ВРП - Transparency International Ukraine

Чи можна використовувати матеріали НСРД у дисциплінарному провадженні

TI Ukraine — Thu, 15 Jan 2026 09:39:43 +0000

Останнім часом активізувалась дискусія щодо того, чи можна у дисциплінарному провадженні щодо судді використовувати матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, отримані у кримінальному провадженні та надані Вищій раді правосуддя. У цьому матеріалі ми хочемо висловити нашу позицію з цих питань.

З моменту створення НАБУ чимало гучних топкорупційних справ стосувалися саме суддів. Найбільш відомою стала справа щодо суддів Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) — після публікації так званих «плівок Вовка». На них зафіксовані приватні розмови, які, за версією слідства, відображають спробу суддів захопити судову гілку влади в Україні. На плівках йдеться про подання штучних позовів для зупинки роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), фальшиве мінування Вищої ради правосуддя (ВРП), втручання у процедури призначення членів до цих органів, подання штучних скарг на суддів тощо.

Хоч матеріали «плівок» ще розглядає у Вищий антикорупційний суд, перші їх плоди вже дозріли – за останні роки ВРП вирішила звільнити найбільш яскравих фігурантів цієї справи, а саме голову ОАСК Павла Вовка та його заступника Євгенія Аблова.

Загалом же суддів, яких ВРП притягнула до відповідальності на основі записів розмов або результатів інших негласних слідчих (розшукових) дій, за інформацією члена ВРП Романа Маселка, зараз налічується 50. Щодо 48 з них ВРП підтвердила рішення про звільнення. Частина звільнених суддів уже оскаржила ці рішення до суду, і в 9 випадках Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) погодилася з рішенням ВРП. На сьогодні жодне рішення ВРП так і не скасували, проте переважна більшість таких справ ще чекають свого рішення, або ж провадження у суді лише буде ініційовано. Також на розгляді ВРП знаходяться десятки скарг, які теж можуть завершитися звільненням суддів.

З огляду на аналіз практики, головний аргумент звільнених суддів полягає в тому, що ВРП не мала права використовувати, а правоохоронні органи передавати матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) у межах дисциплінарного провадження.

Останнім часом у правничій спільноті ця дискусія актуалізувалася з огляду на ймовірність зміни уставленого підходу ВП ВС щодо можливості такого використання цих матеріалів. Якщо підхід Верховного Суду таки зміниться, десятки суддів, чиї справи ще розглядаються або будуть розглядатися, отримають шанс повернутися на посаду, принаймні до обвинувального вироку суду.

У дискусії вже взяли участь і чинні члени ВРП: 11 членів Ради опублікували статтю, в якій підтримали позицію, що використовувати матеріали НСРД у дисциплінарному провадженні можна. Водночас незадовго до цього член ВРП Сергій Бурлаков також зробив публікацію, в якій висловився проти такого використання.

На наш погляд, використання матеріалів НСРД у дисциплінарних провадженнях щодо суддів доречне та правомірне. У своїй позиції ми виходимо з того, що теперішня практика не має ознак порушення права на приватне життя та кореспонденцію, а також інших прав людини.

Рання практика

У 2017 набрали чинності зміни до Закону України «Про прокуратуру», які мали на меті реформувати механізм дисциплінарного провадження щодо прокурорів. Зокрема, функцію притягнення прокурорів до відповідальності почала здійснювати Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (КДКП). І з моменту початку роботи саме КДКП вперше почала системно використовувати матеріали НСРД у своїх провадженнях.

Згідно з даними дослідження Центру політико-правових реформ, протягом 2017-2018 років КДКП у 25 випадках зі 196 рішень про накладення стягнень використовували відомості, отримані органами правопорядку негласно. В основному у цих випадках КДКП обирала звільнення як стягнення. Згідно з дослідженням, на момент аналізу у 2019 році жодне з рішень КДКП не було скасованим у Верховному Суді.

Згідно з аналізом Фундації DEJURE, після практики КДКП ВРП також почала застосовувати цей інструмент у дисциплінарних провадженнях щодо суддів. І хоч спочатку практика ВРП не мала єдиного підходу (Дисциплінарні палати в межах тижня могли приймати протилежні рішення щодо використання матеріалів НСРД), то зараз практика ВРП доволі одностайна – 50 суддів притягнули до дисциплінарної відповідальності.

У 2017 набрали чинності зміни до Закону України «Про прокуратуру», які мали на меті реформувати механізм дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Аргументи проти використання матеріалів НСРД

Аналізуючи ранню практику дисциплінарних органів, завершені та актуальні справи у ВС, а також публікації правників на цю тему, можна виокремити такі аргументи проти використання матеріалів НСРД у дисциплінарних провадженнях:

таке використання порушує право на повагу до приватного життя та кореспонденції, гарантоване статтею 8 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ);
прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі таких матеріалів порушує презумпцію невинуватості;
прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі таких матеріалів порушує принцип «не двічі за одне й те ж».

На наш погляд, такі аргументи не переконують у тому, що використовувати матеріали НСРД у дисциплінарних провадженнях неможливо.

На наш погляд, такі аргументи не переконують у тому, що використовувати матеріали НСРД у кримінальних провадженнях неможливо.

Втручання у приватне спілкування та кореспонденцію

ЄКПЛ у статті 8 встановлює заборону органам державної влади втручатися у здійснення права на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому, окремі негласні слідчі дії є вочевидь таким втручанням.

Однак сама ж Конвенція дозволяє таке втручання, якщо дотримані три критерії щодо дій держави:

наявність відповідного закону;
легітимна мета втручання (в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб);
існування необхідності такого втручання у демократичному суспільстві (тобто чи були мотиви доречними і достатніми та чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів).

За цими критеріями розглянемо, чи можна використовувати матеріали НСРД у дисциплінарному провадженні.

За практикою ЄСПЛ, для втручання необхідна підстава у національному праві, яка належним чином доступна, сформульована з достатньою точністю, щоб бути передбачуваною.

«Згідно із законом»

Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України) у встановлених засадах містить норми, за якими під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування (ч. 1 ст. 14 КПК України) та невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя (ч. 1 ст. 15 КПК України).

Вказані статті також містять положення, що інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування (ч. 3 ст. 14 КПК України), та інформація про приватне життя (ч. 3 ст. 15 КПК України) не може бути використана інакше як для вирішення/виконання завдань кримінального провадження. Їх очевидно не можливо тлумачити окремо від того, в якому процесі вони будуть застосовуватись. Йдеться про те, що КПК України регулює процес притягнення до кримінальної відповідальності, а не притягнення до дисциплінарної відповідальності. На це вказував також член ВРП Анатолій Мірошниченко у своїй окремій думці до рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2019 року №1106/3дп/15-19.

Іншими словами, у контексті використання НСРД у дисциплінарних справах ці норми слід тлумачити як «органи досудового розслідування не можуть використовувати інформацію поза кримінальним провадженням».

При цьому сам КПК України встановлює, що інформація, отримана шляхом НСРД, може вийти за межі кримінального процесу (ст. 257). І якщо для використання в ще одному кримінальному провадженні потрібна ухвала слідчого судді, то спосіб використання в інших цілях КПК України не конкретизує. Відтак логічно здійснювати передачу цієї інформації на підставі ч. 1 ст. 222 КПК України як такої, що встановлює загальне правило щодо зняття таємниці досудового розслідування та розголошення такої інформації.

На користь цього свідчить також позиція ВП ВС. Зокрема, у постанові ВП ВС від 22 жовтня 2019 року у справі №9901/918/18 визнала законність отримання КДКП матеріалів незавершеного кримінального провадження, зокрема і матеріалів НСРД, як доказів у дисциплінарному провадженні:

«61. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відомості, необхідні Комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. Тому Комісія витребувала та отримала необхідні для ухвалення оскаржуваного рішення копії матеріалів кримінального провадження, дозвіл на використання яких у межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України надано безпосередньо прокурором.

