Transparency International Ukraine закликає Президента ветувати законопроєкт  № 12089 про посилення захисту прав добросовісних набувачів, який минулого тижня ухвалила Верховна Рада. Він передбачає обмеження можливості для держави або територіальних громад повернути майно, яке протиправно вибуло з їхньої власності, якщо з моменту його продажу добросовісному набувачу (особі, яка не знала про сумнівний бекграунд активу) минуло 10 років.

Насамперед таке обмеження фактично легалізує незаконне відчуження у держави або громади майно через шахрайські схеми та зловживання службових осіб. Якщо зміни наберуть чинності, повернути його буде складно навіть через суд.

Окрім цього, законопроєкт змінює підходи до початку перебігу позовної давності у спорах щодо витребування майна і встановлює його з дати передачі добросовісному набувачу або державної реєстрації права власності за ним. На практиці це скоротить час, коли держава або територіальна громада можуть повернути своє майно, до 3 років замість 10. Якби такі правила працювали раніше, столична громада не змогла б повернути землі навколо музею Пирогово, а держава — садибу Терещенка на Житомирщині, де був монастир УПЦ МП.

У випадку ж повернення майна держава чи громада будуть змушені компенсувати вартість майна новому власнику, а лише потім вирішувати спір з винною особою. Це додатковий фінансовий тягар, який може бути особливо відчутним для місцевих бюджетів.

Наостанок норми законопроєкту щодо обмеження строку повернення майна будуть ретроспективними, а це суперечить принципу незворотності дії закону в часі, що гарантується Конституцією.

Transparency International Ukraine закликає президента ветувати законопроєкт № 12089, а також закликає усіх небайдужих підписати відповідну петицію. 

Ефективне управління комунальним майном — важливий інструмент для підтримки місцевих бюджетів та стимулювання економічного розвитку громад. Але з початком повномасштабного вторгнення ця сфера зіткнулася з безпрецедентними викликами.  

З 2022 року активність приватизаційних процесів на місцях знизилася більш ніж на третину. Наслідком стало суттєве скорочення надходжень до місцевих бюджетів. Зокрема, доходи від приватизаційних аукціонів знизились майже на 70% у порівнянні з довоєнним 2021 роком.

За таких умов постала необхідність адаптувати законодавство та процедури до умов воєнного стану для відновлення та інтенсифікації процесів приватизації комунального майна, забезпечення стабільних надходжень до місцевих бюджетів, а також збереження прозорості й ефективності управління комунальними ресурсами в умовах кризового періоду.

У цьому звіті надається порівняльний аналіз стану приватизації комунального майна з 2021 року. Особливу увагу приділено змінам у законодавстві, рівню конкуренції на ринку, досягнутим результатам, впливу на виконання місцевих бюджетів та забезпеченню прозорості процедур. Дослідження дозволяє оцінити, як воєнні виклики вплинули на ефективність розпорядження комунальним майном, і які кроки було здійснено для мінімізації негативних наслідків.

Для аналізу використано інформацію з модуля аналітики електронної торгової системи Prozorro.Продажі, відповіді 80 органів місцевого самоврядування (далі – ОМС) на інформаційні запити та опитувальник щодо приватизації комунального майна, документи, оприлюднені на вебсайтах ОМС, акти законодавства.

Уже майже 6 років громади продають своє майно на приватизаційних аукціонах через Prozorro.Продажі. Завдяки конкуренції ціна на них зростає і загальний дохід від продажу перевищив 5 млрд гривень. Але значна частина активів вибуває з комунальної власності у менш прозорий та зовсім неконкурентний спосіб — через викуп орендованого майна.

Ми в Transparency International Ukraine проаналізували результати приватизації в 82 містах і виявили, що їхні бюджети могли недорахуватися понад 552 млн гривень через продаж майна в позаконкурентний спосіб.

Transparency International Ukraine закликає депутатів підтримати законопроєкт №12230, який має розв’язати цю проблему.

Згідно з результатами дослідження Transparency International Ukraine з 2019 року більше третини об’єктів комунальної власності у 82 досліджуваних містах приватизували не через аукціони, а через механізм викупу орендарем.

Закон дає можливість орендарям отримати право на викуп орендованого ними майна без аукціону. Для цього потрібно здійснити його невід’ємні поліпшення (наприклад, реконструкцію або добудову), вартість яких складе не менше 25% від ринкової вартості цього майна, та звернутися до місцевої ради за дозволом для викупу. 

Щонайменше у 19 містах, зокрема Кропивницькому, Ужгороді, Запоріжжі, Сумах, Одесі, Дніпрі, викупу надавали перевагу над аукціонами — відсоток проданих у такий спосіб об’єктів комунальної власності перевищив половину від загальної кількості приватизованих. А у 3 містах (Горішніх Плавнях, Світловодську, Чорноморську) всі об’єкти були приватизовані в такий спосіб.

У містах, де застосовували обидва механізми, в середньому вартість об’єктів, придбаних на конкурентних засадах, перевищувала ціну проданих об’єктів шляхом викупу, на 45%. 

З урахуванням такого показника різниці у вартості бюджети міст, які застосовували механізм викупу, могли потенційно втратити з 2019 року загалом понад 552 млн грн від продажу активів в неконкурентний спосіб.

Окрім цього,  орендарі, які викупили майно в громади, здебільшого здійснювали його поліпшення в мінімальному розмірі (25%) від ринкової вартості об’єкта). Це свідчить про те, що такі “поліпшення” були радше спрямовані на отримання права для викупу, аніж реального покращення орендованого майна. Варто додати, що застосування механізму викупу також містить корупційну складову через можливі зловживання з оцінкою майна, яка безпосередньо впливає на ціну його продажу. 

Враховуючи такі висновки, ми переконані, що викупу орендованого майна потрібна альтернатива. З одного боку вона має забезпечити прозорість та зростання надходжень до місцевих бюджетів, а з іншого боку — врахувати інтереси орендарів, які вкладають кошти в орендоване майно.

Такою альтернативою можуть стати аукціони із застосуванням переважного права орендаря на придбання майна за найвищою ціною, яка була запропонована під час такого аукціону. Ця практика вже застосовується в земельних торгах та аукціонах з оренди державного і комунального майна. Нещодавно в парламенті зареєстрували законопроєкт №12230, який пропонує втілити такий механізм і в приватизації. TI Ukraine підтримує його прийняття парламентом задля забезпечення ефективнішого управління комунальним майном. 

Після запуску онлайн-аукціонів в системі Prozorro.Продажі з 2018 року дохід місцевих бюджетів від реалізації комунального майна перетнув межу у 5 млрд грн. Такого результату вдалося досягти за підсумками понад 4,2 тис. проведених торгів, в яких у середньому брало участь майже 3 учасники. Завдяки конкуренції вартість виставленого громадами майна на продаж зросла у понад 1,5 раза у порівнянні зі стартовою ціною.

Але не всі процедури з продажу об’єктів комунальної власності прозорі та конкурентні. Профільне законодавство передбачає можливість приватизувати орендоване комунальне майно шляхом викупу його орендарем (надалі – викуп). Такий механізм реалізується: 

• поза аукціоном; 
• за ціною, визначеною за результатами оцінки; 
• за умови здійснення орендарем невід’ємних поліпшень орендованого майна у розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна.

