Два дні тому Єврокомісія оприлюднила черговий Звіт щодо розширення ЄС щодо України як країни-кандидатки за 2024 рік. 

У досить об’ємному 99-сторінковому тексті наші партнери згадали чимало важливих для нашої євроінтеграції речей, проте зараз я хочу зупинитися на тих трьох реформах, які вважаю головними для нас у 2025 році — Рахункової палати, публічних закупівель та Агентства з розшуку і менеджменту активів. Всі вони входять до першого переговорного кластера «Основи процесу вступу до ЄС», у якому переговорні глави будуть відкриватися першими й залишатимуться такими до самого завершення перемовин.

Чому саме ці реформи мають бути у пріоритеті, спробую пояснити далі.

Верховна Рада ухвалила у першому читанні новий законопроєкт «Про публічні закупівлі» №11520. Він покликаний внести в закупівлі євроінтеграційні зміни та загалом їх вдосконалити.

Згідно із зобов’язаннями України перед Світовим Банком, ми маємо узгодити правила публічних закупівель із європейськими до кінця третього кварталу 2024 року, тобто до жовтня. Із цим і пов’язаний такий швидкий темп проходження законопроєкту перших етапів розгляду у парламенті. Нагадаємо, законопроєкт зареєстрували у Верховній Раді 23 серпня, а 30 серпня комітет з питань економічного розвитку рекомендував включити його до порядку денного.

Законопроєкт пропонує низку позитивних змін, зокрема там закріплять найкращі новації воєнного часу, запровадять електронні контракти, піднімуть пороги. Водночас у ньому є низка ризиків, які потрібно виправити, зокрема:

• деталізувати нові процедури закупівлі та варіантів тендерних пропозицій;
• врегулювати використання нецінових критеріїв;
• обмежити повноваження щодо визначення, хто і що має придбавати лише через е-каталог або динамічну систему закупівель, хто і що має купувати через зарезервовані контракти і яку частку річної потреби ними закривати.

Необхідно усунути якомога більше недоліків між першим та другим читанням. Імовірно, частину з них необхідно буде виправляти вже після прийняття закону.

Закон почне діяти через 9 місяців після повного прийняття, водночас до кінця воєнного стану особливості проведення публічних закупівель регулюватиме уряд.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

На початку серпня Тимчасова слідча комісія Верховної ради, яку створили для розслідувань потенційних порушень у соціально важливих закупівлях під час дії воєнного стану, оприлюднила звіт про рік своєї роботи та рекомендації, як покращити сферу, щоб запобігти таким порушенням.

Проєкт DOZORRO TI Ukraine надавав свої рекомендації щодо висновків цього звіту, і переважна частина з них увійшла у фінальну редакцію документа від ТСК, зокрема:

1. Зобов’язати замовників публікувати для тендерів з будівництва документи, необхідні для формування кошторисних розрахунків, у форматах Excel та спеціальних форматах для кошторисних програм.
2. Розглянути можливість зобов’язати також оприлюднювати акти виконаних робіт, наприклад, на Єдиному порталі використання публічних коштів.
3. Запровадити обов’язкові правила визначення очікуваної вартості — як для тендерів, так і для закупівель, що проводять напряму. А документацію про її визначення — оприлюднювати на Prozorro. 
4. Запровадити електронні контракти та електронні додаткові угоди.
5. Змінити підходи Держаудитслужби до моніторингу: зробити його превентивним і обов’язковим для закупівель від певної вартості (наприклад, 15 млн грн), розробити і впровадити автоматичні ризик-індикатори, за якими будуть розпочинати моніторинги, та скорочену процедуру судового оскарження моніторингів. Заборонити укладати договори про закупівлю під час її моніторингу. І загалом підвищити інституційну спроможність як Держаудитслужби, так і Рахункової палати.

Загалом ТСК має 28 деталізованих рекомендацій, з якими можна ознайомитися у другому додатку до постанови про її звіт. Туди увійшли рекомендації від різних громадських організацій, Мінекономіки, Держаудитслужби та Антимонопольного комітету України. 

DOZORRO підтримує більшість з них. Приміром, ми також погоджуємося із ідеєю Мінекономіки — синхронізувати Prozorro з судовими системами, АМКУ — створити механізм досудового оскарження дій ЦЗО та замовників щодо закупівель в е-каталозі, Держаудитслужби — обмежити пролонгацію договорів, які уклали через нагальну потребу в закупівлі, і загалом чіткіше врегулювати критерій нагальної потреби.  

Однак деякі ідеї, на нашу думку, є ризикованими. Зокрема обов’язкове обґрунтування потреби у здійсненні закупівлі, відповідальність за неналежне обґрунтування та закупівлю за відсутності потреби. Адже якщо здійснення «недоречної» закупівлі буде передбачено як правопорушення із відповідними наслідками, то проводити оцінку цієї «доречності» буде Держаудитслужба. З огляду на те, що доречність сама по собі не є легко вимірюваним показником, на практиці це призведе до суб’єктивних підходів, нових корупційних ризиків та конфліктних ситуацій. 

Також одна з рекомендацій ТСК — повернутися до регулювання закупівель тільки Законом «Про публічні закупівлі», без особливостей, які на час воєнного стану визначає уряд. Крім цього, ТСК радить передбачити, що Кабмін може встановлювати вичерпний перелік товарів, робіт і послуг, які пов’язані із забезпеченням соціально критичних сфер, та які потребують проведення закупівель зі скороченими термінами, які передбачають Особливості. Якщо депутати вирішать відмовитись від постанов уряду з особливостями та найближчим часом ухвалять проєкт нового профільного Закону «Про публічні закупівлі», важливо доопрацювати його, щоб уникнути суттєвих ризиків і труднощів у виконанні. 

Цю публікацію підготовлено в межах проєкту «Підтримка цифрової трансформації», що фінансується USAID і UK Dev.

«Правоохоронці відкрили кримінальне провадження щодо можливої переплати на тендері» — ви точно хоч раз бачили подібну новину. Можливо, там було не про переплату, а про корупцію або фіктивне виконання договору. Але що відбувалося далі? Проєкт DOZORRO розбирався, наскільки часто в Україні відкривають кримінальні провадження щодо можливих злочинів у публічних закупівлях та чим це все закінчується.

Хто відповідає за порушення закупівельного законодавства?

До відповідальності можуть притягнути уповноважену особу, що оголосила закупівлю, а також керівника підприємства, установи чи організації, який підписує угоди. За порушення законодавства зокрема передбачено такі види покарань:

• Адміністративне — у вигляді штрафу;
• Кримінальне — аж до обмеження або позбавлення волі.

Кримінальна відповідальність загалом застосовується до всіх учасників, що причетні до правопорушення. Але найчастіше поширюється саме на керівника замовника, що оголосив закупівлю. До відповідальності притягають за:

• Заволодіння, розкрадання або привласнення державного майна шляхом зловживання службовим становищем. Ці правопорушення регламентовані статтею 191 Кримінального кодексу (КК). За них передбачене покарання у вигляді реального позбавлення волі терміном від 5 до 8 років, а за певних умов — до 12 років з конфіскацією майна.
• Службове підроблення. Згідно зі статтею 358 КК, підробленням вважається умисне внесення неправдивих даних у тендерну документацію, або видача неправдивих документів. За це посадова особа може отримати штраф або обмеження волі до 3 років. Якщо неправомірні дії посадовця спричинили тяжкі наслідки, йому загрожуватиме позбавлення волі на термін від 2 до 5 років та штраф. 
• Службова недбалість. Регламентоване статтею 367 КК та полягає у невиконанні або неналежному виконанні службовою особою своїх обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди. Залежно від наслідків, винний може понести покарання у вигляді штрафу, обмеження волі до 3 років, або й позбавлення волі до 5 років з обмеженням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
• Прийняття пропозиції чи обіцянки або одержання неправомірної вигоди, а також прохання її надати. Якщо дуже спростити, це про взяття чи вимагання хабаря. Регулюється статтею 368 КК. Залежно від розміру неправомірної вигоди може каратися штрафом, позбавленням волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, з конфіскацією майна.

Довідково: істотною шкодою вважається така, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у 2024 році ця межа становить 151 400 грн). Тяжкими наслідками вважаються такі, що у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у 2024 році це 378 500 грн).

Кримінальні провадження мають пройти шлях із таких основних етапів:

• досудове розслідування;
• судовий розгляд;
• апеляція та касація (опціонально);
• виконання рішення.

Досудове розслідування починається в той момент, коли відомості про правопорушення внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). За його результатами, прокурор повинен або закрити кримінальне провадження, або передати обвинувальний акт до суду, де і будуть встановлювати винуватість людини.

Чи стало більше злочинів у публічних закупівлях?

Останні роки в Україні відкривають відносно сталу кількість кримінальних справ — у межах 700-800 тисяч щорічно. Трохи менше було тільки у 2022-му, у перший рік повномасштабної війни — 606 тисяч. Але ось у сфері державних закупівель за останні два роки відбувся бум реєстрації нових кримінальних проваджень. Якщо незадовго до повномасштабного вторгнення їх відкривали по 300-340 на рік, то у 2023-му кількість зареєстрованих кримінальних проваджень у цій сфері сягнула 779. За перше півріччя 2024-го їх уже є 674. Тобто частка таких справ у загальній масі зросла від 0,04% до 0,19%.

Але лише на основі цих чисел не можна сказати, що у закупівлях різко зросла злочинність — треба дивитися, що з ними було далі.

Після реєстрації правоохоронці глибше розслідують можливе кримінальне правопорушення. Вони можуть закрити провадження — якщо побачать, що насправді злочину нема. У попередні роки закривали від 110 до 240 кримінальних справ. Для деяких із них це сталося досить швидко — в тому ж році, коли й відкриття. Таких справ було приблизно від 25 до 50. В інших кримінальних провадженнях між моментами реєстрації та закриття пройшло більше часу.   

Після досудового розслідування справу передають до суду. Враховуючи тривалість попередніх етапів, це може статися не в той же рік, коли її зареєстрували, а через один, два чи навіть більше. Власне, за останні роки до суду в той самий рік передавали від 20% до 40% відкритих кримінальних проваджень. Вони становили від третини до половини справ, які потрапили в суд за цей період. Решта були ще з попередніх років. 

Одним із показників, чи справді в публічних закупівлях зросла злочинність, могла би слугувати кількість обвинувальних вироків суду. Адже саме суд вирішує, чи винна людина. Однак якраз цієї статистики щодо сфери публічних закупівель у держорганів немає. Вони ведуть облік вироків за статтями Кримінального кодексу, але не за сферами, у яких здійснили злочин. Це недолік, адже без кількості обвинувальних та виправдувальних вироків суду неможливо комплексно оцінити рівень злочинності у сфері, а також якості досудових розслідувань.

Ми в DOZORRO відстежуємо перебіг та результати тих кримінальних проваджень, які зареєстрували завдяки нашим зверненням. 

Що зі справами, які відкрили після звернення DOZORRO?

У 2023 році за нашими зверненнями було відкрито 41 кримінальне провадження. Це 5% від усіх справ у цій сфері, зареєстрованих того року. 40 проваджень стосувалися завищення цін (переплат) у публічних закупівель. Станом на весну 2024 року, по 2 справах до суду скерували обвинувальний акт, 5 — закрили за відсутністю складу злочину. По решті 34 провадженнях ще велося досудове розслідування.  

У 2024 році за зверненням команди DOZORRO вже відкрито 22 кримінальні провадження. 

Найчастіше  правоохоронні органи кваліфікували правопорушення, про які ми повідомляли, за статтею 191 КК (заволодіння, розкрадання або привласнення державного майна шляхом зловживання службовим становищем) та 364 КК (зловживання владою або службовим становищем). 

Замість висновків

Кількість кримінальних проваджень у закупівлях останнім часом суттєво зросла: якщо в 2021 їх зареєстрували 343, то минулого року — 779. Зросла і їхня частка у загальній кількості справ: від 0,04% до 0,19%. До суду тепер передають не в районі 100, а приблизно 180 кримінальних справ на рік. 

41 провадження в 2023 році зареєстрували за зверненнями DOZORRO — це 5% від загальної кількості.

Водночас лише за цими числами не можна сказати, що в публічних закупівлях стало більше корупції чи інших злочинів. У нас немає статистики по рішеннях суду. А саме він вирішує, чи винна людина і яке покарання вона понесе. У цій статистиці має бути зацікавлений і уряд, щоб розуміти стан сфери, і правоохоронці. Тому сподіваємося, що держоргани будуть збирати і такі дані та закликаємо їх до цього.

Матеріал підготовлено у спрівавторстві з Борисом Нестеровим в межах проєкту “Підтримка цифрової трансформації”, що фінансується USAID і UK Dev.

Створення цієї публікації стало можливим завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine та не обов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.

Ця публікація створена за фінансової підтримки Програми допомоги з міжнародного розвитку від Уряду Великої Британії. Однак висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну політику Уряду Великої Британії.

23 серпня уряд вніс до парламенту проєкт нового закону про публічні закупівлі — його зареєстрували за номером 11520. Він має вдосконалити українські правила та внести до них євроінтеграційні зміни.

DOZORRO в цілому підтримує концепції, закладені в законопроєкті. Там є чимало позитивних змін, наприклад, закріплення в законі найкращих новацій воєнного часу, як-от широких можливості виправлення помилок за правилом 24 годин і те, що аукціони відбуваються навіть з одним учасником. А також електронні контракти, кроки до регулювання кваліфікації до е-каталогу та участі об’єднань у закупівлях, уже назрівше підвищення порогів. Водночас, що природно для законопроєкту такого масштабу, в ньому ще є що вдосконалити: низка прогалин та ризиків, які необхідно усунути під час доопрацювання, щоб уникнути зловживань та запобігти корупційним діям на практиці.

Розповідаємо, які головні зміни має запровадити законопроєкт, та що ще варто покращити.

Способи проведення закупівель

1. Підвищення порогів
На Prozorro можна буде не звітувати про закупівлі товарів і послуг до 50 тис. грн та робіт до 200 тис. грн. У межах 50-400 тис. грн товари треба купувати на Prozorro Market, а якщо там немає потрібного — ці речі можна буде придбати напряму. Послуги просто на вибір: або Prozorro Market, або напряму. Тендери та ті види закупівель, які ми запозичуємо з ЄС, для товарів і послуг будуть обов’язкові від 400 тис. грн (раніше було 200 тис. грн, під час воєнного стану — 100 тис. грн). Для закупівлі робіт поріг на конкурентні закупівлі залишається тим самим — 1,5 млн грн.

Про підняття межі для конкурентних закупівель у спільноті почали говорити ще до початку повномасштабного вторгнення — ціни постійно зростають, тому зараз за 200 тис. грн не купиш стільки, як раніше. Від грудня 2015 року, коли депутати ухвалили закон із поточними порогами, до серпня 2024-го, ціни підвищилися понад вдвічі (сукупний індекс інфляції становив 235%).

2. Нові процедури
З’являться способи закупівель, які є в ЄС: інноваційне партнерство, конкурс проєктів, спільні закупівлі, динамічна система закупівель, агреговані закупівлі, зарезервовані контракти. Поки що їхній механізм недостатньо описаний.

Мінекономіки акцентує, що відкриті торги вже не будуть основною процедурою закупівлі.

