Судити без обвинуваченого: як працює заочне правосуддя? 

Нещодавно колегія суддів ВАКС дозволила проводити судовий розгляд без участі фігурантів справи «Роттердам+» Дмитра Вовка та Володимира Бутовського. Вони покинули Україну ще в 2019 році.

Вовк і Бутовський — це колишні посадовці Нацкомісії з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Вони ймовірно створили механізм, за яким платили окремим компаніям хабарі за кошт збільшення вартості електроенергії. Це завдало споживачам збитків на майже 19 млрд грн. І тепер для розгляду цього потенційного злочину в суді не потрібна присутність фігурантів справи.

Це не перша справа, в якій український суд здійснює так зване «заочне» правосуддя без підозрюваних чи обвинувачених. Як це працює, та які підстави для цього має правосуддя — пояснюємо з деталями та прикладами.

Що таке заочне правосуддя?  

Спеціальне досудове розслідування та спеціальний судовий розгляд інакше називають «in absentia» (з латини — у відсутності). Це означає, що слідство чи суд може провести кримінальне провадження без підозрюваного чи обвинуваченого, коли вони переховуються від правосуддя. 

«In absentia» — не українське «ноу-хау», хоча в нашій країні ця процедура запрацювала лише після подій 2014 року. Тоді в суспільстві був гострий запит на справедливість, яку треба було забезпечити як із фігурантами справи, так і без них. Відповідно, слідство та суди мали працювати над злочинами в умовах війни і політичної турбулентності та попри втечу низки підозрюваних й обвинувачених на непідконтрольну територію чи за кордон. 

Першим на думку спадає президент-утікач Віктор Янукович, якого «in absentia» засудили до 13 років за ґратами за державну зраду та пособництво у підготовці війни на Сході України.

Які проблеми розв’язує «in absentia»?

Екстраординарні порядки кримінального провадження головним чином покликані забезпечити невідворотність покарання винних та дати підозрюваним чи обвинуваченим право на захист, навіть коли їх немає у залі суду. 

Зокрема процедура «in absentia» розблоковує роботу слідства та суду, скасовуючи важливі обмеження, які працюють у звичайних умовах. Наприклад, вимогу вручати обвинувальний акт особисто підозрюваному, як і заборону починати проводити розгляд справи в суді без його участі. Якби цього треба було дотримуватися, суди ніколи б не змогли розглянути справи «втікачів».

Врешті «in absentia» не позбавляє людей, які переховуються, права на захист. Замість них у залі суду обов’язково має бути адвокат, причому на всіх етапах кримінального провадження — від досудового розслідування до самого вироку. 

За яких умов здійснюється спеціальне кримінальне провадження?

Заочне провадження можливе лише в обмежених випадках. Слідчий суддя та суд дозволять застосувати «in absentia» за таких умов.

По-перше, кримінальне провадження мають здійснювати щодо обмінених військовополонених чи серйозних злочинів (наприклад, державна зрада, колабораціонізм, бандитизм, хабарництво, геноцид, воєнні й військові злочини тощо), а також інших злочинів, що входять в одне провадження з вказаними вище. Або ж мають виконуватися такі умови.

1. У справі фігурують лише повнолітні особи.
2. Підозрюваний/обвинувачений переховується на тимчасово окупованій території України, на території держави-агресора (тобто в росії), або оголошений у міжнародний розшук постановою слідчого чи прокурора.
3. Людина переховується від слідства/суду, тому що свідомо хоче уникнути кримінальної відповідальності.

Іноді відсутність людини помилково сприймають за переховування, але це не завжди так. Наприклад, людина може не знати про відкрите проти неї провадження, або ж прийти до відповідних органів їй завадила хвороба. Саме тому обвинувачення зобов’язане надати реальні докази того, що людина свідомо уникає відповідальності. 

Які гарантії мають фігуранти справ?

Провадження «in absentia» не означає, що держава свавільно засудить людину та не надасть можливості захиститися від обвинувачення.

