Від Курченка до Пашинського: що не так з Одеським НПЗ

12 лютого НАБУ і САП висунули підозру екснардепу Сергію Пашинському — його і ще п’ятьох осіб підозрюють у заволодінні арештованими нафтопродуктами компанії Сергія Курченка. 

В медіа відразу з’явилися тези про політичний тиск на екснардепа, адже йдеться про ймовірний злочин, який стався ще у 2014 році. Але вся ця історія не така проста, адже справа стосується можливого розкрадання майна Одеського нафтопереробного заводу — активу, що до Революції Гідності належав Сергію Курченку, а з 2014 року то був арештований, то переходив у власність держави. І доля заводу, на відміну від його нафтопродуктів, досі не вирішена. 

Сьогодні колись справді «ласий» завод, здається вже й нікому особливо не потрібен. І все через величезні проблеми з його конфіскацією та управлінням протягом 10 років після арешту, хай скільки це собі в здобутки не записували різні чиновники та політики. 

Підготовку цього матеріалу ми розпочали задовго до вручення підозри Пашинському, і, видно, недаремно. Власне, нинішній Одеський НПЗ — яскрава ілюстрація того, як НЕ ТРЕБА управляти арештованим і конфіскованим майном.

Швидка, але безрезультативна конфіскація

Ця історія бере свій початок з 24 лютого 2014 року, коли розпочалося розслідування справи про неправомірні дії службових осіб групи компаній Курченка «Східно-європейська паливно-енергетична компанія».

Доволі оперативно, вже у квітні 2014 року суддя Печерського районного суду Києва наклав арешт на все нерухоме майно та земельну ділянку ПАТ «Одеський нафтопереробний завод». У листопаді арештоване рухоме майно Одеського НПЗ передали для реалізації Державному підприємству «Укртранснафтопродукт». 

Ситуація розгорталася стрімко, як для таких кейсів, тож у червні 2017 року Суворовський районний суд Одеси своїм вироком конфіскував ці активи, затвердивши угоду з обвинуваченим заступником директора з постачання ПАТ «Одеський НПЗ». При цьому правоохоронці виділили з «основної справи» щодо Курченка окреме кримінальне провадження про цю конфіскацію. Згодом, цей вирок скасують, і далі ще розповімо про причини цього.

А у жовтні 2017 року вже іншим вироком за угодою держава стягнула нафтопродукти Одеського НПЗ або грошові кошти, отримані від їх реалізації. Ці гроші ДП «Укртранснафтопродукт» розмістило на рахунках в банку «Фортуна». За інформацією ЗМІ, цей банк вже перебував в процесі ліквідації з 22 лютого цього ж року.  

Після винесення вироку про конфіскацію уряд передав завод Фонду держмайна, і той 4 січня 2018 року створив окреме державне підприємство для роботи із ним. Рішення Кабміну про таку передачу Одеського НПЗ до ФДМУ зараз оскаржується в суді, але допоки іде розгляд  кримінальної справи проти Курченка, судовий розгляд цього позову зупинений.

Чому скасували вирок про конфіскацію за угодою 

Вирок щодо спеціальної конфіскації активів Одеського НПЗ досить швидко набрав законної сили. Але власники активу не покидали спроб скасувати конфіскацію і завдяки потрібному рішенню Верховного Суду добилися перегляду цього вироку в апеляції. 

Зрештою у 2021 році судді Кропивницького апеляційного суду, які переглядали вирок, встановили такі порушення при його винесенні:

• безпідставна відмова в участі у справі про затвердження угоди представників ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і газ України» (також власники майна заводу);
• наявність у справі двох різних угод про визнання винуватості, які відрізняються між собою;
• відсутність погодження потерпілої сторони – ДФС України, яка тоді ще існувала;
• сторона обвинувачення порушила питання про спеціальну конфіскацію не в укладеній угоді про визнання винуватості, а в окремому клопотанні;
• арешт на майно наклали в іншому кримінальному провадженні ніж те, в якому затверджувалася угода;
• судді не перевірили, чи можна конфіскувати майно, яке не належало безпосередньо обвинуваченому;
• при здійсненні автоматичного розподілу кримінального провадження неправильно визначили склад суду.

З огляду на ці обставини, а також інші неточності укладеної угоди та обвинувального акту, Кропивницький суд повернув справу на розгляд в першу інстанцію і зрештою у жовтні 2023 року той відмовив у затвердженні цієї угоди. 

Тож гучно анонсована колишнім Генпрокурором Юрієм Луценком конфіскація Одеського НПЗ стала мильною бульбашкою через непрофесійність дій органів правопорядку. А конфіскований НПЗ вже перестав бути конфіскованим. 

