Вдосконалення положень КПК України для захисту бізнесу: аналіз законопроєкту №12439

19 лютого Комітет ВРУ з питань правоохоронної діяльності рекомендував Парламенту прийняти в першому читанні за основу проєкт закону №12439, авторства нардепів Сергія Іоанушаса, Максима Павлюка та інших. 

Законопроєкт був розроблений спільно з Радою з питань підтримки підприємництва, яку Президент та РНБО створили у січні 2024 року для захисту бізнесу. Запропоновані зміни, на переконання авторів документа, допоможуть посилити гарантії захисту підприємців від необґрунтованого тиску правоохоронців.

Ми проаналізували цей проєкт в частині, яка найбільше стосується роботи органів кримінальної юстиції антикорупційного сегмента.

Короткі висновки

• Проєкт закону потребує доопрацювання та комплексного доповнення, попри те, що містить низку позитивних змін, які суттєво підвищують гарантії бізнесу під час кримінального переслідування.
• Найбільш критичною є пропозиція запровадити 2-місячний строк для арешту майна з можливістю його продовження такого обмеження. Це надміру перевантажить органи досудового розслідування й суд, а також унеможливить ефективне повернення злочинних активів.

Що ми пропонуємо?

• із 2 до 12 місяців збільшити строк, на який може накладатися арешт на майно, а також вилучити обмеження строку в тих випадках, коли арешт накладається на майно за кордоном;
• обмежити учасників провадження оскаржувати в апеляційному порядку рішення слідчих суддів про відмову в скасуванні арешту майна та рішення щодо встановлення строку на ознайомлення з матеріалами. Натомість надати їм таку можливість щодо окремих ухвал суду першої інстанції;
• повноваження спеціаліста залишити в тому обсязі, в якому вони наразі передбачені КПК України;
• доповнити проєкт закону змінами на виконання Державної антикорупційної програми (ДАП): спростити отримання тимчасового доступу, відмовитись від залучення понятих, вдосконалити арешт майна з метою «розширеної» конфіскації, а також не запроваджувати обов’язкову участь ініціаторів у розгляді клопотань про тимчасовий доступ.

Як є зараз?

Щодо арештованого майна. Арешт майна у кримінальному провадженні наразі є безстроковим та діє до скасування. У КПК України окремо не передбачена можливість власника просити слідчого, прокурора чи суд передати арештоване майно на відповідальне зберігання. Це регулюється виключно Постановою КМУ.

Щодо апеляційного контролю та контролю з боку суддів першої інстанції. Рішення слідчого судді про відмову скасовувати арешт учасники кримінального провадження не можуть оскаржити в апеляційному порядку, так само як і рішення з питань встановлення строку на ознайомлення з матеріалами справи. Суд першої інстанції не наділений правом постановляти окремі ухвали про порушення учасниками своїх обов’язків.

Щодо реєстрації кримінальних проваджень. Формально КПК України забороняє слідчому та прокурору відмовлятися реєструвати кримінальні провадження, однак щодо цього склалася різна практика з огляду на те, що досить часто заявники зловживають правом на таке звернення.

Щодо повноважень спеціаліста та потерпілого. Потерпілий не може самостійно звертатися до суду з клопотанням про тимчасовий доступ, крім цього слідчий та прокурор не зобов’язані надавати йому витяг з ЄРДР. Спеціаліст може надавати довідки та висновки з будь-якої сфери його знань.

Щодо строків розгляду клопотання про тимчасовий доступ. Суд не обмежений конкретним часом, протягом якого таке клопотання повинно бути розглянуте.

Щодо неявки учасників кримінального провадження на розгляд їхніх клопотань. КПК України не визначає наслідків неприбуття сторони обвинувачення на розгляд її клопотань про застосування заходів забезпечення чи дозволу на проведення НСРД. Так само для ініціатора відсутні наслідки, якщо він не прибув на засідання щодо розгляду питання про тимчасовий доступ.

Що пропонується в законопроєкті?

Перелік змін, запропонованих авторами законопроєкту, досить великий, тому ми звернемо увагу лише на ключові позитивні та проблемні з них. 

До ключових проблемних положень ми відносимо:

1. арешт майна у кримінальному провадженні можна буде накладати на 2 місяці з можливістю його продовження;
2. власник майна зможе просити слідчого, прокурора чи суд передати арештоване майно на відповідальне зберігання;
3. рішення слідчого судді про відмову скасувати арешт та про встановлення чи невстановлення строку на ознайомлення з матеріалами можна буде оскаржувати до апеляції;
4. повноваження спеціаліста будуть звужені до ідентифікації осіб, речей та слідів.

Водночас у проєкті закону є і позитивні моменти:

1. кримінальні провадження будуть реєструвати, лише коли є достатньо даних про факт вчинення правопорушення;
2. повноваження потерпілого розширять, зокрема йому нададуть можливість просити суд про тимчасовий доступ та отримувати витяг ЄРДР;
3. розгляд слідчим суддею клопотання про тимчасовий доступ буде обмежений часом у 15 днів;
4. суддям першої інстанції дозволять постановляти окремі ухвали про процесуальні порушення.

