За будь-який корупційний злочин, чи то хабар, розкрадання державних коштів або привласнення майна, особа повинна нести відповідальність. Всього існує 12 видів санкцій за такі протизаконні вчинки згідно з кримінальним законодавством України. Найтяжчі з них арешт, обмеження та позбавлення волі. Давайте розберемося, чим вони відрізняються. 

1. Суворість обмеження права на пересування.                                           

Ці три покарання різною мірою позбавляють людину свободи пересування та вільного вибору місця проживання. Зокрема арешт та позбавлення волі передбачають повну фізичну ізоляцію особи від суспільства, а санкція у вигляді обмеження волі — тримання засудженого в установі відкритого типу. Там за ним здійснюється постійний нагляд з боку працівників установи, проте повної ізоляції від суспільства не відбувається. 

2. Місце відбуття покарання.             

Існує два типи установ, у яких розміщують засуджених до обмеження чи позбавлення волі — відкриті та закриті.                                            

  • Відкриті установи — це виправні центри. Сюди потрапляють засуджені до обмеження волі. Тобто ті, хто вчинив проступок або нетяжкий злочин. Вони повинні обов’язково залучатися до праці, при цьому, їх робота оплачується.    
  • Закриті установи — це виправні колонії. Вони бувають мінімального, середнього та максимального рівня безпеки. У цих місцях відбувають покарання засуджені до позбавлення волі. Зазвичай, виправні колонії відрізняються від виправних центрів суворішим режимом та умовами утримання засуджених. 

Чи є спеціалізоване місце для людей, засуджених до арешту? Так. В Україні функціонують арештні доми. У цих домах можуть перебувати як повнолітні, так і неповнолітні особи, яким виповнилося 16 років. Але покарання у виді арешту не застосовується до вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 7 років. А військовослужбовці відбувають покарання у власній альтернативні арештного дому — гауптвахті.

3. Строк.                                             

Якщо за критерієм суворості арешт та позбавлення волі є схожими, то за строком — ні. Так, кожне з трьох покарань передбачає різний строк утримання засудженого. Зокрема:     

  • арешт призначають від 1 до 6 місяців;                                       
  • обмеження волі встановлюють на строк від 1 до 5 років;                                        
  • позбавлення волі можливе від 1 до 15 років, а у випадку покарання за сукупністю вироків — до 25 років. Також можливе засудження до довічного позбавлення волі, проте це виняткова міра покарання, яка не застосовується до корупціонерів.              

4. Права та обов’язки засуджених.   

Не санкціями єдиними! Під час відбування покарання засуджені мають право на:

  • при арешті: витрачання коштів зі своїх особових рахунків на предмети першої необхідності, короткострокові побачення з рідними раз на місяць, зустрічі з адвокатами, листування, щоденну прогулянку упродовж однієї години тощо;
  • при обмеженні волі: користування власним одягом, телефоном, грошима, необмежений доступ до спілкування з рідними при дотриманні певних умов можливий дозвіл на виїзд за межі виправного центру;
  • при позбавленні волі: працю, дистанційне спілкування, короткострокові побачення з родичами, отримання посилок та бандеролей, зокрема, грошових переказів, подальше розпорядження коштами. 

Але обсяг цих прав співвідноситься з обов’язками. Тож засуджені, у свою чергу, повинні:

  • при обмеженні волі: постійно перебувати в межах виправного центру, а залишати його лише за спеціальним дозволом, проживати у  спеціально призначених гуртожитках;
  • при позбавленні волі: носити однакову спеціальну форму одягу, зберігати всі гроші та цінності в адміністрації колонії, а отримувати їх тільки за дозволу, міри покарання за порушення дисципліни – тяжчі.      

Арештованим особам призначають такі самі обов’язки, як у випадку позбавлення волі — це передбачає ч. 2 ст. 51 Кримінально-виконавчого кодексу України. Втім арешт залишається менш суворим покаранням. Уся справа у коротшому строці арешту.       

Тож, за своєю формою та суттю арешт, обмеження та позбавлення волі кардинально різняться. Повний порядок і детальні умови виконання цих та інших покарань визначає Кримінально-виконавчий кодекс України.

За своєю формою та суттю арешт, обмеження та позбавлення волі кардинально різняться суворістю обмеження права на пересування, місцем відбуття покарання, строком, а також правами та обов’язками засуджених.