Після операції «Мідас», якою НАБУ та САП викрили корупцію на найвищому рівні у сфері енергетики, чимало питань виникло і до ефективності залучення Держфінмоніторингу до розслідування корупційних схем. Особливо у світлі того, що, за словами директора НАБУ, детективи зіткнулися з ігноруванням Держфінмоніторингу запитів щодо відстеження коштів. 

Тому ми хочемо приділити окрему увагу тому, яка ж роль якісного фінансового моніторингу у викритті організованої злочинності та корупції.

 

Що таке фінансові розслідування і як вони працюють?

Уявіть ситуацію: корупціонери отримують хабарі, крадуть бюджетні кошти або беруть участь в інших злочинних схемах. Але гроші самі собою нікуди не зникають — їх потрібно якось використати, сховати, легалізувати. Тут у гру вступає Держфінмоніторинг.

Держфінмоніторинг (ДСФМ) — це державний орган, який організовує процеси запобігання легалізації доходів, наприклад, стеження за підозрілими фінансовими операціями в Україні. Його основне завдання — виявляти, коли гроші, отримані злочинним шляхом, намагаються «відмити» через фінансову систему, тобто зробити їх легальними.

Автор: Павло Демчук, юридичний радник TI Ukraine,

Оксана Огієнко, юридична радниця TI Ukraine

Усе частіше Вищий антикорсуд арештовує підозрюваних заочно, тобто без їх фактичної присутності в залі суду. Наприклад, у 2023 так було з ексочільником МОЗ Максимом Степановим, імовірним організатором розкрадання майна АРМА Андрієм Довбенком, підозрюваним у розтраті коштів «Приватбанку» Олександром Дубілетом та іншими. 

Заочний арешт застосовують до тих, хто переховується від слідства. Проте виникає запитання, чи справді ця практика ефективна, адже підозрювані можуть ніколи й не повернутись в Україну. Спробуймо розібратися. 

Надворі зима, скоро Різдво та Новий рік, тож українці активно займаються пошуками подарунків для друзів і близьких. Серед списку тих, кому хочеться подякувати, можуть бути й посадовці — і тут виникає тонка межа між щедрістю та корупцією. Дарувати можна (за деякими винятками), але в законодавстві встановлено ліміт на вартість та формат подарунків. 

Якими є ці обмеження та що можна придбати за ці гроші, не підбуривши посадовців на правопорушення — розповідаємо в матеріалі. 

Подарунки для чиновників: як це розуміє закон?

У Законі України «Про запобігання корупції” подарунок» — це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.

Тож юридично ви можете робити ділові подарунки, але при цьому треба не порушити законодавчі вимоги, зокрема не перевищити припустиму вартість презенту. 

Проблема боротьби з корупцією полягає в тому, що це явище саме по собі приховане, тобто його не можна порахувати чи легко виявити. Тож влада, протидіючи корупційним проявам, має діяти максимально прозоро та оприлюднювати максимум інформації для громадськості. 

В Україні органи державної влади зобов’язані публічно звітувати про заходи, які вони вживають для запобігання та протидії корупції. Такі звіти є публічно доступними. У цьому матеріали ми розповімо, як і де можна взяти дані про боротьбу з корупцією.

ДАП та Антикорстратегія — що воно таке?

У серпні 2023 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) запустило Інформаційну систему моніторингу реалізації державної антикорупційної політики.

У ній є ключова інформація про результати реалізації антикорупційної політики України, зокрема про стан та динаміку реалізації Державної антикорупційної стратегії та програми, ухвалених на період до 2025 року. Загально про ці два основні «антикорупційні постулати» можна прочитати на сайті НАЗК. 

Державна антикорупційна програма містить 3 розділи, 16 напрямків, 73 проблеми, 271 очікуваний стратегічний результат та 1187 заходів, розрахованих на 2023-2025 роки. А виконавцями програми є 109 органів влади, підприємств, установ та організацій. Серед них найчастішими є НАЗК, Мінекономіки, Міноборони, Мін’юст, МОЗ та МОН. Своєю чергою, Антикорупційна стратегія описує досягнення очікуваних стратегічних результатів та вирішення ключових проблем у 2021-2025 роках. 

Коли в Україні хтось каже, що здав на права, у відповідь можуть запитати — “Скільки це коштувало?” Усе тому, що процес отримання водійського посвідчення вже перетворився на стару корупційну легенду — мовляв, скласти іспити без хабаря нереально, адже вся система заточена на це. У Transparency International Ukraine впевнені, що це не так, тому зібрали натхненні історії людей, які отримали права чесно. 

Спойлер: це важко, але того варте!

За результатами соціологічного опитування за 2022 рік від Info Sapiens, сервісні центри МВС посідають третє місце у рейтингу поширеності корупції. 26,7% опитаних повідомили, що стикалися там з корупцією у різних випадках. Крім видачі водійського посвідчення, у списку також реєстрація авто, технічний контроль та отримання документів поза чергою. 

З 1 серпня 2023 року набули чинності зміни, які мають знизити корупційні ризики під час отримання водійського посвідчення. Тепер майбутні водії мають безліч спроб скласти практичний іспит протягом двох років, а не три спроби, як це було раніше.

