«Поправки Лозового» та зловживання на оборонці: як суддя ВАКС відмовилась закривати справу Ігоря Гладковського

24 червня 2024 року слідча суддя Олена Танасевич відмовила стороні захисту в закритті провадження щодо Ігоря Гладковського. 

Тоді після оголошення короткого тексту ухвали суддя Танасевич сказала, що не погоджується ані з позицією сторони захисту, ані зі стороною обвинувачення, і пообіцяла в повному тексті ухвали відповісти на всі питання та сформулювати власне бачення ситуації.

Це рішення і в журналістів, і в експертів викликає подвійний інтерес. Окрім того, що ідеться про одну з найрезонансніших корупційних справ в українській історії, воно стало одним із перших у межах аналізу підстав для закриття кримінального провадження через «поправки Лозового» після їх часткового скасування законом від 8 грудня 2023 року. 

Нещодавно повна ухвала про відмову в закритті справи Гладковського-молодшого з’явилася в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому ми проаналізували цей документ і розібралися в аргументах судді.

Про що ця справа та що відбувається в суді?

За версією сторони обвинувачення, Гладковський-молодший використовував вплив свого батька, який обіймав посаду першого заступника секретаря РНБО України і мав вплив на діяльність оборонних підприємств — учасників ДК «Укроборонпром». Усе це, на думку НАБУ і САП, Ігор Гладковський робив, щоб отримати неправомірну вигоду. 

Завдяки батьку Гладковський-молодший домігся, щоб у лютому 2016 року на посаду генерального директора ДК «Укрспецекспорт» призначили Павла Букіна. За таку «послугу» Букін мав укласти від імені цієї державної компанії договори з підконтрольними Гладковському-молодшому фірмами, причому на умовах, що дозволили б сину колишнього першого заступника секретаря РНБО отримати вигоду. 

Таким чином, Гладковський-молодший підготував собі підґрунтя, і в серпні 2016 року були підписані договори з директором «Укрспецекспорт» Павлом Букіним про закупівлю бортового радіоелектронного обладнання за завищеними цінами, що призвело до завдання майже 13 млн грн збитків ДК «Укрспецекспорт». Ідеться про ті самі «висотоміри», про які українці дізналися з одного з найгучніших розслідувань команди «Bihus.Info» у березні 2019 року. 

Задля реалізації злочинного плану Ігор Гладковський залучив ТОВ «АН сервіс». Своєю чергою «АН сервіс» уклало договір про постачання висотомірів із компанією «Asia Capital Overseas Limited» (зареєстрована в Особливому адміністративному районі Китайської Народної Республіки Гонконг). А оскільки Гладковський-молодший мав вплив на цю нібито китайську компанію, після здійснення оплати на її рахунки син ексзаступника секретаря РНБО отримав неправомірну вигоду розміром 170 тис. дол.

Підозру Гладковському НАБУ і САП висунули в жовтні 2023 року, а до ВАКС обвинувальний акт направили в червні 2024 року. Перше підготовче засідання за обвинуваченням Гладковського-молодшого відбулося 14 червня 2024 року. І майже одразу адвокати подали клопотання про закриття кримінального провадження через закінчення строків досудового розслідування. При цьому захист посилався на пункт 10 частини 1 статті 284 КПК України, тобто просив закрити кримінальне провадження, оскільки закінчилися строки досудового розслідування після повідомлення про підозру. 

У судових засіданнях сторона захисту посилалася на ухвалу слідчого судді від 20 листопада 2023 року, за якою було відмовлено в задоволенні клопотання про заочний арешт Павла Букіна. А ще тоді суддя дійшов висновку, що в цій справі справді закінчилися строки досудового розслідування до повідомлення про підозру Павлу Букіну й Ігорю Гладковському. Можемо припустити, що справу не закрили в листопаді, бо до компетенції слідчого судді не належить розв’язання питання про закриття кримінального провадження через закінчення строків.

Як суддя мотивувала своє рішення?

Нагадаємо, що за весь час існування КПК України стаття 219, яка регулює питання строків досудового розслідування, пережила кілька редакцій. 16 березня 2018 року набули чинності так звані «поправки Лозового», якими було запроваджено строк, що обраховується з моменту внесення відомостей до ЄРДР і до повідомлення особі про підозру. Такий строк диференційований і залежить від тяжкості кримінального правопорушення. 

У прикінцевих положеннях закону, яким запроваджувалися «поправки Лозового», було передбачено, що ці зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, за якими відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР після введення в дію цих норм у 2018 році. 

