Затримки з передачею активів 

При запуску нового санкційного механізму закон чітко не визначав строк, протягом якого уряд мав обрати орган для управління активами. Як наслідок, прийняття відповідних рішень часто затягувалися. 

З грудня 2022-го по серпень 2023-го Кабмін визначив управителів для активів 18 підсанкційних осіб, а процедура в середньому займала три місяці. Проте для частини активів цей строк був суттєво довшим. Наприклад, колишні активи Дерипаски передавали ФДМУ понад п’ять місяців. А для акцій в «Першому інвестиційному банку» російського олігарха Гінера процес пошуку управителя тривав дев’ять місяців.

Зрештою в травні минулого року парламент поклав функції управителя конфіскованими активами на ФДМУ, прибравши «посередника» в особі уряду. Такий підхід оптимізував процедуру, і за чотири з половиною місяці до управління Фонду передали активи ще 23 підсанкційних осіб.

Труднощі з аналізом активів та доступом до них 

За даними ФДМУ, у 70% конфіскованих підприємств відсутні документи про їхній фінансовий стан. Така ситуація виникає через приховування, вилучення або навіть знищення інформації. 

Це ми спостерігали в кейсах зі стягненням Демурінського гірничо-збагачувального комбінату, що належав російському олігарху Шелкову, та заводу АЕРОК, який до конфіскації належав компанії, пов’язаній з російським олігархом Молчановим. Знищення документації зумовило затягування у процедурі прийняття цих та низки інших активів в управління та підготовки для подальшої реалізації, адже відновлення фінансових даних може займати до 2-3 місяців.

Крім того, доступ до частини активів обмежений, якщо вони знаходяться на тимчасово окупованих територіях або в зонах активних бойових дій. На середину серпня щонайменше 101 об’єкт (не враховуючи транспортні засоби, місцезнаходження яких точно визначити неможливо) знаходиться на ТОТ. Такі активи перебуватимуть у замороженому стані аж до відновлення контролю держави на цих територіях. 

Ще третина конфіскованих компаній розташована у 40-кілометровій зоні від лінії зіткнення, що ускладнює призначення нового менеджменту для підготовки цих активів до реалізації.

Арешти та обтяження

Перепоною для оперативного отримання активів в управління ФДМУ залишаються й численні арешти та обтяження майна. 

Наприклад, в межах підготовки до приватизації лише по одному активу – вже згаданій нами підсанкційній компанії «АЕРОК» – було скасовано 7 арештів у різних кримінальних провадженнях. За даними ФДМУ, 80-85% активів, стягнутих у дохід держави і переданих в управління органу, досі перебувають під арештами, накладеними в межах кримінальних чи виконавчих проваджень. 

На скасування арешту у кримінальному провадженні може піти від 2-3 тижнів до кількох місяців. Розгляд таких справ здійснюється за правилами не спеціального (санкційного), а загального процесуального законодавства судами загальної юрисдикції. Тож через завантаженість суддів швидко встановити повний контроль над активами часто не виходить — через відкладення розгляду справ або затримки, пов’язані з підготовкою судових рішень. Наприклад, при скасуванні арешту корпоративних прав ПрАТ «Пентопак» видача повного тексту ухвали зайняла кілька місяців. І, відповідно, провести реєстраційні дії щодо нього і тим паче підготувати до продажу підприємство було просто неможливо.

Специфіка активів

І тут також варто нагадати, що не всі активи, які стягує суд, можна взагалі продати  – як з огляду на законодавчі обмеження, так і недоцільність такого продажу. 

Половину усіх конфіскованих активів складають твори мистецтва президента-втікача Януковича (їх вартість оцінюється у 18,7 млн євро) та «колекція» вогнепальної зброї зрадника Богуслаєва. Артоб’єкти з «Межигір’я» ще з 2014 року мають статус музейних предметів, а законодавство обмежує відчуження таких культурних цінностей. Не визначений в законодавчих актах і порядок реалізації вогнепальної зброї, яка перебуває у державній власності. 

Заблокована на сьогодні й реалізація земельних ділянок, і все через неузгодженість між Земельним та Бюджетним кодексами і Законом «Про санкції» щодо зарахування коштів від їх продажу. Тому без внесення змін до законодавства важливий пласт активів продовжує бути баластом.

Але навіть за змоги не всі активи варто продавати з молотка. Наприклад, під санкції потрапили одразу 5 компаній з галузі авіаційної промисловості, а також міністерство оборони республіки білорусь. Як наслідок, ще 11% відсотків від загальної кількості стягнутих активів складають авіадеталі та обладнання. Продаж таких об’єктів недоцільний, адже їх можна направити на  посилення нашої обороноздатності. До речі, станом на серпень процедура їх передачі Силам оборони триває.

Шкідливі законодавчі ініціативи та брак покупців

Через проблеми з передачею активів в управління перші спроби їх продати відбулися лише влітку 2023 року. Тоді ФДМУ оголосив про продаж аграрного підприємства на Дніпровщині, яке раніше належало російському олігарху Шелкову. Але приватизувати компанію не вдалося – на перший аукціон ніхто не з’явився, а через проблемний характер активу ФДМУ самостійно скасував повторний аукціон.

Але ще до цього, у травні, законодавці однією пропозицією до законопроєкту заблокували реалізацію конфіскованих підсанкційних активів аж на 7 місяців, і лише в березні 2024 до закону внесли необхідні зміни. Зрештою в середині травня цього року Фонду держмайна вперше вдалося продати конфісковані активи – дві квартири в Одесі за 6,9 млн грн. Згодом реалізували ще два об’єкти – завод на Київщині та вже згадане агропідприємство на Дніпровщині. 

Загалом з 10 спроб продати конфісковані активи успіхом завершились чотири. При цьому, лише на двох із них була конкуренція і з’явилися більше ніж один учасник. Відсутність інвесторів на торгах може зумовлюватися як безпековим чинником, так і недовірою до бекграунду активів, пов’язаного з відносно новим механізмом конфіскації та ризиками її оскарження колишніми власниками. 

На сьогодні для потенційних покупців підсанкційних активів у законодавстві передбачено єдиний вид гарантії – обмеження витребування попереднім власником приватизованого майна. Але такі гарантії не поширюються на всі активи, тож законодавцям варто забезпечити додатковий захист для інвесторів.

***

Загалом, 70% усіх стягнутих у власність держави активів не можна продати через законодавчі обмеження, перебування на ТОТ або спрямування на потреби оборони. Низьку результативність реалізації підсанкційних активів також зумовили затягування або прийняття необґрунтованих рішень з боку органів, залучених до процесу управління підсанкційними активами або врегулювання цієї сфери. 

Останнім часом чимало перешкод на законодавчому рівні таки усунули, що призвело й до перших успіхів на аукціонах. Але постають нові виклики, зокрема пов’язані з необхідністю залучення додаткових ресурсів для оцінки та інвентаризації активів, що і далі накопичуються. А ще залишаються питання до забезпечення належного обліку та моніторингу всього цього майна. 

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.

Швидка, але безрезультативна конфіскація

Ця історія бере свій початок з 24 лютого 2014 року, коли розпочалося розслідування справи про неправомірні дії службових осіб групи компаній Курченка «Східно-європейська паливно-енергетична компанія».

Доволі оперативно, вже у квітні 2014 року суддя Печерського районного суду Києва наклав арешт на все нерухоме майно та земельну ділянку ПАТ «Одеський нафтопереробний завод». У листопаді арештоване рухоме майно Одеського НПЗ передали для реалізації Державному підприємству «Укртранснафтопродукт». 

Ситуація розгорталася стрімко, як для таких кейсів, тож у червні 2017 року Суворовський районний суд Одеси своїм вироком конфіскував ці активи, затвердивши угоду з обвинуваченим заступником директора з постачання ПАТ «Одеський НПЗ». При цьому правоохоронці виділили з «основної справи» щодо Курченка окреме кримінальне провадження про цю конфіскацію. Згодом, цей вирок скасують, і далі ще розповімо про причини цього.

А у жовтні 2017 року вже іншим вироком за угодою держава стягнула нафтопродукти Одеського НПЗ або грошові кошти, отримані від їх реалізації. Ці гроші ДП «Укртранснафтопродукт» розмістило на рахунках в банку «Фортуна». За інформацією ЗМІ, цей банк вже перебував в процесі ліквідації з 22 лютого цього ж року.  

Після винесення вироку про конфіскацію уряд передав завод Фонду держмайна, і той 4 січня 2018 року створив окреме державне підприємство для роботи із ним. Рішення Кабміну про таку передачу Одеського НПЗ до ФДМУ зараз оскаржується в суді, але допоки іде розгляд  кримінальної справи проти Курченка, судовий розгляд цього позову зупинений.

