25 квітня в Києві експерти з низки галузей обговорили проблемні моменти управління арештованими активами. У заході, організованому ТІ Україна, участь взяли правники Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) та Національного антикорупційного бюро України, прокурори САП і ГПУ, судді, адвокати, журналісти-розслідувачі, управителі арештованих активів і представники громадськості.

Юридичний радник Transparency International Ukraine Катерина Риженко, розпочинаючи дискусію, зазначила: Ми зустрілися, аби не лише “бідкатися і розводити руками”, а щоб напрацювати пул системних змін, які допоможуть АРМА стати ефективнішими і прозорішими. Адже активи, які отримує АРМА в управління, здебільшого “чутливі”, становлять високий суспільний інтерес і мають стратегічне значення.

У першій дискусія точилася довкола законодавчих перепон у діяльності АРМА. Зокрема Голова Агентства Антон Янчук розповів, як інституція стає заручником ситуації, оскільки не є повноправним учасником кримінального процесу і не може впливати на передачу активів в управління АРМА.

Перед арештом і передачею активів в управління важливо здійснювати планування процесу. Також необхідний висновок АРМА чи експерта в галузі… Окремий пункт – визначити процесуальну правосуб’єктність АРМА в судовому процесі”, – наголосив Янчук.

Водночас начальник юридичного управління АРМА Андрій Потьомкін зазначив: “Наше законодавство в частині розшуку та управління активами є доволі не розвиненим. Не вистачає багатьох європейських інструментів. Наприклад, не передбачено консультацій органів до арешту чи до управління, аби визначити, чи може актив бути арештованим у той чи інший спосіб, чи буде доцільно зберігати речовий доказ, передавши його в АРМА, чи його потрібно арештовувати і зберігати в якийсь інший спосіб”.

Заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Володимир Кривенко зауважив: “Мабуть, одним із головних стовпів, які в цей час потрібно вирішити в кримінально-процесуальному кодексі, – це статус АРМА. Профільний закон про АРМА ухвалювався пізніше, ніж Кримінально-процесуальний кодекс. У Законі є багато професійних, креативних ідей, які однозначно потрібно закріпити в КПК”.

Суддя Подільського районного суду Світлана Захарчук неодноразово розглядала клопотання про передачу в АРМА активів. Під час дискусії суддя акцентувала на тому, що основною перепоною при розгляді подібних кейсів є розбіжності між ст. 100 КПК України та профільного закону. Закон визначає більш ширші поняття.

Для усунення даних розбіжностей першочерговим є приведення до відповідності норм Кримінально-процесуального кодексу і Закону про АРМА. Важливо передбачити окрему норму, що врегулювала порядок передачі і розгляд клопотань щодо передачі активів в управління АРМА”, – підсумувала Захарчук.

Підтримав колегу і суддя Мелітопольського міськрайонного суду Віктор Фомін. Він зазначив, що в новому КПК відсутній порядок визнання речових доказів. А ст. 131 КПК, що визначає види заходів забезпечення в кримінальному провадженні,  потребує доповнення у вигляді визначення передачі в управління АРМА як заходу забезпечення. Окремо варто прописати оскарження рішень слідчого судді про передачу активів в управління.

Адвокат, член Громадської ради при АРМА Василь Білоус запропонував долучати АРМА до обговорення управління активами на стадії досудового розслідування. Слідчі органи та прокуратура мають на це повноваження, спираючись на ст. 71 КПК.

Друга частина дискусії була присвячена проблемам управління технологічно складними активами. Цікаву думку висловив начальник Управління спеціальних розслідувань Сергій Горбатюк. Його підрозділ, зокрема, клопотав про передачу Межигір’я в управління АРМА.

Створення АРМА є позитивним моментом. Велика кількість питань, пов’язана з арештом, утриманням, збереженням майна до вироку суду, покладено на відповідний орган. І слідчий, і прокурор можуть зосередитися на своїх завданнях у кримінальному провадженні. Але підхід до утримання арештованого майна має бути, на мою думку, дещо інший. На утримання частини майна мають витрачатися без можливості одержання доходу. З урахуванням, в тому числі, історичної цінності, чи якихось інших нюансів цього майна. Ця ситуація стосується безпосередньо і Межигір’я”, – зазначив Горбатюк.

Надав свої рекомендації і Микола Литовченко, представник від бізнесу – тимчасового управителя двох арештованих ТЕЦ на Львівщині: “Передаючи в тимчасове управління, потрібно було залучити профільні державні установи та міністерство. Законодавчо прописати, що держава має забезпечити управителя всім необхідним для роботи. Також треба ділити активи на технологічні процеси і шукати під кожний процес окремого управителя”.

А начальник відділу по роботі з особливими активами Юруправління НАБУ Андрій Цибуля сере іншого додав: “Всі активи в кримінальних провадженнях є токсичні”.

Наприкінці заходу учасники погодилися, що озвучені тези та рекомендації буде узагальнено та спрямовано до державних органів та інституцій, які беруть участь у формуванні політики та прийнятті рішень у питаннях управління арештованими активами.

Ця публікація була підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є відповідальністю виключно Transparency International Ukraine і необов’язково відображає погляди Європейського Союзу.