Прихована загроза: чому ФДМУ не зможе продавати (про)російські активи

Лише продаж Миколаївського глиноземного заводу Олега Дерипаски та Демурінського гірничо-збагачувального комбінату Міхаіла Шелкова могли б принести у Фонд ліквідації наслідків збройної агресії рф щонайменше 7 млрд грн. За даними Youcontrol, у стільки оцінювали їхню вартість торік — це більше коштів, ніж з цього фонду виділили на єВідновлення (4,4 млрд грн). Ба навіть більше, ніж вартість 159 перших проєктів відбудови, на які нещодавно виділили 6,6 млрд грн.

І це ми згадали лише про два активи російських олігархів. Станом на червень 2023-го в межах санкційного механізму конфіскували понад 130 об’єктів нерухомості, корпоративні права та акції у понад 40 підприємств. І їх продаж  може та повинен наповнити бюджет України.

Однак через одну правку до законопроєкту, який мав навпаки врегулювати і пришвидшити продаж підсанкційних активів, вони зависнуть на шиї Фонду державного майна без можливості реалізації. Відповідно коштами з продажу не наповнять Фонд ліквідації, і вони не підуть на відбудову та компенсації постраждалим від російської воєнної агресії українцям.

Розбираємося, що сталося і як цьому можна зарадити.

Одна правка — проблем купа 

Усе почалося з законопроєкту 8250, який мав благу мету — врегулювати, хто управлятиме стягненими активами на постійній основі. Transparency International Ukraine загалом не заперечувала проти його прийняття. Документ мав низку недоліків, але їх можна було усунути на рівні підзаконних актів. 

Але у день його голосування профільний комітет вніс на розгляд та врахував пропозицію з новим формулюванням змін до Закону «Про санкції». Нею уточнили, що Фонд держмайна зможе реалізувати лише ті активи, які належать резидентам держав, що здійснюють збройну агресію проти України. 

На перший погляд — усе логічно. Але з юридичної точки зору, це одне формулювання поставило під загрозу усю реалізацію конфіскованих активів. До того ж одразу з кількох причин.

Перша проблема — це термін «резидент». В українському санкційному законодавстві, цей термін використовують винятково для юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на її території, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є російська федерація. 

Така правка відсікає можливість для ФДМУ продавати конфісковані активи будь-яких фізичних осіб, а також юридичних осіб, наприклад компаній, що не пов’язані структурою власності з рф. Водночас поки з 23 кейсів стягнення активів у 21 випадку санкції застосовували саме щодо фізичних осіб. 

І йдеться не лише про росіян, але й українців, які сприяють агресору. ВАКС уже стягнув у дохід держави активи президента-втікача Віктора Януковича, херсонського колаборанта Сальдо та заступниці голови так званої «громадської палати донецької народної республіки» Катерини Мартьянової, яка також є громадянкою України.

Друга проблема — те, що при стягненні активів в дохід держави вони перестають належати попереднім власникам. А тому прийняте депутатами уточнення — що конфісковані активи мають обов’язково належати резидентам — взагалі унеможливлює їх реалізацію. Адже Фонд держмайна банально не зможе виконати такі вимоги закону. 

Кому це потрібно?

Звісно, хочеться сподіватися, що це ненавмисна помилка. Однак не варто виключати й інтерес окремих українських громадян та компаній уникнути ризику можливого застосування щодо них санкцій та стягнення їхніх активів у майбутньому. 

Насамперед від такої законотворчої діяльності виграють всі, хто потрапив або може потрапити під санкції. Бо усе, що будуть конфіскувати у російських олігархів і компаній та українських зрадників, зрештою просто не зможуть реалізувати.

Як це виправити?

Нещодавно Президент вже підписав згаданий закон, тож реалізувати сценарій з накладенням вето та поверненням його у Верховну Раду для повторного розгляду не вийде.

На щастя, нові зміни наберуть чинності лише через три місяці. Тож є час виправити ситуацію. Це можна зробити у кілька способів. Але найбільш правильний — ухвалити нові зміни до Закону «Про санкції».   

Водночас важливо прийняти їх протягом найближчих трьох місяців — щоб уникнути описаних ризиків. При цьому нові зміни мають набрати чинності лише після того, як поправка вступить у дію у вересні.

Активи агресора та його поплічників мають працювати на відновлення країни. І нам варто на початках нівелювати всі загрози, що закрадаються в новостворені і цілком позитивні закони.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.