Чому скасували вирок про конфіскацію за угодою 

Вирок щодо спеціальної конфіскації активів Одеського НПЗ досить швидко набрав законної сили. Але власники активу не покидали спроб скасувати конфіскацію і завдяки потрібному рішенню Верховного Суду добилися перегляду цього вироку в апеляції. 

Зрештою у 2021 році судді Кропивницького апеляційного суду, які переглядали вирок, встановили такі порушення при його винесенні:

• безпідставна відмова в участі у справі про затвердження угоди представників ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і газ України» (також власники майна заводу);
• наявність у справі двох різних угод про визнання винуватості, які відрізняються між собою;
• відсутність погодження потерпілої сторони – ДФС України, яка тоді ще існувала;
• сторона обвинувачення порушила питання про спеціальну конфіскацію не в укладеній угоді про визнання винуватості, а в окремому клопотанні;
• арешт на майно наклали в іншому кримінальному провадженні ніж те, в якому затверджувалася угода;
• судді не перевірили, чи можна конфіскувати майно, яке не належало безпосередньо обвинуваченому;
• при здійсненні автоматичного розподілу кримінального провадження неправильно визначили склад суду.

З огляду на ці обставини, а також інші неточності укладеної угоди та обвинувального акту, Кропивницький суд повернув справу на розгляд в першу інстанцію і зрештою у жовтні 2023 року той відмовив у затвердженні цієї угоди. 

Тож гучно анонсована колишнім Генпрокурором Юрієм Луценком конфіскація Одеського НПЗ стала мильною бульбашкою через непрофесійність дій органів правопорядку. А конфіскований НПЗ вже перестав бути конфіскованим. 

Так ці активи знову набули статусу арештованих у кримінальному провадженні щодо Курченка. І їх доля вже може бути вирішена або в кримінальному провадженні, яке зараз слухає Приморський районний суд Одеси щодо самого пособника Януковича, або ж в порядку санкційного законодавства.

Нагадаю, РНБО наклала на Курченка санкції і заблокувала його активи, а це підстава для  Мінʼюсту звернутися до ВАКС з позовом про стягнення цього майна. Однак тут уже виникають питання про те, чи потрібні ці активи державі, з урахуванням їхнього нинішнього стану. Бо здається, що конфіскувати вже буде нічого.

Про ефективність управління Одеським НПЗ, і до чого тут Пашинський

За час арешту Одеський НПЗ встиг побувати в руках щонайменше двох управителів — ДП «Укртранснафтопродукт» та після конфіскації Фонду держмайна, який утворив ДП  «Одеський НПЗ». Третього управителя АРМА не могло визначити протягом майже трьох років, а тому ініціювало перед урядом застосування особливої процедури визначення управителя. 

До створення АРМА поводження з речовими доказами у кримінальних справах регулювалося затвердженим Кабміном Порядком. Саме на підставі цього документа як рухоме, так і нерухоме майно Одеського НПЗ ухвалами слідчих суддів передали ДП «Укртранснафтопродукт», які мотивували, зокрема, що потрібно налагодити нормальне функціонування заводу.

Але ще у 2015 році не обійшлося без звинувачень у зловживанні під час продажу нафтопродуктів «Укртранснафтопродуктом». Цю компанію журналісти пов’язують із співвласником групи «Фактор» Сергієм Тищенком та екснардепом Сергієм Пашинським. Так, саме тут ми нарешті дійшли до справи про підозру Пашинському.

Як стало відомо нещодавно від НАБУ та СБУ, «Укртранснафтопродукт» під приводом «вимушеності продажу» у повному обсязі продав сировину за заниженими цінами. Отримані кошти вивели на підконтрольні компанії, а не у держбюджет. За версією слідства, ідеться про збитки на 967 млн грн.

До слова, у лютому 2019 року перший заступник регіонального відділення ФДМУ в Одеській області Сергій Гусаков повідомив, що після завершення інвентаризації активів багато обладнання підприємства втратило свою функцію. Зокрема, через те, що не було законсервоване належним чином.

Таким чином, навіть спеціалізовані державні підприємства на кшталт  «Укртранснафтопродукту» за 10 років так і не змогли забезпечити належну консервацію та проміжне управління цим арештованим активом.

Ба більше — у лютому 2021 року ФДМУ повідомив Одеську обласну прокуратуру про відсутність у створеному ним ДП «Одеський НПЗ» фінансування для здійснення належної охорони цього об’єкта.

Примітно, що на початках цієї історії нестачу уваги до проблем управління арештованим майном таки помітили, тому прийняли відповідний закон, а 24 лютого 2016 року уряд створив АРМА. І тому для збереження активів Одеського НПЗ його у травні 2021 року передали Агентству.

З відомостей реєстру арештованих активів ми побачили, що востаннє конкурс на управління цими активами оголошувався у травні 2022 року, а у серпні 2023 року АРМА ініціювало перед Кабміном застосування спеціальної процедури. Голова Агентства мотивувала свою позицію тим, що «стратегічними активами має управляти держава! Адже лише держава має ресурс для їх збереження». 

І це твердження дивне, тому що, як бачимо, саме держава призвела Одеський НПЗ  до такого стану. 

На сьогодні інформації про визначення Кабміном управителя досі немає. 

***

Все описане нами показує, що у справі про конфіскацію Одеського нафтопереробного заводу щось від самого початку все пішло «не туди», і зараз доводиться пожинати плоди поспішності та недоліків законодавчого регулювання. 

Річ у тім, що якість вироку про конфіскацію та й взагалі процесів управління арештованим майном була і залишається вкрай низькою. І на це вказують чимало факторів:

• вирок суду скасували через кілька років через величезну кількість порушень при його ухваленні;
• Фонд держмайна, якому передали в управління завод після конфіскації, звертався до прокуратури з листом, що не може забезпечити збереження цього майна через відсутність фінансування;
• майно Одеського НПЗ систематично розкрадали;
• актив передали АРМА у травні 2021 року, але Агентство ініціювало перед урядом пошук управителя для нього лише у серпні 2023-го.

При цьому є справа Курченка, а є питання про поводження із поки ще його, хоч і арештованим, майном. Ці кейси пов’язані, і кожен з них потребує особливої уваги — навіть якщо йдеться про підозри колишнім чиновникам. Бо якщо не розібратися з цим зараз, надалі матимемо так само багато інших «мертвих» активів. І, що гірше, — позови від власників цих активів з вимогою про відшкодування завданих їм збитків.

Кому передавали активи в управління?

З минулого грудня уряд визначив управителів для 679 конфіскованих об’єктів, які раніше належали 18 підсанкційним особам. 

У 13 випадках одноосібним органом управління став Фонд держмайна. Одночасно уряд визначав і спосіб виконання рішень суду про конфіскацію — здебільшого це їхня подальша приватизація або оренда. Таким чином, повноваження остаточно вирішити долю цих активів залишили за ФДМУ. 

Водночас Кабмін зобов’язав ФДМУ безальтернативно продати окремі активи. 

Наприклад, частку столичного ТРЦ Ocean Plaza, яка належала російському олігарху Аркадію Ротенбергу. На початку жовтня ФДМУ вже ініціював перед урядом продаж 66,65% статутного капіталу компанії, якій належить ТРЦ — через велику приватизацію зі стартовою ціною в 1,32 млрд грн. Але рішення щодо приватизації активу досі не прийняте.

Цікава ситуація і з колишніми активами Віктора Януковича. Їх «розділили» між трьома органами – ФДМУ, Міністерством культури та інформаційної політики України та Міністерством юстиції. 

Фонду передали 20 об’єктів нерухомості та транспортних засобів для приватизації, оренди або забезпечення потреб держави. Недолік цього рішення — у відсутності критеріїв для такого розподілу або визначеного переліку об’єктів, які відомство має продати чи зберегти. Тож потенційно є ризик, що частина ліквідних активів може залишитися у власності держави нереалізованою. 

Також Фонд держмайна став управителем двох відомих резиденцій експрезидента, «Межигір’я» та «Сухолуччя». Але лише тимчасово — до моменту надання їм статусу парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Стосовно «Межигір’я» парламент вже навіть прийняв відповідний закон: пам’ятка має потрапити до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Мінкульт, у свою чергу, отримав аж 537 історико‑культурних та матеріальних цінностей з колекції Януковича для подальшого продажу, користування або збереження в державній власності. Сукупна вартість цих активів оцінюється у €18,7 млн, але за законодавством об’єкти культури та мистецтва не підлягають приватизації або передачі в оренду. Більше того, ці активи продовжують перебувати під арештом у кримінальному провадженні, а відомство з квітня 2023 року не вчинило жодних дій для фактичного отримання їх в управління. 

Понад 34 млн грн президента-втікача уряд доручив стягнути Міністерству юстиції. За даними Державної казначейської служби України, ці кошти були зараховані до державного бюджету та спрямовані на ліквідацію наслідків збройної агресії.