3. Зміна переліку винятків із закону
Звідти забрали будівництво кільцевої дороги навколо Києва. Частину винятків перенесли до підстав проведення переговорної процедури, наприклад, закупівлі інноваційних лікарських засобів. Водночас деякі винятки розширили, приміром, додали послуги охорони, необхідні для переробки та реалізації вуглеводневої сировини і нафтопродуктів.

4. Додаткові повноваження Кабміну
Уряд зможе визначати, закупівлі яких товарів і послуг обов’язково проводити через е-каталог (Prozorro Market), встановлювати обов’язковість певних закупівель через динамічну систему закупівель (ДСЗ), а також обов’язкове використання зарезервованих контрактів для певних замовників, товарів, робіт і послуг, їхню мінімальну частку за рік. Це дає досить широкі можливості точкового регулювання для Кабміну.

5. Трираундовий аукціон стає опціональним
Замовник має завчасно передбачити застосування трираундового аукціону в оголошенні тендеру. Цей підхід відрізняється від правил, що є у постанові №1178 із травня 2023 року — там трираундовий аукціон залишається базовим, а проводити закупівлю без нього замовник може за обґрунтованим рішенням. Від моменту запровадження такої норми в постанові, без аукціону провели 0,36% відкритих торгів.

6. Нецінові критерії
Якщо раніше критерій ціни майже ніколи не міг бути меншим 70%, то тепер цю межу приберуть. Переліку можливих нецінових критеріїв немає — він буде невичерпним, і замовники зможуть встановлювати їх на власний розсуд. Такі критерії повинні бути пов’язані із предметом закупівлі.

7. Тотожність закупівель
Визначено тотожність закупівель і заборонено оголошувати тотожні закупівлі до скасування попередніх. Це має допомогти зменшити кількість покинутих закупівель, які замовники просто вирішили не закінчувати. За 2021-2023 роки бізнес втратив майже 7 млн грн на таких закупівлях. Разом з тим, на практиці оцінка тотожності може бути ускладненою.

8. Типові договори
Кабмін зможе затвердити типовий договір про закупівлю конкретного предмета закупівлі, яким замовник буде зобов’язаний послуговуватись.

Діджиталізація та прозорість

9. Захист персональних даних
Заборонено вимагати від учасників під час подачі на тендер копію/оригінал паспорта громадянина України/паспортного документа іноземця у будь-якій формі.

10. Щоб скасувати тендер або змінити договір через коливання ціни, покращення предмета — треба буде публікувати обґрунтування і документальне підтвердження причини. Звітуючи про переговорну процедуру, треба публікувати, з ким ще вели перемовини, окрім переможця.

11. Електронні контракти
На Prozorro можна буде створювати та оприлюднювати договори про закупівлі у формі електронного документа.

12. Оприлюднення судових рішень
У Prozorro будуть оприлюднювати рішення суду про визнання результатів закупівлі недійсними та/або договору про закупівлю нікчемним. Також у системі буде відображатися скасування такого рішення.

13. Подальша електронізація
Якщо інформація у файлах містить відомості, що відрізняються від відомостей в електронних полях, електронні поля матимуть перевагу. Додатково закріплять, що не треба засвідчувати копії документів фізичним підписом, якщо є електронний. У тендерній пропозиції файли треба буде завантажувати лише з тією інформацією, для якої немає електронних полів.

Участь бізнесу в закупівлях

14. Cкорочення мінімального строку подання пропозицій
У законопроєкті скоротили мінімальний строк подання пропозицій до 7 днів, як це наразі є в правилах воєнного часу (а не стандартні 15). До того ж не лише для товарів і послуг, а й для робіт. Водночас у постанові після нашого аналізу про вплив строку подання на конкуренцію, для робіт його подовжили до 15 днів. Тож варто його подовжити і в законопроєкті.

15. Учасники зможуть подавати варіанти пропозицій, і це викликає багато питань щодо майбутнього застосування на практиці: як буде розглядатися варіант поряд з основною тендерною пропозицією.

16. Розширення правила 24 годин
Учасники зможуть виправити недоліки у своїй пропозиції за допомогою механізму 24 годин скрізь, окрім випадків відсутності забезпечення тендерної пропозиції та зміни предмета закупівлі під час виправлення. Документи, які надає учасник для усунення невідповідностей, мають бути створені/видані не пізніше за кінцевий строк подання тендерних пропозицій (окрім тих, які створив сам учасник).

17. Як і правила воєнного часу, новий законопроєкт дозволить подавати та розглядати пропозиції, дорожчі за очікувану вартість — якщо замовник передбачить це в тендерній документації. Також буде можливість визначити переможцем єдиного учасника, який подав тендерну пропозицію.  

18. Сильніші обмеження росіян, білорусів та іранців
Тендерну пропозицію відхилятимуть, якщо в компанії-учасникові є будь-який відсоток російської, білоруської або іранської частки  (наразі правила воєнного часу передбачають поріг від 10%). 

Контроль та захист прав

19. Держаудитслужба зможе моніторити всі закупівлі, про які є інформація в Prozorro
Поки що у законі під моніторинг підпадає лише частина закупівель. Також аудитори будуть зобов’язані роз’яснювати замовникам зміст висновку моніторингу та як усунути порушення; підтверджувати в системі, чи справді його усунули; оприлюднювати там інформацію про притягнення замовників до відповідальності, приміром, який штраф накладено.

20. Держаудитслужба зможе зупиняти операції за договорами, що мають суттєві порушення: закупівлі у росіян, білорусів та іранців (пов’язаних з ними), невиконання рішення Антимонопольного комітету, придбання без закупівель за Законом, з оплатою до закупівель, поділ предмета закупівлі, а також укладання договору на інших умовах, ніж ті, що були визначені в тендерній документації або тендерній пропозиції. Орган Казначейства не буде реєструвати бюджетні зобов’язання, зокрема, якщо є рішення про зупинення операцій. 

21. Спроба розв’язати проблему з доступом аудиторів до персональних даних
Згідно із законопроєктом, уповноважені особи будуть надавати згоду на передачу персональних даних, які є в електронному підписі, органам державного контролю для накладання адміністративних стягнень. Це мало би розв’язати проблему з тим, що аудитори не можуть скласти протоколи щодо порушників, бо не мають їхніх персональних даних. На нашу думку, така норма не вирішить проблему: в електронному підписі є не всі дані, вони потрібні не лише для адмінстягнень, а сама наявність такої кількості даних у публічному доступі може бути проблемою з точки зору європейських підходів до захисту персональних даних.

22. Зміни в оскарженні до Антимонопольного комітету
У розгляді скарги зможе брати участь не лише скаржник і замовник, але й інший учасник, переможець, якщо оскаржують рішення щодо його тендерної пропозиції. Сторони зможуть оплачувати послуги експертів та спеціалістів, яких залучає АМКУ. Замовник повинен буде більш детально звітувати про виконання рішення АМКУ.

Питання, які потрібно допрацювати

У законопроєкті ще є що виправити та вдосконалити: пропозиції, які можуть зашкодити, прогалини в регулюванні, редакційні неточності. Також у сфері публічних закупівель є низка проблем, яких цей законопроєкт поки не вирішує.

Головні зони ризиків:

1. Недостатнє регулювання нових процедур і варіантів тендерних пропозицій. Процедури виписані дуже загально, тож буде поставати питання, як це реалізовувати в електронній системі і загалом на практиці.
2. Нецінові критерії. Загалом DOZORRO не виступає проти такого інструменту. Водночас зараз є багато застережень. В Україні нецінові критерії практично не використовували, і зараз запустити їх без обмеження їхньої питомої ваги — ризикований крок. 
3. Кабмін отримує багато повноважень визначати, хто і що має придбавати лише через е-каталог, через динамічну систему закупівель, хто і що має купувати через зарезервовані контракти і яку частку річної потреби ними закривати — це можливість суттєво впливати на закупівлі з боку уряду. Також це може обмежувати права замовників. 

Крім них, важливо звернути увагу на такі питання:

1. Не врегульовано визначення очікуваної вартості предмета закупівлі або його ціни в разі прямої закупівлі. Методику визначення очікуваної вартості буде затверджувати  замовник, що ризиковано: він сам визначатиме собі правила, яку суму коштів закладати в тендер. Немає посилань на запобіжники зловживанням, які міг би встановити Кабмін. 
2. Максимальне забезпечення виконання договору про закупівлю робіт зросло з 5% до 10%, що може негативно вплинути на конкуренцію на великих закупівлях.
3. Строк подання тендерних пропозицій для робіт — від 7 днів, що закоротко. Варто подовжити, як це зробили в постанові КМУ № 1178 після нашого дослідження.
4. Не виправлено проблеми із ЦЗО, про які ми писали в дослідженні: питання визначення очікуваної вартості предметів закупівель, які буде проводити ЦЗО; проведення моніторингу в частині дій, рішень замовника, якщо закупівлю проводила ЦЗО (стадія виконання договору); проведення для замовника не агрегованої закупівлі; неможливість відхилення учасників, з якими у замовників був негативний досвід співпраці; відсутність можливості у замовника провести неконкурентну закупівлю, якщо не відбулись двічі відкриті торги, що проводила ЦЗО тощо.
5. Поки що немає обов’язкового моніторингу дороговартісних закупівель і необхідних для цього змін у тривалості етапів таких закупівель. Немає конкретних способів усунення порушень.
6. В якості альтернативи, замовник може купувати товари і послуги від 50 до 400 тисяч гривень «в порядку, визначеному адміністратором електронної системи закупівель». Це некоректно, оскільки за своєю природою адміністратор Prozorro не має функцій нормотворця.
7. Через нове визначення замовників деякі з них можуть випасти з-під дії закону. Ідеться про установи, що будуть використовувати публічні кошти, але при цьому не створені державними органами, місцевим самоврядуванням або президентом — умовно, церкви чи громадські організації, що отримали бюджетні кошти. 
8. До кінця не врегульовано кваліфікацію бізнесу до Prozorro Market, також не передбачено оскарження такої кваліфікації до АМКУ.
9. Нові правила щодо змін ціни в договорі ризиковані. Можна буде збільшувати (без обмежень по розміру і частоті) ціну за одиницю низки товарів, якщо їхня ціна коливається (навіть на продукти харчування). Ба більше, якщо до ціни якогось товару, послуги, роботи входить бензин, електроенергія (а це практично будь-що), продукти харчування — ціну на них теж можна буде змінювати на скільки завгодно і коли завгодно. Запобіжником має слугувати документальне підтвердження коливання цін на ринку, але питання, чи цього буде достатньо.

Підсумовуючи, законопроєкт стане кроком наближення нашого законодавства до правил ЄС та загалом розвитку сфери. З’являться нові способи закупівель, продовжиться електронізація, посилиться вплив Держаудитслужби, стануть вищими порогові межі. Замовники отримають більше вибору: застосовувати трираундовий аукціон чи ні, які критерії виставляти, окрім ціни, яку процедуру обирати, як визначати очікувану вартість.

При цьому, надаючи більше свободи для рішень, варто встановлювати запобіжники від зловживання цією свободою. Наприклад, необхідно детальніше розписати нові процедури закупівель, централізовано врегулювати порядок визначення очікуваної вартості, розглянути ідею створення методики застосування нецінових критеріїв. 

Для бізнесу є як позитивні зміни, так і ні. Приміром, за допомогою механізму 24 годин можна буде виправляти більше помилок у своїй тендерній пропозиції, посилиться захист персональних даних. Проте для закупівель робіт знову скорочують мінімальний строк подання пропозицій до 7 днів, а також підвищують максимальний розмір тендерного забезпечення з 5% до 10%. На Prozorro Market не врегулювали до кінця кваліфікацію бізнесу, не передбачено оскарження такої кваліфікації до АМКУ.

Крім цього, залишилася низка проблем, яких законопроєкт не вирішив— приміром, щодо роботи централізованих закупівельних організацій. Також досить багато повноважень регулювати сферу отримує Кабмін — це ризиковано. 

Тож законопроєкт ще треба допрацювати у Верховній Раді.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Команда DOZORRO TI Ukraine презентувала Індекс замовника — інструмент, завдяки якому закупівельники зможуть оцінити ефективність своєї діяльності  та порівняти результати з колегами по сфері. Він створений у межах проєкту «Підтримка цифрової трансформації», що фінансується USAID і UK Dev.

Індекс замовника на основі даних із Prozorro розраховує показники у 5 групах, що стосуються відкритості та результативності закупівель, конкуренції на них, етапу виконання договорів та наявності порушень. Якщо результат замовника близький до середнього в Prozorro, він отримує 50 балів. Якщо кращий — оцінка вища, аналогічно і з гіршими значеннями. 

Завдяки цьому замовник одразу може побачити, де він відстає від середнього показника в Prozorro, а де навпаки, показує кращі результати. Це дозволяє виявити свої слабкі місця, щоб надалі вдосконалити закупівлі. Проєкт DOZORRO також підготував рекомендації, як проаналізувати результати і покращити їх.

Закупівельники можуть порівнювати себе як і з загальними значеннями в системі, так і з конкретними замовниками.

«Ми маємо переосмислити, що вважаємо ефективними закупівлями, і на які показники ефективності орієнтуємося. Еволюційно ми спершу дивилися на економію, водночас потрібно рухатися далі: відстежувати, як закупівлі впливають на конкуренцію, на розвиток ринків, і як наслідок, наскільки ми отримуємо те, що очікуємо, наскільки закупівлі вчасні та відповідають ринковим цінам» — зазначила Надія Бігун, заступниця міністра економіки.

Важливість розвитку ефективності закупівель також підкреслила керівниця відділення екосистеми публічних закупівель проєкту «Підтримка цифрової трансформації» Тетяна Лісовська: «Від якості закупівель залежить, наскільки добре держава виконуватиме свою соціальну функцію, приміром, забезпечуватиме харчування в школах та ліки в медзакладах, а також наскільки загалом ефективно будуть витрачені кошти платників податків та міжнародних партнерів. Тож хоча ми й діджитальний проєкт, наша команда підтримує весь розвиток екосистеми закупівель, зокрема й професіоналізацію замовників».

Команда DOZORRO закликає тестувати Індекс замовника та надсилати свої відгуки про нього. 

«Ми хочемо, щоб інструмент став справді помічним як для великих, так і для малих замовників. А ще допоміг їм розвивати внутрішній контроль. Тож дуже чекаємо фідбек, наскільки релевантними для закупівельників є ті показники, які ми зараз розробили» — закликає Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора TI Ukraine з інноваційних проєктів.

Зворотний зв’язок можна надати на сторінку проєкту або пошту dozorro@ti-ukraine.org.

Якщо загуглити новини про «закупівлі», ви побачите кілька сторінок заголовків, на зразок «АМКУ оштрафував підприємців за змову», «Слідчі перевіряють закупівлі», «Збитки — 400 тис. грн…». Переплати, змови, завищені ціни, порушення — із заголовків у медіа може здатися, що публічні закупівлі — це суцільна корупція. Однак чи дійсно в Prozorro усе так погано?

Новини — на те і новини, що в них пишуть про непересічні та небуденні речі. Медіа висвітлюють катастрофи та ДТП, однак це не означає, що життя складається винятково з них. Ми знаємо це, бо щодня ходимо вулицями. Натомість з публічними закупівлями усе інакше. Більшість людей не стикаються з ними в реальному житті. І медіа — єдине джерело інформації про них, яке і формує уявлення широкої громадськості.

Тож коли медіа пишуть переважно про корупцію в українських закупівлях, це може створювати уявлення, ніби публічні закупівлі — це суцільна корупція. І можливо їх треба проводити якось інакше, ніж через Prozorro?

