Передача конфіскованих (про)російських активів в управління: проміжні результати та недоліки процедури

У вересні 2023 року Фонд держмайна запустив реєстр санкційних активів, де відображена інформація про корпоративні права, нерухомість, транспортні засоби, земельні ділянки та інші об’єкти, конфісковані у росіян або їхніх поплічників, які уряд передав Фонду в управління. Реєстр також демонструє, на якому етапі підготовки до реалізації перебуває певний актив. 

Інформація з реєстру в сукупності з судовими рішеннями та розпорядженнями уряду пролила світло на процеси передачі й управління підсанкційними активами та дала змогу проаналізувати, як вони відбуваються, чи є ефективними та які проблеми їх супроводжують.

Кому передавали активи в управління?

З минулого грудня уряд визначив управителів для 679 конфіскованих об’єктів, які раніше належали 18 підсанкційним особам. 

У 13 випадках одноосібним органом управління став Фонд держмайна. Одночасно уряд визначав і спосіб виконання рішень суду про конфіскацію — здебільшого це їхня подальша приватизація або оренда. Таким чином, повноваження остаточно вирішити долю цих активів залишили за ФДМУ. 

Водночас Кабмін зобов’язав ФДМУ безальтернативно продати окремі активи. 

Наприклад, частку столичного ТРЦ Ocean Plaza, яка належала російському олігарху Аркадію Ротенбергу. На початку жовтня ФДМУ вже ініціював перед урядом продаж 66,65% статутного капіталу компанії, якій належить ТРЦ — через велику приватизацію зі стартовою ціною в 1,32 млрд грн. Але рішення щодо приватизації активу досі не прийняте.

Цікава ситуація і з колишніми активами Віктора Януковича. Їх «розділили» між трьома органами – ФДМУ, Міністерством культури та інформаційної політики України та Міністерством юстиції. 

Фонду передали 20 об’єктів нерухомості та транспортних засобів для приватизації, оренди або забезпечення потреб держави. Недолік цього рішення — у відсутності критеріїв для такого розподілу або визначеного переліку об’єктів, які відомство має продати чи зберегти. Тож потенційно є ризик, що частина ліквідних активів може залишитися у власності держави нереалізованою. 

Також Фонд держмайна став управителем двох відомих резиденцій експрезидента, «Межигір’я» та «Сухолуччя». Але лише тимчасово — до моменту надання їм статусу парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Стосовно «Межигір’я» парламент вже навіть прийняв відповідний закон: пам’ятка має потрапити до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Мінкульт, у свою чергу, отримав аж 537 історико‑культурних та матеріальних цінностей з колекції Януковича для подальшого продажу, користування або збереження в державній власності. Сукупна вартість цих активів оцінюється у €18,7 млн, але за законодавством об’єкти культури та мистецтва не підлягають приватизації або передачі в оренду. Більше того, ці активи продовжують перебувати під арештом у кримінальному провадженні, а відомство з квітня 2023 року не вчинило жодних дій для фактичного отримання їх в управління. 

Понад 34 млн грн президента-втікача уряд доручив стягнути Міністерству юстиції. За даними Державної казначейської служби України, ці кошти були зараховані до державного бюджету та спрямовані на ліквідацію наслідків збройної агресії.

Крім цього, заходи зі стягнення майна в дохід держави доручалися Мін’юсту разом з ФДМУ ще у 3 випадках. 

Лише в одному кейсі управління конфіскованими активами навіть частково не поклали на Фонд держмайна. Частку акцій (1,44%) ПАТ «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках» як учасника ринку капіталу було передано Національному банку України для впровадження «передових практик корпоративного управління». 

Як (не) передавали активи в управління

До 22 вересня 2023 року управителя підсанкційними активами визначав Кабмін. 

При цьому закон чітко не визначав строк, протягом якого мав відбутися такий вибір. Як наслідок, однією із негативних тенденцій процедури передачі активів стало затягування урядом прийняття відповідних рішень. 

Перші кейси передачі конфіскованих активів займали по три місяці, що ще можна було «списати» на відсутність прецедентів у подібній практиці. Але надалі регулярні затримки з прийняттям відповідних рішень продовжились – попри те, що управителем активів, здебільшого, визначали знову ж Фонд держмайна. 

В середньому процедура визначення уповноваженого органу управління активами, стягнутими в дохід держави, займала трохи більше ніж два місяці. Лише в одному випадку активи вдалося передати «оперативно» – управителя для майна та корпоративних прав, які належали російському олігарху Михайлу Шелкову, визначили за три тижні після набрання законної сили судовим рішенням.

З 22 вересня 2023 року функції управління конфіскованими активами поклали на ФДМУ, прибравши з процедури їх передачі «посередника» в особі уряду. Та попри це частина російських активів й досі знаходиться у «підвішеному» стані. 

І якщо майном колаборантки Мартьянової, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, жоден орган ефективно управляти до відновлення конституційного ладу не зможе, то колишні активи Дерипаски на підконтрольній території не передані ФДМУ вже більше ніж п’ять місяців. Хоча, за словами колишнього в.о. голови ФДМУ Олександра Федоришина, інституція висловлювала свою готовність взяти активи Дерипаски в управління. А для акцій в «Першому інвестиційному банку» російського олігарха Гінера процес пошуку управителя триває вже понад дев’ять місяців.