За даними модуля аналітики Prozorro.Продажі, з 2018 року шляхом викупу було придбано понад 1,2 тис. об’єктів комунальної власності на загальну суму 2,1 млрд грн. Така статистика робить викуп другим за популярністю способом приватизації комунального майна після аукціонів. А в низці громад, зокрема таких великих містах як Дніпро, Одеса, Суми, Житомир, викупу надається перевага. 

Продаж об’єкта на аукціоні передбачає встановлення його стартової ціни на основі балансової вартості та подальше визначення остаточної вартості за результатами торгів. У випадку з викупом, стартова ціна продажу визначається за результатами майнової оцінки та надалі не зростає. Враховуючи таку протилежність підходів, TI Ukraine вирішила порівняти кількісні та вартісні показники двох основних механізмів продажу комунального майна, щоб з’ясувати їхню ефективність з точки зору наповнення місцевих бюджетів.

Ми звернулися до 105 органів місцевого самоврядування із запитами надати інформацію про результати приватизації комунального майна за період з січня 2019 року до жовтня/листопада 2024 року. Для аналізу ми використали дані, отримані від 82 ОМС в населених пунктах, де за цей період приватизували щонайменше один об’єкт комунальної власності.

У своєму останньому звіті щодо України Єврокомісія попри здобутки й рекомендації у боротьбі з корупцією побічно торкнулася і питання управління держпідприємствами. 

Ключові події у цій сфері та рекомендації не виділили окремо, натомість їх включили в розділ, який стосується функціонування ринкової економіки в України.

Чим запам’ятався рік приватизації під час повномасштабної війни

Після початку повномасштабного вторгнення приватизація в Україні практично зупинилась. Окремі аукціони на місцевому рівні проводили, подекуди навіть успішно. Але державні активи на продаж не виставляли – через високі ризики відстрочення або несплати коштів за придбані об’єкти.

Проте Україна досить швидко оговталася від першого шоку. Бізнеси відновили роботу, підприємства почали релокуватися у безпечніші регіони. Посприяти пошуку нових майданчиків могла приватизація, однак її правила треба було адаптувати до викликів воєнного часу.

На початку червня 2022 в парламенті зареєстрували законопроєкт №7451, який мав на меті спростити та пришвидшити приватизаційні процеси. Тоді TI Ukraine закликала Верховну Раду підтримати цей проєкт з урахуванням рекомендацій, які нівелювали його ризики. 

Ми були переконані, що в умовах падіння економічної активності приватизація може пом’якшити удар від наслідків війни для бюджету. І це стосується не лише одноразових вливань коштів від продажу для часткового покриття дефіциту та забезпечення потреб оборони. Надалі приватні власники трансформують активи, і ті починають приносити постійний дохід та стимулюють економічний розвиток країни.

Зрештою 19 серпня набрав чинності Закон, який:

• спростив порядок підготовки об’єктів до приватизації;
• скоротив строки проведення аукціонів;
• дозволив подавати документи для участі в аукціоні та укладати протокол про його результати в електронній формі;
• змінив порядок розрахунків та укладення договору приватизації (спершу оплата — потім договір); 
• дозволив автоматично переоформлювати ліцензії та дозволи на покупців, а також відчужувати обтяжене майно;
• передбачив проведення електронних аукціонів великої приватизації в системі Prozorro.Продажі.

Нам також вдалося відмовити народних обранців від ідеї приховати всю інформацію про учасників, переможців, протоколи й договори електронних аукціонів з продажу, щоб зберегти прозорість процесів. Тож уся інформація про хід та результати аукціонів залишається доступною та відкритою, і кожен громадянин може бачити, хто, коли, за скільки і який обʼєкт приватизував.

Після повноцінного відновлення малої приватизації минув рік. Тож згадуємо, чим він запам’ятався і яких результатів вдалося досягнути. 

Примітка. Використано дані модуля аналітики bi.prozorro.sale та ДашбордSPFU станом на 28.08.2023.

На початку лютого у парламенті зареєстрували законопроєкт № 8250. Його першочерговою метою було оптимізувати структуру Фонду державного майна України.

Необхідність структурних змін у Фонді збіглася з потребою вирішити питання щодо управління конфіскованими російськими активами. Профільний Закон «Про санкції» не дає чіткої відповіді, хто здійснює такі повноваження на постійній основі, натомість надає уряду можливість обирати тимчасового управителя такими активами серед органів державної влади та державних підприємств.

Враховуючи, що заходи з тимчасового управління стягненими активами Кабмін переважно покладав саме на ФДМУ, законопроєкт пропонував закріпити за відомством такі повноваження на постійній основі.

TI Ukraine аналізувала законопроєкт в остаточній на той момент редакції, запропонованій головним комітетом, та в цілому не заперечувала проти передачі підсанкційних активів Фонду держмайна для здійснення управління ними та реалізації. 

Крім того, з огляду на різноманітність видів активів, які можуть бути стягнені, доцільним виглядало і збереження за урядом повноважень визначити інший відповідальний орган управління — за умови належного врегулювання цієї процедури на підзаконному рівні. 

Але, як виявилось згодом, в найкращих традиціях української законодавчої процедури в день голосування парламентом профільний комітет вніс на розгляд та врахував пропозицію з новим формулюванням змін до Закону «Про санкції». Вони уточнили положення про те, що Фонд зможе реалізувати лише активи, що належать резидентам держав, що здійснюють збройну агресію проти України.

У результаті, Верховна Рада прийняла законопроєкт вже в оновленій редакції, а перспективи реалізації підсанкційних активів опинилися під загрозою. Розбираємося, чому так сталося.

Які ризики несуть прийняті зміни?

У попередній редакції законопроєкт передбачав передачу стягнених в дохід держави активів ФДМУ для управління ними, в тому числі шляхом їх реалізації. У проголосованому ж тексті Закону це положення нібито уточнили, визначивши можливість реалізації Фондом виключно тих активів, які належать резидентам держав, що здійснюють збройну агресію проти України.

Але такі зміни ставлять під загрозу реалізацію конфіскованих активів, як мінімум, з двох причин.

• Актив уже не належить резиденту

Хоч питання переходу права власності на активи, стягнуті судом в дохід держави, Закон «Про санкції» безпосередньо не врегульовує, у цьому аспекті слід звернути увагу на норму ст. 346 Цивільного кодексу. Вона передбачає припинення права власності, зокрема у випадку визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. Враховуючи, що у випадку застосування санкції активи також стягуються в дохід держави, вважаємо, що за аналогією з цивільною конфіскацією право власності на такі активи у попередніх власників припиняється в момент набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, прийняті законодавцем уточнення унеможливлять дотримання Фондом держмайна вимог закону та реалізацію підсанкційних активів загалом. Адже після розгляду справи судом вони вже не належатимуть резидентам держав-агресорів. 

• Не резидентом єдиним

Санкція у вигляді стягнення активів в дохід держави може бути застосована до фізичних або юридичних осіб, у тому числі до резидентів, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України або сприяли (в тому числі шляхом фінансування) вчиненню таких дій іншими особами.