19 червня відбулася презентація проєкту «Громадський моніторинг публічних закупівель під час війни та у повоєнний період», який за фінансової підтримки ЄС будуть впроваджувати Transparency International Ukraine та ГО «Платформа Громадський контроль» до листопада 2026 року.

Мета проєкту —  підвищити ефективність і прозорість державних закупівель та проєктів відбудови шляхом експертного аналізу та громадського контролю під час війни та післявоєнної відбудови.

У межах проєкту організації будуть:

• аналізувати закупівельне законодавство, виявляти корупційні у ньому та  пропонувати вдосконалення;
• розвивати та популяризувати аналітичний модуль публічних закупівель BI Prozorro;
• моніторити закупівлі та проєкти відбудови на наявність порушень.

Крім цього, для посилення спроможності контролю суспільства на місцях, відбудеться конкурс на субгранти для регіональних громадських організацій. Орієнтовний початок відбору — осінь 2024 року.

«Проєкт був започаткований у 2023 році, зокрема зважаючи на те, наскільки важливі ефективні та прозорі закупівлі для оборони та відновлення країни. І залучення громадянського суспільства до основних політичних сфер дуже важливе для нас та уряду також» — зазначив Генрік Вітфельт, керівник відділу державного фінансування, підтримки бізнесу та соціальної політики Представництва ЄС в Україні.

«Найбільше досягнення Prozorro — це створення екосистеми, в якій громадянське суспільство в певний момент відіграло визначальну роль. І сьогодні воно є важливим елементом системи закупівель. Ми дякуємо європейським партнерам за підтримку розбудови громадських ініціатив» — відзначила Надія Бігун, заступниця міністра економіки.

У межах проєкту організації працюватимуть над тим, щоб допомогти посилити сферу публічних закупівель та виправити поточні слабкі місця. Тож після його презентації, відбулася дискусія про виклики у закупівлях.

Зокрема під час неї Надія Бігун та Валерій Шергін, очільник департаменту публічних закупівель Мінекономіки, розповіли про окремі напрями урядової стратегії реформи публічних закупівель та слабкі місця, які вона вирішує. 

Також обговорили найбільш критичні проблеми в публічних закупівлях, особливо будівельної сфери, разом із громадськими фахівцями. Серед них — завищення цін на будівельні матеріали, нестача учасників, низька якість проєктування та тендерної документації.

«Ми виходимо за межі виключно закупівель, адже вони не існують у вакуумі, і починаємо більше занурюватися в нюанси правил будівництва. Чимало недоліків виникає не на тендерах, а значно раніше, зокрема на етапі розробки проєктно-кошторисної документації. Мене тішить, що готовність дивитися ширше є і в наших колег з інших громадських організацій — це допоможе нам разом напрацювати якісні зміни та порекомендувати їх уряду» — переконаний Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора TI Ukraine з інноваційних проєктів.

Запис презентації проєкту та дискусії можна переглянути за посиланням.

Захід відбувся за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Загалом видатки на оборону — це справа державного бюджету. Проте це не означає, що місцева влада має залишатися осторонь, адже потреби у боротьбі з росією колосальні. Вона може допомагати війську. І громадяни очікують та активно вимагають від посадовців своїх громад такої допомоги, особливо після торішніх скандалів із сумнівними закупівлями.

Ми спробували дізнатися, як обласні центри підтримували Сили оборони у 2023 році. Спробували — ключове слово, бо як виявилося, отримати структуровані та чіткі дані від кожного міста — це ще той виклик. Що з цього вийшло — читайте далі.

Як взагалі міста можуть витрачати кошти для війська

Насамперед вони можуть просто перерахувати гроші з місцевого бюджету, як безпосередньо в державний на спеціальний рахунок для витрат на потреби нацбезпеки, так і конкретній військовій частині чи підрозділу. Тобто провести субвенцію.

Можна забезпечувати добровольчі формування територіальної громади (ДФТГ, і це не те саме, що ТрО). Також міста купують та передають військовим товари, як-от безпілотники, бронежилети, авто, рації — хоча правомірність таких витрат можуть поставити під сумнів. Адже поки що місцеве самоврядування не має прямих повноважень виділяти гроші на оборону — це депутати намагаються виправити законопроектом 9559-д.

Ще один спосіб — купити військові облігації.  По суті це означає позичити грошей державному бюджету. Поки що держава витратить їх на оборону, а згодом поверне їх із відсотками до громади.

Також є варіант виплачувати кошти мобілізованим мешканцям громади. Або більш опосередковані шляхи — для прикладу, відремонтувати лікарню, де військові відновлюються після поранень, фінансувати програми підтримки ветеранських бізнесів чи психологічної реабілітації. Такі видатки ми прибирали із загальної статистики (там, де їх вдалося ідентифікувати), бо вони хоч і пов’язані з війною, але все ж стосуються тилу. 

Найбільше обласні центри використовують субвенції

Ми попросили обласні центри надати дані про видатки на підтримку Сил оборони у 2023 році за різними категоріями. Тож надіслали їм таблицю, де треба було заповнити витрати, наприклад, на оптичні прилади, транспорт, одяг, медикаменти, безпілотники. Далеко не всі міста заповнили її. Деякі зробили це частково. А деякі додавали видатки, які самі вважали за потрібне, приміром, на будівництво укриттів або ліквідацію наслідків обстрілів. Такі нерелевантні дані ми не брали до порівняння, щоб воно було максимально коректним. Тож вручну з запитів виокремили те, про що власне питали. Ці дані не можна вважати ідеально точними, однак це найкраще, чого нам вдалося домогтися.

За відповідями обласних центрів, загальна сума їхніх видатків на підтримку Сил оборони в 2023 становить 18 млрд грн. Найбільше вони використовували субвенції, тобто переказів коштів в інші бюджети чи військові частини — це 48% видатків на оборону (8,6 млрд грн). Друге та третє місце приблизно порівно розділили БпЛА і засоби радіолокаційної боротьби — 14% (2,6 млрд грн), та купівля військових облігацій — 13% (2,3 млрд грн). Ще 12% видатків потрапили в категорію Інше.

Згідно з відповідями міськрад військові облігації купували тільки 6 обласних центрів: Львів,  Хмельницький, Житомир, Вінниця, Чернівці, Чернігів. Далі ми ці суми не будемо згадувати в статистиці по окремих містах, оскільки позичені державі кошти повернуться в громади (а в деяких випадках — уже повернулися).

У відсотковому співвідношенні в 2023 році найбільше на фінансування сектору оборони витратили міські ради Сум — 10,1% видатків місцевого бюджету, Дніпра — 9,2%,  Києва — 9%, Житомира — 8,9%, Одеси — 8,8%, Хмельницького — 8,7%, Івано-Франківська — 7,5%. Інформацію про загальні видатки бюджетів для порівняння ми взяли з ресурсу Openbudget.  

В абсолютних числах найбільше на підтримку армії спрямували Київ —7,5 млрд, Дніпро —2 млрд грн, Одеса — 1,1 млрд  грн, Львів — 1 млрд грн.

Також міста передавали військовим ті речі, які в них вже були на балансі. Згідно з їхніми відповідями, така допомога торік була еквівалентна приблизно 250 млн грн.

Далі розповідаємо детальніше про міста, які витратили на допомогу ЗСУ найбільше.

Київ

Відповідь Києва була чи не найбільш заплутаною: містила чимало додаткової інформації, але лише про 9 місяців року. А в графі Інше чомусь були дані за 2022-2023 роки, тож її ми не врахували в загальне число. А якщо підсумувати інші видатки з листа міськради, за 9 місяців 2023 місто спрямувало на підтримку Сил оборони 7,5 млрд грн. Це 9% від загальної суми видатків бюджету. Водночас у січні 2024 міський голова Віталій Кличко заявляв, що за рік допомога військовим становила 7 млрд грн. Як за 9 місяців витрачена сума могла перевищити річну, незрозуміло. Ми направили в міськраду лист із проханням роз’яснити цей момент, але на момент виходу матеріалу відповідь не отримали.

Згідно з офіційною відповіддю на перший запит, найбільше витрат припало на БпЛА та засоби радіолокаційної боротьби — 1,5 млрд грн, субвенції з міського бюджету — 1,4 млрд грн, ремонт та відновлення техніки — 1 млрд грн, і транспортні засоби — 900 млн грн.

До загальної суми ми не додали 395 млн грн субвенції до державного бюджету на забезпечення готовності до дій як територіальної підсистеми Києва Єдиної державної системи цивільного захисту. 

Дніпро

На заходи з оборони й протистояння збройній агресії росії місто виділило 2 млрд грн. Це 9,2% від загальної суми його видатків. Так, 300 млн грн витратили як субвенцію, ще стільки ж — на придбання безпілотників та засобів радіолокаційної боротьби. На радіостанції, супутникове обладнання (телефони, рації, старлінки) пішло 70 млн грн. 

У загальну суму ми не додали 448 млн грн, які за відповіддю Дніпровської міської ради, місто спрямувало на облаштування укриттів та відновлення об’єктів, які постраждали від ракетних обстрілів.

Одеса  

Видатки міста на підтримку Сил оборони склали 1,1 млрд грн, що становить 8,8% від всіх видатків громади у 2023-му. Понад дві третини коштів — 800 млн грн — становлять субвенції військовим частинам. Ще 148 млн грн спрямували на транспортні засоби, серед яких були й човни, 11 млн грн — на медикаменти та медичне обладнання, 10 млн грн — на польові лазне-пральні комплекси.

Львів

У 2023 році з міського бюджету на оборону направили понад 1 млрд грн, тобто 6%. Частину коштів через субвенції місто передало військовим частинам, поліції, прикордонній службі, СБУ, ГУР. 368 млн грн місто витратило самостійно на закупівлі БПЛА, автомобілів і пального, старлінків, генераторів та інших товарів.

Також у місті зазначили, що витратили 199 млн грн на ремонти приміщень різних відділень, де проходять лікування та реабілітацію поранені, а також облаштування Центрів реабілітації військових. Для цих проєктів також залучають кошти від партнерів з закордону, міст-побратимів та фондів. Переважно внесок міста становить 20-30%. А 9,3 млн грн пішло на облаштування ЦНАПу для Ветеранів (спільний проєкт з Міністерством у справах ветеранів України). Міськрада згадувала й інші видатки, пов’язані з військом: приміром, соціальні виплати та соціально-культурну програму відновлення військових «Місто лікує».

Житомир

Місто витратило на Сили безпеки понад 480,7 млн грн — це 8,9% від його видатків торік. зокрема субвенція Силам безпеки та оборони склала майже 300 млн грн, а придбане майно — 180,8 млн грн. Серед них левову частку займають БпЛА та засоби радіолокаційної боротьби — 143 млн грн. Другим йде транспорт та допоміжне обладнання — 22,3 млн грн.

Хмельницький

Якщо звести дані з відповіді міськради до нашої класифікації, вийде 479 млн грн, тобто 8,7%. Найбільше з них припадає на субвенцію та підтримки військових частин та силових структур – 390 млн грн. А 60,5 млн грн витратили на дрони та засоби радіолокаційної боротьби.

Також місто вказало майже 400 млн грн видатків на інші заходи, не зазначені в нашій таблиці. Туди включили:

• перерахунок громади «військового ПДФО» – 237,3 млн грн
• заходи соціального спрямування – 82,6 млн грн;
• звільнення від обов’язкових платежів до бюджету громади та спрямування їх на оборонні потреби – 72,6 млн грн.

Щоправда, з відповіді незрозуміло, чому перерахунок ПДФО не зараховується як субвенція і як можна спрямувати на оборону платежі, які в громаді не зібрали.

Суми

Згідно з відповіддю на запит, у 2023-му місто спрямувало на потреби Сил оборони 372,7 млн грн. А це 10,1% від видатків міського бюджету. Найбільше припадає на допомогу членам добровольчих формувань громади та громадських невоєнізованих формувань — 199,3 млн грн. На субвенцію пішло 110,5 млн грн, а на заходи і роботи з тероборони — 62,9 млн грн.

Ще 23,1 млн грн спрямували їм же на вирішення соціально-побутових питань. Ці видатки ми виключили. 

Івано-Франківськ

Місто витратило на Сил оборони 320 млн грн, що становить 7,5% всіх видатків. Зокрема субвенція військовим частинам склала 57 млн грн, витрати на безпілотники — 30 млн грн. Ще 214 млн грн місто спрямувало на інші витрати — без деталізації, на які саме. 

Загалом згідно з даними, які обласні центри надали у відповідь на наш запит, торік вони витратили на підтримку Сил оборони від 1% до 11% видатків свого бюджету. Для чверті міст-лідерів цей показник становив від 6%. Але як показала відмінність відповідей на однаковий запит, орієнтуватися лише на число — не найкраща стратегія. Місцеве самоврядування громад по-різному трактує, що означає виділити кошти на допомогу ЗСУ, навіть якщо дати форму для заповнення. До того ж завжди буде спокуса включити туди дотичні видатки, щоб отримати масивнішу загальну суму. Тому мешканцям громад важливо запитувати, що саме криється за числами у звітах про підтримку військових, і чи справді ці кошти витратили, а не лише запланували.

Матеріал підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS”

Уряд ухвалив цілий пакет нововведень щодо правил закупівель під час дії воєнного стану.

Частина з них — однозначно позитивні зміни:

• збільшення мінімального строку подання пропозицій в тендерах на закупівлю робіт;
• повернення євроторгів;
• повернення деяких категорій закупівель у конкурентну та публічну площину.

Водночас деякі кроки, втілені в постанові, викликають побоювання:

• невелике розширення кола підстав для укладання прямих договорів;
• дозвіл змінювати істотні умови для деяких прямих договорів;
• зміна норм про надання роз’яснень у відкритих торгах: тепер обов’язково надавати відповідь, а не роз’яснення.

________________________________

Повернення євроторгів, більше часу на підготовку тендерних пропозицій у закупівлях робіт, централізація закупівель Агентства відновлення та багато інших змін — уже з 9 квітня ми працюємо за оновленими правилами. Адже Кабінет Міністрів постановою №382 вкотре змінив постанову №1178, яка регулює публічні закупівлі під час воєнного стану, та постанову №166, яка загалом регулює роботу системи Prozorro. У цьому матеріалі розглядаємо 12 ключових змін та надаємо їм оцінку.

Як змінилися тендери 

1. Євроторги повертаються

Замовники знову можуть проводити відкриті торги з публікацією англійською мовою — без обмежень вартості предмета закупівлі. Водночас їм варто враховувати низку особливостей за постановою №1178: 

• оновлений перелік підстав для відмови в участі;
• можливість приховувати інформацію про місцезнаходження сторін та місця поставки товарів (виконання робіт, надання послуг);
• дещо інший перелік випадків змін істотних умов договору про закупівлю;
• оновлене «правило 24 годин»;
• підставу для відхилення учасників, які мають зв’язки з рф / Республікою Білорусь / Іраном.

Повернення євроторгів можна оцінити цілком схвально. Як пояснило Мінекономіки на своєму вебінарі, багато донорських організацій, які виділяють кошти вітчизняним замовникам, воліли б бачити саме євроторги як процедуру закупівлі за них. Звертаємо увагу, що замовник самостійно приймає рішення, чи проводити євроторги, чи обрати інші передбачені законом варіанти. Жодних обґрунтувань готувати не потрібно.  