Загалом, понад 200 конфіскованих об’єктів нерухомості, транспортних засобів та корпоративних прав компаній, які належали восьми підсанкційним особам та компаніям залишаються не переданими Фонду державного майна.

Ймовірна причина в тому, що частина з цих об’єктів вже перебуває в управлінні АРМА, оскільки правоохоронці арештували їх в межах кримінальних справ ще до моменту конфіскації. Зокрема, саме так сталося з активами підсанкційних Олега Дерипаски (ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»), Євгенія Гінера (акції у ТОВ «Перший інвестиційний банк») та Артемія Лебєдєва (квартири в центрі Києва).

Та попри це закон чітко передбачав обов’язок Кабінету Міністрів визначити суб’єкта, а також порядок та спосіб виконання кожного судового рішення про конфіскацію. Тож якщо уряд планує й надалі зберегти ці активи під управлінням АРМА, необхідно внести відповідні зміни у закон.

Процесуальні перешкоди та подальші затягування

Ще одним фактором, який негативно вплинув на ефективне управління конфіскованими активами, стали заходи забезпечення позовів про конфіскацію та намагання їх скасувати. 

Такі заходи вживаються, щоб унеможливити потенційне відчуження майна відповідачем під час розгляду справи у суді.

Але проблеми почали виникати вже після конфіскації та передачі перших активів в управління Фонду держмайна. Відомство зіштовхнулося з тим, що заходи забезпечення продовжували діяти, що унеможливлювало перереєстрацію цих активів на їх управителя.

У кейсі з колишніми активами Євтушенкова ФДМУ намагався самостійно скасувати заходи забезпечення позову, однак отримав відмову через те, що не був учасником справи. Згодом Вищий антикорупційний суд все ж скасував заборону на вчинення  реєстраційних дій, але вже з власної ініціативи. 

Як наслідок, процес отримання активів олігарха в управління Фонду затягнувся майже на дев’ять місяців, з яких шість відомство банально не могло перереєструвати активи та здійснити їх подальшу підготовку для реалізації.

Попри триваючі заборони, Фонд держмайна, замість того щоб оперативного ініціювати скасування заходів забезпечення позову перед Мін’юстом, продовжував видавати доручення своїм регіональним відділенням здійснювати перереєстрацію активів. І лише після відмови або зупинення реєстраційних дій Фонд звертався до Мін’юсту з листом щодо скасування заборони.

Наприклад, стосовно колишніх активів депутата держдуми рф Бориса Пайкіна, які передали в управління ФДМУ ще у березні 2023 року, Фонд лише 16 червня доручив своєму регіональному відділенню здійснити заходи з реєстрації права власності. 

Цей та інші кейси також свідчать про затягування вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позовів — як з боку Фонду держмайна, так і від Мін’юсту. Щодо активів ректора мгімо та довіреної особи путіна на виборах Анатолія Торкунова, переданих урядом у лютому 2023, ФДМУ після невдалої спроби перереєстрації у березні лише 8 травня звернувся до Мін’юсту щодо ініціювання скасування заходів забезпечення. Той, у свою чергу, подав відповідне клопотання до суду лише через три тижні. 

Зрештою крапку в цьому питанні поставив Вищий антикорупційний суд, який змінив свою практику щодо забезпечення позовів про конфіскацію підсанкційних активів. Спершу ВАКС почав відмовляти у забезпеченні таких позовів з огляду на те, що конфіскації активів передує їх обов’язкове блокування, яке саме собою передбачає заборону розпорядження та їх відчуження. Згодом цю позицію підтримала й Апеляційна палата. 

Однак аналіз судових рішень свідчить про те, що заборона вчинення реєстраційних дій і досі не скасована стосовно частини конфіскованих активів.. Йдеться про активи, які належали депутатам держдуми рф Роману Лябихову, Костянтину Бахарєву, Олексію Черняку та вже згаданому Анатолію Торкунову (щодо його майна скасовано не всі заходи забезпечення).

Результати та перспективи

Оцінка практики передачі конфіскованих підсанкційних активів та подальшого управління показує, що цей процес не був ефективним. 

Крім об’єктивних перешкод, спостерігаються й інші суттєві зловживання. Зокрема щодо затягування або прийняття необгрунтованих управлінських та процесуальних рішень з боку ключових суб’єктів, залучених до процесу стягнення підсанкційних активів та виконання відповідних рішень. 

Як наслідок, за більше ніж рік після ухвалення першого рішення про стягнення активів у дохід держави, крім конфіскованих коштів, лише один об’єкт знаходиться на етапі реалізації (яка завершилась неуспішно). Ще частина таких об’єктів і досі перебуває на етапі перереєстрації, а для іншої в порушення вимог закону не визначений управитель. 

Виправити ситуацію намагався парламент, коли з 22 вересня обмежив повноваження Кабміну щодо визначення управителя для конфіскованих активів, натомість повністю закріпивши ці функції за Фондом державного майна. 

Але одночасно з цим законодавець створив низку нових проблем, пов’язаних зокрема з передачею та покладенням на Фонд держмайна функцій з управління невластивими йому активами. Тому без подальшого вдосконалення законодавчого врегулювання управління підсанкційними активами в перспективі навряд чи стане ефективнішим.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.