Термін «резидент» в Законі «Про санкції» застосовується у значенні, наданому іншим Законом — «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів». Він визначає резидентів виключно як юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на її території, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є російська федерація.

Застосовуючи термін «резидент» Верховна Рада суттєво обмежує коло суб’єктів, чиї конфісковані активи можуть бути реалізовані, зокрема:

• компаній, які не пов’язані структурою власності з рф, але сприяли створенню загрози національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України;
• будь-яких фізичних осіб, щодо яких застосовано санкції у вигляді стягнення активів в дохід держави. 

За нашою інформацією, з 23 кейсів стягнення активів в усіх, крім одного, випадках така санкція застосовувалась саме до фізичних осіб. При цьому йдеться не лише про росіян, але й громадян України, які сприяють агресору. Зокрема, ВАКС вже стягнув у дохід держави активи президента-втікача Віктора Януковича та заступниці голови так званої «громадської палати донецької народної республіки» Катерини Мартьянової, яка також є громадянкою України.

У результаті, після набрання чинності змін до Закону «Про санкції» конфісковані активи, в тому числі такі вартісні об’єкти як, наприклад, Миколаївський глиноземний завод Олега Дерипаски (6,5 млрд грн*), Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат (0,5 млрд грн*) Міхаіла Шелкова та інші, зависнуть в управлінні держави без можливості подальшого продажу. А державі і так вистачає неприбуткових активів, якими вона не може ефективно управляти.

* вартість активів на 2022 рік за даними Youcontrol 

Чим обгрунтовували такі зміни народні обранці — достеменно невідомо. Не виключено, що вони пов’язані із зацікавленістю окремих українських громадян та компаній уникнути ризику застосування щодо них санкцій та стягнення їхніх активів у майбутньому. 

Але насамперед від такої законотворчої діяльності постраждають українці, які зіштовхнулися з наслідками війни. Адже кошти, отримані від реалізації конфіскованих активів, спрямовуються у Фонд ліквідації наслідків збройної агресії, за кошти якого покривають потреби країни з відновлення. Тож чим менше російського майна буде продано, тим менше знищених домівок, шкіл та лікарень зможемо відбудувати.

Окремо слід звернути увагу на позбавлення уряду повноважень щодо визначення інших суб’єктів управління конфіскованими активами. Серед різного роду рухомого та нерухомого майна, акцій або часток підприємств у статутному капіталі, вже є випадки стягнення в дохід держави активів, управління якими не характерне, а інколи й недоцільне, для Фонду держмайна. Йдеться, зокрема, про твори мистецтва та грошові активи. Саме тому важливо зберегти за Кабінетом Міністрів право передавати такі активи іншому управителю.

Що далі?

Зміни, які стосуються обов’язкової належності конфіскованих активів резидентам держав-агресорів для їх реалізації, очевидно, потрібно виключити. Також Кабмін має зберегти право визначати інший орган управління такими активами за відповідним зверненням Фонду державного майна. 

Як нам відомо, окремі народні депутати та ФДМУ вже розпочали консультації щодо можливих шляхів врегулювання ситуації, що склалася. Але варіантів обмаль.

20 червня Президент підписав Закон № 3137-IX, що був прийнятий за результатами розгляду законопроєкту № 8250 парламентом. Отже, варіант з накладенням вето, тобто поверненням закону у Верховну Раду для повторного розгляду, реалізувати не вийде..

З позитивного — зміни, що стосуються управління та реалізації підсанкційних активів, наберуть чинності лише через три місяці. Тож час для усунення ризиків ще є. 

Найбільш очевидним та простим варіантом є вилучити із прийнятого закону положення, які ще не встигли набрати чинності. Схожий випадок вже траплявся в нашій законодавчій практиці, коли Верховна Рада прийняла закон, яким виключила статтю 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» Кримінального Кодексу до того, як вона набрала чинності.

Але такий механізм внесення змін суперечить законодавству. Закон «Про Регламент Верховної Ради України» встановлює можливість внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта, а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта. 

Отже, з точки зору законодавчої процедури правильним буде варіант з внесенням нових змін до Закону «Про санкції». Вони можуть стати основою для нового законопроєкту або подані у вигляді пропозицій до законодавчих ініціатив, які вже перебувають на розгляді в парламенті та предмет регулювання яких стосується вдосконалення санкційного законодавства або роботи Фонду держмайна. 

При цьому, парламентарям необхідно звернути увагу на наступне:

1. Закон з відповідними змінами слід прийняти до закінчення тримісячного строку. Це дасть змогу уникнути зазначених ризиків щодо неможливості реалізації ФДМУ підсанкційних активів.
2. Набрання чинності таких змін не може відбутися раніше моменту набрання чинності положень Закону № 3137-IX.

Сподіваємося, парламент вчасно виправить допущені помилки, а активи агресора та його прихильників працюватимуть на відновлення країни. 

Автор: юридичний радник TI Ukraine Андрій Швадчак

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.

Саме у червні 2018 сформували законодавчу базу, згідно з якою аукціони з продажу державного і комунального майна почали проводити через Prozorro.Продажі. Це спростило процедуру продажу та, що важливіше, зробило її відкритою, прозорою та конкурентоспроможною.

Система Prozorro.Продажі побудована за принципом «усі бачать все». Дані про лоти, умови їх продажу, перебіг електронних аукціонів, їх учасників та переможців, укладені договори — уся ця інформація є у відкритому доступі. Кожен охочий може обрати об’єкт до вподоби та спробувати придбати його на аукціоні. 

Головні досягнення 

Рівний доступ до торгів та прозорість процедур приватизації сприяли активній участі приватних інвесторів. З моменту впровадження реформи за право придбати державне або комунальне майно змагалися понад 9 тисяч учасників — у середньому 3 на кожному аукціоні. Така конкуренція допомагала сформувати ринкову ціну за об’єкти — за результатами аукціонів стартова вартість проданих об’єктів зросла у понад двічі.  

Серед успішних кейсів приватизації – продаж готелю «Дніпро» (1,1 млрд грн), Калуської ТЕЦ (801 млн грн) та Львівської виправної колонії (377 млн грн), а також об’єктів спиртової галузі (понад 2,3 млрд грн).  

Запуск реформи активізував продаж не лише державного, але й комунального майна. З майже 5 тисяч успішних торгів понад 3 тисячі оголошені органами місцевого самоврядування. Примітний і той факт, що саме громади першими виставили свої об’єкти на продаж в системі Prozorro.Продажі. 

У результаті з моменту впровадження реформи приватні інвестори придбали майже 5 тисяч об’єктів державної та комунальної власності, внаслідок чого державі та громадам вдалось заробити 13,6 млрд гривень. Левова частка цих коштів — 9,8 млрд — надійшла у державний бюджет, а 3,8 млрд склали надходження до місцевих бюджетів. 

«Прозорро.Продажі — одна з революційних ініціатив та приклад того, як можна водночас покращувати економічну ситуацію і зменшувати простір для корупції. Transparency International Ukraine долучилася до створення цього проєкту, а після передачі державі — продовжила системно його підтримувати. Ми раді у такий спосіб долучитися до  реформи малої приватизації», — зазначає заступник виконавчого директора TI Ukraine з інноваційних проєктів Іван Лахтіонов.