У своєму роз’ясненні Мінекономіки також акцентувало, що замовник обирає процедуру закупівлі самостійно. Розгляд тендерних пропозицій у євроторгах, як і раніше, передуватиме аукціону, а для їх проведення — потрібно не менше двох тендерних пропозицій. 

2. 14 днів+ на підготовку тендерної пропозиції щодо робіт

У відкритих торгах з особливостями на закупівлях робіт відтепер повинно бути не менше ніж 14 днів на подання тендерних пропозицій. Для товарів та послуг мінімальний строк залишився без змін та становить 7 днів. 

Цей крок ми також вважаємо позитивним, ба більше — до такого продовження закликали за результатами нашого дослідження. Воно показало, що довші строки на підготовку тендерної пропозиції підвищують рівень конкуренції. Припускаємо, що продовження строку на підготовку дозволить зменшити корупційні ризики. Адже маючи щонайменше 14 днів на пропозицію, у тендері зможуть взяти участь усі охочі компанії, а не переважно ті, що були обізнані заздалегідь із планами замовника. 

3. Локалізація товарів у складі послуг/робіт

Уряд уточнив правила застосування локалізації для закупівель робіт та послуг, під час яких замовник купує товар. Якщо товар у складі послуги або роботи підпадає під вимоги локалізації та має вартість 200 тисяч гривень чи вище, то замовник має проводити закупівлю з урахуванням вимог локалізації. Таке уточнення вимог є цілком доцільним, адже застосовувати локалізацію до послуг або робіт, в яких вартість товару є, скажімо, 5 або 15 тисяч, не є виправданим.

Загалом, щоб виконати цю вимогу, замовник потребує достовірної інформації про те, яку частку вартості займає товар у складі послуги або роботи. Як зазначила представниця ДП «Прозорро» на вебінарі, Уряд розглядає можливість розширити вимоги локалізації і на інші товари: для задоволення потреб оборонної промисловості, зокрема пошиття форми для військових, інші вироби легкої промисловості, будівельні товари, інші товари, які виготовляють в Україні. В уряді та ДП «Прозорро» сподіваються, що вимоги локалізації сприятимуть розвитку вітчизняної промисловості та закликають підтримувати українських виробників.

4. Не можна «обмежувати нижню межу» 

Замовникам заборонили обмежувати в тендерній документації «нижню межу ціни тендерної пропозиції» учасника. Ймовірно, тут розробники змін мали на увазі, що замовники не вправі встановлювати обмеження щодо відсотка зменшення ціни тендерної пропозиції, яку приймають до розгляду, або визначати мінімальне допустиме значення ціни тендерної пропозиції. 

Як пояснює ДП «Прозорро», така ініціатива зумовлена практикою замовників у закупівлях електроенергії. Внаслідок визначення нижньої межі учасники подають тендерні пропозиції з однаковими цінами, що негативно впливає на конкуренцію. Тепер можливості такої маніпуляції не буде.

5. Можна змінювати оголошення, а на звернення надавати «відповідь»

Уряд дещо оновив порядок надання роз’яснень та внесення змін до тендерної документації (ТД). Тепер замовник може вносити зміни не лише до ТД, але й до оголошення про проведення відкритих торгів. Відповідно звернення та вимоги користувачів можуть стосуватися також оголошення, а при його зміні так само потрібно збільшувати строк подання тендерних пропозицій, щоб до дедлайну подачі залишалося не менше 4 днів, оприлюднювати перелік змін та саме оголошення «у новій редакції додатково до попередньої». Як зазначають фахівці ДП «Прозорро», коли до оголошення вносять зміни, система сама формує його нову редакцію, яку можна переглянути на порталі. Водночас вона зберігає історію змін.

Що стосується роз’яснень, формально, замість обов’язку надати роз’яснення на звернення, замовник тепер має надати на нього «відповідь». Звернення за роз’ясненнями та вимоги щодо усунення порушення під час проведення тендеру об’єднані терміном «звернення». 

На наш погляд, це не зовсім узгоджується з термінологією, застосованою у частині 1 статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Там передбачено як адмінправопорушення саме «несвоєчасне надання або ненадання замовником роз’яснень щодо змісту тендерної документації», а не «ненадання відповіді». На практиці можуть траплятися випадки, коли замовник надав відповідь, формально виконавши обов’язок, але не надав у ній жодного роз’яснення. Такі дії замовника порушують законні інтереси потенційних учасників. І в умовах дії нової редакції Особливостей виникає питання, наскільки успішним буде оскарження ненадання роз’яснень, якщо замовник все ж надав «відповідь», яку вимагають норми Особливостей. 

6. Відхилення недобросовісних виконавців трохи інакше

Зв’язка норм про відхилення учасників, які не виконали свої попередні зобов’язання перед цим самим замовником, зазнала змін. Цю підставу виключили з переліку підстав для відхилення переможця, визначених підпунктом 3 пункту 44 Особливостей, та з переліку підстав для відмови в участі за пунктом 47 Особливостей. Таким чином Уряд усунув колізію між правом та обов’язком замовника відхилити тендерну пропозицію недобросовісного виконавця, який перебуває в описаних у постанові обставинах. 

Утім, замовник і надалі може відхилити тендерну пропозицію такого учасника на підставі підпункту 2 пункту 45 Особливостей. Формулювання підстави залишилося майже таким самим, як було у підставах для відмови в участі. Тож замовникам потрібно уважно зазначати підставу відхилення та оновити переліки підстав, які вони наводять у своїй тендерній документації.

Раніше для відхилення за пунктом 45 Особливостей замовник мав надати документальне підтвердження того, що до учасника застосували санкції — рішення суду або факт добровільної сплати штрафу, або відшкодування збитків. Утім, зараз такої вимоги вже немає. 

Прямі договори, винятки з процедур: що змінилось

7. Коло винятків з закупівельних процедур звузили

До 9 квітня діяла норма, за якою публічні закупівлі для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 185 проводили без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законом та Особливостями.

Але тепер таке звільнення стосується не всіх закупівель за постановою КМУ №185, а лише за окремими її положеннями: 

• тристоронніх договорів, замовниками за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади;
• закупівель за багатосторонніми зовнішньоекономічними договорами (контрактами) про закупівлю, що передбачають ввезення на митну територію України в режимі імпорту необхідних продовольчих товарів.

За логікою змін виходить, що звільнення від закупівельних процедур тепер не стосується решти закупівель, передбачених цією постановою, і їх будуть проводити за звичайними правилами. Насамперед це закупівлі АТ  «Укрзалізниця», що мають на меті безперебійне функціонування залізничного транспорту та зменшення дефіциту нафтопродуктів на внутрішньому ринку України.

Повернення все ширшого кола закупівель до конкурентної та публічної площини — це чудовий крок, який ми завжди вітаємо, якщо об’єктивних причин для винятків немає. 

8. Створення/залучення гарантій, кредитів, грантів без тендеру

Водночас не обійшлося без невеличкого, але розширення переліку випадків, у яких замовник може укладати прямий договір на надпорогову суму. Раніше такий виняток діяв, зокрема, для закупівлі послуг, пов’язаних зі створенням або залученням фінансових інструментів. Тепер до них додались закупівлі послуг, пов’язаних зі створенням або залученням гарантій, кредитів або грантів. На наш погляд, було б не зайвим уточнити — принаймні в роз’ясненні Міністерства економіки — про які гарантії, кредити та гранти йдеться. Це допоможе запобігти довільному тлумаченню цієї норми замовниками. 

9. Змінювати істотні умови в деяких договорах тепер дозволено

Також дещо ризикованим виглядає зняття заборони на зміну істотних умов для деяких прямих договорів про закупівлю.

Раніше істотні умови договору можна було змінювати без обмежень, визначених Особливостями, якщо прямий договір укладено на закупівлю товарів, робіт та послуг щодо будівництва, ремонту та інших інженерно-технічних заходів із захисту об’єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури.

Але тепер таке обмеження зняли для ще однієї категорії прямих договорів — на придбання товарів, робіт і послуг для забезпечення захисту об’єктів підприємств, установ та організацій електроенергетичного, ядерно-промислового, вугільно-промислового та нафтогазового комплексів. Зокрема для організації захисту їх працівників у частині будівництва, створення та облаштування об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, а також для відновлення зруйнованих або пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації таких об’єктів.

Поєднання права укладати прямий договір із відсутністю обмежень щодо зміни його істотних умов може нести ризики, а з іншого боку — може бути необхідним в умовах сьогоднішньої війни. Ураховуючи безпекові ризики та неможливість розкриття цих закупівель повною мірою в публічному доступі, вони потребують підвищеної уваги з боку контролюючих органів. 

10. Централізація закупівель для замовників Агентства відновлення

Централізація закупівель, ймовірно, торкнеться замовників Агентства відновлення. Так, Кабінет Міністрів зможе прийняти рішення, за яким ЦЗО зі сфери управління Агентства відновлення буде купувати послуги та/або роботи в інтересах замовників, підвідомчих Агентству. Закупівлі через ЦЗО будуть проводити через відкриті торги з особливостями та рамкові угоди. Уряд зможе визначити перелік послуг та/або робіт, які обов’язково потрібно буде купувати через ЦЗО, та перелік замовників, для кого це буде обов’язково. 

Зокрема, Агентству підпорядковані Служби відновлення та розвитку інфраструктури (Служби автомобільних доріг) в областях. 

Щоб Уряд прийняв рішення про визначення ЦЗО, Агентство відновлення має подати до Мінекономіки відповідне звернення, а Мінекономіки — підготувати проєкт рішення. 

Якщо ЦЗО визначать для обов’язкових централізованих закупівель, Агентство відновлення фінансуватиме її діяльність. Замовники, для яких ЦЗО буде проводити закупівлі, будуть сплачувати їй винагороду, якщо передали їй закупівлі за власною ініціативою і це було не обов’язково. 

Сподіваємося, що централізація закупівель у цій сфері сприятиме зменшенню корупційних ризиків та підвищить їх ефективність. 

Водночас восени 2023 року команда DOZORRO підготувала дослідження про діяльність ЦЗО. Ми виявили в ній приблизно 30 проблем, які потребують законодавчого та технічного врегулювання, як-от: складнощі в агрегації потреби, розмежуванні відповідальності між замовниками та ЦЗО, залежність ЦЗО від недобросовісних дій замовників, недостатня регламентація агрегованих закупівель, брак технічних рішень щодо деяких аспектів роботи. Важливо простежити, щоб всі ці проблеми не завадили ефективності ЦЗО з відбудови, якщо його таки створять.  

Оновлення в роботі системи Prozorro

11. Рішення про закриття чутливої інформації

Дещо зміниться робота комісії щодо розгляду питань діяльності електронної системи закупівель (далі — Комісія). Відтепер не всі її рішення мають рекомендаційний характер.

Обов’язковими для виконання стають рішення Комісії про надання ДП «Прозорро» дозволу припинити публічний доступ до інформації з обмеженим доступом або інформації, розголошення якої під час воєнного стану може нести загрозу національній безпеці та/або громадській безпеці й порядку. 

Уряд уточнив, що на підставі цього рішення Комісії ДП «Прозорро» припиняє публічний доступ до такої інформації, зокрема шляхом закриття інформації про саму закупівлю, в ході якої була оприлюднена чутлива інформація.

Унормовано, що адміністратор припиняє публічний доступ до інформації за зверненням замовника, не лише якщо він сам оприлюднив чутливу інформацію, але і якщо таку інформацію оприлюднив інший користувач.

Водночас розгляд звернень від ДП «Прозорро» з питань функціонування системи Prozorro, зокрема щодо необхідності закрити шкідливу, образливу інформацію, персональні дані осіб без їхньої згоди — виключили з основних завдань Комісії. 

12. 5 робочих днів на оновлення е-майданчиків

Раніше у разі змін законодавства електронні майданчики мали місяць, щоб привести функціональні характеристики майданчика у відповідність зі змінами. Цей строк обчислювали з дня, коли ДП «Прозорро» оприлюднить стандартні сценарії тестування. Якщо систему Prozorro доопрацьовували, строки змін для майданчиків встановлювало ДП «Прозорро». 

Втім, Уряд уточнив ці строки. Строк для електронних майданчиків, щоб привести функціональні характеристики у відповідність зі змінами законодавства та доопрацюваннями Prozorro і надалі буде встановлювати ДП «Прозорро», але в межах 5 робочих днів. 

Висновки

Квітневі зміни до закупівельних правил принесли кілька довгоочікуваних зрушень. Насамперед можна підтримати збільшення мінімального строку подання пропозицій в тендерах на закупівлю робіт, повернення євроторгів, повернення деяких категорій закупівель у конкурентну та публічну площину. 

Як позитив можна відмітити те, що Міністерство економіки, вочевидь, протягом певного часу акумулювало напрацювання щодо змін. Це дозволило оновити нормативну базу одразу за кількома питаннями, не вносячи зміни щоразу окремою постановою. 

Водночас дещо сумнівною виглядає зміна норм про надання роз’яснень у відкритих торгах, адже відповідь не дорівнює роз’ясненню, а відповідальність за ненадання саме роз’яснень у Кодексі є незмінною. Утім, частина замовників може тлумачити зміни так, ніби їх звільнили від обов’язку надати роз’яснення. 

Сподіваємося, що довгоочікувані зміни, а також централізація закупівель для замовників Агентства відновлення принесе позитивний ефект. Маємо надію на проведення онлайн-зустрічей зі стейкхолдерами щодо проєктів змін у майбутньому.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

 Головні зміни, які нардепи пропонують внести до Закону «Про відкритість використання публічних коштів» у цьому законопроєкті:

1. Додати штрафи за несвоєчасне оприлюднення інформації про використання публічних коштів та оприлюднення хибної інформації.
2. Збільшити строк, протягом якого інформація зберігається у відкритому доступі, з 3 до 5 років.
3. Дати Держаудитслужбі право збирати персональні дані осіб, які здійснили порушення, щоб щодо них можна було вести провадження.

Через те, що аудитори зараз не мають доступу до персональних даних порушників, вони не можуть притягувати їх до відповідальності. Водночас було б доцільно передбачити також і автоматизований доступ аудиторів до цих даних за наявності підстав. А як альтернативу обов’язку оприлюднювати інформацію про публічні фінанси варто розглянути ідею відкривати ті дані, якими вже володіють органи казначейства  — тоді розпорядникам коштів не доведеться звітувати в декілька різних систем.

_______________________________________________

Кошти державного та місцевих бюджетів, державних та комунальних підприємств, цільових фондів — це публічні кошти. Інформація про те, як їх витрачають, є відкритою та обов’язково оприлюднюється на офіційних державних сайтах. Такі вимоги вже майже дев’ять років містить Закон України «Про відкритість використання публічних коштів» (далі — Закон про відкритість). Завдяки йому працює платформа E-data, яка об’єднує в собі такі ключові ресурси як spending.gov.ua, openbudget.gov.ua. Зокрема на них можна дізнатися про проплати й договори, які уклали розпорядники бюджетних коштів. Чудова можливість для громадського контролю — за умови, що інформація повна та достовірна.

Відповідальність за порушення права на інформацію, у тому числі про публічні фінанси, передбачена статтею 212-3 Кодексу України про адмінправопорушення (далі — Кодекс або КУпАП). Вона передбачає штраф за неоприлюднення інформації за Законом про відкритість.

Але нещодавно народні депутати запропонували розглянути законопроєкт 10255, яким хочуть посилити відповідальність у сфері використання публічних коштів. Ця ініціатива охоплює не лише питання доступу громадськості до інформації, але й пропонує додаткові важелі впливу для Державної аудиторської служби.