Крім цього, заходи зі стягнення майна в дохід держави доручалися Мін’юсту разом з ФДМУ ще у 3 випадках. 

Лише в одному кейсі управління конфіскованими активами навіть частково не поклали на Фонд держмайна. Частку акцій (1,44%) ПАТ «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках» як учасника ринку капіталу було передано Національному банку України для впровадження «передових практик корпоративного управління». 

Як (не) передавали активи в управління

До 22 вересня 2023 року управителя підсанкційними активами визначав Кабмін. 

При цьому закон чітко не визначав строк, протягом якого мав відбутися такий вибір. Як наслідок, однією із негативних тенденцій процедури передачі активів стало затягування урядом прийняття відповідних рішень. 

Перші кейси передачі конфіскованих активів займали по три місяці, що ще можна було «списати» на відсутність прецедентів у подібній практиці. Але надалі регулярні затримки з прийняттям відповідних рішень продовжились – попри те, що управителем активів, здебільшого, визначали знову ж Фонд держмайна. 

В середньому процедура визначення уповноваженого органу управління активами, стягнутими в дохід держави, займала трохи більше ніж два місяці. Лише в одному випадку активи вдалося передати «оперативно» – управителя для майна та корпоративних прав, які належали російському олігарху Михайлу Шелкову, визначили за три тижні після набрання законної сили судовим рішенням.

З 22 вересня 2023 року функції управління конфіскованими активами поклали на ФДМУ, прибравши з процедури їх передачі «посередника» в особі уряду. Та попри це частина російських активів й досі знаходиться у «підвішеному» стані. 

І якщо майном колаборантки Мартьянової, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, жоден орган ефективно управляти до відновлення конституційного ладу не зможе, то колишні активи Дерипаски на підконтрольній території не передані ФДМУ вже більше ніж п’ять місяців. Хоча, за словами колишнього в.о. голови ФДМУ Олександра Федоришина, інституція висловлювала свою готовність взяти активи Дерипаски в управління. А для акцій в «Першому інвестиційному банку» російського олігарха Гінера процес пошуку управителя триває вже понад дев’ять місяців.

Загалом, понад 200 конфіскованих об’єктів нерухомості, транспортних засобів та корпоративних прав компаній, які належали восьми підсанкційним особам та компаніям залишаються не переданими Фонду державного майна.

Ймовірна причина в тому, що частина з цих об’єктів вже перебуває в управлінні АРМА, оскільки правоохоронці арештували їх в межах кримінальних справ ще до моменту конфіскації. Зокрема, саме так сталося з активами підсанкційних Олега Дерипаски (ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»), Євгенія Гінера (акції у ТОВ «Перший інвестиційний банк») та Артемія Лебєдєва (квартири в центрі Києва).

Та попри це закон чітко передбачав обов’язок Кабінету Міністрів визначити суб’єкта, а також порядок та спосіб виконання кожного судового рішення про конфіскацію. Тож якщо уряд планує й надалі зберегти ці активи під управлінням АРМА, необхідно внести відповідні зміни у закон.

Процесуальні перешкоди та подальші затягування

Ще одним фактором, який негативно вплинув на ефективне управління конфіскованими активами, стали заходи забезпечення позовів про конфіскацію та намагання їх скасувати. 

Такі заходи вживаються, щоб унеможливити потенційне відчуження майна відповідачем під час розгляду справи у суді.

Але проблеми почали виникати вже після конфіскації та передачі перших активів в управління Фонду держмайна. Відомство зіштовхнулося з тим, що заходи забезпечення продовжували діяти, що унеможливлювало перереєстрацію цих активів на їх управителя.

У кейсі з колишніми активами Євтушенкова ФДМУ намагався самостійно скасувати заходи забезпечення позову, однак отримав відмову через те, що не був учасником справи. Згодом Вищий антикорупційний суд все ж скасував заборону на вчинення  реєстраційних дій, але вже з власної ініціативи. 

Як наслідок, процес отримання активів олігарха в управління Фонду затягнувся майже на дев’ять місяців, з яких шість відомство банально не могло перереєструвати активи та здійснити їх подальшу підготовку для реалізації.

Попри триваючі заборони, Фонд держмайна, замість того щоб оперативного ініціювати скасування заходів забезпечення позову перед Мін’юстом, продовжував видавати доручення своїм регіональним відділенням здійснювати перереєстрацію активів. І лише після відмови або зупинення реєстраційних дій Фонд звертався до Мін’юсту з листом щодо скасування заборони.

Наприклад, стосовно колишніх активів депутата держдуми рф Бориса Пайкіна, які передали в управління ФДМУ ще у березні 2023 року, Фонд лише 16 червня доручив своєму регіональному відділенню здійснити заходи з реєстрації права власності. 

Цей та інші кейси також свідчать про затягування вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позовів — як з боку Фонду держмайна, так і від Мін’юсту. Щодо активів ректора мгімо та довіреної особи путіна на виборах Анатолія Торкунова, переданих урядом у лютому 2023, ФДМУ після невдалої спроби перереєстрації у березні лише 8 травня звернувся до Мін’юсту щодо ініціювання скасування заходів забезпечення. Той, у свою чергу, подав відповідне клопотання до суду лише через три тижні. 

Зрештою крапку в цьому питанні поставив Вищий антикорупційний суд, який змінив свою практику щодо забезпечення позовів про конфіскацію підсанкційних активів. Спершу ВАКС почав відмовляти у забезпеченні таких позовів з огляду на те, що конфіскації активів передує їх обов’язкове блокування, яке саме собою передбачає заборону розпорядження та їх відчуження. Згодом цю позицію підтримала й Апеляційна палата. 

Однак аналіз судових рішень свідчить про те, що заборона вчинення реєстраційних дій і досі не скасована стосовно частини конфіскованих активів.. Йдеться про активи, які належали депутатам держдуми рф Роману Лябихову, Костянтину Бахарєву, Олексію Черняку та вже згаданому Анатолію Торкунову (щодо його майна скасовано не всі заходи забезпечення).

Результати та перспективи

Оцінка практики передачі конфіскованих підсанкційних активів та подальшого управління показує, що цей процес не був ефективним. 

Крім об’єктивних перешкод, спостерігаються й інші суттєві зловживання. Зокрема щодо затягування або прийняття необгрунтованих управлінських та процесуальних рішень з боку ключових суб’єктів, залучених до процесу стягнення підсанкційних активів та виконання відповідних рішень. 

Як наслідок, за більше ніж рік після ухвалення першого рішення про стягнення активів у дохід держави, крім конфіскованих коштів, лише один об’єкт знаходиться на етапі реалізації (яка завершилась неуспішно). Ще частина таких об’єктів і досі перебуває на етапі перереєстрації, а для іншої в порушення вимог закону не визначений управитель. 

Виправити ситуацію намагався парламент, коли з 22 вересня обмежив повноваження Кабміну щодо визначення управителя для конфіскованих активів, натомість повністю закріпивши ці функції за Фондом державного майна. 

Але одночасно з цим законодавець створив низку нових проблем, пов’язаних зокрема з передачею та покладенням на Фонд держмайна функцій з управління невластивими йому активами. Тому без подальшого вдосконалення законодавчого врегулювання управління підсанкційними активами в перспективі навряд чи стане ефективнішим.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.

То як управлятимуть активами?

Стосовно кожного активу, стягненого в дохід держави, Фонд держмайна прийматиме рішення щодо подальшого управління ним або реалізації. Визначенню долі активу передуватиме проведення аналізу інформації про нього, зокрема стосовно:

• наявності матеріально-технічної бази та людських ресурсів,
• стану розрахунків перед бюджетом і контрагентами,
• наявності попиту на актив,
• порівняння економічного ефекту від управління або його продажу.

Також передані Фонду об’єкти підлягатимуть оцінці та інвентаризації. Коли ж актив буде відсутній за вказаним місцезнаходженням, відомство ініціюватиме звернення до правоохоронних органів з метою його розшуку. 

Якщо ФДМУ прийме рішення про те, щоб залишити актив у державній власності, управління ним здійснюватимуть в один з таких способів:

• збереження конфіскованих корпоративних прав (акцій компаній, часток у їх статутних капіталах) в управлінні Фонду;
• передача активів в оренду;
• передача активів в управління іншим державним органам та відомствам;
• передача активів держпідприємствам, які перебувають в управлінні ФДМУ.

Важливо, що поряд із можливістю передавати активи іншим державним органам та відомствам, уряд врегулював і порядок, за яким Фонд розпоряджатиметься активами, управління якими для нього не характерне, а інколи й недоцільне. Йдеться, зокрема, про державні облігації та культурні цінності. 

Також у Порядку визначено долю конфіскованих грошових коштів – їх будуть перераховувати у фонд ліквідації наслідків збройної агресії. Туди ж надходитимуть кошти від реалізації стягнених активів, яка відбуватиметься відповідно до існуючих процедур приватизації або земельних торгів.