Корупція — багатогранне явище. Загалом, це історія про несправедливий розподіл державних ресурсів під впливом приватних інтересів. І йдеться тут не лише про кошти, а також про послуги, товари, будь-які інші можливості. За корупцію існує зокрема дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальність. 

І коли пересічні громадяни скаржаться на корупціонерів та пропонують можливі справедливі покарання для них, то це все зазвичай у межах кримінальної відповідальності. Тобто — «посадки», конфіскацію майна, арешти та інші суворі покарання, які є в кодексі.

У цьому експлейнері ми детальніше розберемося, за які корупційні дії передбачена кримінальна відповідальність. А також розглянемо покарання за корупцію, які передбачає Кримінальний кодекс — вони змінюються залежно від злочинів та пояснимо, як і бувають покарання та як вони змінюються залежно від злочинів.

У першу чергу ми фокусуємо свою увагу на чиновниках, які беруть чи вимагають хабарі. Крім них, кримінальна відповідальність передбачена і для представників приватного сектору — звичайних працівників, підрядників тощо. Відповідальні перед законом і всі ті, хто дає/пропонує хабарі. Український суд може винести вирок також іноземцям чи особам без громадянства, які не проживають в Україні постійно, але займалися тут підкупом службових осіб, вчинили тут злочин разом зі службовими особами. 

Які види покарання існують?

• Штраф, розмір якого суд визначає відповідно до діапазону у статті КК України. Він прив’язаний до «неоподаткованого мінімуму громадян» — у 2023 році це 17 грн. 
• Виправні роботи, які громадяни можуть виконувати від пів року до 2 років за місцем своєї основної роботи. 10-20% заробітку з такої праці йде державі. Таке покарання не можна призначити вагітним жінкам, військовослужбовцям, суддям, прокурорам, адвокатам, посадовцям у місцевій владі, держслужбовцям тощо.
• Громадські роботи — суспільно корисна праця, яку людина виконує безоплатно у вільний час. При цьому її обсяг не може перевищувати 240 годин, або 4 години на день. Це покарання не стосується вагітних жінок, осіб з інвалідністю, строковиків тощо.
• Конфіскація майна, коли у людини на користь держави примусово й безоплатно вилучають все або частину того, чим вона володіє. А під час спеціальної конфіскації вилучають майно, яке використали для або внаслідок злочину (наприклад, хабар) — тобто, конфіскувати можуть майно не тільки засудженого, а й інших осіб.

Люди також часто плутають інші види покарання — арешт, обмеження волі та позбавлення волі. Чим вони відрізняються — читайте в нашому іншому роз’ясненні.

Суд обирає покарання з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання. Більш суворе покарання призначають лише тоді, якщо інші будуть недостатніми для виправлення людини та попередження нових потенційних кримінальних правопорушень.

За що можуть притягнути до кримінальної відповідальності?

Людина займається підкупом державних/приватних посадовців/працівників/підрядників тощо

Нагадаємо, що у хабарництві покарання можуть отримати обидві сторони — як той, хто дає, так і той, хто бере/просить чи навіть вимагає гроші. Важливо й те, що за корупцію можуть покарати не тільки чиновника або того, хто йому пропонує йому хабар, але й працівників та службовців приватного сектору. Так, якщо приватний підприємець вимагатиме неправомірну вигоду, при чому не обов’язково у держслужбовця, — його теж можна засудити за корупцію. Закон може зіграти й проти громадян, які пропонують гроші за розв’язання своїх проблем, навіть якщо вони дрібні. 

• Пропозиція чи обіцянка хабаря за певну послугу працівникові або підряднику (Стаття 354 КК України) 

Варіанти покарання: штраф до 4250 грн, громадські роботи до 100 годин, виправні роботи до 1 року, обмеження чи позбавлення волі до 2 років. За повторне правопорушення штраф зростає вдвічі: максимальний термін громадських робіт стає 200 годин, а до решти варіантів додається 1 рік.

Якщо працівник погоджується, просить про хабар чи вже його отримує, йому загрожує штраф до 8500 грн, громадські роботи від 100 до 200 годин, обмеження/позбавлення волі до 2 років. Жорсткіші покарання передбачені у випадку повторного подібного злочину чи вимагання хабаря — штраф до 12750 грн, громадські роботи до 240 годин, обмеження/позбавлення волі до 2 років.

• Підкуп службової особи приватного підприємства (Стаття 368-3 КК України).

Якщо людина пропонує хабар працівнику приватного підприємства, то має розуміти, що він цілком має право поскаржитись у відповідні органи. Можливі наслідки — штраф до 6800 грн, громадські роботи до 200 годин, обмеження/позбавлення волі до 2 років. Якщо ж пропозиція надійшла повторно, у змові чи в груповому порядку, штраф зростає до 8500 грн, а строк обмеження/позбавлення волі — максимум до 4 років.

Працівник своєю чергою може виявитися недобросовісним та взяти гроші. За це в законі передбачена низка варіантів покарання: штраф до 6800 грн, виправні роботи до 2 років, арешт до 6 місяців, обмеження/позбавлення волі до 3 років та врешті-решт заборона обіймати посади на строк до 2 років. 

