Ключові питання про справи щодо працівників НАБУ

Вже понад два місяці минуло від 21 липня 2025 року, яке стало переломним днем для Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. В той день одночасно відбулися декілька подій, які викликали серйозні питання про координацію дій різних правоохоронних органів з метою тиску на антикорупційні органи. 

СБУ, ДБР та Офіс Генпрокурора провели щонайменше 70 обшуків у співробітників НАБУ з боку СБУ, ДБР та ОГП, затримали двох співробітників за підозрою у зв’язках з рф, а також повідомили підозри трьом детективам НАБУ у справах про дорожньо-транспортні пригоди. Паралельно із цим СБУ почала перевірку САП на предмет дотримання законодавства про державну таємницю. 

Вже наступного дня, 22 липня, Верховна Рада як продовження такого тиску ухвалила скандальний закон про демонтаж незалежності НАБУ і САП, який згодом скасували після масових протестів та застережень з боку міжнародних партнерів.

Проте історія зі справами щодо співробітників НАБУ триває досі. Наразі двоє детективів НАБУ – Руслан Магамедрасулов та Віктор Гусаров – продовжують перебувати під вартою. І хоч у цих справах СБУ та ОГП періодично додають нової інформації про доказову базу, ці дані все ще залишаються проблемними. 

На початку вересня на заході до річниці ВАКС директор НАБУ повідомив, що СБУ готує нову хвилю підозр працівникам НАБУ і повʼязав це з притягненням генерала СБУ Іллі Вітюка до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення та недостовірне декларування.

Всі ці події викликали чимало запитань у громадськості щодо якості процесів та підходів до розслідувань з боку СБУ, ДБР та ОГП. І в цьому матеріалі, після аналізу публічно доступної інформації, ми зібрали головні з цих запитань.

Справа Руслана Магамедрасулова: чи були зв’язки з росією?

Руслан Магамедрасулов обіймав посаду керівника міжрегіонального управління детективів НАБУ з дислокацією в Дніпрі. ОГП та СБУ затримали його за підозрою у підготовці до пособництва державі-агресору згідно зі статтею 111-2 Кримінального кодексу України. Ця стаття передбачає кримінальну відповідальність за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору з метою завдати шкоди Україні через підтримку рішень ворога або передачу йому матеріальних ресурсів.

Основою для звинувачень стало те, що Магамедрасулов нібито виступав посередником у продажу технічної коноплі до республіки Дагестан, а незаконне вирощування цієї продукції організував його батько-підприємець. Прокуратура стверджує, що таким чином високопосадовець НАБУ допомагав своєму батькові вести незаконну торгівлю з рф та завдавати шкоди Україні. Однак у публічній комунікації ми не побачили деталей щонайменше про те, як саме доводиться завдання такої шкоди, а також чи дійсно така передача технічної коноплі могла бути допомогою державі-агресору.

Проте побачили велику увагу правоохоронців до сімейних зв’язків посадовця НАБУ. Так, СБУ поширила інформацію, яка не має відношення до суті підозри, але могла отримати емоційний відгук від аудиторії – про громадянство та джерела коштів у батьків підозрюваного та місця відпочинку підозрюваного.

Вочевидь поширення такої інформації було спрямоване на формування публічного емоційного сприйняття детективів НАБУ як наскрізь пронизаних російськими звʼязками осіб, які не відчувають контексту війни в Україні, відпочиваючи за кордоном. І цей прийом дуже схожий на маніпуляцію.

Також справа Магамедрасулова викликала серйозні питання щодо якості доказової бази. В публічному просторі вже аналізувались невідповідності в доказах, оприлюднених СБУ. Зокрема громадськість звернула увагу на те, що СБУ ймовірно переплутала Дагестан з Узбекистаном у питанні державної програми з підтримки вирощення технічної коноплі — така програма існує саме в Узбекистані, а не в російському Дагестані. 