Нові порушення і відповідальність

Сьогодні за неоприлюднення інформації про використання публічних коштів за Законом про відкритість накладають штраф від 425 до 850 гривень — така відповідальність передбачена в частині 1 статті 212-3 Кодексу.

У законопроєкті №10255 депутати пропонують встановити штрафи й за інші порушення в цій сфері:

• за неоприлюднення, несвоєчасне оприлюднення інформації — пропонують накладати такий самий штраф від 425 до 850 гривень;
• а за оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації, яку посадова особа мала обов’язково оприлюднити за Законом про відкритість — штраф від 850 до 1190 гривень.

Якщо протягом року на особу вже накладали стягнення за котресь із цих порушень, повторне їх вчинення призведе до штрафу від 1020 до 1360 гривень.

Відповідно, повний перелік порушень пропонують відобразити у статті 2 Закону про відкритість. Згідно з нею відповідальність за ці порушення, як і раніше, нестимуть керівники розпорядників та одержувачів коштів державного і місцевих бюджетів, підприємств, органів Пенсійного фонду, а також фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Хто штрафуватиме

Зараз справи за статтею 212-3 Кодексу розглядають суди. Натомість у законопроєкті №10255 депутати пропонують вивести правопорушення, пов’язані з невиконанням Закону про відкритість, з їхньої компетенції. Замість них такі справи розглядатимуть органи Державної аудиторської служби.

При цьому автори законопроєкту не пропонують внести зміни до пункту 8-1 частини 1 статті 255 Кодексу. У ній визначено, що протоколи про порушення статті 212-3 Кодексу мають право складати уповноважені посадові особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представники (крім порушень, пов’язаних з законодавством про адвокатуру).

За логікою Кодексу, неоприлюднення інформації про публічні фінанси не лише ускладнює контроль за їх витрачанням, а й порушує право особи на інформацію. Тому ідея передати розгляд цих порушень Держаудитслужбі виглядає дискусійною.

Якщо таке рішення все ж приймуть, команда Уповноваженого вже не зможе складати протоколи в цих справах. Річ у тому, що частина 1 статті 255 Кодексу, що надає команді Уповноваженого право складати протоколи, стосується справ, які розглядають суди, виконкоми та адміністративні комісії. Якщо справи віддадуть до компетенції Держаудитслужби, то вони вийдуть з цієї категорії. Водночас посилання на статтю 212-3 Кодексу для Уповноваженого залишатиметься незмінним. Щоб уникнути колізії, потрібно буде уточнити пункт 8-1 частини 1 статті 255 Кодексу, додавши винятки, про які порушення команда Уповноваженого не складає протоколи.

Порушення як підстава для інспектування

Окрім штрафу, наслідком порушень Закону про відкритість може стати інспектування підконтрольної установи державними аудиторами. Так, якщо посадовця притягли до відповідальності за ці порушення, його установу можуть внести до плану заходів держфінконтролю.

Пропонована норма, очевидно, потребує доопрацювання, зокрема в ній відсутній підмет — не сформульовано конкретно, що саме є підставою для включення інспектування до планів, не прописано зв’язок між фізичною особою–правопорушником та підконтрольною установою. Також варто зауважити, що інспектування як захід контролю регулюється насамперед Законом «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі — Закон про засади фінконтролю).

5 років доступності інформації та інші гарантії

Окрім розширення відповідальності за неналежне інформування громадськості про використання публічних коштів, законопроєкт №10255 пропонує підвищити доступність цієї інформації й іншими шляхами.

Насамперед — продовжити строк, протягом якого оприлюднена інформація зберігається у відкритому доступі. Зараз відомості про використання коштів державного та місцевих бюджетів оприлюднюються щоквартально та зберігаються протягом 3 років. Натомість, за ідеєю законопроєкту, цей строк має становити 5 років. Ідеться саме про ту інформацію, яка оприлюднюється за Законом про відкритість.

Для додаткової гарантії, що інформація про публічні фінанси й надалі буде відкритою, законопроєкт №10255 пропонує включити її до переліку інформації, доступ до якої заборонено обмежувати. Такий перелік існує у частині 4 статті 21 Закону України «Про інформацію» і зараз до нього належать, зокрема, відомості щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств з державною/комунальною часткою від 50%  — за умови, що законодавство вимагає їх обов’язкове оприлюднення. Законопроєкт №10255 пропонує конкретизувати, що обмежити доступ не можна саме до інформації про використання публічних коштів розпорядниками та одержувачами коштів державного і місцевих бюджетів, суб’єктами господарювання державної і комунальної власності, фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування — зокрема і щодо діяльності суб’єктів, про яких вже йдеться в цій нормі.

І тут вбачається ризик, адже інформація про діяльність державних/комунальних підприємств, товариств з державною/комунальною часткою від 50% — це не лише інформація саме про використання публічних коштів. І тому якщо конкретизувати цю норму виключно під питання використання публічних коштів, ми можемо втратити частину інформації. Доцільніше передбачити нові вимоги окремими пунктами.

Державним аудиторам — доступ до персональних даних і не тільки

Вже не один рік Держаудитслужба повідомляє про перешкоди своїй роботі з боку осіб, які вчиняють порушення. Окрім недопуску на об’єкт, їй не надають персональні дані для складання протоколів про порушення.

Щоб розв’язати цю проблему, законопроєкт №10255 пропонує зміни до Закону про засади фінконтролю та Закону «Про захист персональних даних». Зокрема до переліку прав органів держфінконтролю хочуть додати право збирати та отримувати персональні дані особи у випадках, передбачених законами, з метою здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Також планують уточнити, що органи держфінконтролю мають право одержувати не просто документи, матеріали, інформацію — але й інформацію з обмеженим доступом.

 

Зараз діє загальне правило, що порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації». У законопроєкті №10255 пропонують додати виключення з цього правила — воно не буде поширюватися на органи держфінконтролю під час здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Також, повертаючись до Закону про відкритість, керівників розпорядників та одержувачів коштів державного і місцевих бюджетів, інших установ зобов’яжуть надавати органам держфінконтролю інформацію щодо забезпечення виконання вимог Закону про відкритість протягом 5 робочих днів з дати отримання запиту.

Зауваження Головного науково-експертного управління

18 січня Комітет ВР з питань правоохоронної діяльності надав висновок про розгляд — це означає, що законопроєкт колись будуть розглядати у першому читанні. Разом з тим, Головне науково-експертне управління ВР України (далі — Головне управління) вказало на низку його недоліків, і з більшістю зауважень можна погодитись.

• Пропозиції зафіксувати порушення Закону про відкритість як підставу для інспектування, встановити строк відповіді на запит ОДФК — не належать до предмета регулювання Закону про відкритість. Адже підстави проведення інспектування, повноваження ОДФК визначаються Законом про засади фінконтролю.

Також пропоновані зміни потребують узгодження з уже наявними. Наприклад, у Законі про засади фінконтролю не застосовують поняття «заходи з проведення інспектування», «плани проведення заходів державного фінансового контролю». Там використовують інші терміни.

А в Законі про засади фінконтролю немає механізму формування планів роботи органів ОДФК, тому додаткова підстава внести когось до такого плану не має юридичного сенсу. До того ж підставою для інспектування має бути не притягнення певної особи до адмінвідповідальності, а встановлення самого факту наявності відповідного порушення.

• Головне управління називає дискусійним положення законопроєкту, за якими ОДФК отримує право збирати та отримувати персональні дані. Сумніви спричинені тим, що загалом в Україні такі дії допускаються винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. За практикою Конституційного Суду, якщо не буде меж щодо подальших дій з інформацією, це унеможливлює навіть мінімальний захист суб’єкта персональних даних, а застосування норм стає непередбачуваним.

Також управління зауважує, що зміни до Закону України «Про захист персональних даних», які пропонують внести, виходять за межі предмета регулювання цього законопроєкту. Адже норми про доступ до даних зможуть бути застосовані не лише у справах про порушення Закону про відкритість, але й в інших провадженнях, як-от про порушення законодавства з фінансових питань. Додамо, що це так само може стосуватися порушень законодавства про публічні закупівлі.

• За назвою законопроєкт присвячений насамперед змінам до КУпАП, але в дійсності він пропонує також зміни до низки Законів, які потрібно було викладати в окремих законопроєктах. Редакційного уточнення потребує і назва законопроєкту, і кількість частин, якими фактично доповнюють статтю 212-3 КУпАП.

З точки зору конструювання норм, Головне управління наголошує, що вони мають бути якомога більш універсальними. Тому воно пропонує згрупувати в КУпАП найбільш поширені порушення права на інформацію та права на звернення, вказати при цьому на «інші порушення, передбачені законом» і розмежувати нижню та верхню межу штрафів. Із цією пропозицією нам важко погодитись, оскільки невичепність переліку може провокувати зловживання. Доведеться розмежовувати повноваження щодо проваджень за однією частиною однієї статті між різними органами, залежно від сфери того Закону, за яким порушено доступ до інформації. Також виникне питання, який орган буде тоді розглядати «інші порушення, передбачені законом».

Висновки та пропозиції

1. TI Ukraine визнає, що інформація про використання публічних коштів має бути максимально відкритою та доступною громадськості, а також її мають активно використовувати органи контролю, щоб виявляти порушників та притягати їх до відповідальності. Ми підтримуємо ідею продовжити строк, протягом якого інформація зберігається у відкритому доступі.

Разом з тим, пропозиції законопроєкту №10255 щодо введення відповідальності за несвоєчасне оприлюднення інформації, оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації нехтують тим, що розпорядники бюджетних коштів вимушені тричі звітувати про витрачання публічних коштів за договорами про закупівлю.

Так, у листопаді 2022 року TI Ukraine презентувала звіт «Утричі менше: як удосконалити звітування за договорами». Замовники звітують за договорами у три незалежні системи: Prozorro, Spending, Клієнт казначейства — Казначейство. Причому в кожну систему подається майже одна й та сама інформація, на що держава витрачає зайвих 1,2 млн робочих годин за рік. Але консолідованої інформації про кожен договір в одному джерелі немає. До того ж трапляються випадки, коли інформація у різних системах відрізняється або є недостовірною.

У дослідженні ми пропонували створити єдину систему звітності за договорами. Утім, якщо в умовах воєнного стану немає ресурсів її запровадити, варто розглянути можливість розкрити ту інформацію, якою вже володіє держава. Так, для проведення платежу за рахунок бюджетних коштів, клієнти Казначейства надають йому відповідну інформацію та документи, що зумовлюють такий платіж. Отже, держава вже володіє суттєвим обсягом інформації про витрачання публічних фінансів. Механізм розкриття цієї інформації міг би принаймні частково замінити собою потрійне звітування.

Натомість запровадження додаткової відповідальності за зволікання, оприлюднення неповної, неточної чи недостовірної інформації лише законсервує поточну ситуацію зі звітуванням. Тоді як її треба змінювати.

2. Залишається відкритим питання щодо передання Держаудитслужбі повноважень накладати штраф за неоприлюднення, несвоєчасне оприлюднення, оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації за Законом про відкритість.

За концепцією, що простежується в законопроєкті №10255, порушення Закону про відкритість ніби перебувають на межі між порушенням права особи на доступ до інформації та порушенням процесів, дотримання яких контролює Держаудитслужба. Але серед головних завдань органів держфінконтролю, що визначені в Законі про засади фінконтролю, немає завдання контролювати, як розпорядники забезпечують доступ суспільства до інформації про використання публічних коштів. Тому вважаємо за необхідне визначити концептуально, що є об’єктом цього правопорушення, та виходячи з цього — розмежувати законодавчо, які органи і на основі яких завдань будуть розглядати ці справи.

Окрім того, в умовах воєнного стану необхідно визначити, чи потребує Закон про відкритість урегулювання винятків, зумовлених безпековими ризиками.

3. Ми погоджуємося з тим, що в роботі державних аудиторів не повинна виникати проблема доступу до персональних даних осіб, які вчинили правопорушення.

Разом з тим, законопроєкт №10255  не містить порядок автоматизованого доступу органів держфінконтролю до персональних даних, за наявності підстав.

Пропоновані законопроєктом норми з цього питання містять посилання на «випадки, встановлені законом», а також виводять для органів держфінконтролю доступ до даних з-під дії загального порядку. Але натомість не пропонують іншого, вичерпного порядку. Щоб вирішити проблему повністю, пропонуємо доповнити Закон про засади фінконтролю розділом про порядок доступу органів держфінконтролю до персональних даних, у тому числі автоматизованого. Обов’язково варто встановити межі та запобіжники зловживанням, щоб уникнути визнання норм неконституційними. І ці питання перебувають поза межами суті законопроєкту №10255, а потребують окремого законопроєкту або їх пакету.

4. Виглядають слушними більшість зауважень Головного управління науково-експертного управління ВР України. Тому вважаємо за необхідне врахувати їх, перш ніж розглядати законопроєкт №10255. Також варто подумати над варіантом замінити його пакетом законопроєктів відповідної спрямованості, норми яких будуть узгоджені з наявним понятійним апаратом, передбаченими законом повноваженнями ОДФК, практикою Конституційного Суду тощо.

5. Щоб полегшити громадський контроль за витрачанням публічних коштів, буде доцільно розглянути ідею поширити статус повних розпорядників публічної інформації, наприклад, на державні та комунальні підприємства. Це звільнить запитувачів, які звертаються до державних та комунальних підприємств, від необхідності щоразу доказувати, що запитувана інформація входить у той вузький перелік, розпорядниками якого вони вважаються зараз.

Матеріал підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS”

Цього року питання недоцільних закупівель та неефективного бюджетного планування стоїть надзвичайно гостро. Українці виходять на пікети, вимагаючи спрямувати бюджетні кошти на забезпечення армії — замість перекладання бруківки чи зйомок кіно. Своєю чергою, депутати реєструють законопроєкти з ідеями, як вдосконалити держфінконтроль. Переважно пропонують переглянути, що вважати порушеннями у закупівлях, як гарантувати виконання вимог державних аудиторів та підретушувати недоліки моніторингів. 

Але іноді трапляються і радикальні пропозиції. Наприклад, пакет законопроєктів №10149—№10151 про відповідальність за неефективне використання бюджетних коштів. За це пропонують запровадити позбавлення волі для уповноважених осіб. Що саме депутати вважають неефективним використанням бюджетних коштів, чим мотивують відчайдушну ініціативу і чому ці законопроєкти бентежать DOZORRO — аналізуємо в цьому матеріалі.   

Яке витрачання коштів ефективне, а яке — ні

Законопроєкт №10150 пропонує визначити в Бюджетному кодексі, що “ефективне використання бюджетних коштів” — 

— це сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, спрямована на досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки при виконанні бюджетів та отримання максимального результату визначеного розрахунками витрат бюджету відповідно до затверджених законодавством методик та правил, при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Що таке цілі, заплановані на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки — законопроєкт відповіді не дає. По суті, опис ефективного використання бюджетних коштів відповідає принципу ефективності та результативності у Бюджетному кодексі. Але загалом посилання на систему цінностей і завдань частіше можна зустріти у наукових статтях, коментарях та посібниках, ніж у законодавстві. 