Мала приватизація під час війни

На жаль, повномасштабне вторгнення внесло свої корективи в плани реалізації реформи — приватизацію призупинили. У липні 2022 TI Ukraine закликала парламент відновити та спростити приватизацію, яка могла пом’якшити удар від наслідків війни для бюджету в умовах падіння економічної активності і стрімкого зниження ВВП.

Зрештою у вересні минулого року малу приватизацію відновили за новими, спрощеними правилами — і результати виправдали очікування. 

Показник у 900 млн грн, залучених до держбюджету за перший квартал 2023 року, став рекордним за останні 10 років. Усього ж за 10 місяців мала приватизація принесла у державний і місцеві бюджети 2,8 млрд грн. Водночас збільшилася не лише середня кількість учасників на аукціонах з продажу державного майна, але й ціна — у середньому до двох з половиною разів.

Крім того, Україна вперше продала морський порт за понад 200 млн грн. А торги за готель «Ермітаж» у центрі Києва викликали справжній ажіотаж. У них взяло участь 39 учасників, у результаті чого стартова ціна зросла майже у 15 разів та склала 311 млн грн — рекордний показник з моменту відновлення малої приватизації.

«Закликаючи парламент відновити приватизацію, ми були переконані що вона зможе стати додатковим джерелом доходів. І це стосується не лише одноразових вливань від продажу у бюджет для часткового покриття дефіциту та забезпечення потреб оборони. Приватизація забезпечує подальшу трансформацію активів, які приноситимуть постійний дохід та стимулюватимуть економічний розвиток країни», — пояснює юридичний радник TI Ukraine Андрій Швадчак.

Успіх приватизації показав, що бізнес адаптувався до реалій війни та продовжує шукати нові можливості. А у власності держави залишається понад 3,2 тисячі підприємств, з яких кожне друге — збиткове або економічно неактивне. Вони не заробляють гроші для держави, а генерують заборгованість перед кредиторами, бюджетом та працівниками і є джерелом корупції. Тому TI Ukraine переконана, що попри війну мала приватизація повинна продовжуватись та працювати на відновлення країни. 

 

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.

Закон «Про оренду державного та комунального майна» набув чинності понад три роки тому. Відтоді відбір орендарів такого майна здійснюють відкрито та прозоро через електронні аукціони, а громадяни та бізнес отримали доступ до інформації про укладені договори та доступне для оренди майно.

Водночас застосування положень цього закону на практиці виявило необхідність узгодити деякі його норми з іншими актами, які регулюють питання оренди окремих видів майна, а також внести зміни для удосконалення процедури передачі майна в користування. Зокрема, це стосується і питання викупу орендованих об’єктів, що потребує внесення змін до профільного закону про приватизацію. 

Вирішити ці завдання має комплексний законопроєкт 6102-д, який вперше зареєстрували ще у 2021 році і доопрацювали протягом останніх місяців. 

Що він пропонує?

Законопроєкт передбачає право переможців закупівель на Prozorro отримувати в оренду приміщення замовника без проведення аукціону на строк, необхідний для виконання договору про закупівлю. Маються на увазі випадки, коли закупівля передбачає, що переможець аукціону надаватиме послуги замовнику, використовуючи його приміщення. Наприклад, компанія-підрядник з забезпечення харчування буде користуватися шкільною їдальнею. Водночас закон про оренду не передбачає права переможців аукціонів в Prozorro орендувати державне або комунальне майно без проведення аукціону в Prozorro.Продажі. Тому можливі ситуації, коли переможець закупівлі в Prozorro не стане переможцем аукціону з оренди, відповідно не зможе виконати зобов’язання за договором за результатами закупівлі. Зміни мають запобігти таким ситуаціям.

Відповідне право отримають і переможці аукціонів з приватизації єдиних майнових комплексів морських портів. Згідно з Законом «Про морські порти», умови продажу таких комплексів можуть передбачати обов’язкову оренду причалів покупцем для забезпечення завершеного циклу надання послуг. 

Також право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону отримають державні та комунальні заклади охорони здоров’я, телерадіоорганізації, редакції періодичних видань та особи з інвалідністю внаслідок війни і прирівняні до них особи (лише щодо окремого майна).

За аналогією із закупівлями законопроєкт передбачає залучення уповноваженої особи — працівника орендодавця, відповідального за організацію та проведення процедур передачі майна в оренду. 

Уточнюються положення щодо проведення оцінки об’єкта оренди для визначення його ринкової вартості. По-перше, за згоди потенційного орендаря на нього можуть бути покладені витрати з проведення оцінки. По-друге, ринкова оцінка стане обов’язковою для окремих видів майна (фасадів, дахів, горищ), а також об’єктів, балансову вартість яких визначити неможливо. Крім того, пільгові категорії орендарів (органи державної влади, ОМС, бюджетні установи та організації) будуть звільнені від обов’язку надавати звіт про оцінку об’єкта оренди для продовження договору оренди без проведення аукціону.

Законопроєкт встановлює обов’язок орендарів відшкодовувати витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. Також він уточнює умови продовження договорів оренди, зокрема, строки прийняття відповідних рішень орендодавцями, порядок підписання акта приймання-передачі майна, підстави для відмови у продовженні договору оренди. Орендодавець отримає право розірвати договір оренди, якщо орендар прострочив сплату оренди на строк більше трьох місяців, або якщо сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці. 

Важливі зміни передбачені щодо порядку здійснення поліпшень та ремонту майна, переданого в оренду. Рішення про надання згоди на здійснення поточного/капітального ремонту (реконструкції, реставрації) треба буде обов’язково оприлюднювати в електронній торговій системі.

На період воєнного стану та 3 років після його припинення чи скасування Кабміном будуть встановлені пільги з розрахунку орендної плати для ОМС, комунальних підприємств, установ та організацій, які орендують державне майно під облаштування гуртожитків для тимчасового проживання внутрішньо переміщених (евакуйованих) осіб або розміщення центрів з надання благодійної, гуманітарної та іншої допомоги. Такі орендарі матимуть право надавати орендоване майно, призначене під облаштування гуртожитків, у безоплатне користування внутрішньо переміщеним (евакуйованим) особам. 

Скасовується і обмеження на строк договору оренди державного майна у 12 місяців, що було встановлене на початку повномасштабного вторгнення.

Суттєвих змін зазнає підхід до викупу об’єктів державної та комунальної власності, переданих в оренду. Їх пропонують продавати винятково на аукціонах. Відповідно орендар зможе реалізувати своє виключне право на викуп, лише якщо запропонує або погодиться сплатити найвищу ціну на аукціоні. Якщо орендар не скористається своїм правом на викуп, він отримає право на компенсацію вартості здійснених ним поліпшень орендованого майна. Якщо ж орендар стане покупцем, вартість таких поліпшень зарахують йому під час остаточного розрахунку за об’єкт.

Також законодавці пропонують розширити перелік об’єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації — включити до нього майно наукових установ Національної академії наук, державних і комунальних закладів освіти та охорони здоров’я, яке більше трьох років не використовується у профільній діяльності. .

Зауваження до законопроєкту

Transparency International Ukraine загалом підтримує ідею узгодити та удосконалити законодавство, що регулює відносини з оренди та приватизації державного і комунального майна. Однак звертає увагу, що окремі положення законопроєкту необхідно доопрацювати. 