Як «доказ» СБУ показала постанову уряду рф, де йдеться про субсидію тільки тим культурам, які вирощуються на території країни-агресорки і внесені в реєстр сортів рф, без жодного слова про імпортовані продукти. А в постанові уряду республіки Дагестан коноплі не включені до жодної із субсидованих категорій. Та й закупівля з-за кордону за цією постановою також обґрунтовуватися не може: на момент початку «переписки» всі строки подання заявок на субсидії вже пройшли — останній закінчився 10 липня, і саме в той день почалася нібито переписка, скріншоти якої виклала СБУ. У цій же переписці фігурує компанія «Агропрайм», яка з 2023 року перебуває під слідством в рф за незаконно отриману на 22,2 млн рублів субсидію. А жодна фірма, проти якої ведеться розслідування, не може навіть теоретично претендувати на субсидію у Дагестані.

Попри все це 22 липня 2025 року Печерський районний суд обрав Магамедрасулову запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави до 16 вересня 2025 року. І згодом його продовжили до 21 жовтня.

Ключовим питанням у справі Магамедрасулова залишається невідповідність між серйозністю звинувачень та якістю представленої доказової бази. СБУ використовувала специфічні комунікаційні прийоми, акцентуючи на сімейних зв’язках працівника НАБУ – від громадянства батька до відпочинку на Тенеріфе. І це, безперечно, схоже на спробу сформувати емоційне сприйняття детектива як особи, яка співпрацює з ворогом. При цьому ймовірно є критичні прогалини у доказовій базі: від плутанини країн у питанні субсидій до використання даних про компанію, яка сама перебуває під слідством за фінансові порушення.

До чого тут зв’язок з народним депутатом Федором Христенком?

Центральним елементом у комунікації про справу Магамедрасулова з боку СБУ та ОГП став його нібито зв’язок з народним депутатом від забороненої партії ОПЗЖ Федором Христенком. 20 липня, тобто напередодні обшуків у НАБУ, СБУ та ОГП заочно повідомили Христенку про підозру у державній зраді, стверджуючи, що він виявився резидентом (старшим агентом) ФСБ рф і працював на посилення російського впливу на НАБУ.

За даними слідства, ФСБ завербувала Христенка ще в період правління Віктора Януковича, і нардеп активно виконував завдання російської спецслужби під час Революції Гідності. Після початку повномасштабного вторгнення він втік за кордон і звідти продовжував свою протиправну діяльність. 

СБУ стверджує, що Христенко знав Магамедрасулова ще з часів спільного навчання у Донецькому університеті. Також СБУ оприлюднила деталі щодо зв’язків між цими особами. Додаткові матеріали розслідування нібито показали, що батько Магамедрасулова вів листування з Христенком, і в одному з епізодів переписки вони домовлялися про зустріч на території Європейського Союзу. Щобільше, у листуванні Христенка з батьком посадовця НАБУ нібито зафіксовано, як нардеп-втікач писав, що не може додзвонитися до Магамедрасулова-молодшого (для конспірації Христенко вказав лише першу букву імені), і просив посприяти налагодженню контакту.

Цікаво що деталей про спосіб, у який Христенко чинив вплив на НАБУ, в офіційній комунікації не повідомляється. І це викликає питання до того, чи дійсно СБУ та ОГП мають належну доказову базу для підтвердження інкримінованих нардепу кримінальних правопорушень.

Самого ж Христенка 6 вересня 2025 року затримали в Україні та вже обрали йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому до України його доставили не за процедурою екстрадиції, а через політичні домовленості з владою країни перебування.

Комунікація з приводу підозри Христенку також містить приклад маніпуляцій. ОГП оприлюднив інформацію про нібито контакти Христенка з посадовцями НАБУ із вказівкою прізвищ інших посадовців НАБУ. І одночасно була поширена інформація про те, що детективи НАБУ нібито допомогли перетнути державний кордон Геннадію Боголюбову. 

