Як справа Крупи демонструє загальні проблеми при поверненні активів з-за кордону

Про проблеми із поверненням майна, що його підозрювані у корупції вивели за кордон, говорять ще з часів Януковича і його поплічників. Проте й до сьогодні цей виклик подолати не вдалося, і яскравий приклад перешкод, що можуть виникнути — справа ексочільниці Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи.

У цьому кейсі, попри арешт понад 150 об’єктів нерухомості в Україні, слідству досі складно заблокувати закордонні рахунки підозрюваної та її родини. Як повідомив Главком, ідеться про майно на суму майже $2,8 млн в банках Польщі, Швейцарії та Австрії.

Цей факт підтверджує наші тези про те, що успішне повернення активів з-за кордону потребує не лише ефективної взаємодії правоохоронних та судових органів різних країн, але й дотримання певного режиму конфіденційності. Саме тому викликає занепокоєння практика публічних заяв про розшукані закордонні активи ще до їх арешту. І найсумніше, що часто подібні повідомлення надходять від Агентства з розшуку і менеджменту активів, яке передусім і має бути зацікавлене в ефективному блокуванні такого майна перед його поверненням в Україну.

Варто розуміти, що шлях до повернення активів – це комплексний процес. Спочатку необхідно виявити та арештувати активи, а потім отримати обвинувальний вирок суду, який встановить їх злочинне походження та необхідність конфіскації. Це тривалий процес, і попереднє поширення інформації про знайдені активи ще до їх арешту може допомогти переховати такі активи.

Важливим аспектом міжнародної співпраці є й фінансова складова. Конвенція ООН проти корупції (стаття 57) передбачає право запитуваної держави на компенсацію витрат, пов’язаних із процесом повернення активів, а також можливість укладати окремі міжнародні договори щодо розпорядження арештованим майном.

Для посилення механізмів повернення активів необхідно вдосконалити законодавство про конфіскацію майна. І крім цього, відповідно до міжнародних стандартів розвивати співпрацю правоохоронних органів з аналогічними в інших країнах, як це передбачено спеціальними конвенціями.

Ефективне повернення активів з-за кордону можливе лише за умови професійної роботи органів досудового розслідування та якісного міжнародного співробітництва. І саме тому важливо, щоб кожен орган зосереджувався на своїх безпосередніх функціях, а передчасні публічні заяви про виявлені активи можуть створювати ризики для їх потенційної конфіскації.

Ми певні, що справа Крупи й інші подібні історії мають стати тривожним маркером для українських інституцій, які займаються такими важливими справами, як розшук майна за кордоном і повернення його в Україну. Бо якісний результат вимагає великої кількості зусиль, а передчасний піар може знівелювати всю роботу правоохоронних органів.