(…)

Отже, немає підстав для висновку про те, що вказані докази, використані у дисциплінарному провадженні, були отримані у незаконний спосіб».

Якщо ж говорити про дисциплінарне провадження, то отримання доказів у ньому регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про Вищу раду правосуддя». У цьому випадку саме ці закони є спеціальними для дисциплінарного провадження, і вони не містять обмеження щодо джерел отримання доказів.

Окремої уваги заслуговує приклад регулювання оперативно-розшукової діяльності. Зокрема відповідні підрозділи зобов’язані інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про порушення законодавства, пов’язані зі службовою діяльністю посадових осіб (п. 4 ст. 7 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність»). Тобто законодавець передбачив передання інформації, яка отримана негласно.

Наявність сталої практики Верховного Суду щодо допустимості використання НСРД у дисциплінарних провадженнях є важливою в оцінці передбачуваності як ознаки якості закону.

Йдеться про те, що ЄСПЛ сформував дві вимоги, які стосуються критерія «згідно із законом»: закон має бути доступним, а норма — сформульована з достатньою точністю, щоб дозволити громадянинові регулювати свою поведінку (The Sunday Times v. the United Kingdom, №6538/74, § 49).

Крім цього, поняття «закон» треба тлумачити у матеріальному, а не формальному значенні. Воно охоплює не лише нормативні акти у вузькому сенсі, а й підзаконні акти та неписане право, зокрема усталену судову практику, яка відіграє визначальну роль у континентальних правових системах (Kruslin v. France, №11801/85, § 29,).

Тому навіть якщо теоретично припустити, що відповідна правова підстава у законі могла вважатися недостатньо чіткою, саме усталене та послідовне тлумачення цієї підстави судом усувало будь-яку правову невизначеність.

Легітимна мета та наявність необхідності в демократичному суспільстві

Щоб встановити наявність легітимної мети та необхідності такого втручання в демократичному суспільстві треба звернутися до крайнього рішення ЄСПЛ Adomaitis v. Lithuania (№14833/18), в якому суд досліджував релевантну ситуацію.

У цій справі заявником був директор литовської в’язниці, щодо якого протягом року здійснювалося прослуховування його телефонних розмов та інше приховане спостереження за підозрою у зловживанні службовим становищем. І попри те, що кримінальне провадження було припинене за відсутністю підстав для обвинувачення, зібрані матеріали з дозволу прокурора використали в дисциплінарному провадженні.

ЄСПЛ вказав, що втручання переслідувало легітимну мету у розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції, а саме — запобігання злочинності та захист прав і свобод інших осіб. А використання матеріалів негласного спостереження було також визнано спрямованим на забезпечення прозорості та відкритості державної служби, що ЄСПЛ прямо відніс до легітимних цілей втручання (Adomaitis v. Lithuania, №14833/18, § 84).

В українському контексті переважна більшість проваджень, які розглядала ВРП, стосувалася отримання неправомірної вигоди або інших корупційних злочинів, а з початком повномасштабного вторгнення — також діянь, пов’язаних із питаннями національної безпеки. Розгляд дисциплінарних проваджень із відповідними матеріалами очевидно мав легітимну мету не лише для захисту національних інтересів, зокрема шляхом усунення відповідних осіб з посад, але й для виконання ширшої публічної функції. Йдеться про відновлення довіри до державних інституцій, реалізацію принципу підзвітності та забезпечення авторитету правосуддя в цілому.

Оцінюючи необхідність і пропорційність використання інформації, здобутої в межах кримінального провадження, ЄСПЛ враховував, зокрема, мету забезпечення ефективності правоохоронних інституцій та високих етичних стандартів для державних службовців на керівних посадах. Важливою також була серйозність інкримінованих корупційних діянь. Використання цих матеріалів було чітко обмежене законом, а заявник мав можливість оскаржити як достовірність доказів, так і пропорційність такого втручання (Adomaitis v. Lithuania, №14833/18, § 87).

Є й інший підхід, наприклад, рішення Суду ЄС по справі прокурора, якого звільнили з посади за результатами дисциплінарного провадження. В основі провадження були матеріали, отримані через втручання в електронне спілкування та метадані мобільного зв’язку.

Прокурор стверджував, що передання цієї інформації не відповідало Директиві 2002/58/ЄC про обробку персональних даних та захист таємниці у сфері електронних комунікацій. Ця Директива забороняє втручання у приватне спілкування, за переліком винятків.

Суд ЄС сконцентрувався на переліку винятків і вказав, що він містить ієрархію: від найбільш до менш значущого. І якщо матеріали були отримані в межах одного винятку (наприклад, для розслідування тяжких злочинів), то використовуватися можуть лише для істотніших цілей з переліку (наприклад, для захисту національної безпеки, а також громадської безпеки). Суд вказав, що дисциплінарне провадження має меншу вагу в ієрархії цілей. При цьому, аргументи урядів Чеської Республіки та Ірландії, згадані в рішенні про те, що такі дисциплінарні провадження стосуються громадської безпеки, були відкинуті лише з причини, що національний суд при вирішенні справи не посилався на хоч якусь серйозну загрозу громадській безпеці (A. G. v. Lietuvos Respublikos generalinė prokuratūra, §41-42).

Відтак суд ЄС не приділив уваги аргументу, що дисциплінарне провадження, повʼязане з корупційними діями, може стосуватися громадської безпеки. А в українській дисциплінарній практиці суддів звільняли з посад, зокрема, за наявність доказів участі в корупційних діях. Тож через брак мотивації та відсутність оцінки допустимості такого підходу, не можна чітко стверджувати, що суд вважає загалом неприпустимою передачу таких матеріалів дисциплінарному органу.

Повертаючись до українського контексту слід зауважити, що стандарти доброчесності та професійної етики суддів фактично одні з найвищих серед усіх представників публічної влади, що зумовлено обсягом їхніх владних повноважень, а також винятковими гарантіями їхньої незалежності й захисту. За таких умов серйозність зафіксованих обставин та характер посади обумовлюють необхідність і пропорційність використання матеріалів НСРД.

Водночас судді не були позбавлені ефективних засобів захисту – вони мали можливість оскаржувати належність і допустимість відповідних доказів у межах кримінального провадження, а також ставити під сумнів їх використання у дисциплінарному процесі. Щобільше, судді мали змогу оскаржувати в судовому порядку як саме подання таких матеріалів до дисциплінарного органу, так і їх оцінку.

Стандарти доброчесності та професійної етики суддів фактично одні з найвищих серед усіх представників публічної влади, що зумовлено обсягом їхніх владних повноважень, а також винятковими гарантіями їхньої незалежності й захисту. За таких умов серйозність зафіксованих обставин та характер посади обумовлюють необхідність і пропорційність використання матеріалів НСРД.

Порушення презумпції невинуватості

Іншим аргументом проти використання матеріалів НСРД є те, що констатація дисциплінарного порушення на їх основі автоматично дорівнює визнанню винним у злочині без вироку суду. Тобто ВРП нібито передчасно констатує злочин до рішення суду.

Презумпція невинуватості гарантує, що особа вважається невинною у вчиненні злочину до набрання законної сили обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України). Важливо розуміти, що йдеться саме про обвинувальний вирок за кримінальним обвинуваченням.

Дисциплінарне ж провадження за своїм предметом, суб’єктом, стандартом доказування, процедурою тощо не є кримінальним обвинуваченням. Зокрема, дисциплінарний орган не встановлює наявність чи відсутність складу злочину — він лише аналізує певні обставини з погляду професійної етики. Тому притягнення до дисциплінарної відповідальності в жодному разі не може бути еквівалентним до визнання особи винною у вчиненні злочину. Щобільше, рішення дисциплінарного органу не матиме жодного преюдиційного значення для кримінального провадження, що також констатувала ВП ВС у постанові від 22 січня 2019 року у справі №800/454/17.