Такі висновки зробили на підставі того, що дружина керівника підрозділу детективів Олександра Скомарова у 2022 році покидала країну на автомобілі, який належав сімʼї нардепа-втікача Христенка. При цьому сам Скомаров у коментарі для Української правди пояснив, що 25 лютого 2022 року він отримав дозвіл від керівництва і вирушив евакуювати дружину з дворічною дитиною до західного кордону. Там він через знайомого знайшов літнього чоловіка (понад 60 років), який за гроші вивозив транспортні засоби за кордон і погодився взяти його родину. Тож 26 лютого з Берегово його сім’я була вивезена за межі України. Тобто найбільш імовірно, що цей чоловік, з яким домовився посадовець, вивозив автівку Христенка і вирішив додатково заробити, взявши пасажирів.

Тут постає питання: якщо СБУ разом з ОГП так впевнені у звʼязках Скомарова з Христенком, що згадують його в публічній комунікації, то чому співробітнику НАБУ не повідомили про підозру у вчиненні якогось злочину?

Ще один «вкид» з боку силовиків стосувався того, що нібито підлеглі Олександру Скомарову детективи НАБУ за дорученням народного депутата Христенка допомогли перетнути державний кордон Геннадію Боголюбову. Зокрема, що двоє співробітників Бюро супроводжували олігарха-втікача в потягу, під час його втечі за кордон. 

Однак НАБУ в офіційній комунікації пояснює, що детективи насправді перебували у службовому відрядженні — на запрошення Ініціативи з повернення вкрадених активів (StAR), яка є спільною програмою Світового банку та Управління ООН з наркотиків та злочинності. Поїздка була офіційною, завчасно погодженою і відбулася з метою участі у серії двосторонніх зустрічей у межах Глобального форуму з повернення активів, що проходив 25-27 червня у Відні. І так трапилось, що Боголюбов був у одному вагоні з детективами.

Особливо натягнутим є нібито звʼязок олігарха Ігоря Коломойського з Олександром Скомаровим в питанні «вирішення» кримінальних справ олігарха, якщо Скомаров виграє конкурс у БЕБ. Такий висновок зробили зі скриншоту, у якому є фраза Коломойського «схоже, буде друге НАБУ». Яким чином правоохоронці інтерпретували у такий спосіб це речення – незрозуміло. Виглядає, що вони одним інформаційним приводом вирішили закрити всі дірки у тодішніх проблемах влади.

Таким чином, у цій справі також бракує деталей для розуміння обґрунтованості звинувачень, зате не бракує маніпулятивних прийомів у комунікації з боку СБУ, що, звичайно, прикро дивує.

Підозра в торгівлі впливом

16 вересня Офіс генпрокурора проінформував, що Руслану Магамедрасулову повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри. Ідеться про те, що посадовець НАБУ, за версією слідства, прийняв пропозицію неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави — тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Слідчі начебто дізналися про це, зокрема, з телефона підозрюваного. Останній нібито отримав від одного зі своїх контактів пропозицію розв’язати в податкових органах проблемні питання для низки українських підприємств. Йшлося про прийняття органами Державної податкової служби України протиправних рішень щодо виключення близько десяти компаній з переліку ризикових, і це мало б дозволити зацікавленим особам здійснити фінансові операції на суму десь у 30 млн грн. ОГП повідомив, що аналіз діяльності зазначених фірм свідчить про наявність ознак приналежності їх до «конвертаційного центру». При цьому вартість таких послуг була оцінена у близько 900 тис. грн, що є еквівалентом 3% від загальної заблокованої податковою службою суми грошових коштів цих підприємств. 

За даними слідства, правоохоронець НАБУ прийняв цю пропозицію та намагався розв’язати питання через колишнього високопосадовця Державної податкової служби, яку на той момент очолював нинішній Генеральний прокурор Руслан Кравченко. Також з цього приводу Магамедрасулов звертався за допомогою до одного зі співробітників правоохоронних органів, з яким певний час працював у НАБУ. Під час допитів згадані особи підтвердили, що працівник НАБУ дійсно звертався до них із таким проханням.

