17 лютого Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку розглянув та підтримав урядовий законопроєкт № 4020 «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Його ухвалення є ключовим для сфери управління публічним майном. Документ дозволить під час приватизації чітко відмежувати стратегічні об’єкти державної власності від нестратегічних. Стратегічні об’єкти буде заборонено відчужувати, адже їхні функції не зможе повною мірою виконувати бізнес.
До переліку має увійти 659 (!) підприємств. Їх планують розподілити на окремі категорії об’єктів, які доцільно залишити у власності держави. Зокрема, до них належать:
- підприємства, що забезпечують енергетичну незалежність та обороноздатність держави;
- природні монополії;
- підприємства, діяльність яких має критично важливе значення для суспільства (в тому числі й заклади культури та спорту, науки та освіти, а також об’єкти лісового господарства).
У проєкті закону йдеться про “Нафтогаз України”, “Енергоатом”, державне підприємство “Антонов”, Укрзалізницю, Укрпошту, Національний цирк України, Національний спортивний комплекс “Олімпійський” та ін.
Також Комітет відхилив три альтернативних законопроєкти, що були спрямовані на досягнення діаметрально протилежних цілей. Скажімо, законопроєкт № 4020-3 пропонував звузити перелік «вічно державних» підприємств лише до двох категорій і 110 об’єктів. Натомість проєкт № 4020-1 передбачав відновлення дії Закону № 847-ХIV “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, який втратив чинність у жовтні 2019 року і містив понад 1600 підприємств.
Нагадаємо, що 4 лютого Верховна Рада у першому читанні підтримала розблокування великої приватизації. У разі остаточного ухвалення Закону стане можливим продаж об’єктів, балансова вартість яких перевищує 250 млн грн. За словами глави Уряду Дениса Шмигаля запланований продаж таких підприємств дасть змогу збільшити надходження до державного бюджету до 12 млрд грн. Окрім того, держава отримає додаткову можливість «скинути баласт» неефективних і часто збиткових державних підприємств, що досі залишаються невичерпним джерелом корупції і серйозно сповільнюють економічне зростання України як держави.