Укладення договорів з відновлення житла через Prozorro.Продажі

Зміни до Господарського кодексу передбачають встановлення єдиного підходу передачі права на забудову земельних ділянок державної або комунальної власності. Відбір потенційних забудовників пропонують здійснювати на конкурентних засадах за результатами електронних аукціонів відповідно до частини першої статті 24-1 ГКУ. Це важливий крок до підвищення прозорості та конкурентності, а також ефективності використання відповідних земельних ділянок.

Аналогічний порядок хочуть застосовувати і для укладення договорів з відновлення (будівництва, добудови, реконструкції) житла для внутрішньо переміщених осіб, житло яких знищено або пошкоджено, зокрема, внаслідок збройної агресії.

Варто відмітити, що частина перша вказаної статті передбачає проведення електронних аукціонів виключно з метою продажу або найму (оренди) об’єктів державної та комунальної власності. Водночас здійснення нового будівництва, ремонту, реконструкції будівель та споруд може відбуватися без оформлення права власності або користування такими об’єктами. Відтак, вимоги щодо обов’язкового проведення електронних аукціонів не повинні поширюватися, наприклад, на випадки укладення ОМС договорів будівельного підряду та, відповідно, обрання ними підрядників. Ба більше, для фінансування відновлення житла будуть використовувати кошти з державного та/або місцевого бюджетів, а отже і відбір потенційних підрядників повинен здійснюватися через процедури публічних закупівель.

Крім того, згідно з нещодавно прийнятим Законом компенсація особам, житло яких пошкоджене або знищене внаслідок збройної агресії рф, передбачатиметься у вигляді житлових сертифікатів та надання грошових коштів. А не у вигляді безпосереднього придбання та передачі державою або ОМС житла таким особам. 

Тому необхідно звузити сферу дії пропонованої норми та виключити посилання на частину першу статті 24-1 Господарського кодексу України.

Оренда без аукціонів

Законопроєкт передбачає право переможців закупівель отримувати в оренду приміщення, які перебувають на балансі замовника, без проведення аукціону в Prozorro.Продажію Якщо умовами процедури закупівлі передбачено, що послуга або робота повинна надаватися із використанням таких приміщень, на строк, необхідний для виконання договору про закупівлю. 

Однак, Закон «Про публічні закупівлі» передбачає, що відповідний договір укладається з переможцем процедури закупівлі не раніше спливу 10-денного строку для оскарження рішення замовника про намір укласти договір. В окремих випадках строк для укладення договору може бути продовжений до 60 днів. Крім того, договір можуть взагалі не укласти, якщо переможець відмовиться. Або якщо його тендерну пропозицію відхилять. 

Запропоноване законопроєктом формулювання надасть право такому переможцю отримати в оренду приміщення замовника, навіть якщо з ним не укладуть договір. Тому доцільно уточнити відповідне положення, надавши право отримати в оренду приміщення без аукціону учаснику процедури закупівлі, з яким було укладено договір про закупівлю.

Інший ризик, який несе у собі така новела — можливість зловживань з боку замовників. Вони зможуть необґрунтовано включати в умови закупівель необхідність використовувати приміщення, які перебувають у них на балансі, для надання послуг/виконання робіт за договором закупівлі. Це, своєю чергою, дасть змогу пов’язаним з ними особам отримати такі приміщення в оренду з розміром плати, яка може бути нижче ринкової, оскільки не буде визначатися за результатами аукціону. З огляду на це, пропонуємо обмежити перелік об’єктів, які можуть передаватись у користування учасникам, з якими укладено договори про закупівлю, без проведення аукціону. Наприклад — приміщеннями освітніх закладів виключно для організації послуг з харчування.

Уповноважені особи

Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту, ініціатори пропонують обов’язково залучати для організації передачі майна в оренду уповноважених осіб з питань оренди, які матимуть належний рівень знань та умінь. Відповідний інститут діє у сфері публічних закупівель, де уповноважена особа є відповідальною за організацію та проведення процедури закупівлі. При цьому, Закон «Про публічні закупівлі» у статті 11 чітко врегульовує вимоги та повноваження таких уповноважених осіб, порядок їх призначення (визначення), обмеження щодо можливості призначення (визначення) уповноважених осіб, врегулювання питань конфлікту інтересів. 

У той же час, регулювання діяльності уповноважених осіб у законопроєкті 6102-д обмежується двома абзацами. Один з них дає визначення терміну «уповноважена особа» та зобов’язує таких осіб проходити тестування, щоб підтвердити свої знання й уміння. Інший — визначає обов’язки орендодавців вживати заходи щодо підвищення рівня компетенції працівників, відповідальних за організацію та проведення процедур оренди, та звітувати про це Міністерству економіки. 

Законопроєкт не визначає, якими повноваженнями в процедурі оренди державного та комунального майна будуть наділені уповноважені особи. Ба більше, чинний Закон та законопроєкт уже використовує поняття «уповноважена особа» у ч. 4 ст. 15, але в розумінні уповноваженого органу управління, який має повноваження приймати рішення про включення об’єкта до Переліку відповідного типу. Тому важливо на рівні закону належно врегулювати діяльність уповноважених осіб з питань оренди та узгодити існуючу термінологію. 

Гарантійні внески

Щоб запобігти зловживанням переможцями аукціонів з продажу об’єктів малої приватизації, законопроєкт пропонує змінити підхід до формування гарантійних внесків. Для нерухомого майна, стартова ціна якого менше 4 млн гривень, внесок буде розраховуватись з урахуванням площі такого об’єкта. При цьому, текст законопроєкту не містить формули розрахунку такого внеску, а передбачає, що розмір визначатиметься у порядку, визначеному постановою Кабміну.

Також передбачені і зміни механізму визначення гарантійного внеску, якщо хоча б один аукціон з продажу об’єкта приватизації не відбувся у зв’язку із дискваліфікацією переможця(-ів) через відмову від підписання протоколу аукціону, укладення договору купівлі-продажу або у разі несплати ціни продажу. Для таких випадків передбачається, що розмір внеску має становити 20 % від суми, що є середнім арифметичним, отриманим шляхом додавання всіх цінових пропозицій останнього раунду аукціону, що не відбувся, поділених на кількість таких пропозицій, наданих учасниками аукціону.

Запропонований підхід є ризиковим, оскільки неодноразово (1, 2, 3) недобросовісні переможці аукціонів свідомо завищували цінові пропозиції, а після завершення торгів не виконували свої зобов’язання, внаслідок чого аукціон зривався. Так для об’єкта приватизації за результатами аукціону визначалася не ринкова, а спекулятивна ціна. За таких обставин, врахування цінових пропозицій, поданих дискваліфікованими переможцями аукціонів, для розрахунку гарантійного внеску не є доцільним. 