Що важливо змінити?

У кримінальному провадженні поєднується багато протилежних інтересів. На жаль, є випадки, коли органи досудового розслідування використовують свої повноваження для тиску на бізнес, що негативно впливає на стан економіки. 

Однак, декларуючи цілі на створення сприятливого середовища для підприємців, не слід надміру ускладнювати роботу органів кримінальної юстиції, адже це унеможливить ефективне переслідування різних категорій кримінальних правопорушень. Причому бізнес також зацікавлений в ефективному розслідуванні вчинених щодо нього кримінальних правопорушень.

Ми ідентифікували ті положення, які, на нашу думку, будуть більшою мірою шкідливими, ніж корисними. 

1. Арешт майна на 2 місяці та передання арештованого майна на зберігання

Автори законопроєкту пропонують обмежити час арешту майна в ході досудового розслідування до 2 місяців (з можливістю продовження цього строку протягом усього кримінального провадження).

Попри те, що контроль слідчого судді за строком арешту можна оцінити як позитив, оскільки наразі ефективних засобів для періодичної оцінки тривалості втручання у право власності немає, надміру короткий строк, який пропонують автори проєкту, може призвести до проблем із виконанням такого заходу забезпечення, а також до надмірного перевантаження органу досудового розслідування та суду. 

Лише за 2024 рік слідчі судді місцевих судів та ВАКС розглянули понад 96 тис. клопотань про арешт майна. Потреба ж продовжувати строк арешту майна кожні 2 місяці може кратно збільшити це число.

Варто додати, що ухвали про арешт майна орган досудового розслідування щоразу скеровує до різних державних органів, а якщо говорити про арешт майна за кордоном, то з їх оперативним виконанням є вельми серйозні проблеми, прикладом чого є низка таких справ. 

Крім цього, пропоновані положення КПК України не вирішують ситуації, коли спливає строк досудового розслідування, обвинувальний акт скеровано до суду, але суд не встигає розглянути клопотання про продовження строку арешту.

Також законодавці пропонують надати можливість  передавати арештоване майно на зберігання. Однак варто звернути увагу, що автори документа не деталізують, якому саме суб’єкту та в яких випадках таке майно передаватиметься на відповідальне зберігання за рішенням слідчого, прокурора та суду.

Щобільше, в контексті реформи АРМА автори доопрацьованого проєкту закону 12374-д пропонують запровадити механізм гарантійного платежу, за яким власник арештованого активу буде сплачувати певну суму за те, щоб це майно перебувало у його користуванні. 

Тож ми пропонуємо з 2 до 12 місяців збільшити строк, на який може накладатися арешт на майно, вилучити обмеження строку в тих випадках, коли арешт накладається на майно за кордоном та вдосконалити питання продовження строку арешту при скеруванні обвинувального акту до суду. Також слід утриматися від законодавчого регулювання відповідального зберігання такого майна, поки комплексно не буде врегульований цей інститут.

2. Розширення апеляційного перегляду та контролю слідчого судді

Низка змін в законопроєкті пропонує дозволити деяким учасникам кримінального провадження оскаржувати в апеляційному порядку відмову в скасуванні арешту майна та обмеження строку на ознайомлення з матеріалами справи.

На наш погляд, такі зміни необґрунтовані та можуть спричинити надмірне навантаження на апеляційні суди. 

Оскарження відмови у скасуванні арешту майна є одним з інструментів перевірки законності та виправданості накладеного арешту — так ним учасники можуть користуватися паралельно з оскарженням рішення про арешт майна до апеляційного суду.

З прийняттям пропонованих авторами проєкту змін буде виникати ситуація, коли апеляційне оскарження одного і того ж арешту відбуватиметься фактично двічі, що не відповідає суті інституту перегляду арешту та принципу процесуальної економії. Крім цього, у поєднанні із запровадженням строкового накладення арешту на майно власники чи володільці будуть достатньо забезпечені судовим контролем за законністю та виправданістю подальшого обмеження їх права власності, без потреби у запровадженні цих змін.

Також наукова спільнота не підтримує ідею надання можливості сторонам оскаржувати в апеляційному порядку рішення про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (ст. 290 КПК України), адже користь від такого оскарження не буде пропорційною процесуальним затратам.

Крім цих пропозицій, законопроєкт надасть можливість суддям постановляти окремі ухвали як реакцію на процесуальні порушення учасниками. Це нововведення ми оцінюємо позитивно, однак, на відміну від згаданих вище рішень, такі учасники повинні мати право оскаржити їх до суду вищої інстанції, як це визначено в інших процесуальних кодексах.

Тож, на наш погляд, рішення судів про відмову в скасуванні арешту майна та в питаннях встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не повинні оскаржуватися до апеляційної інстанції. Натомість окремі ухвали, які постановляються у випадку порушення процесуальних обов’язків, неналежного їх виконання учасниками кримінального провадження, повинні підлягати такому оскарженню.