При цьому цілком можлива ситуація, в якій особу можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності в умовах, коли вона була виправдана у кримінальному процесі або ж кримінальне провадження було закрите. Така ситуація відповідає практиці ЄСПЛ, що зазначала і ВП ВС, зокрема у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17:

«Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви№ 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви№ 11882/85)».

У цій постанові ВП ВС власне і вказувала на те, що презумпцію невинуватості не можна поширювати на дисциплінарну процедуру.

Дисциплінарне ж провадження за своїм предметом, суб’єктом, стандартом доказування, процедурою тощо не є кримінальним обвинуваченням. Тому притягнення до дисциплінарної відповідальності в жодному разі не може бути еквівалентним до визнання особи винною у вчиненні злочину.

Порушення принципу «не двічі за одне й те ж»

Пов’язаним із попереднім твердженням є аргумент, що притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі матеріалів кримінального провадження нібито може зумовити порушення заборони притягати особу двічі до відповідальності за одне діяння.

Але в нормі Конституції України йдеться, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (абз. 1 ст. 61).

Кримінальна відповідальність та дисциплінарна відповідальність — це різні види юридичної відповідальності. І як зазначалося вище, ЄСПЛ допускає притягнення до дисциплінарної відповідальності за діяння, які були предметом кримінального провадження, але за які особу було виправдано або провадження було закрито.

На можливості притягнення до різних видів відповідальності саме суддів неодноразово вказувала і Венеційська Комісія (Opinion No. 880/2017, CDL-AD(2017)002, § 18).

Кримінальна відповідальність та дисциплінарна відповідальність — це різні види юридичної відповідальності.

Чи може Верховний Суд змінити власну практику

ВП ВС неодноразово відступала від попередньої судової практики, у тому числі й власної. Водночас позиції ВС мають значну силу: висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах, обов’язкові для всіх суб’єктів владних повноважень (ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

У тому числі через це така зміна має мати достатні підстави, які сама ВП ВС окреслила, зокрема, у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21:

вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість);
зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

За результатом аналізу та з погляду стороннього спостерігача усталена практика не має суттєвих вад, які стали б підставою для її зміни. Також, починаючи з 2017 року, у суспільному контексті не відбулося значних змін, які б обумовлювали зміну практики. Понад те, використання НСРД у дисциплінарних провадженнях доводить свою ефективність.

За результатом аналізу та з погляду стороннього спостерігача усталена практика не має суттєвих вад, які стали б підставою для її зміни.

Висновки

Питання використання матеріалів НСРД у дисциплінарному провадженні безумовно залишається дискусійним. Водночас наявна на сьогодні національна практика, досвід інших країн та міжнародних інституцій у схожих по суті ситуаціях свідчать про те, що використання матеріалів НСРД у дисциплінарному провадженні може бути визнане прийнятним за умови дотримання чітких гарантій. Зокрема, недавні рішення ЄСПЛ, а також послідовна практика ВП ВС вказують на допустимість цього механізму як такого, що не суперечить гарантіям прав людини.

Відтак в українських реаліях наразі існує достатньо правових і інституційних передумов для збереження теперішнього підходу до використання матеріалів НСРД у дисциплінарних провадженнях щодо суддів. Підстав для його перегляду чи відмови від нього сьогодні немає.

Цей механізм уже став важливим елементом підзвітності судової влади та відновлення довіри до неї: інформація про значну кількість суддів, звільнених у дисциплінарному порядку на підставі таких матеріалів, переконливо демонструє здатність системи до самоочищення.

Разом із тим застосування НСРД звісно має залишатися виваженим, пропорційним і таким, що відбувається з дотриманням прав людини та процесуальних гарантій. Аби боротьба за доброчесність не перетворилася на загрозу для незалежності правосуддя.

The post Чи можна використовувати матеріали НСРД у дисциплінарному провадженні first appeared on Transparency International Ukraine.

Закликаємо Вищу раду правосуддя забезпечити пряму трансляцію співбесід з кандидатами в члени ВККС

TI Ukraine — Fri, 07 Apr 2023 12:51:33 +0000

Підписанти:
Фундація DEJURE
Transparency International Ukraine
Центр протидії корупції
ГО Автомайдан
ГО Експертна група Сова
Центр прав людини ZMINA
Асоціація УМДПЛ
StateWatch
ГО “Антикорупційний штаб”
Рух ЧЕСНО
ACREC
Ukrainian Legal Advisory Group
Центр економічної стратегії
ГО Платформа Громадський контроль
Центр громадянських свобод
Інститут законодавчих ідей
Харківський антикорупційний центр

The post Закликаємо Вищу раду правосуддя забезпечити пряму трансляцію співбесід з кандидатами в члени ВККС first appeared on Transparency International Ukraine.

Верховний Суд скасував рішення ВРП щодо Тимура Хамзіна

Олеся Коваль — Fri, 28 Jan 2022 09:32:59 +0000

27 січня 2022 року Велика Палата Верховного Суду розглянула і задовольнила скаргу судді ВАКС Тимура Хамзіна на рішення Вищої ради правосуддя.

Нагадаємо, що 13 січня 2021 року Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя притягнула до дисциплінарної відповідальності слідчого суддю Антикорсуду Тимура Хамзіна за те, що він дав дозвіл на обшук у помешканні судді Окружного адміністративного суду м.Києва Володимира Келеберди.

Утім, на думку ВРП, достатніх підстав для обшуку не було, а от підстави для покарання Хамзіна Вища рада правосуддя побачила. Суддя ВАКС, навпаки, вважав, що матеріали справи свідчили про необхідність обшуку, бо крім цього, отримати інформацію про ймовірний злочин було неможливо.

Цей випадок, та багато інших, яскраво проілюстрував, що ВРП є зручним інструментом впливу у руках корупціонерів. Громадські організації вже неодноразово наголошували: замість того, аби притягувати до відповідальності винних, члени Вищої ради правосуддя шукають дисциплінарні проступки у судді ВАКС. І особливо кричуще це тому, що ідеться про скандальну справу щодо суддів ОАСК.

Втім, юридична справедливість таки взяла гору!

The post Верховний Суд скасував рішення ВРП щодо Тимура Хамзіна first appeared on Transparency International Ukraine.

Реформа Вищої ради правосуддя. Чи відбудеться вона?

Марина Павленок — Thu, 22 Apr 2021 13:10:25 +0000

21 квітня майбутнє Ради правосуддя обговорювалось на зустрічі голови Офісу Президента Андрія Єрмака, заступників голови ОП Андрія Смирнова і Юлії Свириденко з послами країн G7.

Згідно з незначним коментарем Андрія Смирнова на сайті президента, планується створення окремого від ВРП дисциплінарного органу. За Радою правосуддя залишаться лише деякі “незначні повноваження”.

При цьому жодної конкретики чи офіційних заяв щодо цього питання на сайті ОП немає, тому й проаналізувати, що саме планує робити президент, наразі неможливо.

Проте, дії владних інституцій не завжди тотожні їхнім словам. Так, наприклад, зараз на розгляді у парламенті знаходиться законопроєкт №3711-д, який навпаки підсилює та цементує роль ВРП, віддаючи Раді правосуддя контроль над ВККС.

Цьогоріч в рекомендаціях для покращення показників України в Індексі сприйняття корупції ми наголошували на необхідності обрати доброчесний склад Вищої ради правосуддя за участі міжнародної спільноти та громадських експертів. І це є не лише нашою рекомендацією, а й вимогою МВФ, рекомендацією Венеційської комісії та громадськості.

Взагалі це буде вже третьою спробою влади за неповні два роки щось зробити з Вищою радою правосуддя. Однак чи вийде цього разу? Побачимо згодом.

І продовжуємо стежити за розвитком подій.

The post Реформа Вищої ради правосуддя. Чи відбудеться вона? first appeared on Transparency International Ukraine.