Окрема увага в Порядку приділена питанням обліку та оприлюдненню інформації про передані Фонду держмайна активи, а також моніторингу ефективності управління ними. 

Так, ФДМУ буде вести облік не лише активів, що знаходяться в його управлінні або підлягають реалізації, але й рішень суду про їх стягнення. Крім того, Фонд буде зобов’язаний щомісячно оприлюднювати на своєму сайті інформацію про передані йому в управління активи та щоквартально подавати звіт Кабміну та Мінекономіки про виконання згаданих рішень суду.

Моніторити ефективність управління ФДМУ конфіскованими активами буде Міжвідомча робоча група з питань реалізації державної санкційної політики, утворена при Кабміні. За результатами такого моніторингу робоча група аналізуватиме стан управління активами та надаватиме уряду рекомендації.

Недоліки Порядку

Один із основних недоліків прийнятого Порядку стосується закріплення зв’язку між реалізацією конфіскованих активів та їх приналежності резидентам держав, що здійснюють збройну агресію проти України.

По-перше, варто згадати про невідповідність предмету регулювання цього підзаконного акта положенню Закону «Про санкції», який встановлює можливість реалізації активів, що належать резидентам держав-агресорів. Тоді як Порядок передбачає таку можливість, якщо активи належали їм до моменту стягнення.

Використовуючи таке формулювання, уряд, ймовірно, передбачив внесення змін до закону та усунення неузгодженості щодо можливості перебування стягнених державою активів у власності резидентів країн-агресорів. Але навіть у такому випадку застосування терміну «резидент» все ще несе ризики для подальшої реалізації підсанкційних активів.

В Законі «Про санкції» цей термін застосовується у значенні, наданому іншим Законом — «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів». Він визначає резидентів виключно як юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на її території, і їх засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром прямо або опосередковано є російська федерація.

Таким чином, застосовуючи термін «резидент» суттєво обмежується коло суб’єктів, чиї конфісковані активи можуть бути реалізовані. Зокрема:

• компаній, які не пов’язані структурою власності з рф, але сприяли створенню загрози національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України;
• будь-яких фізичних осіб, щодо яких застосовано санкції у вигляді стягнення активів в дохід держави.

Іншим недоліком є відсутність положень, які б належно врегульовували питання збереження активу в управлінні держави або передачі його на подальшу реалізацію. 

Таке рішення має прийматися з урахуванням низки критеріїв: наявності попиту на актив, заборгованості, матеріально-технічної бази та людських ресурсів, порівняння економічного ефекту від управління або реалізації. Але при цьому Порядок не встановлює якихось показників для зазначених критеріїв та не визначає, як саме той чи інший критерій впливатиме на прийняття рішення щодо збереження або передачі активу на реалізацію. 

Нещодавно у Фонді повідомляли про затвердження внутрішнього положення, яке містить критерії проведення тріажу активів, тобто розподілу їх на категорії тих, що підлягають продажу, збереженню в управлінні відомства чи ліквідації через процедуру припинення або банкрутства. Разом з тим, у Порядку відсутні згадки про застосування цього положення щодо конфіскованих активів. 

Тож зрештою у прийнятті рішень про збереження активів в управлінні або передачі їх на реалізацію значну роль відіграватимуть не закріплені в законодавстві прозорі механізми, а суб’єктивні рішення посадових осіб. А це несе в тому числі й корупційні ризики для сфери управління конфіскованими активами.   

Не передбачає Порядок і вимог до обліку конфіскованих активів – форму його ведення встановлюватиме сам Фонд держмайна. Тут нагадаємо, що орган раніше запустив в тестовій експлуатації реєстр, який дає змогу побачити стан справ з усіма конфіскованими активами, що перебувають в управлінні Фонду. 

При цьому ми вже спостерігали невідповідність інформації ФДМУ про передачу активів урядом та даних реєстру. Навіть більше — після оновлення на початку листопада з сайту прибрали частину інформації про перереєстрацію активів на окупованій території, що ускладнило подальший громадський моніторинг та фіксацію можливих зловживань у процесі переходу цих активів у державну власність. Тому слід на нормативному рівні закріпити вимоги щодо актуальності та повноти інформації при веденні обліку конфіскованих активів.

Викликає занепокоєння і фактичне виключення з обліку і моніторингу частини активів, які були або можуть бути передані іншим суб’єктам управління. 

З кінця вересня року уряд визначив управителів для понад 670 конфіскованих об’єктів. При цьому ФДМУ передали лише п’яту частину цих активів. Серед інших управителів – Національний банк України, Міністерство юстиції і Міністерство культури та інформаційної політики. Останнє отримало в управління 537 історико‑культурних та матеріальних цінностей Януковича, оцінених у 18,7 млн євро. 

З огляду на це важливо не втратити з поля зору значний пласт конфіскованих активів, якими управлятимуть інші державні органи або суб’єкти господарювання.

Окреме зауваження стосується вже згаданого моніторингу ефективності управління конфіскованими активами. Відповідні функції поклали на Міжвідомчу робочу групу з питань реалізації державної санкційної політики – тимчасовий консультативно-дорадчий орган при уряді. Статус цієї робочої групи, а також фактична відсутність положень, які б регламентували порядок та строки проведення моніторингу, дає підстави для сумніву в його системності та об’єктивності. 

Вже на початковому етапі управління підсанкційними активами ми помічали зловживання при затягуванні або прийнятті необгрунтованих управлінських рішень з боку ключових суб’єктів. Це підтверджує доцільність ідеї впровадити моніторинг задля удосконалення процедур управління колишніми російськими активами. Але механізм його організації та проведення треба суттєво доопрацювати, зокрема визначивши суб’єктом моніторингу постійно діючий та компетентний орган у сфері управління державними активами.

Як це відбувається зараз?

На сьогодні дія профільного Закону «Про приватизацію державного і комунального майна» не поширюється на державне житло. Вона відбувається відповідно до іншого Закону – «Про приватизацію державного житлового фонду».

А цей документ,  своєю чергою, передбачає лише два способи приватизації: безоплатну передачу або продаж надлишків житла. Перший спосіб застосовується винятково у випадку відповідного звернення особи, яка винаймає таке житло у держави. Продаж надлишків житла також можливий лише його орендарям або особам, які перебувають на квартирному обліку та потребують поліпшення житлових умов.

Жоден із цих механізмів не підходить для реалізації конфіскованого житла та не передбачає можливості його продажу на аукціоні за ринковою ціною. Як наслідок, є потреба у врегулюванні питання приватизації стягнутих в дохід держави житлових об’єктів.   

Що пропонує законопроєкт №10199?

З огляду на зазначені вище особливості приватизації державного житлового фонду, сферу дії відповідного закону Кабмін пропонує не поширювати на продаж житла, стягненого в дохід держави за рішенням суду.

Натомість такі випадки підпадатимуть під дію ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» — для цього в ньому пропонують передбачити відповідні винятки. Конфісковане підсанкційне житло буде об’єктом малої приватизації та підлягатиме продажу на електронному аукціоні. 

Недоліки запропонованих змін

• Законопроєкт покликаний забезпечити реалізацію окремого виду підсанкційних активів (об’єктів житлової нерухомості), але при цьому ігнорує загальну проблему, пов’язану з реалізацією конфіскованих активів, переданих в управління Фонду держмайна.

Раніше ми вже акцентували на ризиках набрання чинності з вересня 2023 року змін до Закону України «Про санкції», які встановлюють право ФДМУ здійснювати реалізацію підсанкційних активів, лише якщо вони належать резидентам держав, що здійснюють збройну агресію проти України. Однак після стягнення такого майна в дохід держави право колишнього власника на нього припиняється, а тому подальша його реалізація фактично відбуватиметься всупереч вимогам закону.    

Примітно, що необхідність внесення змін для усунення вказаних ризиків підтримали Міністерство юстиції та Фонд державного майна України, однак це питання не врегульоване й досі. Не містить цих змін і законопроєкт №10199. 

• Поряд із ризиками щодо реалізації, сумнівним є і наявний підхід до передачі усіх конфіскованих активів в управління Фонду держмайна. Управління конфіскованими облігаціями, історико-культурними цінностями або комплектуючими для систем управління гелікоптерами не завжди характерне, а інколи й недоцільне для ФДМУ. Як наслідок, ми вважаємо логічним надання повноважень Фонду щодо визначення іншого суб’єкта управління для окремих активів.
• В назві законопроєкта передбачено, що він стосується правового врегулювання реалізації окремої категорії нерухомого майна – квартир, стягнутих в дохід держави за рішенням суду відповідно до Закону України «Про санкції». 

Але в управління Фонду держмайна передані не лише конфісковані квартири, але й інші об’єкти, наприклад житлові або садові будинки, які також підлягають подальшій приватизації. І хоч пропоновані законопроєктом зміни охоплюють усі категорії житлової нерухомості, така назва звужує предмет його регулювання та не в повній мірі відповідає його положенням. 