Натомість законопроєкт пропонує додати неефективне використання бюджетних коштів та його опис до переліку порушень у статтях 116 та 119 Бюджетного кодексу. За текстом законопроєкту, це сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, що призвели до: 

• не досягнення учасником бюджетного процесу цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки при виконанні бюджетів; 
• не забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів; 
• не отримання максимального результату визначеного розрахунками витрат бюджету відповідно до затверджених законодавством методик та правил, при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У статті 119 опис неефективного використання коштів планують об’єднати з нормою про нецільове — і назвати це зловживанням бюджетними коштами. 

Як бачимо, обидва визначення походять з того, чи дотримався учасник бюджетного процесу принципу ефективності та результативності. Як наслідок, пропоновані норми сповнені посилань на абстрактні категорії та поняття, які вочевидь буде складно виміряти на практиці: досягнення цілей, національна система цінностей, якісне надання послуг, максимальний результат тощо. І це бентежило б не так сильно, якби решта законопроєктів цього пакету не пропонували позбавлення волі як наслідок такої неефективності.

Що буде, якщо не досягти «цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки»

Законопроєкт №10151 пропонує зміни до статті 210 Кримінального кодексу України, яка наразі передбачає відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів у великих розмірах. До неї хочуть додати нові склади злочинів: 

• неефективне використання бюджетних коштів уповноваженою особою замовника при здійсненні публічної закупівлі 
• та/або укладення договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель.

Зауважимо, що укладення зазначених договорів зараз є адміністративним правопорушенням, за вчинення якого у статті 164-14 КУпАП встановлено штраф від 3 4000 до 170 000 гривень. Натомість депутати пропонують це порушення криміналізувати. 

Щоб настала кримінальна відповідальність, предметом зловживання мають бути бюджетні кошти у великих розмірах: у 2023 році для статті 210 Кодексу це сума від 1 342 000 гривень. 

Покараннями за ці злочини можуть бути: 

• штраф від 17 000 до 68 000 гривень;
• або виправні роботи на строк до двох років;
• або обмеження волі на строк до трьох років; 
• з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Якщо ці злочини вчинити в умовах воєнного або надзвичайного стану, вони каратимуться обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до шести років — з позбавленням права обіймати певні посади/займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Тобто під час війни слід орієнтуватися саме на цей варіант санкції.

Що виходить загалом? Якщо уповноважена особа при здійсненні закупівлі під час воєнного стану неефективно використає бюджетні кошти, а саме 

—

вчинить сукупність дій відповідно до своїх повноважень, які призвели до недосягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки при виконанні бюджету, або до не забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів, або до не отримання максимального результату визначеного розрахунками витрат бюджету відповідно до затверджених законодавством методик та правил, при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів 

— 

то вона вчинить злочин, за який в умовах воєнного стану може отримати покарання від двох до шести років позбавлення волі та/або інші покарання.

На наш погляд, опис злочину у законопроєктах надзвичайно неконкретизований та невизначений. Він надає широкий простір довільних тлумачень, зловживань, тиску на уповноважених осіб та корупційних проявів. 

Приміром, для кваліфікації нецільового використання бюджетних коштів можна порівняти суму видатків із сумою бюджетних призначень, зміст видатків із переліком наявних призначень. А ось у випадку неефективного використання чітких орієнтирів немає. 

Законопроєкт №10150 доручає Міністерству фінансів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом розробити механізм оцінки ефективності та неефективного використання бюджетних коштів та затвердити відповідні нормативно-правові акти. Але це не гарантує належної конкретизації поняття неефективного використання, вкрай необхідного у разі притягнення осіб до кримінальної відповідальності. 

Як неодноразово зазначав Конституційний Суд України, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми. Інакше неможливо забезпечити її однакове застосування, що неминуче призводить до сваволі.  На його думку, принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. На наш погляд, опис поняття неефективного використання бюджетних коштів не відповідає цим вимогам. 

До того ж, виникає питання розмежування цього складу злочину з «розтратою або заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем» (стаття 191 КК). Адже бюджетні кошти також є майном, і при розтраті особа використовує свої повноваження для обернення майна на користь інших осіб. І так само через це можуть бути не досягнуті згадані в законопроєкті цілі.

Оскільки законопроєкти не пропонують змінювати підслідність, то за загальним правилом розслідувати такі злочини будуть детективи органів Бюро економічної безпеки України, окрім випадків, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.

Саме цим органам доведеться визначати, чи досягнуто в результаті дій УО цілі, заплановані на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки при виконанні бюджету. 

Мотиви депутатів 

Шукаючи відповідь, як депутати прийшли до таких ідей, ми проаналізували пояснювальні записки. У них автори посилаються, зокрема, на таке: 

“…Аналіз звітів Державної аудиторської служби України (Держаудитслужба) в частині проведення моніторингів державних закупівель за 2019-2023 рік, вказує на те, що з проведених 40,7 тис. моніторингів закупівель … порушення вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель були зафіксовані приблизно у 82% випадків, що в грошовому еквіваленті становить близько 47,5 млрд. грн коштів державного та місцевих бюджетів, втрачених внаслідок неефективної, а в більшості випадків – злочинної діяльності уповноважених осіб замовників закупівель”.

Згідно з даними BI Prozorro, за вказаний у пояснювальній записці період аудитори розпочали 48,6 тис. моніторингів закупівель із загальною очікуваною вартістю 884 млрд грн. Порушення виявлені у лотах на загальну очікувану вартість 537 млрд грн. За якими критеріями депутати відбирали тендери, де діяльність уповноважених осіб вони вважають неефективною та злочинною — незрозуміло. 

У пояснювальній записці до законопроєкту №10151 автори перераховують характерні порушення, що їх виявляють державні аудитори, та доходять висновку, що приблизно 65-70% з них припадає на порушення, пов’язані із завищенням очікуваної вартості предмета закупівлі. Пояснювальна записка подекуди містить дивні формулювання, наприклад, ототожнює розмір тендерного забезпечення з очікуваною вартістю (!).

Також ініціатори законопроєкту детально описують проблему, яка виникає, коли до договору про закупівлю не оприлюднюють детальну технічну специфікацію. Але чомусь законопроєкти не містять норм, які напряму могли би вирішити цю проблему. 

Тож пояснювальні записки викликають більше питань, ніж дають відповідей. 

Раціональне зерно про очікувану вартість 

Проблиск раціонального є в законопроєкті №10149 — він пропонує, щоб замовник визначав очікувану вартість предмета закупівлі у порядку, встановленому Мінекономіки. Такий обов’язковий для виконання порядок покликаний змінити примірну методику, яка діє зараз і є добровільною. Розробити та затвердити порядок визначення очікуваної вартості предмета закупівлі Мінекономіки має протягом 3 місяців з дня набрання чинності закону.

Виглядає логічним, що разом з обов’язком, планують запровадити також відповідальність за його невиконання, а саме — додати до переліку адміністративних правопорушень порушення порядку визначення очікуваної вартості на предмет закупівлі. Штраф за це порушення сягатиме 8500 гривень, розгляд справи належатиме до повноважень Держаудитслужби. 

Окрім того, депутати переглянули санкції деяких частин статті 164-14 КУпАП і пропонують штрафувати на 8 500 гривень за порушення, що містяться в першій частині статті, і на 17 000 гривень — для осіб, яких протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.

Водночас автори законопроєкту не пропонують змін до переліку порушень, а тому навіть найменш значущі з них підпадатимуть під штраф 8 500 гривень (зараз — 1 700 грн). 

Також дискусійним виглядає визначення поняття очікуваної вартості предмета закупівлі, яке пропонують додати до Закону України “Про публічні закупівлі”. Так, депутати пропонують визначити, що очікувана вартість предмета закупівлі – розрахункова вартість предмета закупівлі на конкретних умовах поставки, яка базується на показниках середньої ринкової ціни даного предмету закупівлі на день розрахунку, із зазначенням інформації про включення/невключення до очікуваної вартості податку на додану вартість (ПДВ) та інших податків і зборів. 

Недолік, який одразу привертає увагу — це визначення не підходить для послуг та робіт — лише для товарів. До того ж, очікувану вартість пропонують базувати на показниках середньої ринкової ціни, і це фактично відсилає нас до ідеї довідок про середні ринкові ціни. 

Втім, обов’язковий порядок визначення очікуваної вартості, за недотримання якого буде передбачена відповідальність — правильний крок, який за умови адекватної реалізації може стати хорошим запобіжником завищенню вартості закупівлі. 

Висновки

Основною ідеєю законопроєктів №10149-10151 є кримінальна відповідальність уповноважених осіб за неефективне використання бюджетних коштів під час закупівель. Для цього автори пробують надати визначення, що таке ефективне та неефективне використання, але вони вийшли доволі абстрактними. Розробити більш конкретний механізм оцінки, якщо законопроєкти приймуть, доведеться Мінфіну. 

Окрім того, депутати пропонують запровадити обов’язковий порядок для визначення очікуваної вартості предмета закупівлі. Створити його має Мінекономіки, а штрафувати за невиконання на 8500 гривень — Держаудитслужба. Такий розмір штрафу хочуть встановити і для решти порушень з частини 1 статті 164-14 КУпАП. Водночас автори пропонують визначити, що таке очікувана вартість предмета закупівлі. Але це визначення застосовне лише для товарів та несе відбиток законопроєкту №9172 про середній рівень цін на ринку, який ми не підтримували. 

TI Ukraine не підтримує пропозицію законопроєктів №10149, №10150 та №10151.  Ми закликаємо народних депутатів дотримуватися принципу правової визначеності під час розробки нових норм, адже навіть найменша невизначеність породжує ризики корупції, суб’єктивних та помилкових тлумачень, тиску на працівників замовників та вибіркового правозастосування.

Можна розглянути ідею встановити обов’язковий порядок для визначення очікуваної вартості предмета закупівлі — його порушення буде можливо чітко зафіксувати та врахувати під час кваліфікації дій щодо розтрати бюджетних коштів. Але це питання потребує широкого обговорення та ретельного опрацювання зі стейкхолдерами.

Аналіз підготовано за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS”

8 листопада Єврокомісія рекомендувала почати офіційні перемовини про вступ України до Європейського Союзу, а також опублікувала звіт щодо відповідності нашої держави критеріям та правилам ЄС. Наразі це найбільш комплексний, повний та актуальний документ із цього питання. Розповідаємо, як ЄК наразі оцінює стан українських публічних закупівель та що ми маємо змінити.

Загалом Єврокомісія зазначила частковий прогрес у підготовці сфери та потребу надалі зближати правила публічних закупівель з acquis ЄС. Зокрема в найближчий рік потрібно:

• працювати над гармонізацією законодавства, особливо в питанні концесій та державно-приватного партнерства;

• призначати більше уповноважених із розгляду скарг з публічних закупівель в комісію АМКУ;

• звести кількість винятків із закону про публічні закупівлі до мінімуму, необхідного під час дії воєнного стану.

Єврокомісія вказує, що нам потрібно відмовитися від фіксованої мінімальної ваги критерію ціни — наразі в Україні вона майже ніколи не може бути менше ніж 70%. Натомість у ЄС максимально заохочують використовувати й інші критерії, щоб обирати на тендерах найбільш економічно вигідну пропозицію. Крім цього, Україна має запровадити в публічних закупівлях обов’язковий критерій енергоефективності. Більше про європейський досвід присудження контракту та поради для розвитку українських нецінових критеріїв, читайте в дослідженні TI Ukraine.

Ще одна важлива вимога — відмова від обов’язкових електронних аукціонів. Йдеться про скасування трираундового аукціону на зниження ціни, а не загалом онлайн-тендерів. У європейських закупівельних правилах цей механізм опціональний, тобто замовник сам може вирішувати, застосувати його чи ні.

В Україні був період, коли трираундові аукціони взагалі не проводили — із січня до червня 2023 року. Згідно заналізом DOZORRO, загалом без обов’язкової гри на зниження ціни у той час економія на тендерах знизилася, особливо на дороговартісних закупівлях. Тому хоча у Євросоюзі трираундовий аукціон необов’язковий, варто обговорювати шляхи, які би дозволили зберегти його в Україні у доречних випадках. І можливо, це буде один із тих досвідів, який ми передамо нашим європейським колегам.

Також Єврокомісія вказала на потребу удосконалити електронні каталоги. Тут варто зауважити, що е-каталоги в ЄС та в Україні — це різні речі. У Євросоюзі це пропозиція з багатьма позиціями, наприклад, багатьма ліками за одним закупівельним кодом. А в нас — електронний маркетплейс. Також ЄК вказує, що потрібно частіше використовувати рамкові угоди.

Крім цього, від України очікують розвиток централізованих закупівель, особливо на регіональному та місцевому рівні. Своєю чергою, у 2023 році команда DOZORRO дослідила поточний стан і ефективність централізованих закупівельних організацій (ЦЗО) в Україні та виявила низку недоліків, наприклад:

• рамкову угоду за агрегованою потребою наразі укласти неможливо (над вирішенням цієї проблеми вже працюють);

• ЦЗО можуть отримати запит від замовника у будь-який момент протягом року, що ускладнює агрегацію;

• більшість закупівельних функцій все одно залишаються на уповноваженій особі замовника, а не передаються на ЦЗО.

Це лише частина проблем. І нам треба вирішити ці питання перед тим, як надалі створювати нові ЦЗО.

Окрему увагу Єврокомісія приділила системі правового захисту та контролю у публічних закупівлях: Антимонопольному комітету, Держаудитслужбі та Рахунковій палаті.

У звіті зазначається, що до повномасштабного вторгнення АМКУ був перевантажений скаргами. Тому щоб посилити спроможність органу, на думку Єврокомісії, потрібно збільшити кількість уповноважених із розгляду скарг в АМКУ та запроваджувати спеціалізовані комісії. При цьому, потрібно розширити та посилити і внутрішній адміністративний персонал — імовірно, йдеться про спеціалізований департамент з опрацювання скарг.

Вплив Рахункової палати у галузі публічних закупівель назвали мінімальним. ЄК вказує на відсутність внутрішніх аудитів місцевого самоврядування та попередньої перевірки закупівель.

Та й загалом контроль публічних закупівель в Україні ЄК описує як складний і водночас слабкий, тобто малоефективний. Серед причин — нестача кваліфікованого персоналу, дублювання обов’язків, неоптимальна якість контролю та неуніфіковане правозастосування. Відповідно потрібно змінювати підходи, зокрема у роботі Державної аудиторської служби України. А ще — доопрацювати автоматичні ризик-індикатори. Рекомендації  для підвищення ефективності моніторингів публічних закупівель команда проєкту DOZORRO надавала в дослідженні та юридичному аналізі однієї з депутатських ініціатив. Ми впевнені, що їх реалізація дозволить вдосконалити контроль та сприятиме виконанню цієї рекомендації ЄК.

Підвищення кваліфікації ЄК очікує не лише зі сторони органу контролю, а й від самих замовників у публічних закупівлях. Йдеться про запровадження професійних стандартів, стратегію професіоналізації та політику навчання, засновану на оцінці потреб. До речі, зовсім нещодавно, у жовтні, в Україні затвердили новий професійний стандарт для закупівельників.

Загалом рекомендації Єврокомісії не стали новиною — суттєва їхня частина збігається з результатами наших досліджень. Наприклад, ми стабільно відзначаємо малий вплив моніторингів Держаудистлужби та радимо, як це змінити. Водночас варто розуміти, що український контекст відрізняється від європейського, тому можливо не всі європейські підходи так само ефективно працюватимуть у нас. Тому важливо, щоб переговорний процес був двостороннім. І, можливо, наш досвід допоможе покращити європейські закупівельні практики.

