Ще до запуску Вищого антикорупційного суду ми знали, що перед ним стоїть непросте завдання. І полягає воно не лише в тому, щоб винести справедливий вирок. Для доведення таких процесів до кінця необхідна добряча психологічна витримка. 

Загалом перший рік роботи суду проходив майже спокійно. Чи то тому, що найрезонансніші справи перебували ще на етапі досудового розслідування або підготовчого провадження, чи бо самі сторони “притиралися”, знайомилися одна з одною. Але чим далі, тим більше наростала напруга. І останні тижні привели вже до вибуху. Абсолютно реального.

Але розглянемо по черзі.

Про той самий вибух, який стався на території Антикорсуду в ніч на 1 жовтня, здається, написали усі ЗМІ. Але вже за тиждень ВАКС назвав свою версію цієї події.  Колегія суддів, яка здійснює судовий розгляд об’єднаного кримінального провадження щодо завдання збитків ДП НАЕК “Енергоатом” та ДП “Схід ГЗК”, звернулася із повідомленням про втручання у діяльність суддів щодо здійснення правосуддя до Голови Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора.

Вибух стався на місці, де зазвичай паркує своє авто суддя Леся Федорак, яке є головуючою у справі екснардепа Микола Мартиненко. 

Цей розгляд “ішов” непросто ще до передачі в Антикорсуд, але і після передачі у ВАКС ситуація не стала легшою. Від початку розгляду цієї справи адвокати систематично зверталися до суду із очевидно безпідставними заявами та клопотаннями, порушували порядок у судовому засіданні, тиснули на  суддів у ЗМІ. Тож таке резонансне провадження судді не можуть розглядати по суті вже майже три місяці.

Черговий інцидент стався цього тижня, коли адвокатка Мартиненка Нонна Надіч з місця почала нагадувати, що судді не розглянули її клопотання від 30 вересня. Коли суддя Федорак нагадала, що наразі відбувається стадія дослідження доказів, адвокатка почала кричати, що подасть заяву про відвід суддям, оскільки вони порушують право на захист її клієнта, та навіть заявить про злочин з боку суддів. Після чого без дозволу головуючої покинула судову залу, зірвавши засідання.

Можливо, ця історія сприймалася б легше, якби вона не отримала своєрідне продовження з боку інших адвокатів.

Загалом перший рік роботи суду проходив майже спокійно. Чи то тому, що найрезонансніші справи перебували ще на етапі досудового розслідування або підготовчого провадження, чи бо самі сторони “притиралися”, знайомилися одна з одною.

Андрій Боровик

Перелік зірваних цього тижня справ продовжили захисники Олександра Онищенка — того самого, дуже любить коней і газові схеми. 22 жовтня троє адвокатів екснардепа просто взяли і вийшли посеред засідання. Саме тоді, коли судді зібралися перейти до дослідження доказів.

І на цьому перелік ще неповний!

До “флешмобу” зі зривами судового розгляду долучилися обвинувачений начальник філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Укрзалізниця» Руслан Гусак та його адвокати. Ще до ухвалення вироку у цій справі вони подали до генпрокурора заяву про вчинення злочину суддями ВАКС нібито за фактом винесення неправосудної ухвали. Після цього Гусак подав у межах порушеної справи заяву про залучення його, як потерпілого, і потім у статусі потерпілого подав клопотання про витребування матеріалів справи, в якій він обвинувачений, і яку розглядають судді ВАКС, та про допит цих суддів. Цікавий поворот, чи не так?

Антикорсуд реагує на такі кульбіти представників захисту синхронно — відповідними зверненнями до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої ради правосуддя та Генеральної прокуратури. Однак всі ці випадки — це вже яскраві приклади спроб втручатися у розгляд резонансних справ і зривати цей процес взагалі. Нагадаю, що перераховане вище сталося цього тижня, протягом трьох днів підряд. У трьох різних справах.

Чи можемо ми вже говорити про конфронтацію між адвокатами та суддями? Здається, так. Бо ж аналогічні історії спостерігаються і в інших, менш розкручених пресою справах.

Так, в ході проєкту Transparency International Ukraine з моніторингу роботи ВАКС, наші молодші юристи неодноразово ставали свідками кричущої поведінки представників захисту. При цьому виражається вона не лише в проявах, даруйте, надзвичайної неадекватності, а і в тотальній неповазі адвокатів до всього судового процесу. Намагаючись штучно затягнути розгляди справ, захисники іноді вказують доволі необґрунтовані причини неявки. 

Наприклад, сумнівними видаються такі причини, як захист дисертації в п’ятницю о 17 годині. Або в іншій справі колегія суддів з травня ніяк не може провести засідання через систематичні переноси. І однією з причин стало те, що обвинувачений екснардеп Руслан Сольвар близько двох місяців укладав з адвокатами договір про надання правничої допомоги.

Усе це — складова тієї “неефективності”, про яку люблять згадувати в пресі критики антикорупційних інституцій. Так, імовірно, критикувати є за що, але чи можна назвати таке ставлення сторони захисту до справи і до суддів нормальним судовим процесом? Навряд.

Чи можемо ми вже говорити про конфронтацію між адвокатами та суддями? Здається, так. Бо ж аналогічні історії спостерігаються і в інших, менш розкручених пресою справах.

Андрій Боровик

Джерело: blogs.pravda.com.ua