• Поряд із нерухомістю уряд передавав в управління для можливої приватизацій й інші види активів. Зокрема, в березні Кабмін визначив Міністерство культури та інформаційної політики України управителем для 537 історико-культурних матеріальних цінностей та творів мистецтва, конфіскованих у Віктора Януковича. Частина цих об’єктів може мати виняткову історичну, художню, наукову чи іншу культурну цінність, але решту доцільно продати з огляду на сукупну оціночну вартість (понад €18,7 млн).

Але, як і житлова нерухомість, об’єкти культури та мистецтва державної власності не підлягають продажу відповідно до ЗУ«Про приватизацію державного і комунального майна». Таким чином, законопроєкт врегульовує питання реалізації житла, однак ігнорує питання приватизації інших конфіскованих активів. 

Як зараз?

На сьогодні єдиним уповноваженим органом на управління конфіскованими російськими активами є Фонд державного майна. 

Рішення Вищого антикорупційного суду про стягнення активів направляють безпосередньо до ФДМУ для визначення порядку та способу їх виконання. Це, наприклад, може бути подальша приватизація, передача в оренду або навіть збереження в управлінні органу для забезпечення потреб держави. 

Самі ж активи підлягають передачі Фонду держмайна протягом 5 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду. Відомство здійснює управління ними та наділене повноваженнями реалізувати це майно, зокрема, в порядку приватизації. Але відповідно до вимог закону продаж активів можливий виключно, якщо вони належать резидентам держав, що здійснюють збройну агресію проти України. 

І таке формулювання ставить подальший продаж російських активів під загрозу, адже після розгляду справи судом та стягнення їх в дохід держави активи вже не належать резидентам держав-агресорів. Як наслідок, виконати вимоги закону для реалізації активів неможливо. 

Що ж стосується АРМА, то відомство займається підсанкційними активами лише в тих випадках, коли їх передають в управління у кримінальних справах. В одному з наших матеріалів ми аналізували, що у  межах кримінальних проваджень правоохоронці раніше арештували та передали в управління АРМА активи підсанкційних Михайла Шелкова (ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат»), Віктора Януковича (ТОВ «Танталіт»), Олега Дерипаски (ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»), Євгенія Гінера (акції у ТОВ «Перший інвестиційний банк»), Ігоря і Аркадія Ротенбергів (компанія «Оушен Плаза»), Артемія Лебєдєва (дві квартири в центрі Києва), Дмитра Ворони (4 квартири, 1 домоволодіння та 1 садовий будинок, 10 земельних ділянок на Київщині).

При цьому є кілька способів управління такими активами: реалізація (якщо це прямо визначено ухвалою слідчого судді), передача активів управителю, а також визначення Кабміном установи, яка буде управляти цим активом (у виняткових випадках, які стосуються, наприклад, обʼєктів оборонно-промислового комплексу та авіабудівельної галузі, у власності яких перебувають такі активи).

Що пропонується? 

Проєкт пропонує уповноважити АРМА на виконання рішень про стягнення активів на рівні з Фондом державного майна. У випадку, якщо актив на момент ухвалення рішення суду про конфіскацію знаходиться в управлінні Агентства, таке рішення направлятимуть йому для подальшого виконання. 

Примітно, що законопроєкт змінює підхід до виконання рішень про стягнення активів в дохід держави. Пропонується, що окрім їх реалізації у порядку, визначеному Кабміном, управління активами буде здійснюватися виключно шляхом їх передачі в управління державним підприємствам або іншим суб’єктам господарювання держсектору економіки. 

Кошти, отримані від реалізації активів АРМА, як і у випадку з ФДМУ, пропонується спрямовувати до фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

Крім того, Агентство пропонують наділити новими функціями: 

• тимчасове управління заблокованими активами. Блокування активів – це ще один вид санкції, застосування якої обов’язково передує стягненню активів в дохід держави;
• підготовка пропозицій уряду про примусове вилучення об’єктів права власності рф та її резидентів та подальша реалізація виявлених АРМА об’єктів.

Окрім активізації ролі АРМА у санкційній політиці, аналізований проєкт закону стосується окремих його повноважень. Так, змін у статусі АРМА стосуються такі новели:

• наявність повноважень витребовувати інформацію у всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;
• конкретизація того, що АРМА повинно мати безоплатний прямий (безпосередній) доступ з можливістю віддаленої обробки інформації або в режимі автоматичного одержання даних до інформаційних систем, держателем (адміністратором) яких є держава;
• надають повноваження Агентству вживати заходи до виявлення та розшуку активів не лише за запитом, а й з інших підстав;
• прибирається обовʼязок управителя корпоративними правами погоджувати свої дії в органі управління юридичної особи з власником таких корпоративних прав.

Недоліки законопроєкту

В частині підсанкційних активів та АРМА

Агентство на сьогодні реалізує арештовані активи через компанії-реалізатори, відібрані відповідно до законодавства про публічні закупівлі. Цей процес є недосконалим, адже така реалізація супроводжувалася великою кількістю зловживань, через що НАБУ ініціювало низку кримінальних проваджень. 

Станом на зараз вдосконалені не всі положення законодавства, які імовірно використовувалися для зловживання повноваженнями посадовцями АРМА. Не так давно увагу народних депутатів привернула справа продажу аміаку російського походження. У ній підсвітився комплекс проблем, серед яких, зокрема, доступність вебсайту майданчика, на якому АРМА реалізовувало актив.

Тому без вдосконалення процесу реалізації арештованих активів у АРМА доповнювати його мандат новими повноваженнями надзвичайно ризиковано.

Така ж проблема стосується потенційного управління АРМА заблокованими активами. 

На даний час операційні спроможності АРМА не дозволяють йому ефективно опрацьовувати той масив активів, які надходять до нього в рамках кримінальних проваджень. Адже у 2022 році оголошено 157 конкурсів на управителів, а обрали лише 19 переможців. 

До якості проведених конкурсів також виникають запитання. В Агентстві лише у травні 2023 року було прийнято адміністративний регламент, який визначає порядок підготовки до конкурсу з визначення управителя арештованим майном.

При цьому донедавна залишався формально невизначеним порядок конкурсного відбору управителя арештованим майном. Однак наприкінці вересня 2023 року Агентство розробило та прийняло Методичні рекомендації, покликані врегулювати конкурсний відбір управителів.

В частині управління активами Фондом держмайна

Одним з основних недоліків законопроєкту є запропонований механізм виконання рішень про стягнення активів в дохід держави, згідно з яким функції з управління ними безальтернативно передаються від ФДМУ державним підприємствам або іншим суб’єктам господарювання держсектору економіки. 

В цьому аспекті слід звернути увагу, що результати торішнього моніторингу ефективності управління, який проводить Міністерство економіки, продемонстрували, що з понад 3200 державних підприємств та суб’єктів господарювання, в яких частка держави перевищує 50%, майже кожне друге таке підприємство непрацююче або збиткове.

Одним із чинників, які зумовлюють таку ситуацію, є децентралізований підхід до управління державними активами. На сьогодні функції власника об’єктів державної власності здійснюють понад 80 різних органів та відомств, що зумовлює різні підходи в питанні управління держвласністю, які, як демонструє практика, здебільшого неефективні.  

Для вирішення цієї проблеми в межах впровадження реформи державної власності уряд протягом останнього року передає державні активи ФДМУ — задля створення централізованого органу для управління державною власністю. Застосування подібного підходу відповідає керівним принципам корпоративного врядування державними підприємствами ОЕСР. 

З огляду на це зазначена пропозиція законопроєкту про передачу функції управління іншим, крім ФДМУ, суб’єктам є суперечливою через невідповідність державній політиці щодо централізації функцій управління держвласністю та високу ймовірністю неефективного управління такими активами. 

Водночас через особливості окремих конфіскованих активів, як-то грошових коштів, історико-культурних цінностей, творів мистецтва, управління ними не завжди є характерним, а інколи й недоцільним для Фонду державного майна. В таких випадках уряд уповноважував інші органи влади, наприклад Мін’юст або Міністерство культури та інформаційної політики, на управління такими активами. Як наслідок, логічним виглядає збереження за Кабінетом Міністрів повноважень щодо визначення іншого суб’єкта управління для окремих активів. Але законопроєкт не передбачає такої гнучкості та концентрує повноваження щодо управління всіма стягнутими активами в руках ФДМУ або АРМА. 

Зберігається в законопроєкті й підхід щодо зарахування коштів, отриманих від реалізації підсанкційних активів, до Державного бюджету України та спрямування їх до фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Але належно не врегульованим залишається питання розпорядження коштами, які безпосередньо є активами, стягнутими в дохід держави. На сьогодні обов’язок щодо спрямування їх в зазначений фонд визначається законом про державний бюджет на відповідний рік, однак таке регулювання не є сталим. 