Важливо відзначити, що станом на день підозри Магамедрасулову лише розглядалося питання щодо повідомлення про підозру особі, яка звернулася до нього  з пропозицією неправомірної вигоди. І відомостей про те, що таку підозру цій особі вручили – немає. Попри це, у медіа зʼявилась інформація, що людина, з якою листувався Магамедрасулов, коли Кравченко очолював ДПС, зараз значиться помічником Генпрокурора.

Попри це, після аналізу оприлюдненої інформації виникає питання, чи дійсно в слідчого підрозділу є всі докази, щоб стверджувати про наявність інкримінованого складу злочину. Адже з оприлюднених даних не  проглядається факт того, що посадовець НАБУ прийняв пропозицію вплинути на когось за неправомірну вигоду, а також незрозуміло, на яку саме посадову особу за версією ОГП мав би вплинути Магамедрасулов.

Справа Віктора Гусарова

Віктор Гусаров працював у підрозділі «Д-2» Центрального апарату НАБУ. ОГП та СБУ затримали його за підозрою у державній зраді та несанкціонованих діях з інформацією.

За версією слідства, Гусаров здійснив понад 60 епізодів передачі інформації з обмеженим доступом колишньому заступнику керівника охорони Януковича Дмитру Іванцову. Останній, за даними СБУ, у лютому 2014 року допомагав президенту-втікачу перебратися до росії, а сам залишився у Криму і вступив до лав окупантів.

СБУ встановила, що Гусаров нібито входив до масштабної агентурної мережі ворога під керівництвом співробітника фсб рф Ігоря Єгорова. До цієї ж мережі входили генерал-майор СБУ Валерій Шайтанов (засуджений у 2020 році до 12 років ув’язнення) та військовослужбовець Національної гвардії.

Особливістю справи Гусарова є те, що його співпраця з Іванцовим розпочалася ще у 2012 році, коли він працював у МВС, а не в НАБУ. І з публічної інформації немає відомостей, що така взаємодія відбувалась і в період його роботи в НАБУ. 

НАБУ оприлюднило свою версію подій, яка відрізняється від версії СБУ. За словами керівництва Бюро, у серпні 2023 року від СБУ надійшла інформація про можливі ризики, пов’язані з Гусаровим. Йшлося про те, що в період служби в МВС (2012-2015 роки) він пересилав електронною поштою інформацію про громадян України працівнику УДО. Бюро відразу включилося в роботу для встановлення обставин та організувало додаткову перевірку за участю співробітників НАБУ та керівників підрозділів СБУ. Однак під час спільної перевірки жодних доказів того, що Гусаров був обізнаний про зв’язки представника УДО з російськими спецслужбами, не виявили. Це підтвердив і представник СБУ під час особистих зустрічей.

НАБУ ініціювало проведення опитування співробітника, але СБУ наполегливо рекомендувала утриматися від будь-яких дій, щоб не завадити оперативній роботі. Спецслужба також зазначила, що згадані зв’язки не стосуються працівника НАБУ, і контактів між ними не зафіксовано.

1 серпня 2024 року у Гусарова провели обшук на підставі ухвали суду, після чого його викликали на допит. У серпні 2024 року СБУ усно повідомила, що під час розслідування справи про державну зраду жодних фактів, які б свідчили про причетність працівника НАБУ до розслідуваного інциденту, не встановлено, а доказів його участі в антидержавній діяльності немає.

Відтоді НАБУ неодноразово зверталося до СБУ з проханням надати офіційне документальне підтвердження результатів перевірки, але жодної відповіді не отримало.

Захисниця Гусарова заявила в суді, що її підзахисний передавав дані у 2015 році, але думав, що Іванцов досі працює в УДО, і не знав про його втечу до Криму та співпрацю з росіянами. Вона також повідомила, що під час затримання 21 липня працівники СБУ побили Гусарова, щоб той сказав пароль від телефона.

22 липня Шевченківський суд обрав Гусарову запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб без права внесення застави. 8 вересня апеляційний суд залишив рішення без змін.