Висновок

TI Ukraine рекомендує прийняти законопроєкт 6102-д за основу, а при підготовці його до другого читання — врахувати наступні рекомендації:

1. Обмежити перелік об’єктів, які можна передавати у користування учасникам, з якими укладено договори про закупівлю, без проведення аукціону у Prozorro.Продажі.
2. Врегулювати на рівні Закону «Про оренду державного та комунального майна» діяльність уповноважених осіб з питань оренди. Зокрема, визначити вимоги та повноваження таких осіб і узгодити термінологію законопроєкту з діючою редакцією Закону.
3. При визначенні розміру гарантійного внеску для об’єкта малої приватизації, аукціон з продажу якого визнаний таким, що не відбувся, не враховувати цінові пропозиції учасників, які відмовилися від підписання протоколу такого аукціону, укладення договору купівлі-продажу або не сплатили ціни продажу об’єкта приватизації.
4. Поширити сферу дії пропонованої частини другої статті 24-1 Господарського кодексу України виключно на договори з будівництва (добудови, реконструкції) об’єктів, які не передбачають використання коштів державного або місцевих бюджетів, а також виключити посилання на частину першу статті 24-1 Господарського кодексу України.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.

22 березня НАБУ заочно вручило підозру ексголові Фонду держмайна України Дмитру Сенниченку. Він очолював ФДМУ з 2019 по 2022 рік. 

За версією слідства Сенниченко очолював злочинне угрупування, яке завдало збитків державному бюджету на 500 млн грн з коштів держпідприємств. Зокрема йдеться про АТ «Одеський припортовий завод» та АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія».

На думку детективів, посадовці ФДМУ користуючись своїм службовим становищем, ставили «своїх» людей на хлібні посади у державних підприємствах, щоб потім мати незаконний дохід з їх діяльності. 

Окрім Сенниченка, підозрюваними стали ще 8 імовірних учасників злочинної схеми:

• наближена до голови ФДМУ особа (співорганізатор);
• радник голови ФДМУ;
• два в.о. директора АТ «Одеський припортовий завод» (у різні періоди);
• в.о. керівника АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія»;
• два власники ТОВ – переможця аукціону на «ОПЗ»;
• дві фізичні особи – співучасники злочину.

Управління державним майном — це галузь, що давно відома корупційними скандалами, а шлях до приватизації міг вирішити чимало проблем — як економічних, так і в проблемі хабарництва. Наша організація за підтримки міжнародних партнерів, сприяла реформуванню Фонду, у тому числі й під час головування Дмитра Сенниченка. Так, одним із проєктів, реалізованих за участі TI Ukraine, був запуск Офісу сталих інвестицій (ОСІ). Він мав на меті підсилити роботу Фонду там, де ФДМУ не мав достатньої спроможності.

Дані з матеріалів слідства, які сьогодні оприлюднило НАБУ, вкотре підсвітили давню велику проблему — там, де об’єктами управляє держава, завжди будуть ризики неефективного управління та зловживань. Наша організація протягом тривалого часу адвокатувала за приватизацію всіх можливих об’єктів державної власності, зокрема й проблемних підприємств ОПЗ та ОГХК, які вже спливали в межах інших кримінальних проваджень. Тому TI Ukraine вкотре наголошує, що держава має продовжити курс на приватизацію й усіляко сприяти позитивним зрушенням у цій сфері. 

Сподіваємося на прозоре й об’єктивне розслідування цього злочину, а також у разі доведення вини — заслуженого покарання учасників корупційної схеми. Зі свого боку TI Ukraine уважно стежитиме за всіма етапами слідства.

З другої спроби відбувся аукціон з приватизації Білгород-Дністровського морського торговельного порту. 

Перший аукціон з приватизації цього об’єкта не відбувся через відсутність учасників. Цього разу в торгах взяло участь три компанії, а переможцем стало ТОВ «Укрдонінвест», яке входить до однойменної групи компаній, що переважно працюють в енергетичному секторі. За даними YouControl, їхнім власником є Віталій Кропачов. 

Фінальна пропозиція становить трохи більше 220 млн грн, і тепер у переможця є 20 робочих днів, щоб сплатити запропоновану ціну. 

Приватизація Білгород-Дністровського порту — це другий випадок продажу морського порту. Нещодавно за понад 201 млн грн було продано Усть-Дунайський морський порт. У порівнянні з цим результатом, де початкова ціна реалізації лоту виросла понад втричі, підсумок продажу Білгород-Дністровського порту скромніший. Вартість зросла трохи більше ніж на 17% — початкова ціна реалізації на першому аукціоні становила 187 млн грн. Але до цього були відповідні передумови. 

Насамперед через повномасштабне вторгнення Білгород-Дністровський порт заблокований з моря. Лише з травня минулого року підприємство почало працювати в режимі «сухого порту» — тут відбувається перевантаження металопродукції та зернових вантажів для дунайських портів.

По-друге, на запропоновану ціну вплинула збитковість порту і розмір його заборгованості. У 2021 підприємство перевантажило всього 2 тис. тонн вантажів і закінчило з негативним результатом у 28 млн грн. У 2022 році доходи підприємства зросли, але за 9 місяців роботи порт знову отримав 2,9 млн грн збитку. Чималий і розмір заборгованості ДП: станом на вересень минулого року вона становила понад 104 млн грн, з яких більше 13 млн грн — по заробітній платі.

Тож загалом згідно з умовами продажу покупець буде зобов’язаний оплатити не лише запропоновану ним ціну з урахуванням 20% ПДВ, але й погасити борги підприємства з заробітної плати та перед бюджетом у розмірі не менше 73 млн грн. 

Крім того, у ФДМУ зазначають, що відновлення повноцінної діяльності порту можливе лише із залученням значних інвестицій для модернізації техніки, будівництва сучасних логістичних потужностей та днопоглиблення. Це дасть поштовх до розвитку підприємства та створення нових робочих місць. 

Нагадаємо, що загальна переможна ціна на аукціонах з приватизації державного майна з початку року вже перевищила позначку в 1 мільярд гривень. 

Ця публікація підготовлена в рамках програми з інституційної розбудови організації, що здійснюється за фінансової підтримки Швеції.
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

Загальна переможна ціна на аукціонах з приватизації державного майна з початку року перевищила позначку в 1 мільярд гривень. Таку суму запропонували переможці понад 80 проведених торгів, в яких змагалися 468 підприємців. 

Найвартіснішими лотами стали:

1. Єдиний майновий комплекс ДП “Укроборонресурси” — 210,6 млн грн;
2. Усть-Дунайський морський порт — 201 млн грн;
3. Сторнибабський спиртовий завод — 142 млн грн;
4. готель “Власта” у Львові — 115 млн грн;
5. тепличне господарство на Івано-Франківщині — 70 млн грн.

65 % коштів уже надійшли в державний бюджет і можуть бути спрямовані на посилення обороноздатності країни. 

Загальна стартова ціна запропонованих лотів зросла у 6 разів. Це підтверджує зацікавленість підприємців в умовах війни інвестувати кошти у придбання та розвиток непрофільних або нерентабельних державних активів. 

Всього у 2023 році за рахунок приватизації державний бюджет планують наповнити на 6 млрд гривень, тож наразі динаміка надходжень тримається на очікуваному рівні. 

Вже в березні заплановано приватизацію низки об’єктів, серед яких Білгород-Дністровський морський порт  із загальною стартовою ціною 230 млн грн. Також у цьому році заплановано продаж 28 спиртзаводів, 8 торфодобувних підприємств, 5 комбінатів хлібопродуктів, а також 6 кар’єрів та добувних підприємств. На низькому старті і велика приватизація — уряд затвердив порядок проведення електронних аукціонів, а «Прозорро.Продажі» підтвердило технічну готовність їх проводити. 

