Індекс сприйняття корупції–2022: результати України та чого очікувати світу

Сьогодні оприлюднили результати Індексу сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index — CPI) за 2022 рік. Україна отримала 33 бали зі 100 можливих. Наш показник зріс на один бал, і тепер Україна посідає 116 місце зі 180 країн у СРІ.

Цьогоріч дослідження сприйняття корупції вийшло на тлі гучних затримань, які сколихнули Україну у перший місяць року. Зрештою, це і є полювання на “велику корупційну рибу”, якого так жадало українське суспільство. 

Антикорупційні органи стабільно працюють, попри постійні обстріли росії, й роблять це досить ефективно. Та варто визнати, що  роботи в них ще дуже багато. 

Що ж вплинуло на результати України у новому CPI, як відбувається боротьба з корупцією під час війни та які перспективи нашої країни? Розберемося детальніше.

Війна та антикорупція. Що означають результати CPI?

Україна показує стабільне зростання в межах 10 років. За цей час ми додали 8 балів до своєї оцінки. Так, це важко назвати  стрімким злетом, але точно можна вважати впевненим рухом уперед. Варто також пам’ятати, що плюс один бал ми отримали, в тому числі за результатами найважчого року в історії нашої країни. 

Сьогодні ми маємо наші найвищі бали за весь час вимірювання Індексу за новою методологією (такі самі були у 2020, але погодьтесь, обставини тоді були геть іншими). Від часів Януковича і ко, які фактично перетворили інститут влади на злочинне угрупування з розкрадання державних грошей, ми зробили дуже відчутний крок вперед. 

Лише згадайте часи до Революції Гідності, коли геть уся інформація була закрита, чиновники подавали декларації як заманеться, а закупівлі відбувалися на папері за закритими дверима — саме в таких реаліях країна жила 10 років тому. І за це десятиліття ми не тільки відбулися як держава, але й створили низку провідних електронних інструментів (Prozorro, Prozorro.Sale, система е-декларування, Е-health) та збудували з нуля антикорупційну інфраструктуру країни. 

Варто також розуміти те, що, оскільки вимірюється саме сприйняття корупції, а не її фактичний рівень (його не можна виміряти), ситуація з різким зростанням — радше екстраординарна, ніж очікувана. Тим паче в умовах тривалої війни.

Курс на осучаснення держави й наведення ладу видно з того, як нинішні кадри покращують вже наявні елементи державної системи. Або принаймні не погіршують їх. Ось лише короткий аналіз того, що з наших рекомендацій було зроблено у 2022 році, і що могло вплинути на нашу оцінку в цьогорічному СРІ.

• Закінчення конкурсів до органів антикорупційної інфраструктури: САП, АРМА та НАБУ — виконано частково.

Керівника САП нарешті призначили улітку, що додало антикорупційній інфраструктурі потужності. Конкурс, на якому обирають Директора НАБУ, стрімко просувається за визначеними етапами. А от у конкурсі на Голову АРМА поки що спостерігаємо “підвішений стан”, і це пригнічує, бо ж одна зі сфер роботи Агентства — управління арештованими російськими активами, і наявність ефективного та доброчесного керівника тут покращила б ситуацію.

• Ухвалення Антикорупційної стратегії та програми з її виконання — виконано частково.

Стратегія нарешті є, але Державної антикорупційної програми з її виконання нема. Громадськість закликає уряд нарешті її погодити і не враховувати сумнівні правки від органів, які хочуть захистити сумнівні практики.

• Продовження курсу на приватизацію — виконано. А от забезпечення прозорого обліку державної власності — не виконано.

І якщо з першим все ясно і позитивно, то в другій частині Україні точно треба змінити законодавство, щоб посилити контроль за даними про об’єкти державної власності.

• Мінімізація ризиків виведення закупівель з-під дії профільного Закону — виконано частково.

Скандал січня 2023 року з переплатами на закупівлях харчування для військових — приклад зловживань спрощеннями в процедурі закупівель з початку війни. Апелюючи до питання безпеки чи терміновості, замовники можуть підписувати прямі угоди та не публікувати їх. Як бачимо, це досить шкідливо. Тож видимість та прозорість у закупівлях потрібно відновлювати.

• “Ракова пухлина” судової реформи в Україні — реформація Конституційного Суду. Ця рекомендація не була виконана зовсім.

Попри висновок Венеційської комісії та обурення громадських експертів, Зеленський таки підписав прийнятий Верховною Радою законопроєкт №7662. Цей закон не лише може викликати сумніви в результатах роботи Дорадчої групи експертів, яка обиратиме оновлений КСУ, а й дає можливість недоброчесним суддям бути обраними в цю надважливу інституцію. І якщо ситуація не зміниться — це прямий шлях до встановлення повного контролю влади над Конституційним Судом. 

Варто сказати, що частину з цих рекомендацій, було реалізовано в умовах воєнного стану — саме у 2022-му призначили нового керівника САП та ухвалили, хоча і без низки важливих положень, Антикорупційну стратегію на 2021-2025 роки. Однак війна все ж дещо ускладнила боротьбу з корупцією. 

З початком повномасштабного вторгнення уся країна пережила велике потрясіння. Це стосувалося не тільки людей, але й державних інституцій. З перших днів великої війни усю інформацію приховали. Коли перший шок минув, доступ до даних поступово стали повертати, проте поки цього недостатньо. 

Які перспективи?

Так, війна поставила перед Україною найголовніший виклик — це виживання. І ми з ним впоралися. Наші військові показали всьому світові, що вони не тільки здатні протистояти ворогу, але й значно перевершують його у силі волі, самовідданості та професіоналізмі. Але водночас збройна агресія росії оголила й інші виклики: зокрема, вказала на необхідність продовжувати долати внутрішнього ворога — корупцію. 

На місцях її часом видно — так, навіть під час війни є люди, здатні використовувати цей гіркий час на свою користь. Але січнева хвиля активізації підозр найпевніше відіб’є чиновникам бажання влазити у схеми і брати хабарі. Наша антикорупційна система показує, що покарання неодмінно наздожене недоброчесних. 

Антикорупційна екосистема вистояла в оточенні російських військ і під масованими ракетними обстрілами, але це не значить, що вона функціонує на повну. До цього нам ще треба пройти великий шлях. А саме: завершити конкурси на очільників НАБУ та АРМА й обрати фахових, доброчесних і, головне — незалежних керівників. Врахувати всі попередні недоліки й розпочати конкурс на керівника НАЗК (наступного очільника мають призначити у січні 2024-го). Це неабияк підсилить спроможність антикорупційної інфраструктури. 

Також ми маємо обов’язково відкрити дані, де це можливо і не шкодить інтересам безпеки та оборони. І відновити підзвітність усіх представників влади: подання звітів політичних партій й електронних декларацій та їх перевірку НАЗК. 

Ми маємо розуміти, що від прозорості й підзвітності влади та ефективної роботи наших антикорупційних органів залежать не тільки результати в Індексі сприйняття корупції — від них напряму залежить ефективність відбудови нашої країни та успішність майбутньої євроінтеграції. Ми, як країна, визначили свій шлях уже давно і саме цей вибір наші військові й кожен українець хоробро виборюють щодня.