Як це працює в інший бік, коли працівник приватного підприємства сам вимагає від вас хабар? Покарання жорсткіші: від 3 до 7 років у в’язниці та ймовірна конфіскація майна. Так само суд може відреагувати на те, що працівник бере хабар не вперше.

• Підкуп осіб, що надають публічні послуги (Стаття 368-4 КК України). 

Громадяни регулярно користуються послугами нотаріусів, аудиторів, оцінювачів тощо. Це люди, що надають публічні послуги, і у своїй роботі вони мають запобігати проявам корупції. Важливо — до переліку в цій статті не належать державні службовці.

Люди, що наважуються дати їм хабар, можуть сплатити штраф до 6800 грн, піти на громадські роботи до 200 годин та навіть отримати обмеження/позбавлення волі до 2 років. Вчиняючи злочин у змові, разом з групою людей чи повторно, правопорушники можуть отримати більший штраф (до 8500 грн) або провести до 4 років у в’язниці чи виправній колонії.

Закон, звісно ж, застерігає й самих надавачів публічних послуг від корупційних дій. За отримання хабаря передбачені види покарань, подібні для інших працівників: штраф до 6800 грн, виправні роботи до 2 років, арешт до 6 місяців, а також обмеження/позбавлення волі до 5 років. 

За повторний прояв хабарництва або вимагання неправомірної вигоди можна провести вже до 8 років за ґратами разом з імовірною конфіскацією майна.

• Пропозиція, обіцянка або одержання неправомірної вигоди службовою особою (Стаття 369 КК України). 

Громадянам заборонено пропонувати чи давати хабарі посадовцю. За такі дії може бути штраф до 6800 грн, обмеження/позбавлення волі до 4 років. Повторний злочин карається ув’язненням до 6 років зі штрафом до 17000 грн та можливою конфіскацією майна.

Така пропозиція посадовцям вищої ланки передбачає як покарання позбавлення волі строком до 10 років із можливою конфіскацією майна.

• Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (Стаття 368 КК України).

Посадовець, що взяв або попросив про хабар, теж несе кримінальну відповідальність. Суд може його оштрафувати на суму до 68000 грн, арештувати на термін до пів року або позбавити волі до 4 років. Додатково посадовець може втратити право обіймати посади на 3 роки — таке покарання можуть застосувати й у низці інших статей, що визначають кримінальну відповідальність за корупційні дії.

Від розміру хабаря, отриманого посадовцем, покарання може змінюватись. Так, за хабар у «значному розмірі» (понад 134 200 грн станом на 2023 рік) строк у в’язниці становить від 3 до 6 років, а у «великому розмірі» (понад 268 400 грн) — від 5 до 10 років. Найвища градація, тобто хабар в «особливо великому розмірі» (понад 671 000 грн) або хабарництво серед топчиновників, карається від 8-ми до 12 років за ґратами з можливою конфіскацією майна.

Громадянин передав хабар за вплив на рішення чиновника

• Зловживання впливом (Стаття 369-2 КК України). 

Законодавство виключає можливі хитрощі, до яких вдаються, щоб уникнути відповідальності за підкуп посадовців, службових осіб та працівників інших організацій і підприємств. За передачу «грошового подарунка» заради впливу на чиновника може бути штраф до 6800 грн, обмеження волі до 5 років чи позбавлення волі до 2 років.

Такі «впливові» особи теж можуть бути оштрафовані на суму до 8500 грн або навіть потрапити за ґрати до 5 років. Часом вони втілюють недобрі наміри самих корупціонерів, тож за вимагання хабарів з громадян передбачено до 8 років у в’язниці.

Посадовець використовує службове становище у своїх чи чужих інтересах

• Зловживання владою або службовим становищем (Стаття 364 КК України). 

Закон забороняє використовувати свою владу чи можливості на роботі для отримання вигоди для себе чи інших людей, або навіть юридичних осіб. За такі дії Кримінальний кодекс передбачає арешт до 6 місяців, обмеження/позбавлення волі до 3 років. Додатково суд може заборонити обіймати конкретні посади максимум на 3 роки та накласти штраф до 12750 грн.

Зловживання владою потенційно порушує права та інтереси інших людей, а часто спричиняє великі матеріальні збитки — особливо державі та приватним підприємцям. Якщо суд порахує понад 335,5 тис. грн таких збитків, засудженого можуть позбавити волі вже не на 3, а на 6 років. Тоді зросте й можливий штраф — до 17000 грн.

Масштаби сум збитків або шкоди вираховуються за допомогою неоподаткованого мінімуму на рівні податкової соціальної пільги – у 2023 році це 1342 грн.

• Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права (​​​​​​​Стаття 364-1 КК України).

Закон окремо виділяє службовців у приватних підприємствах, що зловживають своїми повноваженнями. Це карається штрафом до 6800 грн, арештом до 3 місяців, обмеженням волі до 2 років, а додатково — забороною обіймати посади до 2 років. 

Той же злочин із великими збитками суд розгляне вже інакше — максимальний штраф зросте до 15300 грн, арешт до 6 місяців, а в крайньому разі людина відправиться вже не до СІЗО, а до тюрми на 3-6 років. При цьому людина може лишитися без посади на строк до 3 років. 

