Як розвивалася ТІ Україна в 2016-2018 роках?

Як все починалось

Восени 2014 року мене набрав Віталій Шабунін [голова Центру протидії корупції] з традиційним “Ярік, є тема…”, що могло віщувати будь-що, але тільки не мирне спокійне життя. Цього разу його пропозиція була подивитися на сайт Transparency International Ukraine, де відбувався конкурс на посади в Правління.

Я навіть не був на конференції членів, але мене з Тимуром Бондаревим, Андрієм Малешевичем, Юхані Гроссманом та Андрієм Марусовим обрали в Правління. Зрештою, досвід керівництва Пласту та робота як в бізнесі, як в політиці так і в ГО, певно, аргументувала членам ТІ, що я таки зможу бути корисним.

Тема антикорупції для мене не була нова. До цього була робота з Лесею Оробець щодо захисту ЗНО від Табачника, з Дмитром Шерембеєм та “Пацієнти України” щодо зменшення корупції у сфері закупівлі ліків тощо. І це в часи матьорого Януковоща, коли боротися з корупцією було далеко не так популярно як зараз. Після Революції гідності гріх було стояти осторонь. Тож закрутилося: правління ТІ, антикорупційна група Реанімаційного пакету реформ, перший склад Рада громадського контролю НАБУ, кадрові комісії НАЗК, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Агентства з розшуку та менеджменту активів.

Тому коли мені вже весною 2016 року почали пропонувати взяти участь у конкурсі на посаду виконавчого директора ТІ Україна, то сумнівів було куди менше, ніж при запрошенні у Правління. В РПР я вже створив адвокаційний відділ, результати вдалося систематизувати, на мою посаду було кілька сильних кандидатів. При тому я бачив шалений потенціал і потребу у сильній організації в антикорупції, яка була б більш активістська, ніж, наприклад, Центр політико-правових реформ, але більш збалансована, ніж Центр Протидії Корупції. Колеги зі згадуваних та інших організацій підтримали таку позицію.

У мене було 172 (якщо цифра, яку мені сказали, відповідала дійсності) конкуренти, зокрема і таких потужних, як Артем Романюков та Олеся Архипська. Але Правління ТІ (до якого на той час, окрім Андрія, Тимура та Юхані долучився Віталій Касько) таки обрало мене.

Завдання, які мені поставили:

– перенести офіс у Київ з Кропивницького (тоді ще Кіровограда, де історично заробилася українська ТІ);

– забезпечити системну інституційну (на той час 1,5 особи в штаті + трішки більше 10-ти учасників проектів) та фінансову (бухгалтерію вели в Екселі) стабільність;

– підняти впізнаваність бренду та продуктів організації (на той час ключова асоціація була зі стартом проекту ProZorro).

Особисто мені поставили завдання підтягнути англійську до рівня спілкування з міжнародними партнерами. Виклик, як то кажуть, було прийнято.

Досягнення за два роки

Коли я зайшов у ТІ Україна, у нас добре був забюджетований майбутній напрямок Інноваційних проектів, але не було коштів на розвиток організації. Тому я дуже вдячний UNDP Ukraine / ПРООН в Україні та всім причетним. Правда, для отримання цієї підтримки потрібно було навести лад у фінансах, організаційному розвитку, політиках, підготувати стратегію організації та план її реалізації, річний бюджет та багато чого іншого. Але це дало такий необхідний старт…

Озирнувшись назад на два роки можна назвати такі досягнення:

— допомога в запуску, постійне вдосконалення та моніторинг ProZorro. І ця система не лише економить кошти (за даними Максима Нефьодова, понад 50 млрд грн), а й стала візитівкою українських реформ у світі. Молдовський мТендер писали та налаштовували за нашим зразком (кладучи руку на серце – ті ж люди, що наше ProZorro);

— допомога в запуску та підтримка ProZorro.Продажі, системи електронних аукціонів спочатку для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а далі і для іншого державного майна. На даний момент продано майна на 12 млрд грн. А це повернуті кошти чи можливість прозоро повернути майно клієнтам банків-банкрутів або можливість місцевій та національній владі позбутися непрофільних активів з вигодою для нас всіх;