Для нас справа Гусарова викликає найбільше запитань щодо вмотивованості затримання саме в липні 2025 року. Якщо СБУ мала інформацію про його контакти з Іванцовим з 2023 року, проводила перевірки у 2024-му і навіть усно повідомила НАБУ, що доказів антидержавної діяльності немає, то чому арешт відбувся саме напередодні голосування за демонтаж незалежності НАБУ? Позиція захисту про необізнаність Гусарова щодо переходу Іванцова на бік рф та повідомлення про побиття під час затримання додають питань щодо законності всіх процесуальних дій.

Справа про недостовірне декларування

10 вересня 2025 року СБУ заявила про викриття детектива НАБУ Віталія Тєбєкіна у недостовірному декларуванні (ч. 1 ст. 366-2 КК України). Йому інкримінують спробу приховати купівлю двокімнатної квартири в Ужгороді за $100 тис. Як повідомила СБУ, фігурант оформив право власності на нерухомість на матір своєї близької знайомої. Попри проживання родини в ужгородській квартирі, у своїй декларації за 2023 рік посадовець НАБУ не вказав цю нерухомість взагалі, а в декларації за 2024 рік позначив її як орендовану. Втім, слідство здобуло докази, що особа, на яку була оформлена нерухомість, оплату за користування житлом не отримувала.

Цікаво, що попри загалом стриманий тон повідомлень про цю справу (яка кардинально відрізняється від комунікації попередніх кейсів), СБУ вирішила додати, що батьки посадовця НАБУ мають російські паспорти та проживають на тимчасово окупованій території, але фігурант не вказав це, заповнюючи документи на допуск до державної таємниці, чим порушив закон.

У такий спосіб Служба продовжує формувати наратив про наскрізну проросійськість НАБУ. І до того ж своїми діями СБУ підважує розуміння примусової паспортизації як порушення норм міжнародного гуманітарного права. Вона також ставить під сумнів цілеспрямовану політику рф, спрямовану на створення умов, за яких ті, хто не отримав російське громадянство, обмежені в правах і доступі до базових послуг. 

Окреме здивування викликає те, що прокурори у справі просили суд про заставу у понад 4 млн грн та особисте зобовʼязання у вигляді повідомлення про залишення місця проживання та прибуття на вимогу прокурора. А суд в результаті визначив запобіжний захід у вигляді застави в понад 2,9 млн грн та поклав на підозрюваного детектива НАБУ окремі процесуальні обовʼязки. Однак КПК України чітко визначає, що розмір застави для підозрюваного у нетяжкому злочині може бути максимум 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає трохи понад 60 тис. грн. А більший розмір застосувати не можна, адже це не є тяжким чи особливо тяжким злочином. Саме такі розміри застав і присуджує, наприклад, ВАКС у подібній категорії справ.

Справи про дорожньо-транспортні пригоди

Паралельно з затриманнями за «російський слід» ДБР повідомило про підозри трьом співробітникам НАБУ у справах про дорожньо-транспортні пригоди, що спричинили каліцтва потерпілих.

Усі три ДТП відбулися значно раніше: дві у 2021 році та одна у 2023-му. Перша пригода сталася в Києві, коли правоохоронець, виїжджаючи з другорядної дороги, допустив зіткнення з транспортним засобом, що рухався головною дорогою. Друга пригода відбулася на 61 км автодороги Київ-Одеса, де правоохоронець під час випередження попутного транспортного засобу не обрав безпечну швидкість та виїхав за межі проїзної частини. Відбулося перекидання транспортного засобу з подальшим зіткненням з приміщенням будівлі АЗС. У третій пригоді правоохоронець на службовому автомобілі на регульованому перехресті у Києві скоїв наїзд на пішоходку, яка перетинала проїзну частину пішохідним переходом на зелений сигнал світлофора. Потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

НАБУ оприлюднило свою позицію щодо цих справ. У кожному випадку працівники одразу після події надали потерпілим першу медичну допомогу, викликали швидку, поліцію та поінформували відповідні органи. Це зафіксовано належним чином та підтверджено висновками службових розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ.