Винести й скасувати покарання: ВРП розглянула скарги суддів ВАКС

Марина Павленок — Thu, 04 Mar 2021 15:45:21 +0000

У четвер, 4 березня, Вища рада правосуддя розглянула 2 скарги суддів Антикорсуду щодо винесених їм покарань. Ідеться про суддів Тимура Хамзіна та Віру Михайленко.

Так, ВРП остаточно підтвердила незаконне покарання судді ВАКС Тимура Хамзіна. За це проголосувало 12 членів ВРП, 1 — проти.

Рішення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності Третя Дисциплінарна палата ВРП винесла 13 січня 2021 року.

Нагадаємо, Хамзін отримав попередження за те, що дозволив НАБУ провести обшуки у судді Окружного адміністративного суду Києва Володимира Келеберди. А на думку ВРП, достатніх підстав для обшуку не було. Суддя ВАКС вважає, що матеріали справи навпаки, свідчили про необхідність обшуку. Іншими способами, окрім як обшук і вилучення, отримати інформацію про ймовірний злочин — у цьому випадку було неможливо.

Але водночас ВРП закрила дисциплінарне провадження стосовно судді ВАКС Віри Михайленко та скасувала їй попередження. “За” це проголосувало 7 членів ВРП, а “проти” — 6.

Це був перший випадок притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчої судді Вищого антикорупційного суду.

Автор дисциплінарної скарги щодо Віри Михайленко – адвокат Злочевського Євген Степанов. Причиною став дозвіл судді для детективів НАБУ і прокурорів САП проводити щодо Злочевського спеціальне досудове розслідування у справі про $5 млн хабаря керівництву НАБУ та САП.

Також нагадаємо, що у листопаді колегія Антикорсуду заявляла про втручання в їхню діяльність з боку Вищої ради правосуддя. Тоді один із членів ВРП, ймовірно, Олексій Маловацький витребовував копії матеріалів судової справи, розгляд якої не закінчено. Він “попередив“, якщо вимогу не виконають, суддів можуть притягнути до відповідальності.

The post Винести й скасувати покарання: ВРП розглянула скарги суддів ВАКС first appeared on Transparency International Ukraine.

Коли НАЗК зможе взятися за перевірку декларацій суддів?

TI Ukraine — Wed, 03 Mar 2021 10:57:35 +0000

У жовтні 2020 року велику частину антикорупційної реформи фактично вбили. Вбили судді Конституційного Суду. Начебто заради “незалежності судової влади”.

Неконституційною визнали кримінальну, адміністративну, цивільну та дисциплінарну відповідальність за корупцію. А також завідомо велику брехню в декларації або взагалі умисне її неподання. Статті Кримінального Кодексу, яка передбачала до 2 років в’язниці за це, більше не існувало. Значна частина повноважень НАЗК була втрачена.

Настав період глибокого шоку і нерозуміння, як комплексно і в короткі терміни реорганізувати все і повернути роками напрацьоване.

Після сумнозвісного жовтневого рішення Конституційного Суду виникла потреба якнайшвидше відновити антикорупційну інфраструктуру. Верховна Рада у грудні повернула Законом НАЗК повноваження щодо запобігання корупції та перевірки декларацій чиновників. Ми схвалили цей крок.

Стало очевидним, що ухвалені зміни цілком враховують рішення Конституційного Суду та думку Венеціанської комісії. Вони встановлювали додаткові особливості заходів фінансового контролю щодо суддів та суддів Конституційного суду, при цьому не обмежуючи незалежність НАЗК чи судової влади. Про інші переваги Закону ми розповідали в юридичному аналізі.

Законопроєкт передбачав можливість погодження окремих порядків щодо перевірки декларацій та моніторингу способу життя суддів та суддів КСУ відповідно Вищою радою правосуддя та Конституційним судом.

У прикінцевих та перехідних положеннях закону ідеться, що

НАЗК за місяць (з 30 грудня) розробляє проєкти порядків перевірки декларацій та моніторингу способу життя суддів та суддів КСУ і надає їх на погодження ВРП та зборам суддів КСУ. Вони протягом місяця їх погоджують. Якщо погодження відсутнє, НАЗК перевіряє декларації та моніторить спосіб життя судді, судді КСУ у порядку, визначеному законом.

НАЗК виконало вимогу Закону і розробило відповідні проекти у визначений строк. Вища рада правосуддя і Конституційний суд підтвердили отримання цих документів і розпочали “процедуру узгодження”.

Треба розуміти, що жоден з проєктів і не міг передбачати встановлення окремих додаткових особливостей, не передбачених законом. Однак пізніше обидва органи відмовили у погодженні цих проєктів (КСУ — 23 лютого, ВРП — 1 березня). При чому Вища рада правосуддя зазначила, що “відповідно до вимог антикорупційного законодавства проєкти обов’язково мають бути погоджені ВРП”. Дозволю собі не погодитися.

Що буде з перевірками декларацій суддів та суддів КСУ?

Декларації суддів будуть все одно перевірятись, проте за загальною процедурою і з особливостями, які передбачає закон. Думка ВРП про обов’язковість погодження проєктів порядків щодо суддів — хибна.

Положення Закону про “відсутність відповідного погодження” варто розуміти не тільки як неотримання відповіді, а й відмову від такого погодження. При чому, навіть якщо Вища рада правосуддя чи Конституційний суд погодять ці проєкти документів пізніше, це не вплине на ситуацію. Оскільки буде вичерпано термін для такого погодження, передбачений законодавством.

Тому НАЗК може розпочинати перевірки декларацій суддів та суддів КСУ, особливо після 1 квітня, коли закінчиться чергова хвиля подачі щорічних декларацій.

НАЗК може як внести відповідні особливості щодо суддів та суддів КСУ, передбачені законом, до загального порядку повної перевірки декларацій, або посилатись на норми закону безпосередньо. Аналогічна ситуація і з загальним порядком моніторингу способу життя.

Не варто говорити, що Вища рада правосуддя чи Конституційний суд заблокували перевірки суддів. Судді та судді КСУ НЕ залишаються поза дією вимог антикорупційного законодавства. І вже скоро ми зможемо побачити результати роботи НАЗК. Цікаво буде.

The post Коли НАЗК зможе взятися за перевірку декларацій суддів? first appeared on Transparency International Ukraine.

Вища рада правосуддя стає очевидним інструментом у руках корупціонерів

Віка Карпінська — Thu, 14 Jan 2021 07:49:59 +0000

13 січня Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя притягнула до дисциплінарної відповідальності слідчого суддю Антикорсуду Тимура Хамзіна.

Попередження приписане за те, що суддя ВАКС дав дозвіл на обшук у помешканні судді Окружного адмінсуду Києва Володимира Келеберди.

Згідно зі скаргою його адвокатки Аліси Бужор, Хамзін нібито погодив цей обшук безпідставно. Мовляв, у документах НАБУ не містилося жодних чітких доказів провини судді ОАСК. Тож цей дозвіл — тиск на її клієнта і порушення презумпції невинуватості. Утім суддя Хамзін не погоджується з рішенням Вищої ради правосуддя й оскаржуватиме його.

Вже вкотре члени Вищої ради правосуддя своїми діями фактично захищають фігурантів гучних корупційних розслідувань.

Так, у вересні 2020 року ВРП повернула генеральній прокурорці Ірині Венедіктовій чотири клопотання про відсторонення керівництва та суддів ОАСК, серед них — і скандального голови суду Павла Вовка, а за результатом розгляду ще двох – відмовила у задоволенні. Жоден член ВРП тоді не підтримав прохання про відсторонення суддів ОАСК.

А в листопаді Вища рада правосуддя притягла до відповідальності слідчу суддю ВАКС Віру Михайленко, яка дала дозвіл на спеціальне досудове розслідування щодо ексміністра екології — Злочевського.