Так ці активи знову набули статусу арештованих у кримінальному провадженні щодо Курченка. І їх доля вже може бути вирішена або в кримінальному провадженні, яке зараз слухає Приморський районний суд Одеси щодо самого пособника Януковича, або ж в порядку санкційного законодавства.

Нагадаю, РНБО наклала на Курченка санкції і заблокувала його активи, а це підстава для  Мінʼюсту звернутися до ВАКС з позовом про стягнення цього майна. Однак тут уже виникають питання про те, чи потрібні ці активи державі, з урахуванням їхнього нинішнього стану. Бо здається, що конфіскувати вже буде нічого.

Про ефективність управління Одеським НПЗ, і до чого тут Пашинський

За час арешту Одеський НПЗ встиг побувати в руках щонайменше двох управителів — ДП «Укртранснафтопродукт» та після конфіскації Фонду держмайна, який утворив ДП  «Одеський НПЗ». Третього управителя АРМА не могло визначити протягом майже трьох років, а тому ініціювало перед урядом застосування особливої процедури визначення управителя. 

До створення АРМА поводження з речовими доказами у кримінальних справах регулювалося затвердженим Кабміном Порядком. Саме на підставі цього документа як рухоме, так і нерухоме майно Одеського НПЗ ухвалами слідчих суддів передали ДП «Укртранснафтопродукт», які мотивували, зокрема, що потрібно налагодити нормальне функціонування заводу.

Але ще у 2015 році не обійшлося без звинувачень у зловживанні під час продажу нафтопродуктів «Укртранснафтопродуктом». Цю компанію журналісти пов’язують із співвласником групи «Фактор» Сергієм Тищенком та екснардепом Сергієм Пашинським. Так, саме тут ми нарешті дійшли до справи про підозру Пашинському.

Як стало відомо нещодавно від НАБУ та СБУ, «Укртранснафтопродукт» під приводом «вимушеності продажу» у повному обсязі продав сировину за заниженими цінами. Отримані кошти вивели на підконтрольні компанії, а не у держбюджет. За версією слідства, ідеться про збитки на 967 млн грн.

До слова, у лютому 2019 року перший заступник регіонального відділення ФДМУ в Одеській області Сергій Гусаков повідомив, що після завершення інвентаризації активів багато обладнання підприємства втратило свою функцію. Зокрема, через те, що не було законсервоване належним чином.

Таким чином, навіть спеціалізовані державні підприємства на кшталт  «Укртранснафтопродукту» за 10 років так і не змогли забезпечити належну консервацію та проміжне управління цим арештованим активом.

Ба більше — у лютому 2021 року ФДМУ повідомив Одеську обласну прокуратуру про відсутність у створеному ним ДП «Одеський НПЗ» фінансування для здійснення належної охорони цього об’єкта.

Примітно, що на початках цієї історії нестачу уваги до проблем управління арештованим майном таки помітили, тому прийняли відповідний закон, а 24 лютого 2016 року уряд створив АРМА. І тому для збереження активів Одеського НПЗ його у травні 2021 року передали Агентству.

З відомостей реєстру арештованих активів ми побачили, що востаннє конкурс на управління цими активами оголошувався у травні 2022 року, а у серпні 2023 року АРМА ініціювало перед Кабміном застосування спеціальної процедури. Голова Агентства мотивувала свою позицію тим, що «стратегічними активами має управляти держава! Адже лише держава має ресурс для їх збереження». 

І це твердження дивне, тому що, як бачимо, саме держава призвела Одеський НПЗ  до такого стану. 

На сьогодні інформації про визначення Кабміном управителя досі немає. 

***

Все описане нами показує, що у справі про конфіскацію Одеського нафтопереробного заводу щось від самого початку все пішло «не туди», і зараз доводиться пожинати плоди поспішності та недоліків законодавчого регулювання. 

Річ у тім, що якість вироку про конфіскацію та й взагалі процесів управління арештованим майном була і залишається вкрай низькою. І на це вказують чимало факторів:

• вирок суду скасували через кілька років через величезну кількість порушень при його ухваленні;
• Фонд держмайна, якому передали в управління завод після конфіскації, звертався до прокуратури з листом, що не може забезпечити збереження цього майна через відсутність фінансування;
• майно Одеського НПЗ систематично розкрадали;
• актив передали АРМА у травні 2021 року, але Агентство ініціювало перед урядом пошук управителя для нього лише у серпні 2023-го.

При цьому є справа Курченка, а є питання про поводження із поки ще його, хоч і арештованим, майном. Ці кейси пов’язані, і кожен з них потребує особливої уваги — навіть якщо йдеться про підозри колишнім чиновникам. Бо якщо не розібратися з цим зараз, надалі матимемо так само багато інших «мертвих» активів. І, що гірше, — позови від власників цих активів з вимогою про відшкодування завданих їм збитків.