне членство

Тут нагадаю, що наразі жодних офіційних термінів вступу України в ЄС немає. І це чесна позиція: швидкість нашого руху залежить не від дат у календарі, а від послідовності реформ. Як зазначила комісарка з питань розширення Марта Кос, уже здійснені Україною реформи — зокрема в межах Ukraine Facility — мають скластися в єдиний переговорний процес. Але для цього вони мають бути реальними, а не декларативними.

Для нас у TI Ukraine відкриття кластера 1 — це не привід для святкування, а старт нового етапу відповідальності. Переговори з Євросоюзом створюють зовнішній каркас, але наповнити його змістом може лише внутрішня політична воля. І її послідовність — чи не найважливіший показник, за яким ЄС оцінюватиме Україну в найближчі роки. Євросоюз відкрив нам перші двері — і тепер питання, чи зможемо ми в них увійти. 

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Норвегії. Її зміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і жодним чином не відображає поглядів Уряду Норвегії.