Тоді ж колегія суддів Антикорсуду скаржилася на втручання в їхню діяльність з боку Вищої ради правосуддя. Один із членів ВРП — це, ймовірно, Олексій Маловацький — витребував копії матеріалів судової справи, розгляд якої не закінчено, “з метою оцінки вчинених суддею процесуальних дій та ухвалених рішень”. Він попереджав: якщо вимогу не виконають, суддів можуть притягнути до відповідальності.

ВРП є уособленням кругової поруки у судовій системі. Замість того, щоб карати недоброчесних суддів, ВРП не виконує свої функції та сприяє кар’єрному просуванню таких осіб.

Вища рада правосуддя перетворилася на небезпечний інструмент впливу у руках корупціонерів. Лише повноцінна судова реформа і повне перезавантаження ВРП зможуть дати українцям шанс на інше, незалежне правосуддя і верховенство права.

Замість того, щоб карати недоброчесних суддів, ВРП не виконує свої функції та сприяє кар’єрному просуванню таких осіб.

The post Вища рада правосуддя стає очевидним інструментом у руках корупціонерів first appeared on Transparency International Ukraine.

Антикорупційний суд під тотальним тиском корупціонерів

Віка Карпінська — Mon, 30 Nov 2020 13:02:32 +0000

Вищий антикорупційний суд зазнає тиску, що набуває ознак системності.

Сьогодні колегія Антикорсуду заявила про втручання в їхню діяльність з боку Вищої ради правосуддя. Один із членів ВРП — це, ймовірно, Олексій Маловацький — витребував копії матеріалів судової справи, розгляд якої не закінчено, “з метою оцінки вчинених суддею процесуальних дій та ухвалених рішень”. Він попереджав, якщо вимогу не виконають, суддів можуть притягнути до відповідальності.

ВАКС наголошує на ознаках конфлікту інтересів, оскільки член ВРП здійснює розгляд скарги Національної асоціації адвокатів України, членом якої він є. До речі, його до Вищої ради правосуддя обрав саме З’їзд адвокатів.

На днях Антикорупційне бюро опублікувало додаткову інформацію про розслідування “хабаря Злочевського”. Ідеться про намагання зупинити розслідування найбільшого хабаря в українській історії — $5 млн, ініціатором якого вважають ексміністра екології Злочевського. Судячи з матеріалів, ВРП за 50 тисяч доларів “допомогла” судді Солом’янського суду уникнути відповідальності за рішення в інтересах Злочевського. Це лише один із десятків епізодів, який став публічним завдяки розслідуванням НАБУ та САП.

ТІ Україна закликає ВРП та Генерального прокурора невідкладно відреагувати на звернення колегії суддів щодо дій члена ВРП та вжити необхідних заходів.

А Президента і парламент якнайшвидше взятися за справжню судову реформу, перезавантажити ВРП і забезпечити доброчесність її членів.

Нагадаємо, 16 листопада друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вперше притягнула до дисциплінарної відповідальності слідчу суддю Вищого антикорупційного суду. Автором дисциплінарної скарги щодо Віри Михайленко став адвокат Злочевського Євген Степанов. Причиною став дозвіл судді для детективів НАБУ і прокурорів САП проводити щодо Злочевського спеціальне досудове розслідування.

На днях Антикорупційне бюро опублікувало додаткову інформацію про розслідування “хабаря Злочевського”. Судячи з матеріалів, ВРП за 50 тисяч доларів “допомогла” судді Солом’янського суду уникнути відповідальності за рішення в інтересах Злочевського.

The post Антикорупційний суд під тотальним тиском корупціонерів first appeared on Transparency International Ukraine.

Закликаємо Парламент забезпечити доброчесний склад органів судової влади і КСУ

Марина Павленок — Thu, 12 Nov 2020 10:24:02 +0000

Рішення Конституційного Суду щодо електронного декларування продемонструвало, що недоброчесні судді загрожують не лише реформам та співпраці з західним світом, але й незалежності та безпеці країни. Таке рішення стало можливим тому, що конституційні вимоги про відкритий конкурс та доброчесність суддів на практиці ігнорували. Тому в органах суддівського врядування та Конституційному Суді так масово присутні ставленики суддівсько-адвокатських кланів, олігархів та політичних партій.

Аби розірвати це згубне недоброчесне коло, недостатньо обрати нових суддів за старими правилами. Спочатку потрібно забезпечити доброчесність тих, хто призначає суддів, — членів Вищої ради правосуддя (ВРП) і Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), а для відбору суддів Конституційного Суду створити спеціальну незалежну комісію.

Ми вітаємо рішення Парламенту повернути на доопрацювання проєкт №3711, який перезапускає конкурсний відбір членів ВККС. Процедура відбору членів ВККС має бути удосконалена відповідно до рекомендацій Венеційської комісії за участі експертів від громадськості та представників міжнародної спільноти, яку планується залучити до формування конкурсної комісії ВККС.

Водночас ми стурбовані тим, що на розгляд Верховної Ради досі не запропонували проєкт про забезпечення доброчесності ВРП. Експерти Венеційської комісії також наголошують, що це питання є терміновим та потребує негайного вирішення. Міністерство юстиції уже розробило необхідний законопроєкт на виконання зобов’язань України перед МВФ та ЄС.

На наше переконання, питання щодо доброчесності членів ВККС та ВРП мають бути вирішені єдиним законопроєктом, який поєднає у собі напрацювання Мін’юсту щодо оновлення складу ВРП та доопрацьовані положення щодо конкурсу до ВККС. Процес підготовки цього законопроєкту має бути відкритим для суспільства.

Нарешті процедура формування Конституційного Суду, передбачена законом, має бути змінена. Норма Конституції про конкурсний відбір суддів повинна знайти відображення в законах “Про Конституційний Суд України” та “Про Регламент Верховної Ради України”, аби на посади в цьому надважливому органі могли претендувати лише ті кандидати, які успішно пройшли відбір та оцінювання незалежною конкурсною комісією.

Якщо терміново не впровадити ці зміни, українці надалі залишатимуться заручниками недоброчесних суддів та їхніх несправедливих рішень. Ми закликаємо народних депутатів не зволікати і гарантувати відкритий та інклюзивний процес прийняття рішень.

Всеукраїнське громадське об’єднання “Автомайдан”

Transparency International Ukraine

Фундація DEJURE

Центр протидії корупції

Центр політико-правових реформ

Ми закликаємо народних депутатів не зволікати і гарантувати відкритий та інклюзивний процес прийняття рішень.

The post Закликаємо Парламент забезпечити доброчесний склад органів судової влади і КСУ first appeared on Transparency International Ukraine.

Вища рада правосуддя не відсторонила Павла Вовка

Віка Карпінська — Tue, 01 Sep 2020 15:56:22 +0000

ВРП повернула без розгляду клопотання про тимчасове відсторонення Вовка, аргументуючи це тим, це тим, що йому неналежним чином вручили підозру.

Таким чином Вовк та його колеги, яких підозрюють у створенні злочинної організації та захопленні влади через вплив на органи правосуддя, продовжать чинити правосуддя в скандальному Окружному адміністративному суді Києва. І суддівське самоврядування не бачить в цьому проблеми і достатньо доказів для відсторонення фігурантів цієї справи.

Так само ВРП відмовилася відвести свого члена Павла Гречківського від розгляду клопотання про відсторонення Вовка. За даними НАБУ, Вовк тісно спілкувався з Гречківським і впливав на його діяльність як члена ВРП — про це, знову ж таки, було згадано в “плівках ОАСК”. Однак ВРП було недостатньо доказів того, що на плівках був голос саме Гречківського.

Засідання ВРП було фактично закритим — журналістів та представників громадських організацій до зали не пустили, посилаючись на карантинні обмеження. Жодної онлайн-трансляції також не велося, а перед будівлею Вищої ради правосуддя було виставлено кордон Національної гвардії. Щоправда, жоден із цих заходів не завадив Павлу Вовку долучитися до засідання.