Ба більше, якщо людина вважає, що суд порушив її права, вона може звернутися до Європейського суду з прав людини. А він потенційно може винести рішення проти держави та змусити виплачувати засудженому компенсацію. 

Утім, ЄСПЛ не вважає, що заочний розгляд справи порушує конвенційне право на справедливий суд (ст. 6 ЄКПЛ). При цьому українські суди мають дотримуватись основоположних європейських стандартів.

• Людину не можна засудити заочно, якщо можна було передати провадження до розгляду в іншу державу або звернутися з клопотанням про видачу.
• Людину завчасно повідомили про розгляд справи та надали їй достатньо часу для підготовки захисту.
• Людині мають надати можливість отримати судове рішення, а також його оскаржити.
• Якщо людина була відсутня з поважних та об’єктивних причин, у неї має бути право на повторний розгляд цієї ж справи.

Де слабке місце в заочного кримінального провадження? 

«In absentia» не панацея, і головна проблема, яку не розв’язує спеціальне кримінальне провадження, полягає у виконанні обвинувальних вироків. 

Коли фігурант переховується, більшість покарань застосувати щодо нього просто неможливо. Наприклад, реально посадити за ґрати заочно засуджену людину, яка втекла до росії. 

Хоча Україна активно працює на міжнародній арені, це ще не гарантує легкий розшук підозрюваних чи підсудних. Для того, щоб інші країни видали нам правопорушників, треба укладати та розвивати окремі міжнародні домовленості. Зараз Україна взаємно домовилась про екстрадицію з Азербайджаном, Естонією, Латвією, Литвою, Молдовою, Польщею та багатьма іншими державами. При цьому є міжнародні договори, які забороняють видавати засуджених, наприклад, з політичних мотивів, або якщо присутні безпекові ризики. 

Яскравий приклад — справа Ярослава Кургуна, яку розглядають заочно. Кургун організував схему, за якою декілька об’єктів нерухомості ДП «Укртелефільм» було відчужено за аномально низьку ціну. Тим самим державі завдали збитків на 67 млн грн. Кургун втік до Італії ще у 2018 році, і Україна подала запит на його екстрадицію. Проте суд Флоренції відхилив його, бо війна в Україні становить небезпеку для життя та здоров’я Кургуна.

Екстрадиція неможлива і з тих країн, які нам очевидно недружні (росія, білорусь, КНДР чи Іран) чи нами ж не визнані (Косово, Придністров’я тощо). Наприклад, суд заочно розглядає справу Сергія Курченка, який втік до москви під час Революції Гідності. Слідство вважає, що він був співучасником злочинів Януковича щодо розкрадання майна державних компаній на 15 млрд грн. 

Неможливість фізично арештувати, обмежити чи позбавити волі засуджених не заважає  українському суду застосувати до них інші види покарань. Наприклад, конфіскувати все чи частину майна, що належало засудженому. Так сталося з Русланом Юхимуком, екссуддею-втікачем з Сєвєродонецького міськсуду Луганської області. Його спіймали на отриманні хабаря $4 тис., а згодом ВАКС заочно засудив Юхимука до 10 років в’язниці та конфіскував усе його майно.

Заочне кримінальне провадження або «in absentia» — це механізм, що значно спрощує роботу слідства та суду щодо тих, хто ухиляється від кримінальної відповідальності. При цьому останні мають доволі широкі права та можуть захищатися через адвокатів, знаходячись не в Україні. 

Так, виконати вироки до таких людей дуже складно. Проте держава зобов’язана публічно засуджувати будь-які злочинні прояви незалежно від штучно створюваних перешкод. Добре, що наші органи слідства та суду можуть захищати суспільство від кримінальних правопорушень та формувати юридичну базу. Адже щойно засуджений чи обвинувачений перетне кордон або буде екстрадований до України, до нього можна буде застосувати реальне покарання.