Висновки

Законопроєкт №10069 – чи не єдина на сьогодні зареєстрована законодавча ініціатива, спрямована на вирішення проблеми з реалізацією (про)російських активів, яка знаходиться під загрозою через неможливість виконання Фондом державного майна на практиці вимог закону.  

Як бачимо, детальний аналіз законопроєкту виявив низку сумнівних або навіть ризикових пропозицій, закладених в нього.

Так, без ґрунтовного та реального вдосконалення підзаконних актів, що регулюють порядки реалізації активів та визначення управителів арештованими активами, делегувати до АРМА повноваження щодо розпорядження підсанкційними активами — надміру ризикова ідея.

Необґрунтованими також є ідеї щодо покладення на Агентство функцій щодо тимчасового управління заблокованими активами, підготовки пропозицій та реалізації примусово вилучених об’єктів права власності рф та її резидентів.

Запропонований механізм виконання рішень про стягнення активів суперечливий через неузгодження з державною політикою щодо централізації функцій управління держвласністю та високу ймовірність неефективного управління такими активами.

Хоч він і містить позитивні положення, наприклад, вилучення обовʼязку управителя корпоративними правами погоджувати свої дії з власником арештованих активів, це все одно не переважає ту кількість загроз, яку може створити цей проєкт закону.

Тож ми рекомендуємо відкликати та доопрацювати законопроєкт, зосередившись на питаннях передачі підсанкційних активів, які перебувають в управлінні АРМА, до ФДМУ для подальшого управління та удосконалити регулювання реалізації конфіскованих активів.

ВЕРЕСЕНЬ 2022 

Марилівський МПД ДП «Укрспирт»

Після відновлення приватизації Фонд держмайна оголосив перші сім аукціонів за новими правилами. Тоді вдалося знайти приватних інвесторів для двох заводів ДП «Укрспирт», які раніше продати не виходило. Їхня приватизація разом зі сплатою ПДВ принесла до бюджету 264 млн грн. 

19 вересня з молотка пішло майно Кобиловолоцького спиртзаводу за понад 70 млн грн, що майже втричі перевищило стартову ціну. Наступного дня на аукціоні продали Марилівський спиртзавод, ціна якого теж зросла втричі. Покупець сплатив до держбюджету 150 млн грн. Він також зобов’язався погасити борги підприємства, зокрема щодо заробітної плати, на понад 54 млн грн. 

Окрім цих та низки інших спиртових активів, ФДМУ планував до кінця 2022 року виставити на аукціон приблизно 150 інших об‘єктів — від рухомого і нерухомого майна до непрацюючих заводів.

На місцевому рівні у перший місяць запуску приватизації за новими правилами фіксували незначне пожвавлення. Органи місцевого самоврядування оголосили 95 аукціонів, що принесли в місцеві бюджети майже 60 млн грн.

ЖОВТЕНЬ 2022

Львівський ювелірний завод

У жовтні приватизація держмайна суттєво наростила темпи — оголосили 99 аукціонів На продаж виставили ще 6 спиртових заводів, 3 ювелірні заводи, бази відпочинку, майнові комплекси науково-дослідних інститутів. 

За результатами 40 успішних аукціонів дохід від приватизації склав понад 680 млн грн. Львівський ювелірний завод інвестор придбав за 185 млн грн, а ціна за Вузлівський спиртзавод зросла у понад 5 разів та склала 130 млн грн. 

Жовтень також відзначився рекордом — за комплекс бази відпочинку «Трембіта» на аукціоні змагалися 83 учасники, а торги тривали майже 13 годин. Загалом, попри критику щодо можливої низької конкуренції через війну, за неповні три місяці у приватизації держмайна взяв участь 321 інвестор, а середня кількість учасників зросла до майже 5 осіб на аукціон.

На противагу державним, місцеві органи приватизації оголосили 64 аукціони, що майже на третину менше ніж у вересні. Водночас у відносно безпечних регіонах — Закарпатській та Тернопільській областях — оголосили всього по 1 аукціону за місяць. На Волині — жодного.

ЛИСТОПАД 2022

Вінницький завод «Кристал»

Листопад запам’ятався продажем двох великих ювелірних підприємств — Вінницького заводу «Кристал» та «Бурштин Україна». Разом із приватизацією Стадницького спиртзаводу, готелю «Моряк» у Чорноморську, інституту «Електроважхімпроект» у Дніпрі та інших об’єктів до держбюджету вдалося залучити понад 287 млн грн.

Примітно, що найкращу динаміку збільшення ціни продемонстрували об’єкти з невисокою балансовою вартістю. Саме вона визначає їхню стартову ціну на аукціоні. Вартість комплексу будівель Держпродспоживслужби у Миколаївській області у фінальному раунді зросла більш ніж у 400 разів — до 1,5 млн грн, а адмінбудівлю у Жашкові продали у 226 разів дорожче від стартової ціни (із 22 тис. грн до 5 млн грн). Такі кейси демонструють, що саме бізнес через конкуренцію на відкритих та прозорих електронних аукціонах визначає реальну, ринкову ціну активу.

Після відновлення приватизації парламент продовжив вносити необхідні зміни у профільне законодавство. У листопаді прийняли Закон, який дозволив приватизувати державні та комунальні підприємства з майном у податковій заставі без згоди податкових органів, якщо покупець оплатить борг. Такі зміни розблокували можливість приватизувати понад 40 об’єктів із сукупною вартістю більш ніж 1 млрд грн.  

ГРУДЕНЬ 2022

Приватизована будівля церкви, Ніжин

Під завершення 2022 року Фонд держмайна продовжив успішно реалізовувати активи спиртової галузі, бази відпочинку та навіть церкву у Ніжині, що принесло додаткові 235 млн грн.

Загалом за 4 місяці після перезапуску малої приватизації до державного та місцевих бюджетів вдалося залучити 1,64 млрд грн. 

Левову частку цієї суми становить вартість продажу державних активів — 1,4 млрд. Ціна за об’єкт в середньому зростала майже в 2,3 раза. Набагато скромніші результати показала приватизація комунального майна — всього 214 млн грн та зростання стартової ціни в середньому на 74%.

Однак важливо, що відновлена приватизація виконала свою першочергову мету — допомогла у релокації бізнесу. За даними Prozorro.Продажі, більш ніж половина приватизованих в системі обʼєктів розташована в західних регіонах України, де підприємці шукали нерухомість для відновлення діяльності. 

СІЧЕНЬ 2023

Морський торговельний порт Усть-Дунайськ

На початку нового року відбулася знакова подія в історії української приватизації. Вперше на продаж виставили морський торговельний порт — Усть-Дунайськ. Стартова ціна лота — 60 млн грн — під час торгів зросла більш ніж утричі. Компанія-переможець «Еліксир Україна» купила порт за 201 млн грн та додатково сплатила ще 40 млн гривень ПДВ.

Інвестор планував масштабну модернізацію порту, збільшення виробничих потужностей та створення нових робочих місць. У квітні він сплатив кошти за майно, але отримати його тоді не зміг. У деяких випадках, щоб придбати об’єкт, переможцю необхідно отримати дозвіл Антимонопольного комітету на концентрацію. Так орган стежить, щоб не виникали монополії або обмеження конкуренції. І в цьому випадку АМКУ виявив потенційні ризики, пов’язані з приватизацією порту. Зрештою, наприкінці серпня майновий комплекс все ж передали інвестору.

Схожа доля спіткала й інший проданий у січні цього року актив — готель «Власта» у Львові. На аукціоні, в якому взяли участь 23 інвестори, вартість об’єкта виросла з 7 до 115 млн грн. Але після завершення приватизації прокуратура за заявою місцевих активістів відкрила кримінальне провадження щодо можливого заниження ціни під час продажу готелю. На їхню думку, стартову ціну активу потрібно було встановити на рівні вартості, яку визначила експертна оцінка. Утім згідно із законом, початкова ціна об’єкта встановлюється на рівні його балансової вартості. 

Попри складнощі, в січні від приватизації вдалось залучити до держбюджету понад 513 млн грн, до місцевих — лише трохи більше ніж 24 млн. 

ЛЮТИЙ 2023

Черкаський завод телеграфної апаратури

У лютому держава не змогла запропонувати інвесторам привабливі активи для приватизації — середнє підвищення ціни впало з 260% до 65%. Вперше (і поки востаннє) після відновлення приватизації дохід від реалізації комунального майна (17,6 млн) перевищив показник надходжень до державного бюджету (12,5 млн). 

Однак важливі події відбулися насамперед у законодавчому регулюванні. Спершу уряд ухвалив рішення покласти на Фонд держмайна функції з продажу конфіскованих російських активів. Їх реалізовуватимуть на електронних аукціонах у системі Prozorro.Продажі за процедурами малої приватизації. Кошти з продажу надходитимуть у спеціальний фонд держбюджету для ліквідації наслідків збройної агресії рф.