Нагадаємо, що НАБУ просило про відсторонення Вовка від здійснення правосуддя на час проведення розслідування щодо записів нібито з його кабінету, останній із яких був опублікований сьогодні. Сам голова ОАСК неодноразово скаржився на тиск з боку НАБУ. Мовляв, горезвісні плівки “спровокували” інформаційну кампанію, яка тисне на судову систему в країні.

Звичайно, таке рішення ВРП не зупиняє розслідування справи щодо суддів ОАСК та інших фігурантів. Проте Вовк, який лишився на своїй посаді 100%, не допоможе ефективному розслідуванню. Це в черговий раз демонструє потребу судової реформи в Україні, яка має початися з реформи Вищої ради правосуддя.

The post Вища рада правосуддя не відсторонила Павла Вовка first appeared on Transparency International Ukraine.

Плюси та мінуси Антикорупційної стратегії 2020-2024

TI Ukraine — Fri, 31 Jul 2020 08:45:29 +0000

LIGA.net

24 червня Національне агентство з питань запобігання корупції опублікувало проєкт Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки. Сказати, що ми надто давно чекали на цей документ — нічого не сказати. Адже вже два з половиною роки наша країна живе без комплексного документа, який дає загальний вектор боротьбі з корупцією в нашій країні.

Від публікації проєкту стратегії НАЗК провело вісім публічних обговорень. 270 учасників, 26 залучених експертів, понад 30 тисяч переглядів у соціальних мережах. Агентство активно сприяло, а громадськість не менш активно долучалася до коментарів і зауважень щодо документа.

Що там у Стратегії?

Загалом Антикорстратегія фокусується на ефективній системі запобігання корупції, забезпеченні невідворотності відповідальності та на запобіганні корупції у пріоритетних сферах. Серед них — судочинство, державний сектор та регулювання економіки, економічна конкуренція, митники та податківці, держзакупівлі, оборонка, охорона здоров’я, доброчесність політичних партій, приватний сектор.

Але при цьому вкрай дивно, що в документі не порушувалися антикорупційні питання, які стосуються прокуратури та Нацполіції. Чи означає це, що НАЗК не бачить там особливих проблем? Особливо, враховуючи той факт, що Голова Агентства — колишній прокурор.

Це занепокоєння розділяють учасники онлайн-дискусії про дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Уявіть, 91% з них сказав, що не можна говорити про ефективне забезпечення невідворотності відповідальності без підрозділів стратегії щодо запобігання корупції в поліції та прокуратурі.

Тим паче, що прокуратура і поліція (крім патрульної) увійшли до топ найкорумпованіших інституцій на думку як населення, так і підприємств з експертами, відповідно до Індексу сприйняття поширеності корупції у дослідженні “Корупція в Україні 2020: розуміння, сприйняття, поширеність”.

Хоча НАЗК заявило, що визначало пріоритетні сфери з огляду і на це опитування.

Вкрай дивно, що в документі не порушувалися антикорупційні питання, які стосуються прокуратури та Нацполіції. Чи означає це, що НАЗК не бачить там особливих проблем? Особливо, враховуючи той факт, що Голова Агентства — колишній прокурор.

Олександр Калітенко, юридичний радник ТІ Україна

Взагалі, в Антикорупційній стратегії є як сильні підрозділи, так і слабші. Хоча на 70-80% проєкт місткий і актуальний, сподіваюся, він буде ще покращуватись.

Попереднє колективне НАЗК приготувало посередню солянку і називало її стратегією. Зараз все значно смачніше.

Наприклад, розділ про справедливий суд. Він уже встиг викликати нищівну критику від Вищої ради правосуддя, що радше є добрим знаком. Згадали мандат НАЗК, мовляв, він не такий, щоб це вказувати в Антикорстратегії (абсолютна неправда, до речі!). Також ВРП наголошує, що запропоновані НАЗК речі є неконституційними і не можуть бути предметом стратегії, що теж, звісно, ще та маячня. Думаю, НАЗК заслуговує на повну підтримку у цьому протистоянні.

Проте деякі підрозділи Антикорстратегії таки потребують редагування.

Насамперед це стосується підрозділу 2.3 щодо конфлікту інтересів та загальних антикорупційних обмежень і заборон. Оприлюдненому підрозділу бракує гнучкості, він занадто деталізований. А це може спричинити складнощі при підготовці Держпрограми з реалізації Антикорупційної стратегії. При цьому страждає якість, адже певні питання (кодекси етики для депутатів місцевих рад) випали з документа. Та і деякі загальні речі, такі як підвищення обізнаності щодо відповідних вимог, теж чомусь не були включені.

Підрозділ 2.4 про фінансовий контроль не згадує про так званих спецсуб’єктів декларування — розвідників, контррозвідників, працівники спецслужби тощо, — та їх неналежне декларування, про що згадувалось на онлайн-дискусії. Вкрай важливо, аби вони належно декларувалися, а їхні статки так само належно перевіряло НАЗК.

Підрозділ 2.5 про захист викривачів корупції. Найбільшою проблемою поки є відсутність фокусу на невідповідності українського законодавства підходам Директиви ЄС про захист викривачів. Ми разом з колегами по сектору (ACREC, Blueprint for Free Speech) надіслали правки до НАЗК, чекаємо на розгляд.

НАЗК варто продемонструвати послідовність. У Нацдоповіді за 2019 рік, представники Агентства оцінили новітнє законодавство України про викривачів, як перший крок до запровадження надійного захисту викривачів, відповідно до міжнародних стандартів та найкращих світових практик. Зрештою, Голова НАЗК Олександр Новіков теж публічно артикулює про важливість поваги до викривачів.

Питання викликає і підрозділ 3.8 про фінансування політичних партій. Можливо, НАЗК не вистачило часу і ресурсів на якісніше бачення, зокрема, через підготовку до запуску електронного реєстру звітності політичних партій. Про це хочу якось написати окремо детальніше.

Розділ 4 про забезпечення невідворотності відповідальності за корупцію теж подекуди страждає від надмірної деталізації та точкових заходів. Це не дуже пасує стратегічному документу. Та і загалом не відповідає масштабу очікуваних стратегічних результатів в інших розділах. Це може викликати труднощі при моніторингу та оцінці виконання Антикорстратегії.

До речі, разом з проєктом Антикорупційної стратегії було опубліковано і супровідний до неї законопроєкт. І він прописаний навіть дуже добре. Наприклад, варто підтримати ідею, що Нацдоповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики буде складатись за результатами виконання Антикорстратегії у кінці її терміну, а не кожного року. Це дозволить вивільнити частину ресурсів НАЗК та скерувати їх у продуктивніше русло.

Що далі?

Зараз НАЗК обробляє пропозиції громадськості, які ті надавали під час обговорень. Тож ми очікуємо на зведений протокол з поясненням та аргументами щодо прийняття та відхилення правок. Після цього НАЗК має погодити документ з державними органами. Далі – ухвалення окремим законом у парламенті.

Сподіваємося, все це станеться вже восени. Країна занадто довго жила без Антикорупційної стратегії і, як бачимо, не дуже успішно.

Підрозділ 2.4 про фінансовий контроль не згадує про так званих спецсуб’єктів декларування — розвідників, контррозвідників, працівники спецслужби тощо, — та їх неналежне декларування, про що згадувалось на онлайн-дискусії. Вкрай важливо, аби вони належно декларувалися, а їхні статки так само належно перевіряло НАЗК.

Олександр Калітенко, юридичний радник ТІ Україна

The post Плюси та мінуси Антикорупційної стратегії 2020-2024 first appeared on Transparency International Ukraine.

Справедливе правосуддя від доброчесних суддів — мета, до якої ми всі прагнемо

Олеся Коваль — Thu, 30 Jul 2020 12:38:13 +0000

Саме тому ТІ Україна підтримує НАЗК у їхній палкій дискусії із суддівським корпусом.