Особа, що надає публічні послуги, зловживає своїми повноваженнями

• Стаття 365-2 КК України. 

Аудитори, нотаріуси, оцінювачі, третейські судді, державні реєстратори і ще низка професій — ті, хто не є державними службовцями чи посадовцями в місцевій владі, підпадають під дію цієї статті. За хабарництво їм загрожує штраф до 6800 грн, обмеження/позбавлення волі до 3 років, і додатково заборона обіймати посади на цілих 10 років. 

Періодично в суспільстві гуляють чутки про недобросовісних держреєстраторів, які, будучи у змові, ввели в оману людей літнього віку чи осіб з інвалідністю. Закон реагує на такі випадки жорсткіше й може призначити для правопорушника покарання у вигляді обмеження/позбавлення волі до 5 років й заборонити обіймати посади до 3 років. Той самий злочин із тяжкими наслідками (пам’ятаймо, що йдеться про значні матеріальні збитки) потягне вже на строк у в’язниці від 7 до 10 років. 

Посадовець умисно набрехав у декларації

• Стаття 366-2 КК України. 

У декларації посадовця все має сходитися із реальним майновим станом. Однак якщо надані дані відрізняються від реальних на суму від 1,342 до 5,368 млн грн, то посадовець порушує Закон України «Про запобігання корупції». У такому випадку на нього може чекати штраф на суму від 51000 до 68000 грн, громадські роботи до 240 годин, обмеження волі до 2 років.

Якщо різниця між брехнею та правдою ще більша, на понад 5,368 млн грн, штраф зростає до 85000 грн, а посадовця можуть навіть посадити у в’язницю.

Приховати інформацію про свої статки від держави не вийде, бо за неподання декларації є окрема стаття Кримінального кодексу України 366-3. У воєнний час е-декларування стало добровільним, але після закінчення воєнного стану потенційне покарання для посадовців, що ігнорують цей обов’язок, може становити штраф до 51000 грн, громадські роботи до 240 годин, обмеження волі до 2 років чи позбавлення волі до 1 року. 

Держслужбовець набув активів, що надто перевищують його законні доходи

• Стаття 368-5 КК України. 

Ця стаття обмежує службових осіб (що виконують функції держави або місцевого самоврядування) у набутті активів, суттєво дорожчих за доходи, які вони могли отримати законно. Суттєво — це на більш ніж 8,723 млн гривень у 2023 році. Покарання — від 5 до 10 років у в’язниці.

Посадовець вкрав чуже майно завдяки своїй посаді

• Стаття 191 КК України.

Якщо службовець привласнив чи витратив чуже майно шляхом різних зловживань і маніпуляцій, він може провести у виправному центрі чи в’язниці до 5 років (в умовах воєнного стану — до 8 років). За повторний злочин або злочин у змові — обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 8 років. 

Для випадків, коли майном заволодіває організована злочинна група, передбачено від 7 до 12 років у в’язниці та конфіскацію майна. Додатково у всіх випадках може бути встановлена заборона обіймати посади до 3 років.

Посадовець «розтринькав» бюджетні кошти

• Стаття 210 КК України

Інакше кажучи, це відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів. У цій статті суд розцінює злочин з огляду на суму, витрачену посадовцем. Якщо це було в межах до 4 млн грн (у 2023 році), передбачено штраф до 6800 грн, виправні роботи до 2 років або обмеження волі до 3 років.

Коли сума переважає цей рубіж, або ж злочин вчинили не вперше чи групою, суд може призначити покарання у вигляді обмеження волі до 5 років, позбавлення волі до 6 років. Додатково у всіх випадках може бути встановлена заборона обіймати посади до 3 років.

Злочини, пов’язані зі зброєю

• Стаття 262 КК України

В Україні зброю можна отримати тільки за спеціальним дозволом, не кажучи вже про боєприпаси, вибухівку чи радіоактивні матеріали. Тож службова особа, що скористалась своїм становищем і посприяла незаконному привласненню чи викраденню цих небезпечних речей, може провести за ґратами до 10 років. Якщо у справі був груповий злочин, розбій, чи це стосується це вогнепальної зброї (крім мисливської) — позбавлення волі до 15 років чи конфіскація майна.

Важливо зазначити, що для військовослужбовців закон встановлює окрему відповідальність згідно зі статтею 410 КК України.

Злочини, пов’язані з наркотиками

Статті 308, 312, 313, 320 КК України.

Держава жорстко контролює обіг наркотичних речовин. Деякі службові особи мають до процесу обліку наркотиків більший доступ за інших людей. Відповідно, вони можуть потенційно втручатися в це, зловживаючи службовим становищем. І за це існує покарання — штраф до 2 040 грн, арешт до 6 міс, позбавлення волі до 5 років.

Якщо посадовець викрав, привласнив наркотики/психотропні речовини або обладнання для їх виготовлення, за це може бути покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років. З обтяжувальними обставинами за цей же злочин можуть дати до 12 років у в’язниці та конфіскувати майно. 

Посадовець вкрав документацію чи печатки, зловживаючи своїм службовим становищем

• Стаття 357 КК України. 