Згодом Кабмін зробив черговий крок до переведення великої приватизації в електронний формат — затвердив порядок проведення електронних аукціонів для продажу таких об’єктів. Але щоб відновити велику приватизацію, все ще треба було внести зміни в профільний закон.

БЕРЕЗЕНЬ 2023

Білгород-Дністровський морський торговельний порт

У березні ми очікували на приватизацію одразу кількох лотів. 

Перший — це ще один морський порт, Білгород-Дністровський. Але у порівнянні з продажем Усть-Дунайського порту, ситуацію погіршував значний багаж боргів на понад 104 млн грн та робота в статусі сухого порту через блокування російськими військами. Стартову ціну визначили у 187,6 млн грн.

Другий — Дружбівський «Кварц», перший за декілька років кар’єр, зі стартовою ціною у 4,8 млн грн. 

І якщо останній актив з другої спроби все ж знайшов нового власника, то Білгород-Дністровський порт не вдалося приватизувати навіть за вісім аукціонів. Чотири рази на нього не приходили інвестори, тричі аукціон скасовували, а після єдиного аукціону, який все ж відбувся, переможець відмовився оплатити свою пропозицію у 220 млн грн.

Утім завдяки продажу ДП «Укроборонресурси», ціна на яке зросла майже в 12 разів до 210 млн грн, держбюджет за перший квартал 2023 року отримав від приватизації 902 млн грн — рекордний показник за останні 10 років. 

КВІТЕНЬ 2023

Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут

У квітні рекордні 362 учасники змагалися за державні активи — в середньому понад 8 учасників на аукціоні. Однак зі зростанням конкуренції зросла і частка зірваних торгів. Майже третина оголошених аукціонів не відбулася через недобросовісних переможців, які відмовилися підписувати протокол аукціонів або сплачувати свої фінальні пропозиції, чи не уклали договір про придбання об’єкта. Так пів мільярда гривень переможних ставок на виході перетворилися усього на 61 млн грн доходу бюджету. 

Пожвавлення участі спостерігалося і на місцях — понад 3 інвестори на аукціонах з продажу комунального майна. І на відміну від продажу державних активів, воно мало ефект та принесло у місцеві бюджети більш ніж 60 млн грн. 

ТРАВЕНЬ 2023

Будівля готелю «Ермітаж»

У травні вдалося залучити рекордну суму від аукціону з моменту відновлення приватизації. Будівлю готелю «Ермітаж» у центрі столиці, яку виставили за 21 млн грн та за яку змагалося 39 учасників, інвестор зрештою придбав за 311 млн грн та сплатив ще 62 млн податків. 

Друге дихання зможе отримати й інший легендарний об’єкт — столичний «Електронмаш». Приватизацію заводу двічі зривали переможці торгів, і лише з 5 спроби його продали вдвічі дорожче від стартової ціни — за 120 млн грн.

Унікальні досягнення встановлюють не лише державні органи приватизації, але й місцеві. Львів став першим містом, якому вдалося заробити мільярд гривень на малій приватизації (із серпня 2018 року до травня 2023 року). Після повномасштабного вторгнення там продовжили організовувати аукціони, що принесло до бюджету понад 90 млн грн.

ЧЕРВЕНЬ 2023

Захід Prozorro.Продажі до 5-річчя малої приватизації

Реформі малої приватизації в Україні виповнилося 5 років. Саме у червні 2018-го сформували законодавчу базу, згідно з якою аукціони з продажу державного і комунального майна почали проводити через Prozorro.Продажі. Це спростило процедуру продажу та, що важливіше, зробило її відкритою, прозорою та конкурентоспроможною.

Із моменту впровадження реформи за право купити державне або комунальне майно змагалися понад 9 тисяч учасників. Вони придбали майже 5 тисяч об’єктів, і державі та громадам вдалось заробити 13,6 млрд грн. Левова частка цих коштів — 9,8 млрд — надійшла у державний бюджет, а 3,8 млрд склали надходження до місцевих бюджетів. 

З інших важливих подій слід виділити набрання чинності Законом, який дозволяє відновити велику приватизацію. Також він передбачає передачу підсанкційних  активів Фонду держмайна, зокрема для подальшої приватизації. Для відомства важливо отримати нові активи, адже у нього залишилось лише 288 підприємств для продажу. 

Загалом залучені у першому півріччі 2023 року кошти від приватизації державного майна склали 1,82 млрд грн — ще один рекордний показник за останні 10 років.

ЛИПЕНЬ 2023 

Рівнеторф

Завдяки продажу декількох спиртових активів, а також підприємства «Рівнеторф», ціна на який зросла вчетверо до 205 млн грн, у липні приватизація принесла у державний та місцеві бюджети понад 400 млн грн.

Але головним ньюсмейкером став уряд. Спершу він затвердив порядок формування пулу підприємств для приватизації, тобто об’єднання кількох підприємств, які зазвичай працюють в одній галузі, в один лот для подальшого продажу. Цей механізм дасть змогу інвесторам придбати бізнес із повним циклом виробництва та принесе більші надходження від таких продажів у бюджет.

Крім того, Кабмін прийняв зміни, що мають зменшити кількість недоброчесних учасників, які зривають аукціони з приватизації. Учасник аукціону, що зайняв друге місце за підсумками торгів, не матиме права відмовитися від очікування рішення щодо першого переможця. Якщо недоброчесні підприємці, які посіли перше та друге місце, відмовлятимуться від сплати суми за актив, бюджет отримуватиме їхні гарантійні внески — майже 40% від стартової ціни обʼєкта. 

У липні уряд також прийняв рішення щодо вимог до електронних майданчиків для старту великої приватизації через систему Prozorro.Продажі. За словами очільника ФДМУ, вона має розпочатися не пізніше ІІІ кварталу 2023 року.

СЕРПЕНЬ 2022

Агропідприємства «Інвестагро»

Ключовою подією у сфері приватизації у серпні мав стати перший аукціон з продажу підсанкційного майна — агропідприємства «Інвестагро», яке належало російському олігарху Михайлу Шелкову, наближеному до керівництва рф. 

Однак продати актив не вдалося. На перший аукціон не з’явилися інвестори. ФДМУ пов’язав це зі 17,2 млн грн боргів компанії та значною дебіторською заборгованістю (тобто боргами контрагентів перед підприємством), яка при цьому враховувалась при визначенні стартової ціни.

Після невдачі автоматично оголосили повторні торги зі зниженням стартової ціни на 50%, тобто до 27,5 млн грн. Утім, їх скасував Фонд держмайна, обґрунтовуючи це необхідністю досягнення цілей приватизації та забезпечення надходжень від приватизації до державного бюджету. 

Очевидно, відомство буде шукати додаткові шляхи, щоб збільшити інвестиційну привабливість активу: від зменшення боргового навантаження підприємства перед продажем до можливого створення приватизаційного пулу з іншим конфіскованим активом Шелкова — Демурінським гірничо-збагачувальним комбінатом.

ПІДСУМОК

Приватизація виправдала очікування після відновлення наприкінці літа минулого року. Вона не лише дала змогу інвесторам знайти нові майданчики для релокації бізнесу та виробництва, але й забезпечила стабільний дохід до державного бюджету — 3,6 мільярда гривень за рахунок середнього зростання ціни активів втричі.

Завдяки участі понад 3 тисяч інвесторів, кількість яких в середньому зросла до майже 4 на один аукціон, доходи від приватизації державного і комунального майна за різні періоди року після відновлення стали рекордними та перевищили показники за останню декаду.

896 об’єктів державної та комунальної власності отримали нових власників. Приватизація допоможе забезпечити їх подальшу трансформацію — за статистикою на кожну сплачену гривню вартості активу припадає в середньому 4-6 грн інвестицій в розвиток. Крім того, лише за 2023 рік покупці повернули 684 млн боргів держпідприємств перед працівниками та бюджетом. 

На жаль, поки що є негативні тенденції в приватизації на місцевому рівні. Кількість оголошених аукціонів, навіть у більшості західних, безпечних регіонах країни, вкрай низька. У Тернопільській області оголосили 40 аукціонів, у Волинській — 29, а в Закарпатській області — всього 15. Для порівняння, за той самий період у Дніпропетровській області оголосили 113 аукціонів, у Кіровоградській — 138, у Львівській — 197. Як наслідок, загальний дохід від приватизації для місцевих бюджетів становив трохи більше ніж 650 млн, але більше третини з них — це надходження бюджетів Львова та Києва.  

Що далі?