Агентство з питань запобігання корупції представило проєкт Антикорупційної стратегії. Розділ “Справедливий суд” окреслює вкрай актуальні проблеми та передбачає низку змін у судовій системі, які, природньо, не подобаються зокрема Вищій раді правосуддя.

Прописані завдання та результати відповідають як взятим міжнародним зобов’язанням України, так і очікуванням українців. Вони не передбачають втручання в незалежність судової влади чи порушення Конституції, на чому наполягає ВРП.

Агентство діє в рамках свого мандату. Мало того, вони працюють на підвищення доброчесності суддівського корпусу та його незалежності задля здійснення справедливого правосуддя.

Згідно з Дослідженням стану корупції, несправедливість в системі правосуддя входить до топ-5 проблем України. 86% українців вважають її дуже або скоріше серйозною. Частота корупційних практик при відносинах населення з судами лише підвищилась. Підприємці та експерти розділяють це сприйняття поширеності корупції в судах (3,97 та 3,98 бали відповідно).

“Система справедливого правосуддя грає одну з ключових ролей в очищенні країни від корупції, залученні інвестицій, покращенні інвестклімату. Наразі ми маємо високий рівень сприйняття корупції та низький рівень рівнем довіри до суду. Не можна роблячи одне і те ж, очікувати іншого результату. Час провести справжню судову реформу”, – зазначив виконавчий директор ТІ Україна Андрій Боровик.

ТІ Україна неодноразово вносила такі рекомендації задля прогресу в Індексі сприйняття корупції (СРІ). Утім вони так і не були реалізовані повністю.

Ми не побачили нової процедури призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя, максимально ефективного очищення системи від недоброчесних суддів на всіх рівнях, залучення до цього процесу громадськості та міжнародних експертів.

Державі не варто очікувати суттєвого покращення Індексу, якщо ситуація у судовій гілці залишиться такою, як є. Та атака, яка йде від нереформованої судової системи, тільки доводить актуальність проблем, піднятих НАЗК в Антикорупційній стратегії.

Не можна роблячи одне і те ж, очікувати іншого результату. Час провести справжню судову реформу

The post Справедливе правосуддя від доброчесних суддів — мета, до якої ми всі прагнемо first appeared on Transparency International Ukraine.

Зеленський, певно, не зовсім розуміє важливість судової реформи

TI Ukraine — Thu, 04 Jun 2020 05:30:54 +0000

У нещодавно оприлюдненому фільмі про рік свого президентства Володимир Зеленський заявив, що судову систему в Україні треба повністю перезавантажити, хоч це і складно зробити. Проте все лишається на рівні заяв.

Що заважає президенту Зеленському повністю перезавантажити судову реформу і прибрати ті недоліки, які лишила після себе так звана реформа останніх років, зокрема очистити ВРП? Про це журналісти Громадського радіо говорили з виконавчим директором Transparency International Ukraine Андрієм Боровиком.

Андрій Боровик: Насправді, проблема суддів почалася не з Порошенка і реформи 2016 року, це вже просто був такий обман людей, що в нас відбувається судова реформа. Але ніхто не дослухався до думки Громадської ради доброчесності і фактично було звільнено всього декілька десятків суддів з тисяч тих, які є.

Що заважає пану Зеленському це зробити? Ну мені важко сказати. Я думаю, що тут є певне нерозуміння важливості цієї теми, тому що судова реформа є ключем до тих же самих лозунгів, з якими йшов президент на вибори. Зокрема – «прийде весна, будуть посадки».

Однієї з додаткових причин ще є та, що суддівська система під контролем певних людей завжди була вигідна будь-якій владі.

Я не думаю, що в цьому питанні не вистачає політичної волі, але, певно, недостатнім є розуміння, наскільки нагальною є проблема.

Зараз президент може подати законопроєкт, який дозволить перезавантажити ВРП. Вища рада правосуддя стоїть практично на самій горі суддівської системи країни, і треба почати зміни зверху, а не знизу, як це відбувалося останні чотири роки. Питання у тому – чому він цього не робить? Якщо ми послухаємо деяких депутатів від монобільшості, то можемо почути тези про те, що не варто паплюжити суддів, вони не всі погані. Це дійсно так, але коли ВРП не реагує на «плівки Вовка», коли вона відмовляється звільняти «суддів Майдану», то з цим органом треба прощатися і переобирати його за новою системою, яка себе зарекомендувала у відборі суддів Антиконституційного суду.

Вища рада правосуддя стоїть практично на самій горі суддівської системи країни, і треба почати зміни зверху, а не знизу, як це відбувалося останні чотири роки.

Андрій Боровик

The post Зеленський, певно, не зовсім розуміє важливість судової реформи first appeared on Transparency International Ukraine.

Вища рада правосуддя — інструмент тиску на суддів?

TI Ukraine — Mon, 02 Mar 2020 17:01:23 +0000

Сьогодні багато говорять про необхідність судової реформи. Про те, що не вдалося суттєво реформувати суддівське врядування, провести повноцінне кваліфікаційне оцінювання суддів і багато з тих, чия доброчесність викликає сумніви, залишилися на своїх місцях.

Але особливість української недореформи ще й у тому, що інколи карають не тих.

Коли у 2015 році суддя Октябрського райсуду Полтави Лариса Гольник повідомила про те, що їй пропонували хабар за винесення рішення в інтересах тодішнього мера Олександра Мамая, вона не здогадувалася про наслідки. Протягом п’яти років після інциденту їй не даватимуть життя і спокою — як керівництво, так і “доброзичливці”.

“Чого наривалася? Краще б мовчала”, — сказав би хтось.

Коли у 2018 році Віктор Фомін, суддя Мелітопольського районного суду, їхав у відрядження в Київ, він не знав, що ще довго згадуватиме ту свою роботу. І не через її ефективність, адже за неповний рік Фомін розглянув майже 900 матеріалів кримінальних проваджень.

Річ у тім, що саме в Солом’янському районному суді Києва, куди Президент відрядив Фоміна, відбувався розгляд справ НАБУ-САП до створення ВАКС. І Віктор Фомін як слідчий суддя розглядав саме такі справи. Серед них — “справа Львівського бронетанкового”, аеропорту “Одеса”, можливе виведення в офшори мільярдів гривень при продажі природних ресурсів, справи щодо народних депутатів та міністрів. Усе найгарячіше, найрезонансніше і найбільш незручне для зацікавлених осіб.

“Нарвався, занадто чесний”, — сказав би хтось.

Про те, що не вдалося суттєво реформувати суддівське врядування, провести повноцінне кваліфікаційне оцінювання суддів і багато з тих, чия доброчесність викликає сумніви, залишилися на своїх місцях. Але особливість української недореформи ще й у тому, що інколи карають не тих.

Андрій Боровик

Якось так і вийшло, що через свою принциповість і чесність “нарвалися” обоє — і Гольник, і Фомін. Бо вона заявила про грубі порушення, він — просто виконував свою роботу. Але найдивніше те, що найбільше тиску вони зазнають завдяки органу, який насправді має їх захищати — Вищій раді правосуддя.

Це можна було б назвати помилкою чи випадковістю, якби такі скарги не надходили систематично і регулярно. І Рада так само регулярно брала їх до розгляду, серйозно псуючи професійне й особисте життя наших героїв. Бо ж як зберігати репутацію доброчесного, коли над тобою постійно нависає загроза дисциплінарного покарання? Про професійне зростання я тут взагалі краще промовчу.

Хто ж скаржиться і на що? Це теж дуже цікаво.

Наприклад, остання скарга на Ларису Гольник надійшла у зв’язку з тим, що суддя відвідала конференцію з нагоди 5-річчя Transparency International Ukraine. Голова Октябрьського суду Полтави Олександр Струков вказав, що вона нібито порушила правила поведінки.