За викрадення/привласнення документів, штампів чи печаток закон передбачив для посадовців покарання у вигляді штрафу до 850 грн чи обмеження волі до 3 років. Для особливо серйозних випадків, коли через це стався збій роботи установи, або ж вкрадені документи були надважливими — може бути штраф до 1190 грн, обмеження/позбавлення волі до 3 років.

У яких випадках суд може звільнити від кримінальної відповідальності?

Людина, яка вчинила підкуп чи запропонувала хабар, може звільнитися від відповідальності, добровільно заявивши про це в НАБУ чи Нацполіцію до того, як про злочин стане відомо з інших джерел. У такому випадку важливо сприяти розслідуванню, щоб посадовець, який отримав хабар, поніс відповідальність.

Це НЕ працює, якщо людина запропонувала хабар іноземному посадовцю (дипломати, держслужбовці тощо), судді, посадовцю міжнародної організації чи члену міжнародної парламентської асамблеї, якщо Україна до неї входить.

Вже на етапі розгляду справи суд не може призначити за корупційні злочини більш м’яке покарання за те, що прописано в кодексі. Так само, не можна звільнити від відбування покарання офіційно винних, як і не можна застосувати повну амністію до вже засуджених осіб. Ці обмеження застосовують щодо конкретних статей, які прямо вважаються корупційними та тими, що лише пов’язані з корупцією.

Немає поблажок і для тих, хто вперше вчинив корупційний проступок чи нетяжкий злочин. Тобто, суд не може звільнити таких людей від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки, зміною обставин тощо. І навіть бездоганна поведінка не дозволить суду зовсім звільнити людину від покарання чи дати їй «умовне».

Однак є одна небезпечна тенденція! Місцеві суди часом пом’якшують покарання чи взагалі достроково звільняють засуджених за корупцію, мотивуючи це тим, що вони «стали на шлях виправлення» чи «довели своє виправлення». Ці вирази суб’єктивні, тому їх важко довести, а отже, тут є простір для маніпуляцій і корупційної складової. 

Потрапивши під слідство за корупцію хоч раз, людина має небагато шансів звільнитися від відповідальності. Хоча, за статистикою, більшість правопорушників притягують до адміністративної, а не кримінальної відповідальності (тобто, на людей накладають менші санкції), судимість усе одно несе за собою неприємні наслідки. 

З продовженням антикорупційної боротьби в Україні все менше сприйматимуть і толеруватимуть корупцію — як на рівні держави, так і в суспільстві. Закликаємо протидіяти корупції та бути пильними до себе, щоб не вчинити жодних корупційних злочинів!

Час біжить дуже швидко, а дні, відведені для досудового розслідування, біжать ще швидше. Адже Кримінальний процесуальний кодекс України визначає чіткі строки досудового розслідування. 

Власне самі ці строки слугують своєрідною гарантією прав підозрюваного, щоб він тривалий час не перебував у «підвішеному стані», очікуючи направлення справи до суду. А також вони стимулюють органи досудового розслідування ефективно та швидко розслідувати кримінальні провадження.

Як рахують строки досудового розслідування?

Строки розслідувань рахуються по-різному. Це залежить від стадії провадження, а також тяжкості кримінального правопорушення.

З дня початку кримінального провадження (внесення відомостей в ЄРДР) і до повідомлення про підозру строки можуть становити:

• 12 місяців — у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину (наприклад, пропозиція надати хабар службовій особі);
• 18 місяців — у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину (наприклад, розтрата в особливо великих розмірах, вчинена службовою особою).

Якщо у кримінальному провадженні особі повідомили про підозру, строки до закінчення розслідування теж змінюються:

• від 72 годин до 1 місяця – якщо розслідується проступок (строки різняться залежно від того, чи визнає вину підозрюваний, чи потрібно проводити експертизу тощо);
• протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Але в будь-якому разі загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1. одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2. 6 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
3. 12 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Що робити, коли строки досудового розслідування спливають, а всі обставини не встановили?

Це залежить від стадії розслідування. Якщо у кримінальному провадженні немає підозрюваного (тобто підозру ще не вручили), то строки досудового розслідування продовжуються слідчим суддею. А якщо підозрюваний уже є, строки можуть бути продовжені або слідчим суддею (до 6 або 12 місяців в цілому), або керівником органу прокуратури (до 3 місяців). 

Продовження таких строків має важливе значення з боку як раціональності та ефективності кримінального провадження, так і узгодження потреб розслідування з правами й інтересами осіб, залучених до нього. Однак цей процес обумовлюється тим, що орган досудового розслідування потребує додаткового часу для проведення всіх процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Що враховують при продовженні строків досудового розслідування?

Ключовою у питанні про продовження строків досудового розслідування є складність провадження.

Це оціночне поняття, тобто закон не містить чітких ознак складного, особливо складного або винятково складного провадження. 

Тому судді послуговуються критеріями зі ст. 28 КПК України, які сформульовані для визначення розумності строків кримінального провадження.