Ми очікуємо, що приватизація продовжиться протягом усього 2023 року, а її результати допоможуть пом’якшити удар від наслідків війни для країни. Адже приватизація важлива не лише як одноразові вливання у бюджет для часткового покриття дефіциту та забезпечення потреб оборони. Вона також забезпечує подальшу трансформацію активів, які приноситимуть постійний дохід та стимулюватимуть економічний розвиток країни.

Ця публікація підготовлена в рамках програми з інституційної розбудови організації, що здійснюється за фінансової підтримки Швеції.
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

Очікування від приватизації

Очевидно, що результати першої приватизації морського порту в Україні стануть показовими.  Насамперед на їх основі можна буде оцінити перспективи продажу подібних об’єктів в майбутньому, адже до цього українські порти або їх частини передавалися виключно в концесію або оренду, тобто залишалися у власності держави. 

Але для належного функціонування портам необхідні суттєві інвестиції, які держава зараз не в змозі забезпечити. Тож перехід до ефективного приватного власника допоможе залучити кошти, щоб модернізувати та запустити на повну потужності регіональних портів, що зокрема важливо в контексті реалізації т.з. “зернової угоди”. Відповідно, збільшаться і надходження до державного бюджету. 

При цьому нагадаємо, що в переліку об’єктів, які підлягають приватизації, знаходяться ще два морські торговельні порти — Білгород-Дністровський та Скадовський. 

Можливо, вони зможуть повторити успіх спиртзаводів, кінцева вартість яких на приватизаційних аукціонах у 2022 році в середньому зростала вдвічі. Це дало можливість державі за продаж шести заводів заробити 556 млн грн. По-друге, у ФДМУ повідомляли про інтерес європейських компаній до участі в цьому аукціоні. Тож  перший продаж морського порту дасть змогу виявити рівень зацікавленості іноземних інвесторів до об’єктів приватизації в Україні зараз, в умовах війни, та дасть можливість передбачити, наскільки така зацікавленість може зрости надалі в ході євроінтеграції України.

 

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.

Кабмін тепер може передавати активи в управління Фонду державного майна без погодження з їхніми попередніми органами управління. Що це означає та як допоможе боротися з корупцією.

Раніше без погодження органів управління не можна було передати їхні активи Фонду державного майна. Однак на початку вересня уряд вніс суттєві зміни в порядок передачі держпідприємств до сфери управління ФДМУ. Відповідно до них, таке погодження більше не є обов’язковим. А також ініціювати передачу об’єктів можуть не лише органи управління, а й Кабінет Міністрів, Мінекономіки та сам Фонд держмайна.

Таке рішення уможливило передачу до ФДМУ активів неефективних держпідприємств, а також фігурантів кримінальних справ. 

Авгієві стайні академій наук

Чи не найяскравіший приклад — активи Національної академії аграрних наук. Відповідно до аналітичної довідки ФДМУ, за перше півріччя 2022 року НААН відмовило у задоволенні 90% заяв потенційних покупців, що хотіли приватизувати її майно. Водночас аудит Рахункової палати 2020 року показав, що Академія розпоряджається своїми активами не дуже ефективно: 

• з майже 1,1 млн кв. м загальної площі 772 тис. кв. м перебувають в непридатному для використання стані;
• ще 284 тис. кв. м придатні до експлуатації, але не використовуються;
• в Держземкадастрі відсутні відомості майже про 145 тис. га землі, яка перебуває в користуванні Академії.

Водночас, за інформацією колишньої Генпрокурорки Ірини Венедіктової, станом на 2020 рік Національна академія аграрних наук була одним із рекордсменів за кількістю проваджень щодо її діяльності. Органи прокуратури здійснювали процесуальне керівництво у 110 кримінальних провадженнях за фактами неправомірного використання майна НААН.

В управління ФДМУ вже перейшло 56 об’єктів НААН. 

Подібна ситуація і з Національною академією наук України. У 2019 році Державна аудиторська служба перевірила виконання бюджетних програм НАНУ з 2016 року і встановила порушень на 865 млн грн. Аудитори помітили, що НАНУ недоотримувала кошти від оренди, майно руйнувалося, а підвідомчі установи дублювали функції одна одної — держава платила двічі. У кінці липня в управління ФДМУ передали понад 50 об’єктів НАНУ. У жовтні додали ще 96.

Державний монополіст з керівниками-корупціонерами

Один з найбільш привабливих для інвесторів активів, з тих що потрапили в управління Фонду в жовтні — оператор транспортування рідкого аміаку “Укрхімтрансаміак”. Він має два структурні підрозділи: Придніпровське та Миколаївське управління магістрального аміакопроводу. Підприємство щорічно транспортує понад 2,5 млн тонн аміаку, а його дохід за 2020 рік склав 1,7 млрд грн. Вартість активів також чимала — 1,8 млрд грн.

Водночас “Укрхімтрансаміак” регулярно потрапляє у корупційні скандали, а його керівники фігурують у матеріалах кримінальних проваджень щодо службових зловживань, привласнення та заволодіння коштами державного підприємства. 

У 2017 році НАБУ затримало колишнього в.о. директора “Укрхімтрансаміак” за підозрою у заволодінні коштами підприємства у сумі понад 40 млн грн, які призначалися для переоснащення систем оповіщення населення, що проживає поряд з ділянкою аміакопроводу. Справу й досі розглядає Вищий антикорупційний суд. Але в межах її розслідування детективи Бюро встановили факти зловживання і завдання збитків підприємству у 2017 році на суму понад 42,5 млн грн вже іншим екс-керівником ДП, який зараз перебуває у розшуку. 

Загальна сума збитків, завданих підприємству за всіма епізодами розкрадання коштів, перевищила 700 млн грн. Але нові факти зловживань продовжують з’являтися — в кінці 2021 ДБР запобігло виведенню 55 млн грн через непрозорі закупівлі, а у липні 2022 прокуратура повідомила ексдиректора ДП про підозру у службовій недбалості, що призвело до нанесення збитків державі на 1,5 млн доларів.

Вимираюче Конярство України

Земельний банк в десятки тисяч гектарів, 10 кінних заводів та іподром в Одесі — згідно з фінансовою звітністю за 2020 рік вартість активів “Конярства України” оцінювали у 541 млн грн, а дохід склав 396 млн.

Водночас зараз підприємство фактично бореться за своє існування в судах. Його довели до банкрутства, укладаючи збиткові контракти так, що утворилася штучна заборгованість на понад 150 млн грн. Звісно ж, за сприяння тогочасного топ-менеджменту компанії, яке з підконтрольними юридичними особами мало намір отримати за безцінь привабливі активи ДП: 13 майнових комплексів кінних заводів та за різними оцінками — від 43 до понад 50 тис. гектарів землі. 

Справу про банкрутство «Конярства України» порушили ще в 2015, але Міністерство економіки України продовжує оскаржувати в суді спірні угоди ДП. Тож надія, що підприємство відновить платоспроможність ще є.