Попереду одна з найочікуваніших подій у сфері – відновлення великої приватизації. За словами очільника ФДМУ, за найкращого сценарію велика приватизація може принести держбюджету приблизно $400 млн, тобто 15 млрд грн. Але враховуючи попередній досвід продажу таких об’єктів, ще до повномасштабного вторгнення, наші очікування більш стримані. Основний виклик зараз – провести належну роботу з потенційними іноземними інвесторами. Адже їх відсутність стала причиною того, що АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» не продали тричі впродовж 2021 року. Крім того, гостро стоїть і питання гарантій для інвесторів у період війни.

Ще одна не менш важлива історія – продовження приватизації конфіскованих російських активів. Попри невдалу першу спробу, Фонду держмайна необхідно продовжити оголошувати нові аукціони. Необхідно врахувати помилки під час підготовки об’єктів, щоб отримати максимальний економічний ефект від приватизації та спрямування доходів від неї на відбудову країни.

Що ж пішло не так?

Попри те, що потенційні інвестори мали майже місяць для подання заяв на участь, на перший аукціон з продажу підприємства так ніхто і не з’явився. У Фонді держмайна невдачу пояснили особливостями фінансового становища компанії. 

Згідно з умовами продажу покупець протягом пів року після придбання повинен погасити понад 1 млн гривень боргів підприємства за зарплатами та перед бюджетом. Проте це лише частина заборгованості компанії, яка загалом складає понад 17 млн грн, і з якою доведеться мати справу інвестору.

Крім того, майже 40% балансової вартості компанії становить дебіторська заборгованість, тобто борги контрагентів перед підприємством, тоді як власні майнові активи оцінюються у трохи менше ніж 4 млн грн. Ба більше — майже вся нерухомість «Інвестагро» знаходиться під забороною відчуження. Тому покупець фактично не зможе отримати під повний контроль значну частину активу одразу після його придбання. 

Не додає впевненості потенційним інвесторам і нестабільна ситуація в аграрному секторі через війну. За даними опитування Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, 44% виробників сільськогосподарської продукції повідомляли про катастрофічне зростання її собівартості, а кожен четвертий респондент говорив про скорочення або припинення виробництва через війну. Підтверджує цю статистику і фінансова звітність компанії – собівартість продукції за половину 2023 року перевищила річні показники за попередні 3 роки. 

І навіть попри повідомлення уряду про розмінування с/г угідь на Дніпровщині, підприємство продовжує знаходитися в 55-кілометровій зоні від лінії зіткнення. А це також негативно впливає на інвестиційну привабливість активу.

Сукупно ці обставини підтверджують наявність проблем, за яких оголошена стартова ціна – 55 млн гривень – не відповідає реальній вартості активу. 

Але продаж проблемних активів – звична справа для Фонду держмайна.

Особливо враховуючи стан, в якому передають наші державні підприємства для подальшої приватизації. Для цього в законодавстві передбачені відповідні механізми, як-от проведення повторних аукціонів, де приватні інвестори можуть позмагатися за об’єкт вже за половину його стартової вартості, що, при цьому, не обмежує їх у можливості збільшити ціну. 

Тож після першої невдалої спроби система Prozorro.Продажі автоматично оголосила повторний аукціон з приватизації активу. Але й він не відбувся – за день після оголошення ФДМУ скасував аукціон. 

Примітно, що у відомстві не прокоментували це рішення, акцентувавши на підготовці нових конфіскованих об’єктів до приватизації. Але згідно з текстом наказу про відміну аукціону, його прийняли «з метою досягнення цілей приватизації та забезпечення надходжень від приватизації до державного бюджету». Отже продаж на певний час можуть відкласти, щоб знайти можливості для покращення активу або навіть альтернативного сценарію його продажу. Та чи можливо це в перспективі? 

Що може зі свого боку зробити ФДМУ?

1. Зниження боргового навантаження. 

Через несприятливі умови у с/г сфері за останні півтора року фінансові показники підприємства суттєво погіршились. Як наслідок, наявних грошових коштів (трохи більше ніж 3 млн грн) досить для погашення заборгованості перед бюджетом і працівниками, але недостатньо для погашення боргів перед кредиторами. 

Частина грошових вимог (2,8 млн грн) кредиторів до підприємства все ще є або може стати предметом судового розгляду – у разі їх необґрунтованості вони можуть бути оскаржені. Однак, без надходження додаткових ресурсів, наприклад, від стягнення дебіторської заборгованості, суттєве зниження боргового навантаження на компанію є малоймовірним. 

2. Зняття діючих обтяжень на майно. 

Ще одна проблема, яку може спробувати вирішити Фонд – звільнення майна компанії з-під обтяжень. 24 з 25 об’єктів її нерухомого майна перебувають під забороною. Та попри законодавчо встановлену можливість відчуження обтяженого майна, навряд це спонукатиме інвестора його придбати та надалі розбиратися з цими заборонами – особливо, якщо вони діють ще з 2011 року. 

3. Стягнення дебіторської заборгованості та переоцінка вартості підприємства. 

За даними фінансової звітності компанії, протягом 2022 року заборгованість контрагентів перед ТОВ «»Інвестагро» за придбану у нього продукцію зросла зі 184 тис. до 11,8 млн грн. Станом на кінець червня сумарна дебіторська заборгованість становила вже 21 млн грн. 

Втім, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, компанія лише раз з початку 2022 року звернулася до суду щодо стягнення заборгованості на свою користь. Це свідчить про тривалу бездіяльність менеджменту та необхідність аналізу і налагодження роботи компанії у питанні повернення коштів, які їй належать. За наслідками цього можна буде здійснити переоцінку для відображення реальної ситуації з активами підприємства.

4. Альтернативний сценарій продажу.

До оголошення першого аукціону в ЗМІ зустрічалася інформація про необхідність об’єднання підприємства в приватизаційний пул з іншим колишнім активом олігарха Шелкова – Демурінським гірничозбагачувальним комбінатом. Його Фонд держмайна також розраховує продати цього року. 

Річ у тім, що орендовані «Інвестагро» земельні ділянки нібито займають майже половину території Вовчанського родовища титано-цирконієвих руд, яке якраз розробляє Демурінський ГЗК. Об’єднання та подальший продаж цих підприємств як одного лоту мали б забезпечити зростання ціни та зацікавленості в них з боку інвесторів. Тим паче, вже ведуться перемовини щодо приєднання комбінату до іншого гіганта титанової галузі — ОГХК.

Але для об’єднання вказаних об’єктів в пул необхідне дотримання кількох умов:

• прийняття рішення про приватизацію об’єкта без оприлюднення інформаційного повідомлення про продаж. Фонд держмайна мимоволі (чи свідомо?) виконав цю вимогу, адже разом з відміною аукціону було скасовано й раніше оприлюднене інформаційне повідомлення. При цьому рішення про приватизацію не скасоване;
• зміна виду діяльності «Інвестагро». Вимоги щодо формування пулу передбачають здійснення підприємствами, що об’єднуються, діяльності в одній галузі економіки (в межах однієї секції КВЕД) або використання продукції одного підприємства для виробництва продукції іншого. За таких обмежень продовження роботи «Інвестагро» виключно у сфері с/г унеможливить об’єднання з Демурінським ГЗК. 

У Фонді держмайна повідомили, що використання земельних ділянок, які зараз орендує «Інвестагро», в перспективі може забезпечити ритмічну роботу ГЗК згідно зі встановленою проєктною потужністю. Разом з тим, у відомстві вважають об’єднання активів ГЗК з «Інвестагро» безперспективним, адже останнє фактично не володіє земельними ділянками, а лише орендує їх у приватних власників. Саме з ними укладатиметься земельний сервітут у разі необхідності використання цих ділянок для цілей діяльності комбінату. 

Проте ситуація може змінитися після відкриття для юридичних осіб доступу до ринку с/г земель, запланованого вже з початку 2024 року, та надання переважного права для орендарів на придбання ними земельних ділянок у користуванні. Тому повністю відкидати такий сценарій продажу «Інвестагро» теж не варто.

Перша невдача з продажу конфіскованих активів продемонструвала, якою прискіпливою є увага інвесторів до проблемних активів, особливо під час війни. 

Скасувавши аукціон, Фонд держмайна взяв перерву у продажі «Інвестагро» для пошуку додаткових можливостей покращення активу. Ми бачимо простір для цього – запропоновані сценарії потенційно допоможуть усунути частину його проблем перед оголошенням нового аукціону. При цьому малоймовірним, але все ж реальним залишається й об’єднання «Інвестагро» з іншими активами для подальшого продажу.

Реалізація будь-якого з цих сценаріїв займе певний час, тож відомству необхідно паралельно продовжити працювати з іншими конфіскованими активами, і Фонд оголосив про це. Але отримати максимум від приватизації можливо лише за належної підготовки активів перед продажем – або ж доведеться «гасити пожежі» в авральному режимі чи шукати альтернативні шляхи підвищення інвестиційної привабливості об’єктів. 

Важливо, щоб цей досвід врахували перед продажем наступних російських активів. Інакше вони так і не запрацюють на відбудову України.