Провадження, у межах якого повідомляли про підозру Букіну, було внесене до ЄРДР у березні 2019 року, тобто вже після набуття чинності «поправками Лозового». Тому в них уже обраховувався строк до повідомлення про підозру особі. У березні 2020-го провадження, у якому повідомили підозру Букіну, прокурор об’єднав з іншим провадженням, відомості до ЄРДР щодо якого були внесені до 16 березня 2018 року, тобто до набрання чинності «поправками Лозового». 

Так склалася ситуація, коли прокурор своєю постановою об’єднав досудові розслідування, у частині яких строк досудового розслідування не обраховувався з моменту внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, і досудові розслідування, у яких такий строк обраховувався. 

Аналізуючи подібні ситуації в інших справах, ми вказували: якщо узалежнювати дату внесення відомостей про кримінальне провадження у ЄРДР і застосування «поправок Лозового», то органи досудового розслідування можуть зловживати цим. Зловживання полягатиме в штучному об’єднанні «старих» кримінальних проваджень з «новими» для того, щоб строки досудового розслідування в провадженні з підозрюваними продовжував не слідчий суддя, а керівник органу прокуратури.

Наприклад, у справі «ПриватБанку» ми аналізували факти, щодо яких здійснювалося досудове розслідування, і встановили, що воно стосується активів одного банку; за версією органу досудового розслідування, частково має тих самих фігурантів і здебільшого однакову кваліфікацію. Це дозволяло стверджувати, що при об’єднанні кримінальних проваджень зловживання не було, а справи об’єднано для підвищення ефективності досудового розслідування. Тому в кримінальному провадженні №12017040000000531 «поправки Лозового» застосуванню не підлягали.

Ідентичний підхід застосувала й суддя Олена Танасевич. Вона проаналізувала рух кримінального провадження щодо Гладковського й Букіна і факти, за якими воно здійснювалося:

«З наданих суду документів убачається пов’язаність всіх фактичних обставин, встановлених у кримінальному провадженні № 42016110350000102 упродовж 2015–2023 років, у межах якого відбувалось розслідування протиправних дій кола тих самих фізичних та юридичних осіб в оборонній сфері України. За версією слідства, ці дії обертались довкола реалізації спільного умислу цих осіб на заволодіння бюджетними грошовими коштами, виділеними з метою проведення державних закупівель, що їх провадили державні підприємства, які входили до складу ДК “Укроборонпром”, — ДП “Львівський бронетанковий завод”, ДП “Миколаївський бронетанковий завод”, “Київський бронетанковий завод”, ДП “Житомирський бронетанковий завод”, ДП “Ізюмський приладобудівний завод”, ДП “Укрспецекспорт”, із залученням службових осіб Міністерства оборони України, Ради національної безпеки і оборони України тощо».

І ми згодні, що це правильний та коректний підхід до того, чи повинні поширюватися «поправки Лозового» щодо строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру.

Проте є і спірний момент у судовому рішенні

На думку прокурора в цій справі, наразі в статті 219 КПК України взагалі не передбачений строк до повідомлення про підозру особі, а тому клопотання сторони захисту неактуальне. Проте суддя одразу після оголошення рішення зауважила, що не погоджується із цією тезою. 

У судовому рішенні суддя Танасевич окремо звернула на це увагу. Вона зазначила, що нова редакція статті 219 КПК України не звільняє суд від обов’язку дослідити, чи був дотриманий строк досудового розслідування від моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру у період до 31 грудня 2023 року.

Нагадаємо, що 8 грудня 2023 року парламент вніс зміни до КПК України, частково скасувавши «поправки Лозового». Перехідні положення цього закону нардепи доповнили новим пунктом:

«20-8. Положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури” застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури”».

Так законодавець надав зворотну дію правилам, що регулюють порядок продовження строків досудового розслідування, поширивши їх на справи, де:

• не завершено досудове розслідування;
• не завершено судовий розгляд.

У справі Ігоря Гладковського досудове розслідування ще не завершилося станом на 1 січня 2024 року, і тому позиція прокурора була коректною саме із цих підстав. 

А позиція судді Танасевич у цій частині дискусійна, адже законодавець прямо вказав, що в цілях перевірки наявності підстав для закриття справ за пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК України треба зважати на нову редакцію статті 219 КПК України. А вона не передбачає обмежень строку досудового розслідування в кримінальних провадженнях без підозрюваних.

***

Ця справа нам показує два моменти.

Підхід до оцінювання того, чи повинні застосовуватися «поправки Лозового», серед суддів поступово змінюється, і це добре. Адже ключове в оцінюванні захисту прав людини в контексті розумних строків розслідування — чи не допустила сторона обвинувачення зловживань.

Але, як бачимо, можуть виникати проблеми зі зʼясуванням змісту пункту 20-8 Перехідних положень до КПК України, і тому суддям потрібно якісно застосовувати методи судового тлумачення для їх розвʼязання.