1. Складність кримінального провадження. Її визначають з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження. Також враховується обсяг та специфіка процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо. Наприклад, існує різниця між кримінальними провадженнями, де досліджується підкуп керівника ФДМУ, та тим, де досліджується розтрата коштів державного підприємства з використанням іноземних компаній.
2. Поведінка учасників кримінального провадження. Наприклад, учасники можуть зловживати своїми процесуальними правами, подаючи безпідставні та необґрунтовані скарги.
3. Спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.  Наприклад, слідчий може зволікати у проведенні слідчих дій, а суд може не розглядати скарги сторони захисту.

Також статті 295 та 295-1 КПК України регулюють порядок розгляду клопотань про продовження строків досудового розслідування.

Що відбувається, коли строки досудового розслідування не продовжують?

Ухвала слідчого судді, прийнята за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, оскарженню не підлягає.

В законі є імперативна норма, яка стосується випадків відмови у продовженні строку досудового розслідування. За таких обставин прокурор повинен вчинити одну з трьох дій:

• закрити кримінальне провадження;
• звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
• звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Якщо ж прокурор вважає за доречне звертатися до суду з обвинувальним актом, то він повинен відкрити матеріали кримінального провадження для сторони захисту, як це і визначено в законі.

Від прийому в лікаря до кабінету топчиновника — усюди можна зіткнутися з вимаганням хабаря. Значна кількість українців бодай раз потрапляла в таку ситуацію: звичайна процедура обертається натяками на необхідність “посприяти” процесу чи “подякувати” залученим, аби прискорити його, чи й взагалі зробити можливим. Розповідаємо як протистояти протизаконному тиску й куди звернутися після цього.

Увага! Хоча хабар і асоціюється саме з грошима, на практиці він може мати зовсім іншу форму. Це можуть бути подарунки, послуги, інформація та ще багато іншого, а тому радимо почитати окремий матеріал про це. 

 

Як відмовити у хабарі?

Навіть якщо ви звикли жити чесно і загалом проти хабарництва, на практиці можна розгубитись. Найімовірніше, корупціонер почне тиснути на вас, вдаючись до різних маніпуляцій. Будьте готові до цього й пам’ятайте низку ключових речей:

• Зберігайте спокій. Які б не були обставини, закон на вашому боці — його порушуєте не ви, а посадовець. Усі можливі погрози — лише спроби психологічного тиску. Попри все, відповідайте стримано та чітко. За потреби озвучте свою позицію ще раз.
• Хабар — не норма. На жаль, в Україні досі можна зустріти думку, що хабарництво це цілком нормально, загальноприйнято і взагалі це “наша ментальність”. Чиновник, який вимагає у вас хабар, теж може вдатися до цієї логіки, стверджуючи, що “всі так роблять”, “так заведено”, “завжди так було” тощо. Пам’ятайте, корупція — це не традиція, а злочин. Навіть якщо певна сфера є корумпованою, це не означає, що ви маєте продовжувати таку практику.
• Не буває нешкідливої корупції. Іншим небезпечним уявленням є те, що хабарництво шкідливе лише на найвищому державному рівні. Насправді побутова корупція нічим не краща за великі корупційні схеми. Не піддавайтеся на розповіді про те, що “від цього ніхто не постраждає”.
• Усі платежі мають бути задокументовані. Іноді хабарі можуть приховуватись за додатковими сплатами чи внесками. Будьте уважні, всі справжні платежі мають бути прописані в законодавстві та здійснюватися лише через банк. Інформація про них наявна у вільному доступі й ви завжди можете це перевірити. Навіть якщо вам надали чек, перевірте чи сплата дійсно відбудеться на державний рахунок, а не на підозрілий благодійний фонд чи інше потенційне прикриття для корупційної схеми. 
• Ви можете здобути докази. Якщо ви хочете додатково захистити себе від тиску й отримати докази корупційного правопорушення для майбутнього викриття, то не здіймайте галасу одразу, інакше з доказів можуть залишитись лише ваші слова. Не погоджуючись на хабар, спробуйте зайняти нейтральну позицію та перенести зустріч. Запам’ятайте якомога більше деталей (ПІП, посаду, дату, час, місце, адресу, номер кабінету, контактний номер телефону, суму неправомірної вигоди тощо). Зауважте, що суд може не визнати доказом записи розмов, зроблені до звернення до органів правопорядку. 

 

Що робити далі з корупціонером?

Якщо на вашому шляху таки трапився корупціонер, то далі варто подбати про  притягнення його до відповідальності. Спочатку може здатися, що набагато краще просто забути про неприємний інцидент, але таким чином, хабарник і надалі може продовжити свою злочинну діяльність. Саме така небайдужість є ключовим елементом боротьби з корупцією. Будьте готовими активно співпрацювати зі слідством (брати участь у негласних слідчих (розшукових) діях, давати показання тощо) та обмежити коло осіб, які знають про факт досудового розслідування, винятково  слідчим та прокурором.

• Найбільш очевидним варіантом є звернення до Національної поліції України, яка має повноваження розслідувати правопорушення, що стосуються підкупу, зловживання службовим становищем та вимагань. 

Повідомити про злочин ви можете за телефоном 102 чи подавши заяву до відділення Національної поліції.

Варто зауважити, що Національна поліція України не є спеціалізованим антикорупційним органом, а тому хід вашої справи може загальмуватися в загальному потоці правопорушень. Але ваш випадок вимоги хабаря може підпадати під сферу відповідальності спеціалізованих антикорупційних органів . 