У будь-якому разі перемовини і підготовка до них — це простір і можливість для якісних змін, зокрема у сфері закупівель. І ми в TI Ukraine будемо працювати над тим, щоб Україна максимально використала цю можливість.

Публікацію підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS»

Дрони замість бруківки — одне з гасел, із якими громадяни останній місяць виходять під місцеві ради. Акції щодо пріоритетності бюджетних витрат наживо пройшли щонайменше в Києві, Одесі, Дніпрі та Черкасах. А онлайн — здається, зачепили всю країну. 

Ця хвиля обурення здійнялася ще в червні, коли на Prozorro з’явилися закупівлі овочерізок і барабанів в укриття київських шкіл. Далі були державні серіали, тендери на стадіони за десятки мільйонів гривень і замовлення реконструкції біатлонного стрільбища на Львівщині. Що з цим робити? І чи зміниться щось у 2024-му?

Звідки стільки закупівель 

Після широкого розголосу мільйонних та мільярдних тендерів могло здатися, наче цьогоріч місцева влада дорвалася до грошей, і почала витрачати їх на всі свої забаганки. Але це не зовсім так.

Команда DOZORRO фахово працює із публічними закупівлями вже сім років, тому ми можемо впевнено сказати, що великих тендерів було багато і раніше. У системі Prozorro загальна сума укладених договорів, які фінансують виключно коштом місцевого бюджету, не дуже змінилася. Якщо до повномасштабної війни це було 130-140 млрд грн за дев’ять місяців року, то зараз ідеться про 180 млрд грн за аналогічний період. Умовно, +35%. Додамо інфляцію, яка лише торік становила 26,6% — і ця різниця вже не виглядає такою великою. Розподіл закупівель за категоріями також суттєво не змінився. 

Звісно, це не означає, що у всіх громад залишилися ті самі можливості щось купувати. У когось доходи зменшилися, а в когось — навпаки, зросли за рахунок ПДФО військовослужбовців. 

Проте із питанням, як далі пріоритезувати витрати, стикаються всі. Просто чим більше грошей, і чим сильніша різниця із доходами минулих років — тим більше вибору, куди їх вкласти.

Які видатки на часі

Власне, що саме купувати, вирішують не перед оголошенням тендеру, а ще на етапі планування бюджету. Тобто наприкінці попереднього року. Тут треба відійти від звичного паттерну, коли потреби й пріоритети щороку були приблизно однакові, та критично їх оцінити. І провести межу між справді потрібним і тим, без чого можна обійтися.

Насамперед треба закрити базові та невідкладні потреби, без фінансування яких життя в громаді погіршиться. Наприклад, сюди увійде робота комунальних служб, підтримка критичної інфраструктури в належному стані, надання основних послуг населенню, фінансування шкіл та дитсадків. 

Далі можуть бути обґрунтовані видатки на розвиток. Приміром, на розвиток доступності адміністративних установ і загалом інфраструктури для маломобільних людей. Може бути і збереження історичної спадщини, і піклування про екологію. Тут дуже важливо, як місцева влада комунікує з людьми —  і чи пояснює вона взагалі, чому той чи інший проєкт потрібний саме зараз. Без здорового спілкування між владою та громадою такі закупівлі можуть виглядати незрозумілими та зайвими навіть тоді, коли вони справді доцільні. 

А є проєкти, які можуть зачекати. І якщо порівнювати їх із підтримкою армії під час повномасштабної війни — вони точно програють за пріоритетністю.

Як місцева влада може допомогти ЗСУ

Захист та оборона — це функція держави. Тож і фінансується вона з державного бюджету — місцевій владі купувати зброю не можна. Тому навіть якщо місто дуже захоче, воно не придбає засоби ППО або танк. Але є інші способи допомогти, наприклад:

1. Передати гроші в державний бюджет або на конкретні військові частини.
2. Придбати військові ОВДП, тобто позичити державі гроші під військові цілі. Різниця з першим варіантом у тому, що якщо та допомога безповоротна, то гроші, витрачені на ОВДП, вернуться в місцевий бюджет назад, ще й з відсотками.
3. Купувати авто, дрони, інші товари — окрім озброєння — для тероборони та військових частин, які зареєстровані в громаді.
4. Підтримувати військових та їх сім’ї виплатами.

Це декілька прямолінійних варіантів, як підтримувати військо.

Наскільки місцева влада використовує ці можливості? За інформацією, яку надав нам на запит 21 обласний центр України (усі, крім Києва та центрів Донецької та Луганської областей), цьогоріч вони витратили на оборону 7 млрд грн. Для прикладу, у Львові на оборону цьогоріч передбачили 1 млрд грн. Частину цих грошей передають військовим через субвенцію, на решту — купують БПЛА, автівки, старлінки та інші товари. У Черкасах на підтримку бійців витратили 381 млн грн — це 8,2% бюджету міста.

Крім цього, за кошти місцевого бюджету можна закупити нове обладнання в лікарню, де бійці проходять реабілітацію, або розробити локальну програму підтримки ветеранів.

Гроші з місцевих бюджетів ідуть також і на ліквідацію наслідків російських обстрілів. Приміром, на допомогу мешканцям, у яких вибило вікна, або на те, щоб залатати дорогу після влучання чи падіння осколків.

Що зміниться наступного року

Поки що основний план — забрати в громад ПДФО військовослужбовців, завдяки якому і було різке зростання доходів окремих громад. Мінфін пропонує зараховувати цю частину податку до державного бюджету. Але цей законопроєкт депутати поки не ухвалили. 

Існує ще декілька альтернативних ідей. Зокрема спрямовувати ПДФО туди, де військові живуть, а не де зареєстрована їхня військова частина, або комбінувати декілька підходів. Лунали й пропозиції просто не стягувати ПДФО із доходів військових.

Ми підтримуємо думку, що ситуацію із ПДФО військових не можна залишати без змін, і ці кошти треба перерозподіляти на потреби оборони. А ті громади, які не матимуть достатніх інших доходів, наприклад, на деокупованих та прифронтових територіях, підтримувати дотаціями. Так, це похитне самостійність місцевих бюджетів, але зараз треба забезпечити життєвоважливі оборонні потреби. 

Але як би не розподілили фінанси, їх витрати потрібно переосмислити та чітко пріоритезувати, як на місцевому, так і на державному рівні. Ще на етапі формування бюджету, а не тоді, коли оголошуються тендери.

А вже далі треба проконтролювати, щоб їх витрачали чесно, зокрема і на публічних закупівлях. Тут сподіваємося на зміни в роботі органів контролю, зокрема Держаудитслужби. Згідно з нашим дослідженням, зараз під час моніторингу закупівель аудитори здебільшого фокусуються на дрібних помилках, а замовники часто виграють у них у судах. Тому про ефективний контроль говорити важко. Не додають оптимізму і останні скандали з аудиторськими перевірками обороонних замовлень.

Як мешканці можуть на це все вплинути

Зараз рівень включеності громадян у питання розподілу місцевих грошей унікальний. Мені важко пригадати, коли люди настільки масово цікавилися, що замовляють на Prozorro у їхньому місті чи селі, на що виділяють гроші. І це чудова можливість залучити громадян до бюджетного процесу — по-справжньому, а не лише на папері. 

Рекомендації, як саме це робити, Мінфін затвердив у 2020-му. Зокрема можна проводити консультації з громадськістю: різні громадські слухання, опитування, круглі столи; створювати громадські ради; проводити бюджет участі і так далі. 

Також наприкінці року варто звернути особливу увагу на закупівлі на Prozorro. Під кінець бюджетного року установи будуть старатися використати гроші. І оскільки часу мало, зростає ризик порушень. Колись ми навіть називали ці тижні грудневими жнивами.

Хоча й у новому році втрачати пильність не варто. І тоді громадський моніторинг допоможе не лише знайти порушення, а й запобігти новим — бо потенційні порушники знатимуть, що за ними стежать. Щоб допомогти громадянам, DOZORRO планує підготувати серію текстів із порадами для вдалого моніторингу в Prozorro. Тож якщо маєте питання чи побажання — пишіть, ми будемо раді доповнити інструкції саме вашими запитами.

Наприкінці вересня народні депутати ініціювали законопроєкт №10090, яким пропонують удосконалити статтю 164-14 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі — Кодекс), а також продовжити строки для накладення адміністративних стягнень за нею. Нагадаємо, саме ця стаття містить перелік адмінправопорушень у сфері публічних закупівель та санкції за їх вчинення. У цьому матеріалі ми проаналізуємо ініціативу та оцінимо її перспективи.

Більше часу, щоб накласти стягнення

Насамперед законопроєкт №10090 пропонує суттєво продовжити строки накладення адміністративних стягнень за правопорушення у сфері закупівель. Наразі ці строки визначені такими межами:

• для правопорушень, передбачених частинами 1-2 статті 164-14 Кодексу — не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше як через два місяці з дня його виявлення;
• для правопорушень, передбачених частинами 3-6 статті 164-14 Кодексу стягнення можна накласти протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Автори законопроєкту пропонують визначити триваліші строки для накладення адмінстягнень за всіма частинами статті 164-14 Кодексу, починаючи з другої. А саме — протягом двох років з дня виявлення порушення, але не пізніше трьох років з дня його вчинення.

Оскільки структуру статті 164-14 Кодексу пропонують переглянути та оновити, нові строки стосуватимуться всіх адмінправопорушень у сфері закупівель, окрім:

• несвоєчасного надання або ненадання замовником роз’яснень щодо змісту тендерної документації;
• встановлення розміру забезпечення тендерної пропозиції, що перевищує межі, визначені законом;
• тендерна документація складена не у відповідності до вимог закону;
• порушення строків оприлюднення інформації про закупівлі;
• порушення строків розгляду тендерної пропозиції.

Для цих порушень строки залишаються загальними. Але якщо їх вчинить особа, на яку протягом шести місяців вже накладали адмінстягнення за такі ж порушення, на ці порушення також поширюються продовжені строки: 2 роки з дня виявлення, 3 роки з дня вчинення.

Зауважимо, що технічним недоліком законопроєкту №10090 є те, що проєкт закону та порівняльна таблиця частково не збігаються. Так, проєкт закону не містить ключової норми про продовження строків для накладення адмінстягнення — лише порівняльна таблиця. Цей недолік усунули в законопроєкті 10090-1.

У пояснювальній записці ініціатори законопроєкту обґрунтовують необхідність продовження строків та посилаються на аналіз судової практики. Вони стверджують, що значна частина правопорушників може уникнути адміністративної відповідальності через те, що неможливо дотриматися строків, визначених для накладення адміністративного стягнення судовими органами. Зокрема, складність виникає, якщо замовник оскаржує висновок органу держфінконтролю за результатами моніторингу. Середній такий строк за окремими адміністративними справами сягає 17 місяців.

Крім того, замовники, винні особи свідомо затягують процесуальні строки: несвоєчасно надаюють або взагалі не надають інформацію для складання протоколів про адміністративні правопорушення. Це сприяє уникненню адмінвідповідальності.

Загалом пропозицію подовжити строки для накладення адміністративних стягнень можна підтримати. Але ефективність державного фінансового контролю це підвищить лише, якщо він фокусуватиметься на тих закупівельних порушеннях, які суттєво вплинули на результат закупівлі, її ефективність, економію, конкурентність, прозорість.

Попередження

На сьогодні єдиний вид стягнень, передбачений статтею 164-14 Кодексу — штраф. Його розмір залежить від ступеня суспільної шкідливості правопорушення.

Автори законопроєкту №10090 пропонують застосовувати до осіб, які вчинили деякі закупівельні порушення, лише попередження. Так, місце штрафу у розмірі 1700 гривень посяде попередження для порушень, передбачених частиною 1 статті 164-14 Кодексу. Її зміст також переглянули й пропонують залишити в ній такі порушення:

• несвоєчасне надання або ненадання замовником роз’яснень щодо змісту тендерної документації;
• встановлення розміру забезпечення тендерної пропозиції що перевищує межі, визначені законом;
• тендерна документація складена не у відповідності до вимог закону;
• порушення строків оприлюднення інформації про закупівлі;
• порушення строків розгляду тендерної пропозиції.

Строк визначення повторності замість одного року визначається на рівні 6 місяців: тобто якщо зазначені вище порушення вчинила особа, яка раніше вчиняла таке саме правопорушення і протягом шести місяців на неї вже накладали адміністративне стягнення за такі ж порушення, тоді у разі повторного порушення на неї накладатимуть штраф 1700 гривень.

Виходячи з пояснювальної записки, критерієм відбору правопорушень, за вчинення яких слід застосовувати попередження, стало те, що їх, на думку авторів законопроєкту, неможливо усунути. Зокрема, вони зазначили, що «потребує законодавчого врегулювання зміни підходів до адміністративної відповідальності за статтею 164-14 КУпАП, а саме доповнення попередженням за процедурні порушення закупівель, які неможливо усунути».

 

За логікою законопроєкту, виходить, що перелічені вище правопорушення неможливо усунути — тому їх виокремили в частину і передбачили за їх вчинення попередження. З однієї сторони, дійсно існує проблема в тому, який спосіб усунення порушення має бути визначений у висновку про результати моніторингу закупівлі, якщо виявлене порушення неможливо усунути. Але з іншої сторони, обраний перелік правопорушень викликає питання.

По-перше, ненадання замовником роз’яснень щодо змісту тендерної документації може бути виправлено шляхом їх надання, недоліки тендерної документації — шляхом внесення змін до неї — якщо ці порушення виявлено на відповідній стадії. Отже, ці порушення не завжди є невиправними.

По-друге, порушення строків розгляду тендерної пропозиції може набувати суттєвого значення, якщо є тривалим і вчиненим умисно. Наприклад, якщо учасник оскаржив рішення замовника, замовник виконав рішення АМКУ, але незадоволений ходом закупівлі і ухиляється від її подальшого проведення. Одним із основних зовнішніх проявів такої поведінки може бути якраз порушення строку розгляду тендерної пропозиції. Адже рішення АМКУ формально виконано, незаконні рішення скасовані, але нових замовник не приймає, тож пропозиція учасника перебуває на розгляді замовника безкінечно. Покинути закупівлю й оголосити замість неї нову — один зі способів фактично ухилитися від її законного завершення, який нівелює результати оскарження. Тому порушення строків розгляду тендерної пропозиції більше ніж на один місяць має визнаватися суттєвим порушенням, нарівні з безпідставним відхиленням та іншими.

Доля решти правопорушень статті 164-14

Оскільки законопроєкт №10090  пропонує скоротити частину 1 статті 164-14 Кодексу, виникає питання, куди автори законопроєкту пропонують перенести склади решти правопорушень з неї, а також які органи будуть розглядати справи про них і накладати стягнення.

Серед порушень, які зараз передбачені в частині 1 статті 164-14 Кодексу, планують перенести в окрему нову частину такі порушення:

• порушення порядку визначення предмета закупівлі;
• неоприлюднення інформації про закупівлі;
• ненадання інформації, документів у випадках, передбачених законом;
• порушення строків розгляду тендерної пропозиції.

Також з нинішньої частини 3 статті 164-14 Кодексу сюди планують перенести «порушення строків оприлюднення тендерної документації». Воно передбачає штраф 1700 гривень.

Отже, порушення строків розгляду тендерної пропозиції у пропонованій редакції передбачили одночасно у двох частинах статті — в 1-й та 3-й — з різними санкціями та різними строками для їх накладення.