3. Звуження повноважень спеціаліста

Автори законопроєкту, прибравши одну кому в нормі, де перелічуються повноваження спеціаліста, можуть позбавити його можливості надавати довідки та висновки з усіх інших питань, крім ідентифікації осіб, речей та слідів, а також зняття інформації з технічних засобів. 

Такі зміни можуть суттєво негативно вплинути на якість досудового розслідування, оскільки спеціалісти, зокрема, надають необхідні органу досудового розслідування пояснення щодо різних професійних питань, якими не завжди може володіти слідчий та прокурор. 

На практиці, особливо у корупційних справах, роль спеціаліста досить часто зводиться до надання ґрунтовних пояснень у фінансовій та господарській сферах діяльності, що критично важливо для якісного розслідування.

Тож повноваження спеціаліста не повинні звужуватися лише до сфер ідентифікації осіб, речей та слідів, а також зняття інформації з технічних засобів.

Чого не вистачає в законопроєкті?

До наявного КПК України назбиралося чимало зауважень в контексті якості окремих законодавчих положень. Окремі побажання з їх вдосконалення викладені в заходах ДАП, які вже тривалий період з різних причин не виконуються.

Тому, враховуючи, що законодавець вирішив вносити зміни до КПК України, доцільно вирішувати порушені в законопроєкті питання також крізь призму вимог ДАП.

1. Надати можливість арешту майна в цілях «розширеної» конфіскації

За КПК України у корупціонерів та осіб, які вчинили легалізацію (відмивання) злочинних доходів, суд може конфіскувати майно, законність отримання якого не підтверджена (п. 6-1 ч. 9 ст. 100 КПК України). Однак на практиці це майже не використовують, зокрема тому, що немає чітко передбаченої можливості арештувати таке майно, і злочинці встигають його добре приховати.

Вирішенням може стати доповнення положень ст. 170 КПК України щодо арешту майна такою новою підставою, як наявність достатніх підстав вважати, що відсутні законні підстави набуття прав на майно.

2. Спростити процедури тимчасового доступу

Одним з найбільш часозатратних процесів під час отримання тимчасового доступу є безпосереднє пред’явлення ухвали та власне отримання доступу до речей та документів. Однак, оскільки не у всіх випадках власники майна чинять спротив такому доступу, доречно надати альтернативну можливість надсилати ухвалу та отримувати необхідну інформацію дистанційно, засобами електронної комунікації. 

Це, зокрема, частково відповідатиме виконанню заходу 3.3.2.1 ДАП та дозволить уникнути витрат часу всіх учасників кримінального провадження на фізичне переміщення, що є досить економічним рішенням.

Крім цього, за положеннями проєкту слідчі та інші ініціатори повинні будуть брати участь у всіх засіданнях по розгляду клопотань про тимчасовий доступ. До слова, таких клопотань місцевими судами та ВАКС у 2024 році задоволено майже 227 000. Однак це надміру обтяжить слідство та не узгоджується з напрямком до спрощення процедур тимчасового доступу, що закладений у ДАП.

3. Вилучити понятих для проведення слідчих дій 

Цифровий поступ уже давно витіснив потребу залучати понятих для проведення слідчих дій. Безперервна відеофіксація — це значно універсальніший та більш достовірний інструмент фіксування ходу проведення слідчої дії.

Вилучення застарілої норми КПК України про залучення понятих досить давно визначили у  п. 3.3.2.1 ДАП, треба зрештою це реалізувати.

Ми пропонуємо доповнити цей проєкт закону відповідними змінами та замінити інститут понятих безперервною фіксацією ходу слідчих дій.

Висновки

Transparency International Ukraine рекомендує доопрацювати цей проєкт закону. Прийняття законопроєкту в поточній редакції більше негативно, ніж позитивно, вплине на розслідування та розгляд кримінальних справ.

На наш погляд законопроєкт потрібно покращити так.

1. З 2 до 12 місяців збільшити строк, на який може накладатися арешт на майно, вилучити обмеження строку в тих випадках, коли арешт накладається на майно за кордоном, та вдосконалити питання продовження строку арешту при скеруванні обвинувального акту до суду.
2. Утриматися від внесення змін щодо відповідального зберігання майна до комплексної розробки відповідних змін у контексті реформи АРМА.
3. Не надавати можливість оскаржувати в апеляційному порядку рішення слідчих судді про відмову в скасуванні арешту майна та рішення з питань встановлення строку на ознайомлення з матеріалами. 
4. Надати можливість оскаржувати окремі ухвали, які постановляються у випадку порушення процесуальних обов’язків, неналежного їх виконання учасниками кримінального провадження.
5. Повноваження спеціаліста залишити в тому обсязі, в якому вони наразі передбачені КПК України.
6. Додати у проєкт закону зміни, які допоможуть спростити отримання тимчасового доступу, проводити слідчі дії без залучення понятих та доповнять нову підставу для арешту майна в цілях «розширеної» конфіскації.
7. Не запроваджувати обов’язкову участь ініціаторів процесуальної дії під час розгляду клопотань про тимчасовий доступ.