 

До яких антикор_органів можна звернутися та якими справами вони займаються?

 

• Якщо ваш випадок вимоги хабаря стосується вищих посадових осіб, або якщо предмет злочину чи завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2023 році – 1 342 000 грн), то варто звернутися до Національного антикорупційного бюро України (НАБУ).

Повідомити про злочин ви можете за телефоном 0-800-213-200, електронною адресою info@nabu.gov.ua, подавши заяву під час прийому чи заповнивши відповідну форму на офіційному сайті бюро тощо.

• Якщо ваш випадок не підпадає під компетенції попередніх органів, ви також можете звернутися до Державного бюро розслідувань (ДБР).

Повідомити про злочин ви можете за телефоном, подавши заяву під час прийому чи заповнивши відповідну форму на офіційному сайті.

Крім того, на електронних ресурсах багатьох державних структур існують спеціальні форми для повідомлення про корупційні правопорушення з боку їх працівників. Ба більше — в них нерідко є окремий відділ, що має запобігати корупції всередині органу.

Можете ознайомитися з відповідними формами від Державної міграційної служби України, Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ та Державного бюро розслідувань. Також радимо ознайомитися з нашою попередньою покроковою інструкцією про те, як повідомити про корупцію.

Корисним, у залежності від ситуації, може стати публічне повідомлення про ваш випадок. Воно може мати форму й публікації в соціальних мережах, й звернення до ЗМІ та антикорупційних громадських організацій. Проте варто розуміти, що це не альтернатива повноцінному зверненню до органів, що займаються розслідуванням корупційних правопорушень, а скоріше засіб запобігти подальшим злочинам з боку посадовця.

 

Дякуємо за підготовку цього матеріалу нашому стажеру Олександру Михальчуку.

Нещодавно Вищий антикорупційний суд закрив кримінальне провадження про недостовірне декларування народного депутата Михайла Забродського через закінчення строку давності. 

У суду лишався всього 1 місяць та 3 дні, щоб розглянути це провадження. Річ у тім, що його справа надійшла до ВАКС 3 лютого 2023 року, а проступок він учинив, на думку обвинувачення, ще 6 березня 2021 року. 

Тож суд не встиг розглянути справу й винести вирок, бо не мав на це достатньо часу. Ми вирішили детальніше розібратися, навіщо існують строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Що таке строк давності?

Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності – це проміжок часу, після якого особу вже не можуть притягнути до відповідальності. Він відраховується від дня, коли особа вчинила злочин. 

Строки відрізняються залежно від того, наскільки тяжким є злочин та покарання за нього. Наприклад, якщо особа вчинила кримінальний проступок, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, то в органів правопорядку та суду є два роки на розслідування та судовий розгляд такої справи. 

А от якщо йдеться про зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, то строк давності складатиме 10 років. Прикладом є справа ексміністра інфраструктури Андрія Пивоварського — за версією слідства, він із заступником завдав збитків на понад $30 млн у 2015 році. 

Утім, є винятки. Строків давності немає за злочини проти основ національної безпеки України, проти миру й безпеки людства та катування. А у разі, якщо злочин вчинили щодо малолітньої/неповнолітньої особи, то строк давності починає відраховуватися з моменту досягнення повноліття.

Для чого існують такі строки?

Строки давності існують, тому що з плином часу правопорушення втрачає актуальність, а соціальна небезпека від особи стає менш гострою. Водночас органи правопорядку та суди вмотивовані швидше працювати над справами. 

Окрім того, докази у справах з часом можуть стати неповними (наприклад, свідки забудуть важливі деталі). Тому строки давності допомагають запобігти порушенню прав обвинувачених у суді. 

Є лише два варіанти застосування строків давності притягнення до кримінальної відповідальності:

1. звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України);
2. звільнення від покарання (ч. 5 ст. 74 КК України).

Суттєва різниця між ними полягає в тому, що у першому випадку суд офіційно не засуджує людину з усіма наслідками.

Коли ж починається відлік строку давності?

Початковий момент відліку строку давності – день, коли особа вчинила кримінальне правопорушення. 

Якщо особа готувалася до злочину або вчинила замах на нього, то відлік часу починається з дня, коли правопорушення припиняється з незалежних від людини причин. Наприклад, якщо її викрили правоохоронні органи. 

Що буде, якщо переховуватися від слідства чи суду?

У таких випадках обчислення строку давності зупиняється. А відновиться відлік лише тоді, коли людина з’явиться із зізнанням або її затримають. Але якщо людина буде переховуватись 15 років – її теж можуть звільнити від кримінальної відповідальності, бо строків давності понад 15 років не передбачено.

Якщо до закінчення строків давності людина вчинила новий злочин від середньої тяжкості, то строк починають рахувати заново. Якщо злочинів декілька, то строки давності за них обчислюються окремо.

Таким чином, строки давності існують для того, щоб людина не перебувала тривалий час “у підвішеному стані”. Наприклад, якщо раптом почнеться розслідування крадіжки в супермаркеті 30-річної давнини. Адже виникають сумніви, чи буде розгляд цього злочину доречним та потрібним у суспільстві.