У 2020 році виконуючим обов’язки директора підприємства призначили Євгена Веретюка. За інформацією ЗМІ, до роботи в ДП «Конярство України» він працював директором заводу «Металіст» в окупованій Макіївці та у 2016 році особисто брав участь у його відкритті поряд з т.з. “посадовцями” ДНР. Згідно з даними Youcontrol, Євген Веретюк і зараз залишається діючим керівником обох підприємств. 

Зі зміною керівництва фінансові результати підприємства покращились. За результатами роботи у І півріччі 2021 року “Конярство України” отримало прибуток понад 65 млн гривень. Проте Держаудитслужба виявила у діяльності ДП за 2017-2020 роки порушень та недоліків на суму майже 3 млрд гривень. 

Підприємство хотіли приватизувати ще з 2016 року. Однак відчужити його було неможливо, бо його філії (кінні заводи) належали до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації. У 2019 році закон, який визначав цей перелік, втратив чинність. Тож тепер активи підприємства можна проданти приватному власнику.

Аграрний фонд, що злив свої активи

Підприємство “Аграрний фонд” створили у 2013 році, щоб підтримувати сільгоспвиробників і убезпечити країну від продовольчих криз. Воно купує зерно за мінімальними цінами, а потім реалізовує його або вже перероблене борошно споживачам, коли ціни зростають до максимуму. Так забезпечують баланс на ринку у неврожайні роки. На сьогодні “Аграрний фонд” займає 20 % внутрішнього ринку продовольчого зерна, а його активи у 2020 році оцінювали у 1,6 млрд гривень з доходом у 2,2 млрд. 

З моменту створення діяльність “Аграрного фонду” щедро забезпечували коштом держбюджету — підприємство отримало понад 7 млрд грн лише у 2013 році. Та як відомо, де з’являються великі гроші (особливо бюджетні), там варто шукати схеми їх розкрадання. 

У лютому 2014 “Аграрний фонд”, всупереч статуту і без дозволу Мінагрополітики, розмістив трохи більше 2 млрд гривень на депозитних рахунках “Брокбізнесбанку”, який належав сумнозвісному Сергію Курченку. За кілька тижнів після того банк збанкрутував. За версією слідства, отримані 2 мільярди службові особи “Брокізнесбанку” витратили, щоб погасити фіктивні борги. Так ДП втратило активи — бо банк ніби не міг їх повернути. 

У кримінальному провадженні за цими фактами фігурували топ посадовці: перший заступник Голови НБУ, голова правління “Аграрного фонду”, голова наглядової ради “Брокбізнесбанку”. Справу досі розглядає Дарницький районний суд міста Києва. Що ж стосується самого Курченка, то досудове розслідування кримінального провадження за підозрою його у заволодінні та подальшій легалізації майна і коштів низки державних підприємств, серед яких є і “Аграрний фонд”, завершилось і до 1 грудня триватиме ознайомлення з матеріалами.

Проведений аудит товариства за період 2018-2019 показав й інші фінансові порушення, а 2020 рік воно завершило зі збитком у 197 млн грн.

Непрозорі закупівлі вуглевидобувних ДП

За даними НАБУ, наймасштабніша корупція серед усіх сфер державної економіки — на підприємствах паливно-енергетичного комплексу. Зокрема через кількість задіяних у корупційних схемах осіб і розмір збитків.

У квітні минулого року НАБУ та САП завершили досудове розслідування за фактом зловживання службовим становищем працівниками ДП “Первомайськвугілля”. Одна з її шахт на Луганщині опинилася на межі техногенної катастрофи. Кабмін у 2018 році виділив кошти, щоб профінансувати роботи на шахті. Однак керівники державного підприємства та його підрозділу у змові провели закупівлю без тендеру та обрали підпрядника за самостійно визначеними критеріями. Але переможець та компанія-субпідрядник, замість виконати роботи, звернулися до співробітників шахти і вони власними силами виконали всі необхідні роботи. У результаті за посередництво переплатили понад 14 млн грн. Колишнього в.о. керівника ДП взяли під варту, а у червні цього року САП скерувала справу до Вищого антикорупційного суду.

У 2020 році було викрито схему завдання 51 млн грн шкоди вугледобувним державним підприємствам, серед яких опинилось і “Селидіввугілля”. Впродовж 2016-2018 рр. група службових осіб фактично встановила контроль за державними закупівлями цих підприємств. Вони щораз визнавали переможцем одну і ту ж приватну компанію та не допускали через навмисно створені перешкоди інших учасників. Упродовж майже трьох років вони закупили за завищеними цінами різноманітне обладнання, матеріали та інші товари на загальну суму майже 174,5 млн грн, водночас незаконно переплатили понад 51,17 млн грн. У кінці 2021 справу скерували до суду.

Обидва ці ДП перейшли в управління ФДМУ.

Масштабні зловживання перетворили державні підприємства на осередки корупції, які виснажують економіку країни. Це підтверджує статистика. Лише за 2021-2022 роки НАБУ відшкодувало ДП понад 2,6 млрд грн завданих збитків. А за весь період діяльності Бюро понад 100 керівників підприємств, в яких частка державної або комунальної власності перевищує 50%, були повідомлені про підозру у вчиненні корупційних правопорушень — це чверть усіх вручених підозр. Станом на кінець попереднього року кожна шоста справа, скерована НАБУ та САП до суду, стосувалась корупції на цих підприємствах. Та яким би пильним не був контроль правоохоронних органів за зловживаннями на підприємствах, вони залишаться ласими шматками для корупціонерів. 

Тож приватизація — це чудове рішення. З одного боку, вона поповнює бюджет. З іншого — дозволяє державі зосередитися на управлінні лише стратегічно важливих підприємств та активів. І не розпорошувати ресурси на тисячі різних об’єктів, ефективно контролювати і розвивати які просто неможливо одночасно. Водночас зменшення кількості державних підприємств банально зменшить кількість можливостей вкрасти.

Верховна рада ухвалила законопроєкт, який спрощує порядок продажу державного і комунального майна, що перебуває у податковій заставі. Він дозволяє приватизувати таке майно без згоди податкових органів, якщо покупець оплатить податковий борг.

Це рішення розблоковує приватизацію 41 об’єкта державної власності із сукупною стартовою ціною 1 млрд грн. Вони мають понад 300 млн грн загального податкового боргу. Майбутні покупці сплатять цей борг. Водночас держава зможе заробити на самій приватизації. 

“Відколи приватизація відновилася після вторгнення, у середньому на аукціонах вартість подібного майна піднімалася у два з половиною рази. Тобто держава зможе заробити орієнтовно 2,5 млрд грн,” — пояснює юридичний радник TI Ukraine Андрій Швадчак. 

До другого читання депутати врахували частину рекомендацій, які надали фахівці Transparency International Ukraine. Це допомогло уникнути неузгодженостей, через які закон не міг би ефективно працювати.

“Це важливе рішення, що дозволить підтримати економіку та спроможність України воювати. Водночас це особливо актуально зараз, коли країна як ніколи гостро потребує коштів, зокрема для відновлення об’єктів енергетики, що страждають від російських атак,” — розповідає експерт. 

За даними проєкту damage.in.ua станом на 21 жовтня загальна сума збитків, завдана інфраструктурі України, складала понад $127 млрд.