При розгляді цих інцидентів співробітники Бюро не використовували службове становище на свою користь, не намагалися уникнути відповідальності, а навпаки – максимально сприяли встановленню обставин подій. Один із детективів навіть фінансово допомагав потерпілій у її лікуванні.

НАБУ висловило здивування з приводу проведення масових обшуків за фактами подій, що відбулися кілька років тому, а також з приводу ініціювання клопотань про запобіжні заходи у вигляді безальтернативного тримання під вартою. Одночасно з цим ДБР подало клопотання про відсторонення всіх трьох працівників від посад — попри відсутність ризиків впливу на слідство.

22 липня суд обрав запобіжні заходи всім трьом підозрюваним. Першому призначили відсторонення від виконання службових обов’язків до 21 вересня та зобов’язали повідомляти про зміну місця проживання і не виїжджати з Києва. Другому працівнику призначили особисті зобов’язання на 60 діб та також відсторонили від роботи. Третьому підозрюваному суд призначив нічний домашній арешт на 60 діб.

І тут особливе здивування викликає відсторонення від посад цих детективів НАБУ. Адже такий запобіжний захід вимагає зʼясування обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення, а також, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі й документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. З урахуванням публічно оприлюднених фактів, невідомо, як могли бути доведені такі ризики.

Таким чином, справи про ДТП викликають питання про пропорційність застосованих заходів та їх синхронність з іншими справами проти НАБУ. Особливе здивування викликає відсторонення детективів від посад у справах про дорожні пригоди, адже законодавство вимагає обґрунтування того, що перебування на посаді сприяло вчиненню злочину або створює ризики для слідства.

Замість висновків: питання, які потребують відповідей

Аналіз подій 21 липня 2025 року та спостереження за рухом розслідувань щодо працівників НАБУ викликає низку принципових питань, які стосуються не лише конкретних справ, а й загалом дотримання засади верховенства права в Україні.

Чому всі дії різних правоохоронних органів відбулися синхронно в один день напередодні голосування за демонтаж незалежності НАБУ та САП? Чому справи різної підслідності – від ДТП до державної зради – розвивались одночасно? Чому обшуки проводилися без судових ухвал, а апеляційні розгляди затягувалися?

Особливе занепокоєння викликає якість доказової бази у справах, які кваліфікуються як державна зрада та пособництво агресору. У справі Магамедрасулова аналіз виявив невідповідності щодо ймовірної плутанини країн у питанні субсидійних програм. У справі Гусарова СБУ спочатку повідомила НАБУ, що доказів антидержавної діяльності немає, але через рік раптово затримала працівника без надання додаткових документальних підтверджень.

Чому у комунікації правоохоронців широко використовувалися маніпулятивні прийоми – від акцентування на сімейних зв’язках до неправомірного розголошення прізвищ підозрюваних? На основі чого факт евакуації родини детектива у лютому 2022 року інтерпретується як «зв’язок з російським агентом», а фразу олігарха «схоже, буде друге НАБУ» подають як спробу «вирішення кримінальних справ»?

Будь-яке кримінальне провадження, незалежно від тяжкості звинувачень, має відбуватися з неухильним дотриманням засади верховенства права, презумпції невинуватості та процесуальних гарантій. Однак оприлюднені факти побиття працівників під час затримання, застосування надмірних запобіжних заходів у справах про ДТП та недостовірне декларування, координованість дій різних правоохоронних органів та публічна комунікація, яка порушує презумпцію невинуватості, свідчать про системні порушення.

Ці обставини дозволяють стверджувати, що кримінальні переслідування працівників НАБУ стали одним із ключових елементів спроби демонтажу незалежних антикорупційних інституцій. Синхронність з голосуванням у Раді, масштаб операції та характер комунікації вказують на політичну вмотивованість цих дій.

Якщо ж виявлені реальні докази того, що працівники антикорупційних органів діяли на користь держави-агресора, то це потрібно вирішувати в межах наявних дисциплінарних та кримінальних процедур з дотриманням процесуальних гарантій.