Окрім того, це стимул для органів правопорядку й судів вкладатися в розумні строки. Хоч це і не завжди може грати на користь потерпілих та  інтересів держави в цілому.

Судовий розгляд кримінального провадження – тривалий та витратний процес. Адже витрачаються як державні ресурси (робота суду, прокурора), так і кошти підозрюваного, обвинуваченого (залучення адвоката, прибуття до суду). Тому на допомогу суду створили новий інститут —  угоди про визнання винуватості. 

Як це застосовують на практиці?

Угоди про визнання винуватості можливі у справах щодо кримінальних проступків, нетяжких і тяжких злочинів тощо. Це стосується й корупційних злочинів — наприклад, пропозиції хабаря посадовцю. 

Право ініціювати угоду має як прокурор, так і підозрюваний/обвинувачений. На це є визначений час — від моменту оголошення про підозру — до того, як судді вийдуть у нарадчу кімнату для ухвалення вироку. 

Достатнього розголосу набула справа щодо екснардепа Олександра Трухіна, який пропонував хабар поліцейським. Його захист ініціював укладання угоди про визнання винуватості, тож тепер Трухін має сплатити штраф і задонатити на ЗСУ.

Угоди, що стосуються корупційних справ, спрацюють коли їх затвердить Вищий антикорсуд. Після цього суд ухвалить обвинувальний вирок. 

Що означає укласти угоду зі слідством? 

Угода про визнання винуватості — це юридичний “компроміс” між стороною обвинувачення та підозрюваним. Щоб сторони не зловживали цим правом, існують запобіжники, які ретельно перевіряє суд. Так, умови угоди мають відповідати інтересам суспільства.  Це залежить від тяжкості злочину та того, як співвідносяться публічні й приватні інтереси. Звісно ж, угода не має порушувати права, свободи чи інтереси сторін, добровільність укладення угоди та інші обставини.

Укладаючи угоду, сторони можуть погодити покарання, розмір збитків до відшкодування та умови, за яких покарання не відбуватиметься. Наприклад, це так звані “умовні строки” (відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України). 

Нещодавно поширеною стала практика, коли обвинувачені/засуджені донатять на Збройні сили України. Таким чином Олександр Трухін сплатить на армію 6 млн гривень, а поки що чинний мер Полтави Мамай, який теж уклав угоду зі слідством, зобов’язався задонатити 2 млн. 

 

“Умовний строк” та щедрі донати не знімають з обвинувачених судимість та всі її наслідки (наприклад, звільнення з публічної служби чи втрата мандата). А ще після укладання угоди вже не можна оскаржити вирок на загальних підставах.

Якщо угода в результаті не виконується, то судовий розгляд або досудове розслідування відновиться, а на обвинуваченого, якщо він зірвав угоду навмисно, чекає кримінальна відповідальність.

Відповідно до ст. 41 Конституції України – ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Але є визначені законом випадки, коли держава може забрати приватну власність досить законно. 

До них можемо віднести конфіскацію майна, визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, спеціальну конфіскацію та стягнення активів у дохід держави (як санкцію). Давайте розмежуємо ці категорії.

Конфіскація майна є покаранням

Суд може прийняти рішення про конфіскацію майна, коли визнає особу винною за вчинення певного злочину. При цьому у засудженого примусово та безоплатно вилучається все або частина майна, яке є його власністю. Важливо, що конфіскація застосовується саме до законно набутого майна, її головна мета — покарати та виправити засудженого.

Спеціальна конфіскація не є покаранням

Спеціальна конфіскація застосовується до речей, які використовувалися для вчинення злочину або ж були набуті внаслідок злочину. Основна її мета — забезпечити, щоб внаслідок злочину не можна було отримати фінансову вигоду. При цьому майно можуть відібрати як у засудженої особи, так і в інших осіб. Головне, щоб ці інші особи знали, що майно пов’язане із вчиненням злочину. 

Наприклад, посадовець отримав неправомірну вигоду у 100 тисяч доларів. Ці гроші в нього будуть вилучені за механізмом спеціальної конфіскації.

Стягнення активів у дохід держави є санкцією

Воно застосовується відповідно до Закону України “Про санкції”. І лише в тих випадках, коли Вищий антикорупційний суд за позовом Мінюсту вирішить, що особа вчинила дії, які створили суттєву загрозу національної безпеки, суверенітету, територіальній цілісності. 

Тоді держава, як захід попередження та стримування від подальшої подібної поведінки, має право примусово та безоплатно стягнути ці активи на свою користь. Це є реакцією держави на ті дії, які чинить держава-агресор та її поплічники.

Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави

Як і з попередньою категорією, необгрунтованими активи визнає Вищий антикорупційний суд, але за позовом прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Однак такий позов можуть пред’явити лише до посадової особи або іншої особи, що вчиняє дії за її дорученням, у тих випадках, коли набута власність не відповідає її законним доходам за певний період часу. 

З цього прокурор, а потім суд, може встановити, що посадовець десь отримав дохід, який він/вона не могли отримати. І тоді стягнути майно, яке придбане за незаконний дохід, на користь держави.

 

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.