На його думку, відвідування публічного заходу міжнародної антикорупційної організації порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності etc. А ще скаржник додав, що тематика конференції “5 років боротьби з корупцією” не збігається з професійною діяльністю судді. Звісно, хіба суддя-викривач може мати стосунок до антикорупційних розслідувань і боротьби з хабарями взагалі?

Водночас суддю Віктора Фоміна ВРП притягнула до дисциплінарної відповідальності за передачу арештованих активів до АРМА. Ідеться про кримінальне провадження щодо можливої розтрати майже 15 млн грн при закупівлі двигунів для потреб ЗСУ.

В оскарженні цієї справи Фомін дійшов до Верховного Суду, який поставив крапку та скасував рішення ВРП щодо цього “порушення”. Але зараз на розгляді Ради вже інша скарга, що стосується недекларування суддею з Харкова численних статків. Цю скаргу на Фоміна подали з вигаданої адреси, не дотримуючись норм закону. Як думаєте, це когось зупинило? Ні, справу знову відкрили.

На думку Голови Октябрьського суду Полтави Олександра Струкова відвідування публічного заходу міжнародної антикорупційної організації порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності etc.

Андрій Боровик

От і бачимо, що Вища рада правосуддя, яка має формувати та підтримувати високий рівень професійності та доброчесності суддів, на жаль, стала інструментом тиску на незалежних і порядних суддів.

Скільки ще суддів, які, не витримавши тиску, здаються, або не готові повідомляти про порушення, щоб “не нарватися”? Питання відкрите. Скільки суддів, чию доброчесність дійсно варто було перевіряти, але вони досі залишаються на своїх місцях, попри навіть кричущі порушення? Ще одне відкрите питання. Але логічне.

Адже ВРП надто часто відкриває численні провадження відносно “суворих” проступків доброчесних суддів. При цьому, сліпота Ради щодо реальних порушень закону деякими представниками суддівського корпусу продовжує вражати й інколи просто обурювати.

У статті 1 Кодексу суддівської етики сказано: “Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права”. З огляду на ці дві історії, слова набувають зовсім інших барв і відтінків. Від яких ще гостріше відчувається потреба у реальній судовій реформі.

ВРП надто часто відкриває численні провадження відносно “суворих” проступків доброчесних суддів. При цьому, сліпота Ради щодо реальних порушень закону деякими представниками суддівського корпусу продовжує вражати й інколи просто обурювати.

Андрій Боровик

The post Вища рада правосуддя — інструмент тиску на суддів? first appeared on Transparency International Ukraine.

Можливість судової влади впливати на всі сфери — найбільший бар’єр на шляху до реформ

TI Ukraine — Wed, 26 Feb 2020 14:14:44 +0000

За останні пів року в Україні спостерігалося багато зрушень у боротьбі з корупцією. Але цього усе ще недостатньо.

Треба визнати, що у своєму турборежимі новій владі вдалося запровадити низку змін у державі: закон про захист викривачів, друга закупівельна революція, перезапуск НАЗК, унормування процесу передачі справ до Антикорсуду, посилення НАБУ-САП (наприклад, прослушка для Бюро та скасування державної монополії на експертизи) та інші історії.

Без цих перемог ефективність боротьби з корупцією була би іншою. Однак і це лише частина шляху. Потрібно і надалі зміцнювати антикорупційну інфраструктуру та встановлювати справедливість.

Україна потребує мапу подальшого розвитку з урахуванням, зокрема, наступних кроків:

Зміна процедури призначення очільників антикорупційних органів: директора Антикорупційного бюро та керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
Реформування судової гілки влади: заблокована Вищою радою правосуддя та Вищою кваліфікаційною комісією суддів, судова реформа фактично зупиняє інші реформи. Цьогоріч уряд заклав 12 мільярдів гривень на отримання доходу від приватизації. Одне рішення суду може перекреслити цю мету;
Зрушення з місця закону “Про Бюро фінансових розслідувань”: закон, який не дожив до другого читання, перемістився у вакуум.

Відсутність ефективної системи стримувань і противаг є значним викликом для України на шляху до реформ. На жаль, ми спостерігаємо прагнення керувати інституціями в ручному режимі, а не готовність будувати сильні та незалежні інституції. Ми повинні постійно підтримувати систему стримувань і противаг, аби не лише боротьба з корупцією, але й загалом функціонування держави було ефективним.

Відсутність ефективної системи стримувань і противаг є значним викликом для України на шляху до реформ. Ми маємо вибудовувати спроможні інституції та посилювати їхню незалежність, впроваджуючи принципи належного врядування.

Андрій Боровик, виконавчий директор ТІ Україна

The post Можливість судової влади впливати на всі сфери — найбільший бар’єр на шляху до реформ first appeared on Transparency International Ukraine.

Верховний Суд скасував догану ВРП судді Віктору Фоміну

Віка Карпінська — Thu, 07 Nov 2019 13:11:07 +0000

Сьогодні, 7 листопада, відбулося засідання Великої Палати Верховного суду, на якому вирішувалося питання правочинності догани Вищої ради правосуддя судді Віктору Фоміну. В результаті розгляду цього питання судді задовольнили клопотання Фоміна та скасували догану ВРП.

У 2018 році саме ця догана заблокувала йому участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду.

Історія питання

Восени 2018 року Віктор Фомін подав документи на участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду. Через кілька тижнів після цього на нього було подано 6 скарг до Вищої ради правосуддя. Розгляд першої скарги відбувся дуже швидко – вже 2 листопада.

Перша дисциплінарна палата ВРП задовольнила скаргу ексдиректора Львівського бронетанкового заводу Романа Тимківа, майно якого Фомін передав в управління АРМА, і оголосила йому догану з позбавленням третини зарплати на один місяць. Цю догану Фомін і оскаржує.

Чим такий особливий суддя Віктор Фомін?

29 грудня 2017 року Указом президента він був переведений на роботу на посаду судді Солом’янського райсуду Києва, який розглядає справи НАБУ. Це відрядження несподівано закінчилося влітку 2018 року, і Фомін був єдиним суддею Солом’янського суду, якому відрядження не продовжили.

За пів року роботи суддя Фомін розглянув майже 900 матеріалів кримінальних проваджень.

Зокрема, саме він надавав дозволи на проведення слідчих дій у справах нардепів Олега Ляшка та Ігоря Мосійчука, арештував майно Олександра Авакова у“справі рюкзаків” та передав АРМА майно ТОВ “Міжнародний аеропорт Одеса”.

Нагадаємо, що 7 листопада набрав чинності закон про судову реформу, юридичний аналіз якого раніше підготувала ТІ Україна. У цьому аналізі ми зазначали, що введені цим законом норми однозначно матимуть позитивний ефект на судову систему в Україні.

Утім усі ці зміни не будуть ефективними, якщо не відбудеться перезавантаження Вищої ради правосуддя. Серед членів ВРП є багато осіб із сумнівною доброчесністю та професійною етикою. А саме вони прийматимуть рішення про призначення членів ВККС та формуватимуть половину Комісії з питань доброчесності.

За пів року роботи суддя Фомін розглянув майже 900 матеріалів кримінальних проваджень.

Довідково

Трансперенсі Інтернешнл Україна – акредитований представник глобального руху Transparency International, що комплексно підходить до розробки і впровадження змін задля зниження рівня корупції.

ТІ Україна адмініструвала та передала державі системи ProZorro, ProZorro.Продажі, eHealth та E-Data. Також наш інноваційно-експертний центр впровадив Рейтинг прозорості міст і розбудовує спільноту DOZORRO для контролю за публічними закупівлями.

Контакти для медіа: Олеся Коваль, koval@ti-ukraine.org, 093-808-82-78.

The post Верховний Суд скасував догану ВРП судді Віктору Фоміну first appeared on Transparency International Ukraine.