Інколи корупційний скандал може підірвати політичну систему країни. Особливо такий, де задіяна вся владна верхівка.

Так сталося у Іспанії.

Почалося все з дружби молодого політика Пеньяса та впливового магната Корреа. Вони навіть спільно заснували політичну партію, щоб узяти участь у місцевих виборах. Ось тільки в якийсь момент Пеньяс зрозумів, що його друг — корупціонер. Займаючись будівельним бізнесом, Корреа був у змові з політиками з правлячої Народної партії. На користь його компаній вони підроблювали ласі державні підряди та завищували ціни в обмін на відкати.

Пеньяс вирішив не здавати одразу свого друга правоохоронцям, а продовжив спілкування. І цілий рік таємно записував їхні розмови на диктофон, щоб згодом передати докази хабарництва Корреа безпосередньо до поліції.

Це був 2007 рік. Що сталося потім?

Упродовж року поліція продовжувала збирати докази на Корреа та спільників. І під час одного з обшуків вихопила з рук його бухгалтера чорну флешку, де містилася ексель-табличка зі звітами щодо всіх незаконних доходів групи.

Десятки топ-чиновників Народної партії стали підозрюваними у корупції, підкупі та відмиванні грошей. Самі ж можновладці заперечували будь-яку свою причетність до злочинів — мовляв, ідеться про фальсифіковану політичну атаку з боку соціалістів. Поліція, прокурори, судді та викривачі відчували шалений тиск, отримували погрози. Водночас багато виборців досі підтримували Народну партію і проголосували за неї на дострокових виборах 2011 року.

Але іспанське суспільство, яке в період економічного зростання не вважало корупцію суттєвою проблемою, зовсім інакше поглянуло на речі під час фінансової кризи, коли Іспанія була на порозі дефолту. У період жорсткої економії 2012-2014 років люди бачили, що будь-яка поважна раніше особа перебуває під слідством за розкрадання державних коштів. Тоді ж місцева преса опублікувала докази, що Народна партія фінансувала партійні кампанії зі своїх «хабарницьких фондів». Люди зрозуміли, що обкрадають їх не кримінальні ділки, а жадібні політики, і спускати цього з рук уже ніхто не збирався.

Слухання справи почалися у жовтні 2016 року. Мине півтора роки, і 27 обвинувачених, включно з двома колишніми мерами та одним колишнім депутатом, сумарно отримають понад 300 років позбавлення волі. Сам Корреа був засуджений на 52 роки ув’язнення за звинуваченнями в хабарництві, відмиванні грошей, податковому шахрайстві та незаконному присвоєнні державних грошей. За кілька днів іспанський парламент відправив уряд, сформований Народною партією, у відставку.

Зрештою, корупційний скандал, що тривав 12 років, докорінно змінив політичну систему Іспанії та зруйнував довіру до державних інституцій. Різко набрали популярності та політичного впливу ліві та праві популісти. Каталонські сепаратисти назвали корупцію в Народній партії, як одне з обгрунтувань необхідності свого від’єднання від Іспанії.

А що з Пеньясом, чиїми зусиллями і стало відомо про всеохопну корупцію іспанського політикуму?

Що ж, усе не так однозначно. Так, його звинувачення Корреа та прибічників були підтверджені. Так, суд відзначив його неоціненний вклад у справу. Але й поставив питання про його участь у корупційних схемах до того, як він розпочав записувати друга на диктофон. Пеньясу винесли вирок у 5 років позбавлення волі та 100 000 євро штрафу. Зараз він чекає на апеляцію та поки що залишається на свободі.

 

Іспанське суспільство, яке в період економічного зростання не вважало корупцію суттєвою проблемою, зовсім інакше поглянуло на речі під час фінансової кризи, коли Іспанія була на порозі дефолту. Люди зрозуміли, що обкрадають їх не кримінальні ділки, а жадібні політики, і спускати цього з рук уже ніхто не збирався.

Джерело: www.theguardian.com