— підвищення прозорості 100 найбільших міст Transparent cities/Прозорі міста. Минулого року ми мали лише 6 міст, які на 50% і більше виконували вимоги законів щодо прозорості з найвищим показником 59,7% для Львова, та тепер маємо 17 міст понад 50% прозорості і найкращі показники Дрогобич 86,9 та Маріуполь 81,1. Із цікавих показників: скорочення на 60% використання паперу у сфері надання публічної інформації в Дрогобичі (все тепер доступно на сайті, запитувати немає потреби) та залучення в місто двох інвестиційних проектів. Цікава ситуаці в Дніпрі, де завдяки рейтинг вдалося знайти порозуміння між владою та активістами для більшої ефективності системи електронних петицій;

— допомога старту медичної реформи через розробку #eHealth, проектним офісом на чолі з Юрієм Бугаєм. Зараз це повноцінне ДП Електронне здоров’я, тобто ще один приклад, як і з Прозорро, повного циклу впровадження політики: виявлення проблеми – розробка, тестування та впровадження змін – моніторинг якості;

— адвокаційна кампанія щодо створення НАБУ, електронної системи декларування, САП, АРМА, Вищого антикорупційного суду. Україна лідер по відкритю бенефіціарних власників, відкритого урядування тощо. Наша частка в цьому теж є;

— опосередковано (ми не впливаємо напряму на результат, тільки підштовхуємо владу до рішень, які можуть його покращити) прогрес України у Рейтингу сприйняття корупції на 3 бали з 2015 по 2017 рр. Мало? Можливо, але на тлі розмов що нічого не міняється, це невеликий, але прогрес. Впродовж усього часу ми лише росли, тобто вплив корупції зменшувався. Сподіваюся, за результатами цього року тенденція буде така ж.

Детальніше у наших звітах – https://bit.ly/2FtetTh

Партнери у владі

Що далі?

Я дуже вірю в команду ТІ Україна. Вони не те, що зможуть без мене, вони вже без мене роблять шалені речі. А все, що я забезпечував (представницькі функції, партнерства, високого рівня адвокація), якщо члени ТІ вважатимуть потрібним, я можу забезпечити і з позиції члена Правління. До того ж у нас, пластунів, існує правило: якщо справа може жити без тебе, а ти відчуваєш, що віддав їй все, що міг, і є ті, що можуть так само, а то й краще, – відпускай її. Прийшовши на посаду, ми одразу шукаємо номер 2, а то й кілька. Бо життя штука змінна, а організація має втілювати цілі незалежно від особистості. Тому в цьому плані все чудово. Залежить лише від бажання членів ТІ розвивати стуктуру далі чи погратися в міжсобойчики.

По-друге, я дещо випадкова людина в антикорупції. Я не отримую задоволення від викриття схем, мені навпаки завжди боляче розуміти рівень падіння людей, які в країні у стані війни, у складному економічному стані, знаходять пояснення для практикування злочину проти ближнього. Вони нічим не кращі Путіна, яким прикриваються. Але я не суддя нікому, мені більш близьким є створення умов, за яких корупція не може існувати, і люди не піддаються спокусам її використання. Власне, переважно ТІ за моєї каденції цим і займалися. На жаль, без можливості покарання будь-які апеляції до людської свідомості марні. А ті, хто має забезпечувати невідворотність покарання або включені в схеми чи навіть сидять на них, або в стані облоги і змушені творити безглуздо хоробрі (часом просто безглузді) речі, щоб хоч якось виконувати свої функції.

То ж, і це основний мотив, без зміни політичної культури ефект від боротьби з корупцією та й впровадження реформ в інших сферах буде відносним. Чим далі, тим більшим, але завжди меншим, ніж очікує суспільство. Зміна культури – проект на роки. І ключовим елементом її впровадження є політики нової культури. З цінностями служіння та амбіціями зрообити, а не сподобатися (наявне буде і те, і інше, питання в тому, що переважає), з готовністю бути 101 у списку ціннісної команди з чітким планом дій, а не обов’язково в п’ятірці, бажано першим відійти від політики, коли суспільство вимагатиме, залишивши незворотні позитивні зміни та величезну кількість хейтерів цих змін після себе.

Читайте завершення історії на Фейсбук-сторінці Ярослава Юрчишина: http://bit.ly/2KnD8r2