Унаслідок зміни нумерації частин статті 164-14 Кодексу, зміни торкнуться кола справ про адмінправопорушення у сфері закупівель, які підвідомчі судам.

Так, за частиною 1 статті 221 Кодексу, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 3-6 статті 164-14 Кодексу.

Якщо законопроєкт №10090 приймуть у пропонованій редакції й зі зміненою нумерацією частин, то до підвідомчості судів перейде розгляд справ та повноваження накладати стягнення за: порушення порядку визначення предмета закупівлі; неоприлюднення інформації про закупівлі; ненадання інформації, документів у випадках, передбачених законом; порушення строків розгляду тендерної пропозиції.

Окрім того, оскільки у новому вигляді стаття 164-14 Кодексу матиме вісім частин, а не шість,  сьомою та восьмою частиною стануть частини про невиконання рішення Антимонопольного комітету України як органу оскарження та про укладення договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених законом. Водночас законопроєкт не пропонує змін до статті 221 Кодексу щодо поширення підвідомчості судів на відповідні справи, а тому для сьомої та восьмої частини буде взагалі відсутній орган, який розглядатиме справи та накладатиме стягнення. 

Схожа ситуація й зі складанням протоколів. За статтею 255 Кодексу уповноважені особи Держаудитслужби можуть складати протоколи за частинами 3-6 статті 164-14. Якщо змінити нумерацію частин у цій статті, додати дві нові та не внести змін до компетенції Держаудитслужби, складати протоколи за сьомою та восьмою частинами не буде кому.

Висновки та пропозиції

Підсумовуючи, ми підтримуємо пропозицію подовжити строки для накладення адміністративних стягнень за порушення у сфері закупівель. Сподіваємось, що це дозволить притягати осіб, які вчинили правопорушення, незважаючи на їхні тривалі спроби уникати штрафів. Також суттєвих заперечень не викликає ідея переглянути перелік адміністративних правопорушень і замінити штрафи попередженнями в якості санкції за вчинення деяких порушень, які вчиняються вперше і не мають суттєвого впливу на результати закупівлі.

Водночас законопроєкт №10090  не пропонує змін до інших нормативних актів, окрім Кодексу, тож не вирішує системних проблем у державному фінансовому контролі. Він не містить глибинних змін у підходах до категоризації порушень і сам потребує доопрацювання. Необхідно:

1. Визначити підвідомчість щодо розгляду правопорушень, передбачених тими частинами, які випали з підвідомчості судів унаслідок зміни нумерації частин. Так само визначити, що органи держфінконтролю складатимуть протоколи про їх вчинення.
2. Визначити, в якій частині буде передбачено «порушення строків розгляду тендерної пропозиції», оскільки наразі законопроєкт містить цей склад у двох частинах статті одночасно. Розглядаючи це питання, важливо врахувати, що це порушення, якщо воно триває протягом тривалого часу, може бути проявом свідомого ухилення замовника від завершення закупівлі у законний спосіб. Видається, що порушення цього строку більше ніж на один місяць варто віднести до категорії суттєвих порушень.
3. Продовжити вже розпочатий поділ складів на кшталт «порушення строків надання або ненадання» на окремі склади правопорушень, які відрізняються можливістю усунення. Адже виконання дії з порушенням строку усунути неможливо, натомість невиконання дії в принципі — потребує зобов’язання виконати її.
4. Слід зважати й на те, що частину правопорушень, за які передбачили попередження, цілком можливо усунути, якщо їх виявили на відповідній стадії закупівлі — ненадання замовником роз’яснень щодо змісту тендерної документації та складання тендерної документації не у відповідності до вимог закону. Зобов’язання усунути порушення в таких випадках може бути доцільним на ранніх стадіях закупівлі.

Юридичний аналіз підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS”

«‎Є така приказка: ніщо так не орієнтує на місцевості, як пошук туалету‎», — сказала начальниця відділу організації роботи громадських вбиралень СВКП «Київводфонд» Таміла Макаревська в ефірі телеканалу «‎Київ» у січні 2022-го.

Як часто ви відмовлялися від пішої прогулянки по Києву, аби не бути змушеним тривожно шукати громадську вбиральню і не витрачати гроші в кав’ярнях, щоб скористатися їхнім туалетом? А чи знаєте ви, скільки таких вбиралень є в місті, як вони працюють, чи є вони інклюзивними?

Команда DOZORRO не перша і не остання намагається розібратися у цій темі. Але цього разу ми вирішили подивитись, наскільки активно питання поліпшення умов вирішують через Prozorro. Зокрема, як замовляють ремонт і будівництво таких приміщень.

Але почнімо з бази. За даними Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА, станом на літо 2021 року, Київ мав більш як 300 громадських вбиралень: стаціонарних, модульних, контейнерних, а також біотуалетів. Частина з них працюють не весь рік, ще частина — закриті, бо потребують ремонту. Таку саму кількість туалетів КМДА вказувала й у пізніших відповідях громадянам, зокрема навесні 2023-го.

Хто за які вбиральні відповідає

Не всі вбиральні перебувають на балансі однієї організації. Так, за розташовані в парках і скверах відповідають районні комунальні підприємства по утриманню зелених насаджень КО «Київзеленбуд», у зонах відпочинку біля води — КП «Плесо», на кладовищах (а є і такі) — Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО». Перші, до речі, за словами Таміли Макаревської, не пристосовані до роботи в зимовий період — коли на вулиці мороз.

За даними Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА, на балансі 10-х КП Утримання зелених насаджень перебуває 39 громадських вбиралень. З них 24 функціонують, а 15 — потребують ремонту. Ще чотири вбиральні розташовані на територіях, підконтрольних цим районним комунальним підприємствам.

Як повідомляла Таміла Макаревська в середині січня 2022-го, за «Київводфондом» були закріплені 42 стаціонарні вбиральні. З них фактично працювали 23:

«‎Всі вони знаходяться у різному санітарно-технічному стані. У санітарному — доброму, а технічному — не дуже. Частина з них потребує капітального ремонту. Наше підприємство щороку подає до переліку капремонтів певну кількість громадських вбиралень. У нас на 2022-24 роки заплановано відновлення 12-ти громадських вбиралень — покращення їхнього технічного стану і надання послуг населенню».

Крім того, на балансі підприємства є ще модульні вбиральні.

«Наше підприємство встановило 12 автоматизованих модульних вбиралень. Вони у дуже доброму санітарному стані‎», — додала Таміла Макаревська.

Частина вбиралень, що підпорядкуванні «Київводфонду», є на мапі.

Крім того, у 2012-му з’явився неофіційний додаток із мапою громадських вбиралень Києва. Але він складений російською мовою, доступний тільки для iOS і востаннє оновлювався у 2019 році.

У підпорядкуванні КП «Плесо» 40 вбиралень, з яких 29 стаціонарних та 11 модульних. Зі стаціонарних працюють 19 вбиралень, а модульні — усі. Таку інформацію надав Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА у відповідь на запит DOZORRO. Це саме ті вбиральні у парках, скверах і на пляжах, які переважно не працюють пізньої осені та взимку.

Судячи з даних схем кладовищ, «Спецкомбінат ПКПО» має щонайменше 30 громадських вбиралень. Скільки з них працює, точно невідомо.

Загалом у відповідь на запити, а також із доступних відкритих джерел DOZORRO зібрало інформацію про розташування 179 вбиралень з тих понад 300, про які зазначають у КМДА. Не по всіх із них відомий стан.

Крім того, вбиральні є на на ринках, у ТРЦ, гіпермаркетах, на АЗС, автостанціях, автовокзалах, вокзалах, підземних торгових просторах, а також у метро. Щоправда, з останніми є нюанс.

Туалети в метро у Києві призначені виключно для працівників метрополітену і стають загальнодоступними під час оголошення повітряних тривог — коли зали виконують функції укриттів, а вагони перестають рухатися. При цьому охочі скористатися вбиральнями йдуть туди лише у супроводі представників чергового персоналу станції. Це «‎Телеграфу» пояснили у Департаменті транспортної інфраструктури КМДА.

До загальної кількості наявних у Києві вбиралень також варто додати й мобільні — відомі як біотуалети. Департамент ЖКІ КМДА зазначає, що їх встановлюють під час проведення заходів, а обслуговують за рахунок тих, хто ці заходи організовує.

Враховуючи дані з відповідей на запит і ту інформацію, яку ми знайшли у відкритих джерелах, можна припустити, що з 300 комунальних вбиралень реально працюють до 100 (разом з тими, які відключені взимку). Цього явно недостатньо, адже за даними сервісу «‎Київ Цифровий», на початку серпня у місті мешкали 3,1 млн людей.

Відповідно до будівельних норм, на кожну тисячу жителів населеного пункту потрібно один санвузол у громадській вбиральні. Тобто зараз Київ повинен мати таку кількість вбиралень, які могли би обслужити понад 3000 людей одночасно.

З урахуванням туалетів у торгових і розважальних центрах, цілком можливо, що ця норма таки виконується. Та судячи з відгуків містян, збільшувати кількість вбиралень все одно треба — ремонтувати ті вбиральні, які не працюють, і будувати нові.

Що ремонтували в останні роки

У червні 2019-го заступник голови КМДА Петро Пантелеєв повідомляв, що протягом 2015-2018 років у Києві збудували та відремонтували 32 громадські вбиральні. З них 13 нових збудували під час реконструкції парку «Наталка», Пейзажної алеї, Володимирської гірки, «Мій парк» на проспекті Ватутіна, Сирецького парку, парку «Орлятко», парку Островського, парку «Відрадний», Андріївського узвозу біля Алеї художників.

У відповідь на петицію у квітні 2023-го міськрада повідомляла уже про будівництво і реконструкцію 40 вбиралень. З них 15 — в рамках реконструкції парків і скверів, ще 25 — окремо.

На жаль, виокремити вартість облаштування тільки вбиралень з кошторисів на загальні реконструкції зелених зон неможливо. Тому в цьому тексті ми загадаємо лише ті суми, які стосуються окремих ремонтів і будівництва туалетів.

Через Prozorro в Києві за останні 8 років обслуговування вбиралень замовили приблизно 33,7 млн грн.

Дві третини цієї суми — 22,1 млн грн — пішли на оплату послуг з очищення, миття, технічного та іншого обслуговування вбиралень і біотуалетів.

На ремонт і будівництво нових вбиралень виділили 10,4 млн грн. Найбільше коштувало будівництво підземної громадської вбиральні на Андріївському узвозі — 4 млн грн. Ці роботи у 2018-му проводило київське ТОВ «‎Ж.О.К.», яке в результаті отримало всю суму від Управління будівництва Подільської райради КМДА.

Крім того, замовляли ремонт вбиралень у зонах відпочинку «Центральна», «Райдуга», «Лісова», «Пуща-Водиця», «Венеція», на міському кладовищі на вулиці Стеценка, на лісовому — на вулиці Крайній, а також на Володимирському ринку. Вартість угод — від 95 тис. грн до 1,6 млн грн.

У 2018-му ТзОВ «‎ТОІ-ТОІ Системи санітарні» замовили облаштування модульної вбиральні в Сирецькому парку за 710 тис. грн. А в 2019-му Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дніпровського району сплатило трохи менше ніж 2 тис. грн «‎Епіцентру» за підвісний бачок і чашу Генуя.

Найсвіжіше замовлення з ремонту було у лютому 2023-го. Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району придбало тоді сантехніки на 32,5 тис. грн.

Ще 1,2 млн грн пішли на проєктування ремонту чи будівництва та супутні послуги. Наприклад, розробка проєкту будівництва вбиральні на Андріївському узвозі, проведення археологічного дослідження земельної ділянки на місці будівництва, підготовка документів для інформування Юнеско, а також технагляд за роботами коштували 878 тис. грн.

Не зайвим буде згадати і дві скасовані закупівлі вбиралень Південного та Центрального вокзалів за більш як 30 млн грн. Після розголосу про вартісні люксові складові у кошторисах проводити ремонт у туалетах бюджетним коштом взагалі передумали.

Натомість влітку 2023-го коштом UNICEF Ukraine на київському вокзалі облаштували безкоштовну сімейну вбиральню. Вона безкоштовна, повністю безбар’єрна та пристосована для гостей вокзалу на візках. Про це повідомила пресслужба Укрзалізниці, яка також анонсувала облаштування ще чотирьох таких вбиралень у Києві: одну — у дитячому просторі Спільно «‎Iron Land», одну — на Центральному вокзалі та ще дві — на Південному вокзалі.

На жаль, попри вичерпний перелік питань у запиті, з 10-ти установ, які дали хоч якусь відповідь, лише одна надала інформацію про те, скільки коштів саме потрібно для приведення вбиралень до прийнятного стану. У КП УЗН Дніпровського району вказали, що вважають доцільним ремонт двох непрацюючих вбиралень у парках, які користуватимуться попитом. І це коштуватиме 3 млн грн. Про які саме вбиральні йдеться, не вказано.

Куди йти, якщо поряд немає вбиральні

Коли ж так сталося, що треба терміново відвідати вбиральню, поряд нічого немає, а шукати на мапі найближчу ви не маєте часу, то кияни та гості міста можуть вільно скористатися ними у закладах громадського харчування: кафе, барах ресторанах. При цьому, вам не обов’язково щось купувати у цьому закладі.

У Києві з 2008 року діє розпорядження КМДА №579 «‎Про вільний доступ громадян до туалетів закладів громадського харчування». Згідно з ним, усі мешканці та гості міста можуть безкоштовно та вільно користуватися туалетами в закладах громадського харчування.

До речі, така норма діє й в інших містах України — там, де відповідні розпорядження ухвалювали місцеві органи самоврядування.

Куди йдуть кошти за відвідування громадських туалетів

Відвідування більшості комунальних громадських вбиралень платне. Наразі тариф становить 10 грн. Як зазначала згадана вище Таміла Макаревська, ці гроші зараховуються як власні кошти підприємства, їх витрачають на обслуговування санвузлів.

Виходячи із сьогоднішньої ситуації, імовірно, цих коштів недостатньо для розширення мережі вбиралень. Утім, як зазначала Макаревська, КМДА надає можливість інвесторам долучитися до розбудови й реалізувати свої ідеї.

Зокрема, влітку 2019-го у Києві затвердили перелік з двох вбиралень, які пропонувалися бізнесу для реконструкції з можливістю добудови.

«‎Це має бути інвестор, який має бажання укласти договір в контексті того, що він може зробити надбудову: кафе чи інший заклад, з умовою відновлення роботи громадської вбиральні. Тобто функціонал цього об’єкту не змінний», — повідомила начальниця відділу організації роботи громадських вбиралень СВКП «Київводфонд».

У результаті, у травні 2021-го КП «‎Київське інвестиційне агентство» оголосило два конкурси на реконструкцію стаціонарних громадських вбиралень із добудовами у Святошинському районі: на вул. Якуба Коласа та просп. Перемоги.

Утім реалізовувати ці проєкти так ніхто й не взявся.

Висновок

Судячи із сьогоднішньої ситуації, наявних у Києві громадських вбиралень недостатньо для забезпечення потреб мешканців і гостей міста. Частково проблеми закривають вбиральні у ТРЦ, ресторанах і кав’ярнях. Утім ті, що підпорядковані комунальним підприємствам, потрібно ремонтувати. А судячи з даних закупівель, ремонт і реконструкція фінансуються недостатньо. І навіть це можна було би розв’язати, віддаючи частину непрацюючих будівель у приватне користування. Але дві спроби реалізувати цей план були невдалі.